Податкові регістри та податкова звітність

З 01.01.2015 Реєстр отриманих і виданих податкових накладних перестав бути обoв'язковим документом. Тепер реєстр ведеться платником податків за власним бажанням (тобто його можна не надавати при перевірці). Реєстри, починаючи із звітності за січень 2015 р в податкові органи не представляються. Відповідно камеральні податкові перевірки з використанням реєстру не мають підстав.

Починаючи з 01.12.2014 введена нова форма реестру податкових накладних (див. Наказ МінФіну № 958 та Зміни в реєстрі податкових накладних з 1.12.2014). Починаючи з грyдня 2014 року плaтники ПДВ ведуть реєстр податкових накладних зa новою формою.

Реєстр отриманих і виданих податкових накладних може вестися в документальному або електронному вигляді на вибір платника. У реєстрі, зокрема, вказують:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дату її виписки (одержання);

3) загальну суму;

4) суму нарахованого податку;

5) реєстраційний номер платника податку — продавця, який видав податкову накладну вказаному платнику податку.

Проте наявність або відсутність податкової накладної в реєстрі не створює яких-небудь наслідків для підприємства. Так, наприклад, для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту не має значення, чи відображено відповідну податкову накладну в реєстрі. Якщо є оригінал податкової накладної, то платник має право на податковий кредит навіть у тому випадку, коли вона не була відображена в реєстрі.

Реєстр є підставою для відображення зведених результатів обліку ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У І розділі реєстру відображають отримані податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації й інші аналогічні документи.

У II розділі реєстру позначають видані податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.

Спеціальні регістри податкового обліку передбачені для платників єдиного податку. Суб´єкти малого підприємництва (платники єдиного податку 1,2 та 3 груп, які не є платниками ПДВ), зобов´язані вести Книгу обліку доходів, у якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів роблять записи про операції, здійснювані у звітному (податковому) періоді.

Форма та порядок ведення Книги обліку доходів визначено Наказом Мінфіну від 19.06.2015 №579.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

У разі обрання платником податку ведення Книги в електронній формі платник податку зобов’язаний отримати в акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів; укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом за основним місцем обліку; сформувати та надіслати до такого контролюючого органу заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, використовуючи такий електронний сервіс.

Форми регістрів за іншими податками законодавчо не визначені, тому підприємство має право самостійно їх розробляти.

Податкова звітність. Основним документом податкової звітності є податкова декларація на підставі яких здійснюється визначення розміру податкових зобов´язань.

Специфіка заповнення податкової звітності визначається видом податку, за яким вона заповнюється, однак існують і загальні вимоги до декларацій.

У декларації вказуються всі передбачені в ній показники. У разі, коли який-небудь рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то в ньому ставиться прочерк.

Дані, наведені в декларації, мають підтверджуватися первинними документами обліку й відповідати податковому обліку (звітності). Правильність даних підтверджується підписами керівника й головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечувати вільне читання тексту (цифр) і збереження цих записів протягом установленого строку збереження звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками в синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинен вказуватися текст або цифри, які неможливо прочитати в результаті ушкодження аркушів, їх потертості, заливання чорнилом або іншою рідиною.

 

ТЕМА 8. БЮДЖЕТУВАННЯ ПОДАТКІВ

 

1. Місце і роль бюджетування податків у системі бюджетування підприємства

2. Принципи бюджетування податків

3. Особливості бюджетування окремих податків

 

Процес бюджетування податків спрямований на плановий розрахунок податкових платежів, які підлягають сплаті підприємством у майбутніх періодах на основі показників бюджетів підприємства. Теоретичні основи бюджетування були розроблені закордонними фахівцями, зокрема: Ч. Хорнгреном, Дж. Фостером, Б. Нідлзом, X. Андерсоном, Д. Колдуеллом та іншими.

Бюджет податків можна визначити як виражений у грошовому вимірі план податкових платежів підприємства на майбутні періоди.

Бюджетування податків дає змогу спрогнозувати майбутні витрати коштів у вигляді податкових платежів підприємства й почати дії для мінімізації негативного впливу цих витрат на фінансову стабільність підприємства. Наприклад, за обмеженої кількості власних коштів підприємство може завчасно взяти кредит у банку для покриття видатків на сплату планової суми податкових платежів і тим самим уникнути додаткових витрат коштів у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків.

Бюджетування є одним з напрямків управлінського обліку на підприємстві і передбачає складання низки взаємопов´язаних і взаємозалежних бюджетів підприємства.

Найчастіше бюджети підприємства поділяють на фінансові й операційні.

Операційні бюджети — сукупність бюджетів підприємства, на підставі яких складаються фінансові бюджети підприємства (бюджети продажів, виробництва, собівартості, прямих мат.витрат, адмін.витрат, бізнес-напрямів, проектів).

Фінансові бюджети — сукупність бюджетів підприємства, у яких представлені підсумкові (звітні) дані щодо грошових потоків та фінансового стану підприємства. Базуються на фінансовій звітності підприємства: баланс (ф. 1), звіт про фінансові результати (ф. 2), звіт про рух грошових коштів (ф. 3), звіт про власний капітал (ф. 4).

Бюджет податків, як правило, складається фахівцями з оподаткування відділу бюджетування (планового відділу) підприємства за безпосередньої взаємодії з усіма підрозділами підприємства на підставі показників операційних бюджетів підприємства.

Система бюджетування податків підприємства складається з бюджетів окремих податків, які сплачуються підприємством, і генерального (зведеного) бюджету податків, у якому відображаються планові показники всіх податкових платежів підприємства. При цьому в підприємств, які застосовують загальну систему оподаткування, бюджет податку на прибуток ґрунтується на показниках бюджетів податків, які включаються до витрат підприємства.

Система бюджетів підприємства, яке застосовує спрощену систему оподаткування (єдиний податок) може містити в собі бюджети: єдиного податку; єдиного соціального внеску; податку на додану вартість (для платників ПДВ) тощо.

На основі бюджетів окремих податків складається генеральний (зведений) бюджет податків, дані якого включаються до бюджету адміністративних витрат і використовуються при складанні фінансових бюджетів підприємства.

Результатом бюджетування податків є також податковий платіжний календар, у якому вказуються суми планових податкових платежів із граничними строками їх сплати.

Після одержання фактичних даних про податкові платежі підприємства за звітний період аналізують відхилення прогнозних показників бюджетів податків від фактичних, які можуть бути обумовлені дією внутрішніх і зовнішніх факторів.

До внутрішніх факторів можна віднести зміну прогнозних даних, на підставі яких складалися бюджети податків, податкової політики підприємства (наприклад, упровадження на підприємстві заходів податкового планування), що спричиняє зміну прогнозних даних бюджетів податків. До зовнішніх факторів, насамперед, слід зарахувати зміну порядку оподаткування в періоді, що також впливає на відхилення показників бюджетів податків.