Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Головною метою Галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища є реалізація заходів галузевого значення щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях (далі-підприємства) шляхом виконання конкретних завдань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забезпечення діяльності у сфері охорони праці, подальшого удосконалення управління охороною праці.

Фінансування заходів Галузевої програми здійснює Фонд соціального страхування згідно зі ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До профілактичних заходів галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відносять заходи, спрямовані на вирішення актуальних проблем з охорони праці, специфічних для даної галузі:

Ø навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб;

Ø розроблення та впровадження комп’ютерних технологій навчання з питань охорони праці для спеціалістів галузі;

Ø розроблення засобів індивідуального захисту працюючих від дії типових для підприємств галузі небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища на основі новітніх матеріалів, технологій та таких, що відповідають рівню міжнародних і європейських стандартів;

Ø розроблення та впровадження новітніх технологій, матеріалів, пристроїв, засобів колективного захисту працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів на підприємствах галузі;

Ø розроблення сучасних приладів, автоматизованих систем для контролю параметрів виробничого середовища на підприємствах галузі;

Ø розроблення систем, технічних засобів і пристроїв для контролю технічного стану машин, механізмів, обладнання на підприємствах галузі з метою попередження виробничого травматизму;

Ø розроблення нових методів, систем і засобів попередження та прогнозування аварій на потенційно-небезпечних об’єктах;

Ø дослідження та аналіз причин виробничого травматизму, профзахворюваності, стану умов і безпеки праці на підприємствах галузі та розроблення заходів щодо його поліпшення;

Ø створення та розповсюдження на підприємствах галузі знаків безпеки, плакатів, пам’яток, інформаційних листків з охорони праці, каталогу засобів індивідуального та колективного захисту працюючих.

 

Тема. Система управління охороною праці
в організації

Тема. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності

Трудовий процес

Як вже зазначено вище, важкість та напруженість праці є головними характеристиками трудового процесу.

Важкість праці характеризують: динамічне навантаження (маса вантажу, що піднімається і переміщується, загальне число стереотипних робочих рухів та інше), статичне навантаження (робоча поза, ступінь нахилу корпусу, переміщення в просторі та інше).

Статичне навантаження пов’язане з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині певної робочої пози. Особливістю статичного навантаження є його виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м’язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню та відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м’язів, призводить до розвитку стомлення.

Динамічне навантаження – процес скорочення м’язів, пов’язаний з переміщенням об’єкта або його окремих частин у просторі. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м’язів. При цьому для виконання тривалої фізичної динамічної роботи важливо вибирати середні величини темпу і навантажень, оскільки продуктивність праці буде високою, а стомлення виникне пізніше.

Енергетичні витрати, визначають важкість фізичної праці, прийнято вимірювати в кДж/с, кДж/хв, кДж/год; ккал/хв, ккал/год (при цьому
1 ккал = 4,2 кДж). За енерговитратами всі види діяльності поділяють на три категорії: легкі, середні, важкі.

Роботу в офісі з використанням комп’ютерної техніки відносять до легкої категорії робіт, оскільки не пов’язана зі значними фізичними навантаженнями.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносять: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи.

Розумова праця поєднує роботи, пов’язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають напруження переважно сенсорного апарату, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Можна виділити дві основні форми розумової праці (за професіями):

професії в сфері матеріального виробництва (конструктори, проектанти, інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти та інші);

професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти та інші).

Ступінь емоційного навантаження на організм, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку з одержання і переробки інформації, визначає напруженість праці. Крім того, при оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорову і слухову напруженість та інші.

Незважаючи на те, що розумова робота не пов’язана з великими енергетичними витратами, вона пред’являє до організму не менше вимог, веде до стомлення і перевтоми не менш, ніж інтенсивне фізичне навантаження.

В наукових дослідженнях

6.1. Організація наукових досліджень та основні наукові
проблеми в галузі охорони праці

Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці характеризується наступними чинниками:

Ø втратами економіки країни, яких вона зазнає через значну загальну захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності, високі рівні виробничого травматизму, професійної захворюваності та інвалідизації, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованого працівника, а натомість отримує особу, якій потрібно надавати соціальні послуги;

Ø незадовільним фінансуванням роботодавцями на підприємствах усіх форм власності заходів з охорони праці;

Ø розбалансованістю СУОП в центральних органах виконавчої влади, обласних і міських держадміністраціях та органах місцевого самоврядування;

Ø багаторічною практикою приховування значної кількості нещасних випадків на виробництві від розслідування і обліку, або не завжди об’єктивну кваліфікацію їх як неповя’заних з виробництвом;

Ø відсутністю об’єктивної інформації про реальний стан охорони праці, кількість нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

Ø зруйнованою системою трудової (промислової) медицини, що вкрай негативно впливає на виявлення профпатології і професійних захворювань на ранніх стадіях, відсутністю ефективної системи медичної і професійної реабілітації працівників (згортання регулярних профілактичних медичних оглядів, загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв), що призводить до погіршення їх здоров’я, зниження продуктивності праці, професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.

Можливі такі варіанти розв’язання зазначених вище проблем:

розв’язання проблем у сфері охорони праці виключно на регіональному та галузевому рівні. При цьому їх розв’язання ускладнюється у зв’язку з різноманітністю та складністю питань і шляхів їх вирішення, необхідністю виконання конкретних взаємозв’язаних завдань з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення ризику травмування і кількості нещасних випадків на виробництві, усунення наявних та потенційних джерел небезпеки виробничого середовища, підвищення рівня соціальної захищеності працівників та мінімізацію збитків держави. Проте зазначений варіант не дасть змоги розв’язати проблеми комплексно;

оптимальний варіант для комплексного розв’язання проблем у сфері охорони праці передбачає розроблення Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (далі – Програма) та виконання її завдань і заходів із застосуванням прозорого механізму їх фінансування.

Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Головною метою Галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища є реалізація заходів галузевого значення щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях (далі-підприємства) шляхом виконання конкретних завдань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забезпечення діяльності у сфері охорони праці, подальшого удосконалення управління охороною праці.

Фінансування заходів Галузевої програми здійснює Фонд соціального страхування згідно зі ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До профілактичних заходів галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відносять заходи, спрямовані на вирішення актуальних проблем з охорони праці, специфічних для даної галузі:

Ø навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб;

Ø розроблення та впровадження комп’ютерних технологій навчання з питань охорони праці для спеціалістів галузі;

Ø розроблення засобів індивідуального захисту працюючих від дії типових для підприємств галузі небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища на основі новітніх матеріалів, технологій та таких, що відповідають рівню міжнародних і європейських стандартів;

Ø розроблення та впровадження новітніх технологій, матеріалів, пристроїв, засобів колективного захисту працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів на підприємствах галузі;

Ø розроблення сучасних приладів, автоматизованих систем для контролю параметрів виробничого середовища на підприємствах галузі;

Ø розроблення систем, технічних засобів і пристроїв для контролю технічного стану машин, механізмів, обладнання на підприємствах галузі з метою попередження виробничого травматизму;

Ø розроблення нових методів, систем і засобів попередження та прогнозування аварій на потенційно-небезпечних об’єктах;

Ø дослідження та аналіз причин виробничого травматизму, профзахворюваності, стану умов і безпеки праці на підприємствах галузі та розроблення заходів щодо його поліпшення;

Ø створення та розповсюдження на підприємствах галузі знаків безпеки, плакатів, пам’яток, інформаційних листків з охорони праці, каталогу засобів індивідуального та колективного захисту працюючих.

 

Тема. Система управління охороною праці
в організації