Тема: Країни Центральної та Східної Європи

Урок № 25

Тема: Країни Центральної та Східної Європи

Мета:

§ ознайомити учнів з процесом державотворення у східних, західних і південних слов’ян; формувати вміння учнів самостійно працювати за поставленими вчителем завданнями, працювати у складі групи на уроці;

§ сформувати в учнів загальне уявлення про розвиток країн Центральної та Північної Європи в ХІV—ХV ст.;

§ розкрити суть та наслідки гуситського руху;

§ продовжувати формувати понятійний апарат, загальнонавчальні уміння спостереження, слухання, класифікації та узагальнення;

§ сприяти виникненню в учнів зацікавленості до історії слов’янських народів.

§ розвивати історичну свідомість учнів, виховувати почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: підручник, схеми і таблиці, підготовлені учнями до уроку.

Основні поняття і терміни: сейм, гусити, чашники, таборити, помірковані, «Золота булла», Грюнвальдська битва, Кальмарська унія.

Основні дати:

§ 681 р.- заснування Першого Болгарського царства; 863-885 рр.- просвітницька діяльність братів Кирила і Мефодія серед слов’ян;

§ 1025 р.- створення Польського королівства;

§ 1085 р.- створення Чеського королівства.

§ 1333-1370 рр.— правління в Польщі Казимира ІІІ Великого,

§ 1356 р.- «Золота булла»,

§ 1385 р.- Кревська унія,

§ 1410 р.- Грюнвальдська битва,

§ 1415 р.- спалення Яна Гуса,

§ 1419-1434 рр.- Гуситські війни.

ХІД УРОКУ

I. Організація навчальної діяльності

II. Вивчення нового матеріалу

Слов’яни в давнину.

Велике розселення слов’ян VI-VII ст.
Три гілки слов’ян
Західні слов’яни	Південні слов’яни	Східні слов’яни
Чехи, словаки, поляки, лужичани, кашуби	Болгари, словенці, серби, македонці, хорвати, чорногорці	Українці, білоруси, росіяни

 

У VII-X ст. в Центральній Європі та на Балканському півострові виникли слов’янські держави.

Їхні правителі, а згодом їхні піддані, прийняли християнство за східним чи західним зразком. Завдяки цьому слов’яни увійшли до сім’ї християнських народів Європи.

Прийняття слов’янами християнства відбувалося в умовах загострення боротьби між Римом і Константинополем за вплив на їхні землі й виходило за межі виключно обрання віри. Це, одночасно, стало вибором політичної і культурної орієнтації.

Польща, Чехія, Моравія і Хорватія, що прийняли західне християнство та латинську писемність, стали орієнтуватися на Священну Римську імперію. Болгарія, Київська Русь і Сербія прийняли східне християнство і стали орієнтуватися на Візантійську імперію.

 

Перше Болгарське царство.

Великоморавська держава. Святі Кирило і Мефодій.

Польща.

Чехія.

Ян Гус. Гуситські війни.

Священна Римська імперія, незважаючи на свою назву, не була могутньою і зовсім не була схожа на свою попередницю.

У 2 пол ХІІ - поч ХІV ст. імператорська влада занепала, імперія перетворилась на об’єднання земель, князівств, церковних володінь тощо.

Такий стан речей був закріплений за часів правління імператора Священної Римської імперії і короля Чехії Карла ІV Люксембурзького (1346-1378 рр.).

В умовах фактичного розпаду імперії кожен регіон був покинутий на самого себе і розвивався відповідно до обставин, що виникали.

У ХІV ст. в чеських землях швидко зростали міста, розвивалася торгівля, промисли. Чехія стала основним джерелом срібла в Європі.

Але за швидким розвитком краю приховувалася безліч проблем. Так, наростав конфлікт між чехами і німцями, які мали різні права; зростало невдоволення католицькою церквою, яка стрімко втрачала авторитет.

Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії могутнього національно-релігійного народного руху, який отримав назву гуситський рух.

Свою назву він отримав від імені чеського проповідника, професора Празького університету Яна Гуса (1371-1415 рр.)

 

Із проповідей Яна Гуса

«Забери у собак кістку — вони перестануть гризтися: забери майно у церкви — не знайдеш для неї попа».

«Чехи у Королівстві Чеському по закону… і за вимогою природи повинні бути першими в посадах, так само як французи у Франції і німці у своїх землях…»

«З мене (Христа) зірвали одяг, а вони (духовенство) купаються у королівській розкоші на гроші бідних. Я вкриваюся кривавим потом — вони ніжаться у шикарній бані. Я вночі не сплю, принижений і обпльований,— вони зайняті гульбою, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, йду на смерть — вони, напившись, спочивають. Я прибитий до хреста — вони хропуть на ніжній постелі».

«Духовенство не вчить, а псує народ своїм розвратом, пов’язаним з багатством. Так треба відібрати у нього багатство! Наступники Христа повинні бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, тільки про те і думають, як би ще збільшити багатства. Для чого розсилають продавців індульгенцій і хижих монахів, які влаштовують нікому невідомі свята, видумують чудеса і грабують бідний народ…»

Ян Гус піддав критиці обряд причастя, який в католицькій церкві неоднаковий для священиків і мирян. Священики причащаються хлібом і вином, як тілом і кров’ю Христа, а простий люд — лише хлібом. Гус доводив, що спочатку всі християни причащалися однаково.

Така позиція неодмінно мала привести Гуса до зіткнення з вищим духовенством, що незабаром і сталося. Його викликали на церковний собор, який відбувався під головуванням імператора Сигізмунда у місті Констанца.

Хоч як умовляли Гуса зректися своїх поглядів і підкоритися, він залишився непохитним. Тоді його оголосили єретиком і 6 липня 1415 р. спалили.

Останніми словами Гуса були: «Я вірю у всемогучого Господа Бога, я не можу покаятися у помилках, яких ніколи не мав».

Також було відлучено від церкви весь чеський народ.

Страта Яна Гуса та відлучення стали приводом до вибуху народного невдоволення.

Усі конфлікти, що зріли, вирвалися на поверхню. Це конфлікти між чехами і німцями, королем і феодалами, духовенством і Папою, університетом і єпископом Празьким, феодалами і селянами.

Хоч у кожного прошарку населення була своя мета боротьби, але їх об’єднувало прагнення домогтися реформування церкви і позбутися засилля німців, що панували в країні.

Угорщина

У 896 р. угорські племена переселилися з Причорноморських степів через Карпатські перевали на середній Дунай, де підкорили місцеві слов`янські племена.

На чолі семи племен стояв вождь Арпад.

Цю подію угорці назвали “знайденням Батьківщини”, а Арпад започаткував першу королівську династію Угорщини.

У 955 р., зазнавши поразки від імператора Оттона І, угорці припинили напади на землі Німецької імперії та перейшли до осілого способу життя.

Починаючи з 955 р. серед угорців поширювалося християнство за західним зразком.

Польське королівство.

Самостійна робота

Перша згадка про Литву датується 1009 р. На той час Литва не становила єдиної держави. Це були окремі язичницькі племена.

У XIII ст. перший об’єднувач литовських племен Міндовг (помер 1263 р.) утворив єдину державу, до складу якої увійшли як литовські, так і слов’янські племена. Прискорювачем утворення Литовського князівства стала агресія хрестоносців у Прибалтику. Формування держави відбулося дуже швидко, слов’янські землі завдяки вищому рівню господарського, політичного і культурного розвитку ставали опорою литовським князям для об’єднання їхніх земель.

У першій половині XІV ст. за князів Вітеня (1293-1316 рр.) і Гедиміна (1316-1341 рр.) Велике князівство Литовське оволоділо білоруськими землями і частиною українських.

Гедимін став засновником литовської династії. Він установив династичні зв’язки з Польщею і Тверським князівством. На час його правління припали перші відомості про Вільно (Вільнюс), який згодом став столицею Великого князівства Литовського. Гедимін прагнув заволодіти Києвом, що мало б «узаконити» претензії литовських князів на землі Русі, але утвердитися на Київщині він не зміг. Проте монгольське панування спонукало руських князів до об’єднання з Литвою.

Завдяки значним територіальним здобуткам Литва перетворилася на велику державу, причому значну частину земель було приєднано без застосування зброї. Приєднуючи нові території, литовські князі залишали по суті недоторканними соціально-політичний лад білоруських та українських земель, кажучи: «Ми нового не вводимо і старого не рушимо».

Великий князь литовський Ольгерд (1345-1377 рр.) продовжив політику свого батька. Доручивши братові Кейстуту захищати Литву від нападів німецьких рицарів, Ольгерд розширював свої володіння за рахунок Русі. Він продовжував боротьбу за галицько-волинську спадщину, на сході вступив у боротьбу проти Москви, а на південному сході — проти татар.

Наприкінці 1361 - на початку 1362 р. його війська заволоділи Київщиною. У Києві Ольгерд посадив сина Володимира Ольгердовича. У 1362 р. він заволодів Чернігово-Сіверщиною і частиною Переяславщини. Важливою була його перемога в 1362 р. над татарами на річці Сині Води. Це дало змогу Ольгердові встановити свій контроль над Поділлям.

Отже, унаслідок походів Ольгерда до Великого князівства Литовського було приєднано більшість українських земель — Київщину з Переяславщиною, Волинь, Поділля, Чернігово-Сіверщину. Населення цих земель визволилося від монголо-татарського гніту.

Прагнення литовських князів об’єднати під своєю владою всі землі Русі зустріло рішучий опір Москви, яка претендувала на роль «збирача руських земель». Литовсько-московська війна 1368-1372 рр. стала початком тривалої боротьби між Литвою (а згодом Річчю Посполитою) та Москвою за панування у Східній Європі.

 

Кревська унія

У 1385 р. було укладено Кревську унію

Безпосереднім наслідком Кревської унії стало те, що об’єднані сили Польщі та Литви спромоглися зломити силу основного свого ворога — Тевтонського ордену.

У 1410 р. об’єднане польсько-литовське військо вступило в межі володінь ордену. Біля села Грюнвальд 100-тисячне польсько-литовське військо під командуванням Ягайла і Вітовта зійшлося з 80-тисячним військом тевтонців.

Поляки зайняли лівий фланг, литовці — правий. У польсько-литовському війську були загони чехів, українців, білорусів, росіян, татар.

15 липня 1410 р. битва розпочалася невдалою атакою литовської кінноти на шеренги німецьких рицарів. Тевтонці не тільки вистояли, а й, завдяки контрудару, змусили литовську кінноту тікати. Поразка правого флангу союзного війська поставила під загрозу оточення і лівий фланг, але стійкі смоленські загони, що стояли в центрі, відвернули цю небезпеку.

Тим часом литовське військо Вітовта, відновивши порядок, разом із польськими рицарями перейшло в рішучий наступ, оточило і розгромило військо ордену. Загинуло майже 20 тис. рицарів, а також магістр ордену.

Серед трофеїв, захоплених польсько-литовським військом, були підводи, навантажені ланцюгами, у які передбачалось закувати полонених, і смолоскипи для нічного переслідування втікачів.

Із цієї битви почався занепад ордену. Він перестав викликати занепокоєння сусідів і, зрештою, став васалом Польщі.

 

V. Підсумки уроку

У ХІV-ХV ст. у країнах Центральної та Східної Європи теж відбувалися значні зміни. Важливим явищем цього регіону була поява національно-визвольних рухів під релігійними гаслами, а також боротьба церков (католицької і православної). У той час як у Західній Європі виникають однонаціональні централізовані держави, у Східній Європі відбувається становлення багатонаціональних держав.

Ключовими подіями регіону в цей період стали: закріплення роздробленості німецьких земель («Золота булла»), гуситські війни, зупинення німецької експансії на Схід, початок об’єднання Польщі та Литви в єдину державу, злет і занепад Угорщини.

 

VІ. Домашнє завдання

§ 1, стор 200-208

 

Урок № 25

Тема: Країни Центральної та Східної Європи

Мета:

§ ознайомити учнів з процесом державотворення у східних, західних і південних слов’ян; формувати вміння учнів самостійно працювати за поставленими вчителем завданнями, працювати у складі групи на уроці;

§ сформувати в учнів загальне уявлення про розвиток країн Центральної та Північної Європи в ХІV—ХV ст.;

§ розкрити суть та наслідки гуситського руху;

§ продовжувати формувати понятійний апарат, загальнонавчальні уміння спостереження, слухання, класифікації та узагальнення;

§ сприяти виникненню в учнів зацікавленості до історії слов’янських народів.

§ розвивати історичну свідомість учнів, виховувати почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: підручник, схеми і таблиці, підготовлені учнями до уроку.

Основні поняття і терміни: сейм, гусити, чашники, таборити, помірковані, «Золота булла», Грюнвальдська битва, Кальмарська унія.

Основні дати:

§ 681 р.- заснування Першого Болгарського царства; 863-885 рр.- просвітницька діяльність братів Кирила і Мефодія серед слов’ян;

§ 1025 р.- створення Польського королівства;

§ 1085 р.- створення Чеського королівства.

§ 1333-1370 рр.— правління в Польщі Казимира ІІІ Великого,

§ 1356 р.- «Золота булла»,

§ 1385 р.- Кревська унія,

§ 1410 р.- Грюнвальдська битва,

§ 1415 р.- спалення Яна Гуса,

§ 1419-1434 рр.- Гуситські війни.

ХІД УРОКУ