Особливості формування поняття про утворення числа у дітей середнього дошкільного віку.

Перед вихователем середньої групи стоїть завдання навчити лічити в межах п'яти на основі порівняння конкретних множин: один, два, три – всього три; порівнювати 1 і 2; 2 і 3; 3 і 4; 4 і 5, встановлювати, яке число більше, менше. Узгоджувати числівники з іменниками у роді, числі, відмінку.

Практичні дії дітей з конкретними множинами (вилучення з множин окремих елементів, створення множин із окремих елементів, безпосереднє встановлення взаємно однозначної відповідності між двома множинами) сприяють формуванню в дітей первинних уявлень про число.

У групі п'ятого року життя в дітей формується уявлення про утворення чисел «два», «три», «чотири» і «п'ять», дітей вчать розпізнавати множини з кількістю елементів у межах п'яти.

Обов'язково умовою знайомлення дітей з утворенням чисел є порівнювання двох множин: один і два, два і три, три і чотири, чотири і п'ять.

Вихователь підкреслює, що число два більше, ніж число один, а чотири більше ніж три. На першому етапі такі узагальнення робить лише вихователь. Дітям поки що важко це і недоступно. Проте для формування уявлень проутворення чисел така підготовка необхідна.

Вихователь звертає увагу на те, що лічити предмети можна як зліва направо так і навпаки. Діти п'ятого року життя, перелічуючи предмети, беруть іх у руки і переставляють на певну відстань, при цьому голосно називають числівники по порядку.

У цей період найскладнішим для дітей є оволодіння підсумковою лічбою (скільки всього). Інколи дитина помиляється або поспішає називати наступне число, а рухи руки відстають від лічби або, навпаки, одним числом позначає відразу два предмети.

У процесі формування числових уявлень великого значення набуває словникова робота. Діти вчаться погоджувати числівники з іменниками в роді, числі та відмінку.

Для того щоб діти усвідомили значення (особливість) останнього числівника під час лічби, вихователь учить дітей, закінчуючи її, робити обвідний рух рукою: «всього дві ялинки або всього п'ять ляльок».

Ознайомлення дітей з утворенням нових чисел відбувається на основі порівняння двох множин. Дітям пропонують розглянути на набірному полотні дві множини: множину ялинок і грибів.

«На галявинці росли ялинки. Скільки їх? Під кожною ялинкою ріс один гриб. Скільки всього росло грибів? Чого більше, грибів чи ялинок? Правильно, їх порівну! По чотири. Виріс ще один гриб. Скільки тепер стало грибів?» Вихователь сама голосно лічить: «Один, два, три, чотири, п’ять. - Всього п’ять грибів. Чого тепер більше, грибів чи ялинок? Грибів більше, їх п’ять. П’ять більше, ніж чотири. На скільки грибів більше, ніж ялинок? Правильно, грибів на один більше, ніж ялинок. Як можна зробити, щоб грибів та ялинок стало порів­ну? Посадити ще одну ялинку тоді ялинок також стане чотири».

Діти виконують ці дії, лічать предмети. Внаслідок наочного практичного зіставлення діти бачать, що з приєднанням одного предмета змінюється їхня кількість, а отже і число. На основі порівняння двох конкретних множин з 3 і 4 елементами, з 4 і 5 елементами діти помічають відповідні зв'язки між множинами числами, що відповідають їм. Діти при цьому засвоюють, що не всі числа, які називає вихователь, рівнозначні. Останнє назване ним число характеризує чисельність всієї множини в цілому. Це дуже важливий висновок, до якого треба підвести дітей.

На цьому етапі навчання важливо вчити дітей називати числівники по порядку; зіставляти кожен числівник лише з одним предметом; розуміти значення остаточного числа, отже, зіставляти останнє, назване під час лічби число з останнім об'єктом.

Будь-яке число можна порівняти з попереднім і наступним. Число завжди більше від попереднього на одиницю і водночас воно менше від наступного також на одиницю. Тобто, діти починають розуміти взаємозв'язок між суміжними числами.