Феномен “Празької школи” в українській української поезії

План

1. Світоглядні засади та історичні передумови виникнення й існування.

2. Спільність та відмінність мотивів та образів:

a) характер осмислення історичного минулого та історіософізм мислення Ю.Дарагана, О.Ольжича, О.Лятуринської, Є. Маланюка;

b) «поезія чину» Л. Мосендза, О.Ольжича, О.Теліги;

c) образ ліричної героїні поезій Н.Лівицької-Холодної;

d) характер поетичної свідомості О.Стефановича.

3. Образ України, іі сучасного і минулого у віршах поетів “Празької школи”.

4. Стильовий синкретизм творчості пражан.

 

Завдання: 1) зробити мікроаналіз одного вірша будь-кого з поетів «празької школи»;

2) підібрати поетичні цитати, які б характеризували власне бачення образу України у поетів «празької школи»

 

 

Література

1. Бойко Ю. Олег Ольжич як поет // Бойко Ю. Вибрані праці. – К., 1992.

2. Войчишин Ю. Ярий крик і біль тужавий: Поетична особистість Євгена Маланюка. – К., 1993.

3. Дараган Ю.Ю. Срібні сурми: Поезії / Біограф. нарис, упоряд. та прим. Л.В.Круценка. – К., 2004.

4. Донцов Д. Трагічні оптимісти // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Л., 1991. – С. 279-285.

5. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років. – К., 1992.

6. Ільницький М. Степове прокляття України // Укр. мова і література в школі. – 1993. – С. 3-10.

7. Ільницький Микола. Юрій Дараган – перший поет “Празької школи” // УМЛШ. – 1992. - № 1992. - № 5-6.

8. Кандиба Олег Два світовідчуття // Ольжич О. Незнаному воякові. – К., 1994. – С. 139-144.

9. Климентова О. Історико-літературний феномен “празької школи“ // Дивослово. – 2003. - № 10. – С. 49-51.

10. Маланюк Є. Спізнене покоління (Леонід Мосендз і інші) // Маланюк Є. Книга спостережень. – К., 1997.

11. Моравкова А. Празька поетична школа. Олег Ольжич. // Ш Міжнар. Конгрес україністів. – К.: Обереги, 1996. – С. 176-182.

12. Неврлий Мікулаш. Празька поетична школа // Муза любові й боротьби: Українська поезія празької школи. – К., 1995. – С. 3-19.

13. ОУН: минуле і майбуття. – К., 1993. – С. 68-81.

14. Ольжич О. Незнаному Воякові / Упоря., післямова й приміт. Л. Череватенка. – К., 1994; Ольжич О. Цитаделя духа / Впоряд., переднє слово й примітки М. Неврлого. – Лондон, 1991.

 

 

Творчість Євгена Маланюка

План

1. Творчість Євгена Маланюка у контексті еміграційної української літератури.

2. Характеристика збірок та творчих етапів поета. Провідні мотиви та образи поезій.

3. Історіософізм як основа поетичного мислення Євгена Маланюка

4. Своєрідність осмислення образу України в поетичній поета.

5. Інтимна лірика – майстерне відтворення людських почуттів.

6. Релігійно-містична поезія Є.Маланюка.

7. Стильовий синкретизм поезій Є. Маланюка. Засоби поетичної експресивності.

 

Завдання: прослідкувати розвиток мотиву державобудування у творах Є.Маланюка та Олега Ольжича (скласти цитатну таблицю).

 

Література

1. Барабаш Ю. Український Єремія: Євген Маланюк і проблема малоросійства // Слово і час. – 1997. - № 1.

2. Войчишин Ю. “І ярий біль, і крик тужавий…“: Поетична особистість Євгена Маланюка. – К., 1993.

3. Гординський С. Євген Маланюк – національний поет // Гординський С. На переломі епох: Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. – Л., 2004. – С.236-240.

4. Дрозд Л. Смислове навантаження образу Ісуса Христа в поетів “празької школи“. – Дивослово. – 2005. - № 8. – С. 64-69.

5. Ільницький М. Поезія державного чину // Дзвін. – 1992- № 5-6. – С. 154-158.

6. Ільницький М. Степове прокляття України // Укр. мова і література в школі. – 1993. – С. 3-10.

7. Кандиба Олег Два світовідчуття // Ольжич О. Незнаному воякові. – К., 1994. – С. 139-144.

8. Климентова О. Історико-літературний феномен “празької школи“ // Дивослово. – 2003. - № 10. – С. 49-51.

9. Колісниченко-Братунь Н.Феномен письменників-емігрантів в світлі українського менталітету. – Ш Міжнародний конгрес україністів. – К.: Обереги, 1996. – С. 183-188.

10. Крупач М. Біля джерел історіософської поезії Євгена Маланюка // Укр. літературознавство. – Л., 1995. - № 57. – С. 95-94.

11. Лавріненко Ю. Поет своєї епохи. Мислитель-спостережник. Плід дозрілості – “Серпень“ – остання книжка поета. ВІ енциклопедичному підсумку // Українське слово: Хрестоматія укр. літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. – кн.. 2 – К., 1994. – С. 148-158.

12. Моклиця М. Модернізм у творчості письменників ХХ століття. Частина 1. Українська література. – Луцьк, 1999. – С. 138-147.

13. Неврлий М. Євген Маланюк. Воскресіння // Україна. – 1989. - № 47.

14. Неврлий М. Муза болю, гніву, боротьби // Маланюк Є. Поезії. – К., 1992. – С. 5-26.

15. Неврлий М. Маланюк і Багряний: дві концепції визволення України // Слово і час. – 2003.- № 10.- С. 38-34.

16. Салига Т. З Україною в серці // Українська мова і література в школі. – 1991. - № 10. – С. 56-64.

17. Сивокінь Г. Євген Маланюк: творчість і національність // Дивослово. – 1997. - № 1.

18. Сивокінь Г. Ментальність, біографія, творчість (Євген Маланюк) // Самототожність письменника. До методології сучасного літературознавства. Колективна монографія /Відпов. редактор Г.М.Сивокінь. – К., 1999. – С. 135-153.

19. Сирота Л. Євген Маланюк і “скаманр“ // Українське літературознавство. – 2002. – Вип.. 65. – С. 55-63.

20. Череватенко Л. “Епоха йде молитви і вогня …“ // Дніпро. – 1990.- № 3.

21. Шкандрій М. Національна самокритика: Євген Маланюк // Шкандрій М. В обіймах імперії: російська і українська література новітньої доби. – К., 2004. – С. 372-379.