Чинники виробничого середовища

Мікроклімат приміщення. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у приміщеннях.

Для нормального теплового самопочуття людини важливо забезпечити певне співвідношення температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Такі умови визначають категорією роботи, яка виконується, і періодом року і можуть бути оптимальними і допустимими.

Відповідно ДСанПіН 3.3. 2-007-98 у приміщеннях і робочих місцях з ВДТ і ПК необхідно забезпечити оптимальні значення параметрів мікроклімату (табл. 5.1).

 

Таблиця 5.1
Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ і ПК
Пора року	Категорія робіт	Температура повітря, ^0С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодна	Легка – Іа	22-24	40-60	0,1
Легка – Іб	21-23	40-60	0,1
Тепла	Легка – Іа	23-25	40-60	0,1
Легка – Іб	22-24	40-60	0,2

 

Проведені дослідження мікрокліматичних умов на комп’ютеризованих робочих місцях показали, що взимку значення відносної вологості повітря часто є нижчими за встановлені норми і складають в середньому 30-40%. Це призводить не тільки до надмірного висихання слизових оболонок очей, носа, горла, а й до накопичення зарядів статичної електрики, що утворюються в процесі роботи комп’ютера. Температура повітря в таких приміщеннях в теплий період року іноді перевищувала нормативні значення. Швидкість руху повітря в межах норми. Встановлено, що нагріті поверхні комп’ютера та лазерного принтера помітно не впливають на підвищення температури повітря на робочому місці, проте влітку такий вплив може бути значно більшим.

Для забезпечення оптимальних мікрокліматичних параметрів у будь-який період року приміщення, в яких розташовано комп’ютеризовані робочі місця, повинні бути обладнані системами вентиляції, кондиціювання та опалення.

Чистота повітря. Багато досліджень було присвячено визначенню хімічного складу повітря на робочих місцях операторів ВДТ. При цьому встановлено, що до кінця робочого дня в повітрі робочої зони різко зростала концентрація С0₂, яка була в межах 0,12-0,19% (в атмосферному повітрі С0₂ міститься 0,03%).

В інших дослідженнях було виявлено, що концентрації поліхромірованних біфенілів (ПХБ) у приміщеннях (офісах) з ВДТ в кілька разів перевищували значення ПХБ для приміщень без ВДТ. Дослідники припускають, що ПХБ можуть виділятися конденсаторами і трансформаторами ВДТ.

Слід зазначити, що концентрації згаданих вище речовин лише в рідкісних випадках перевищували гранично допустимі концентрації (ГДК). В той же час, в більшості досліджень серед речовин, вміст яких перевищував ГДК в повітрі біля робочих місць з ВДТ, виявлені озон, оксид азоту, пил.

Особливу небезпеку щодо впливу на здоров’я представляє підвищена концентрація озону – високотоксичного подразнюючого газу. З цієї причини він був внесений до списку речовин, максимальна концентрація яких на робочих місцях обмежена й строго визначена. Надзвичайна небезпека озону для здоров’я людини пов’язана з тим, що він належить до так званих радіоміметічніх речовин – хімічних сполук, які викликають у живих організмів зміни, ідентичні з тими, які виникають після дії іонізуючого випромінювання. Тому озон вважають не тільки подразнюючою, а й канцерогенною речовиною. Початкові ознаки впливу озону можна визначити суб’єктивно. Так, його можна виявити за запахом, або по сухості і подразненні слизових оболонок. У разі великих концентрацій з’являється головний біль, нездужання.

Основним заходом щодо запобігання несприятливого впливу озону та інших шкідливих речовин на здоров’я працюючих є забезпечення функціонування припливно-витяжної вентиляції. Для того, щоб шкідливі речовини не проникали з сусідніх приміщень в приміщення з ВДТ необхідно створити незначний надлишковий тиск.

Відповідно до ГOCT 12.1. 005-88 вміст озону в повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,1 мг/м³; вміст оксиду азоту – 5 мг/м³; вміст пилу – 4 мг/м³.

Освітлення. Робота користувачів комп’ютерів характеризується значним напруженням зорового аналізатора, тому велике значення має забезпечення раціонального освітлення робочих місць. Зоровий дискомфорт може виникнути у разі:

неправильної орієнтації робочого місця відносно світлових прорізів (вікон);

неадекватних світлових характеристик світильників (та / або) неправильного їх просторового розташування по відношенню до робочих місць;

сліпучої дії яскравих предметів, які знаходяться в полі зору користувача (пряма близькість);

дзеркального відображення на екрані предметів з високою яскравістю, які розташовано за спиною користувача (відбиті відблиски);

неправильного розподілу яскравості в полі зору користувача;

осліплення екрану прямим або розсіяним світлом світильників або небосхилу через світлові прорізи.

У забезпеченні максимально комфортних умов зорової роботи вагома роль належить оптимізації кількісних і якісних показників освітлення. Однак ці показники істотно залежать від специфіки використання ВДТ. Якщо користувач постійно працює за ВДТ, то до такого робочого місця висувають одні світлотехнічні вимоги. Коли на робочому місці ВДТ використовують періодично, то вимоги до освітлення інші. Так, при постійному використанні ВДТ рівень освітленості на робочому місці повинен бути нижче, ніж при періодичному. Це обумовлено тим, що високі рівні освітленості знижують контрастність фону та об’єктів, зображених на екрані, і підвищують вірогідність відображення добре освітлених вертикальних поверхонь на екрані ВДТ. У той же час, низький рівень освітленості приводить до зниження яскравості периферії поля зору, що, в свою чергу, підвищує інтенсивність процесу переадаптації, яка прискорює розвиток втоми зорового аналізатора користувача.

Важливо також забезпечити однакові рівні освітленості екрану, клавіатури та документа. Встановлено, що при інтенсивній зоровій роботі з документом і ВДТ, зокрема, при комп’ютерному наборі даних користувач до 20 000 разів переводить погляд від документа на клавіатуру та екран. При різному рівні освітленості цих трьох об’єктів переведення погляду у користувача обов’язково викликає переадаптацію зорового аналізатора. Тому інтенсивність освітлення поверхні, де знаходиться документ та клавіатура, не повинна перевищувати яскравості екрана ВДТ. Нормативний рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документа становить 300-500 лк.

Відповідно до НПАОП 0.00-1.31-99 освітлення в приміщеннях з ВДТ повинно бути суміщеним. При цьому природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Щоб уникнути сліпучої дії сонячних променів краще всього, коли світлові прорізи орієнтовано на північ або північний схід.

Для забезпечення відносної постійності природного освітлення незалежно від погодних умов або пори року необхідно вікна обладнати сонцезахисними регульованими жалюзі або світлорозсіюючими шторами.

Розташування робочих місць з ВДТ має бути таким, щоб в поле зору користувача не потрапляли вікна або поверхні світильників, що світяться. Крім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Штучне освітлення в приміщеннях з ВДТ має бути загальним рівномірним. У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення, коли на робочих місцях встановлюють світильники місцевого освітлення, які доповнюють загальне освітлення.

Світильники загального освітлення необхідно розташовувати у вигляді ліній (суцільних або переривчастих) з боку від робочих місць (бажано зліва) паралельно лінії зору користувачів. Застосовувати світильники без розсіювачів та екранних сіток забороняється. Для зменшення пульсації світлового потоку (коефіцієнт пульсації не повинен перевищувати 5%) необхідно застосовувати світлові пристрої укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами.

В якості джерел штучного світла застосовують люмінесцентні лампи, які краще поєднуються з природним освітленням, ніж лампи розжарювання. Крім того, вони створюють більш дифузні світлові потоки, через що знижують можливість сліпучої дії світла, відбитого екраном. Найкраще застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу.

Для раціонального використання штучного освітлення необхідно в її електричній схемі живлення передбачити систему вимикачів, за допомогою якої можна регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також освітлювати лише необхідні для роботи зони приміщення.

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення приміщень з ВДТ залежить від своєчасності і необхідності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп, світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5-2 рази. Тому віконне скло та світильники необхідно очищати не рідше ніж два рази на рік, і своєчасно проводити заміну перегорілих ламп.

Шуми і вібрація. Відомо, що шум несприятливо впливає на слуховий аналізатор та інші органи і системи організму людини. Суттєве значення щодо такої дії має інтенсивність шуму, його частотний спектр, тривалість щоденного впливу, індивідуальні особливості людини, а також специфіка виробничої діяльності. Ті види діяльності, в яких поєднуються напружена розумова робота та інтенсивне використання комп’ютера характеризуються відчутним впливом навіть незначних рівнів шуму. Цей вплив виражається в зниженні розумової працездатності, швидкої стомлюваність, ослабленні уваги, появі головного болю та іншому.

На комп’ютеризованих робочих місцях основними джерелами шуму є вентилятори системного блоку, накопичувачі, принтери ударно. Для зниження рівнів шуму на робочих місцях рекомендується розмістити друкуючі пристрої ударної дії (матричні, шрифтові принтери) в іншому приміщенні, або огородити їх звукоізолюючими екранами.

Оскільки зовнішні шуми (вулиця, суміжні приміщення) також можуть негативно впливати на функціональний стан операторів ВДТ, то стіни приміщень, в яких розташовано комп’ютеризовані робочі місця бажано облицювати звукопоглинальними матеріалами. Однак доцільність їх застосування повинна бути обґрунтована спеціальними інженерно-акустичними розрахунками. Звуковбирну облицювання стін (іноді й стелі) необхідно здійснювати матеріалами, що мають максимальний коефіцієнт звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц і дозволені для обробки приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Під час виконання робіт з використанням ВДТ і ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у СН 3044-84 і ГОСТ 12.1.012-90.

Для зниження вібрації обладнання необхідно встановлювати на спеціальні амортизаційні прокладки, передбачені нормативними документами.

Електромагнітне випромінювання. ВДТ, сконструйовані на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ), є джерелами електростатичного поля, м’якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного, видимого, радіочастотного електромагнітного випромінювання.

Вплив комплексу ЕМВ або окремих його видів на виникнення різних захворювань почали вивчати з моменту їх використання. У результаті встановлено, що випромінювання низької частоти негативно впливають на центральну нервову систему, викликаючи головні болі, запаморочення, нудоту, депресію, безсоння, відсутність апетиту, виникнення синдрому стресу, причому нервова система реагує навіть на короткі за тривалістю впливу щодо слабких полів частоти: змінюється гормональний стан організму, порушуються біоструми мозку. Все це відображається на процесах навчання і запам’ятовування. Низькочастотне електромагнітне поле може стати причиною хвороб серцево-судинної системи та кишково-шлункового тракту, впливає на білі кров’яні тільця, що призводить до виникнення пухлин, у тому числі й злоякісних.

Рівні електромагнітних випромінювань моніторів, що вважаються безпечними для здоров’я, регламентують норми MPR II 1990:10 Шведського національного комітету по вимірюваннях і випробовуваннях, що вважаються базовими і більш жорсткими нормами ТСО’91, ’91 ’92 ’95 ’99 ’03 Шведської конфедерації профспілок. Український нормативний документ ДСанПіН 3.3.2.007-98 повністю збігається з вимогами MPR II 1990:10.

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від ВДТ на користувача необхідно:

встановити на робочому місці відеотермінал, який відповідає сучасним вимогам щодо захисту від випромінювань MPR II 1990:10;

встановити на ВДТ старої конструкції (випуск до 1995 року) заземлений приекранний фільтр (незаземлений захисний екран має лише декоративну роль щодо захисту від електромагнітного випромінювання);

не перевантажувати приміщення значною кількістю робочих місць з ВДТ;

не концентрувати на робочому місці великої кількості радіоелектронних пристроїв;

вимикати ВДТ, якщо на ньому не працюють, проте знаходяться неподалік від нього.

Крім ВДТ з ЕПТ, на сьогодні значне поширення одержали рідкокристалічні дисплеї та портативні комп’ютери типу Notebook і Netbook, які вважають безпечними для користувачів і які не мають потреби в таких додаткових заходах захисту, як приекранні фільтри. Їх вважають пристроями, що зберігають здоров’я людей і значно краще економлять електроенергію, ніж їхні електронно-променеві попередники. В основі подібних міркувань лежить той факт, що в рідкокристалічних моніторах і портативних комп’ютерах використовують рідкі кристали, що не генерують шкідливих випромінювань, властивих звичайним моніторам з ЕПТ. Однак результати досліджень, проведених у науково-дослідних центрах, показали, що це не зовсім так: за рівнем негативного впливу на користувача рідкокристалічні дисплеї та портативні комп’ютери типу Notebook і Netbook не дуже суттєво відрізняються від моніторів на основі ЕПТ.

Трудовий процес

Як вже зазначено вище, важкість та напруженість праці є головними характеристиками трудового процесу.

Важкість праці характеризують: динамічне навантаження (маса вантажу, що піднімається і переміщується, загальне число стереотипних робочих рухів та інше), статичне навантаження (робоча поза, ступінь нахилу корпусу, переміщення в просторі та інше).

Статичне навантаження пов’язане з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині певної робочої пози. Особливістю статичного навантаження є його виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м’язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню та відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м’язів, призводить до розвитку стомлення.

Динамічне навантаження – процес скорочення м’язів, пов’язаний з переміщенням об’єкта або його окремих частин у просторі. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м’язів. При цьому для виконання тривалої фізичної динамічної роботи важливо вибирати середні величини темпу і навантажень, оскільки продуктивність праці буде високою, а стомлення виникне пізніше.

Енергетичні витрати, визначають важкість фізичної праці, прийнято вимірювати в кДж/с, кДж/хв, кДж/год; ккал/хв, ккал/год (при цьому
1 ккал = 4,2 кДж). За енерговитратами всі види діяльності поділяють на три категорії: легкі, середні, важкі.

Роботу в офісі з використанням комп’ютерної техніки відносять до легкої категорії робіт, оскільки не пов’язана зі значними фізичними навантаженнями.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносять: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи.

Розумова праця поєднує роботи, пов’язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають напруження переважно сенсорного апарату, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Можна виділити дві основні форми розумової праці (за професіями):

професії в сфері матеріального виробництва (конструктори, проектанти, інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти та інші);

професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти та інші).

Ступінь емоційного навантаження на організм, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку з одержання і переробки інформації, визначає напруженість праці. Крім того, при оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорову і слухову напруженість та інші.

Незважаючи на те, що розумова робота не пов’язана з великими енергетичними витратами, вона пред’являє до організму не менше вимог, веде до стомлення і перевтоми не менш, ніж інтенсивне фізичне навантаження.