Особливості ознайомлення дітей з арифметичними задачами.

Засвоєння найпростішої арифметичної задачі потребує аналізу її змісту, виділення числових даних, розуміння відношень між ними і, звичайно, самих дій, які має виконати дитина.

Арифметична задача потребує від дитини не простого роз'єднання,визначення кількості, а й усвідомлення складніших кількісних відношень між умовою і запитанням задачі, між числовими даними. Це завдання дуже складне, і розв'язати його дитина може тільки завдяки цілеспрямованому навчанню цій діяльності. Дошкільникам особливо важко зрозуміти запитання задачі, яке відображує математичну суть дії. Саме запитання задачі спрямовує увагу на відношення між числовими даними.

Навчання дошкільників розв'язуванню арифметичних задач підводить їх до розуміння змісту арифметичних дій і (добавили — додали, відібрали — відняли).

Для того щоб діти засвоїли елементарні прийоми обчислювальної діяльності, потрібна попередня робота, спрямована на оволодіння знаннями про відношення між суміжними числами натурального ряду, про склад чисел першого десятку. Дітей ознайомлюють з задачами таких видів: знаходження суми і остачі; збільшення і зменшення числа на кілька одиниць; різницеве порівняння.

Навчання обчислювальної діяльності слід починати з ознайомлення із структурою арифметичної задачі на основі задач - драматизацій. (на основі практичних дій). Вихователь пропонує Маші поставити у вазу дві квітки, а Саші – одну. Запитує у групи дітей: «Розкажіть, що зробили Маша і Саша. Так скільки квітів поставили діти у вазу? Як ви про це дізнались? Ось, діти ми з вами склали задачу». Спочатку числові дані в задачі обмежені першими п'ятьма числами натурального ряду. Пізніше діти розв'язують задачі в межах десяти. Другий доданок чи від’ємник буде 1,2, а пізніше 3.

Треба навчити дітей розуміти структуру задачі: в задачі єдві частини - умова і запитання. Діти повторюють окремо умову і запитання, самі складають задачі на основі практичних дій. Після кількох вправ вихователь пояснює, що в арифметичній задачі є числа, їх не менш ніж два, у кінці задачі ставиться запитання, яке потребує визначити кількість. Запитання починається словами «скільки?» або «на скільки?». Отже, у структурі арифметичної задачі дитина за допомогою вихователя поки що виділяє тільки дві частини: умову і запитання.

Ознайомившись із структурою арифметичної задачі, діти розв'язують її.

Важливо розкрити дітям особливості різних видів задач.

Саме це озброює дитину узагальненими способами розумової діяльності, на що в подальшому можна спиратися при навчанні математики у школі.

Термін «види задач» у роботі з дітьми не використовується, а вживаються такі слова і вирази: «такі самі», «подібні», «нові», «зовсім інші», «порівняйте задачі, які ми розв'язували на минулих заняттях, з цими задачами» тощо.

На перших заняттях дітям, пропонують задачі-драматизації і задачі-ілюстрації першого виду. При складанні таких задач треба йти від менших чисел до більших. Спочатку другим з числових даних є одиниця. На цих заняттях основну увагу приділяють ознайомленню дітей з структурою арифметичної задачі, умінню дітей порівнювати ї виділяти числові дані, встановлювати зв'язки між ними, називати й виконувати арифметичні дії додавання і віднімання. Оскільки розв'язування задач у цей період спирається в основному на сприйняття конкретних множин (предмети, іграшки, картинки), то діти більше використовують лічбу (лічать елементи множини), ніж обчислення. Цей етап у діяльності дитини закономірний. Проте завдання полягає втому, щоб навчити дітей прийомів обчислювальної діяльності, спираючись на знання дітьми відношень між суміжними числами натурального ряду, а пізніше — кількісного складу чисел першого десятка.

Уже на другому-третьому занятті поряд із задачами-драматизаціями і задачами-ілюстраціями (картини, за змістом яких можна скласти багато різних задач), можна пропонувати дітям розв'язування усних (текстових) задач. Особливо корисне вправляння дітей у самостійному складанні ними аналогічних задач. При цьому вихователь повинен пам'ятати, що основне полягає у знаходженні не так відповіді (називанні числа), як шляху до неї.

Активізація розумової діяльності дитини багато в чому залежить від уміння вихователя ставити запитання, спонукати дитину мислити.

Так,вихователь запитує у дітей:

«Про що треба дізнатися в задачі? Як можна відповісти на запитання? Чому ти вважаєш, що треба додавати?». Спочатку діти додавання чисел замінюють об'єднанням множин, їм пояснюють, що при додаванні чисел ми не перелічуємо першу множину, а відразу до неї прилічуємо одиницю,

Вихователі формують у дітей уявлення про дії додавання й віднімання, ознайомлюють із знаками «+» (додавання), «—» (віднімання) і «=» (дорівнює).

 

інь! Горбчик прилетів.

Цінь! – братик поруч сів.

Цінь!- і ще обна на гілках.

У сіреньких кожушках.

Дві сінички прилетіли захотіли поруч сіли

Одже стільки стало їх-

Полічить, будь ласка, всіх!