Гегель і теорія громадянського суспільства

Найбільш завершеними і систематизованими судженнями про право, державу і громадянське суспільство стали теорії Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831 рр.) - класика німецької філософії.

Політико-правове вчення Георг Гегель розглядає як необхідну складову частину філософії. Ідея права трактується як єдність права і його здійснення або "наявність буття" права, його реалізації.

Розглядаючи ідею права, Георг Гегель виходить з концепції ідеї тотожності мислення і буття. В ученні про право і державу тезис тотожності мислення і буття знаходить відображення у формулі: "Що розумне, то дійсне; що дійсне, то розумне". Тут під дійсністю розуміється не все існуюче в реальності, а лише те, що існує із необхідності.

Георг Гегель рішуче заперечував природно-правову теорію походження держави. Природний стан і природне право є стан без-прав' я, свавілля, стан, де не можна сказати нічого, окрім того, що "з нього необхідно вийти". Тільки у державі людина здобуває свободу. В державі громадянин одержує гідну йому честь завдяки посаді, яку має, завдяки професії, якою володіє, і завдяки будь-якій своїй трудовій діяльності.

Основні положення концепції держави Георга Гегеля полягають в тому, що,

1) держава (тодішня) - конституційна монархія має сильну бюрократичну виконавчу владу, урівноважену участю громадян в управлінні та додержанні індивідуальної суспільної та місцевої автономії;

2) правова й інституціональна структура держави переживає процес змін, що викликані наміром пристосувати теоретичні передумови до традиційних умов;

3) політичне життя кожної епохи формується і передвизначено домінуючими духовними і матеріальними силами епохи, всієї її культури і цивілізацією;

4) остаточне з' ясування характеру кожної епохи і переходу від однієї епохи до іншої треба шукати в природі метафізичного буття, що іменується Духом, Думкою і Розумом. Заслуга Гегеля в тому, що, замінивши поняття "природне становище" категорією громадянське суспільство,здійснив розмежування громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство виникає після виникнення держави, що складається з трьох систем:

- потреби індивіда і задоволення їх з допомогою його праці, а вже через працю індивіда і задоволення потреб всіх інших;

- дієвості правосуддя, що охороняє свободу

- властивість приватної особи та ін.

На думку Гегеля, громадянське суспільство ділиться на три стани:

- субстанціональний (землевласники-дворяни і селяни);

- промисловий (фабриканти, торгівці, ремісники);

- загальний (чиновники).

Основна функція громадянського суспільства, що в усіх діях покладається на правосуддя - стежити, щоб вільно розвивалась приватна власність і не охоплювалось соціальними, моральними вимогами. У визначенні громадянського суспільства Гегель трактує громадянське суспільство як систему матеріальних потреб.

Гегель проголошує основою державності народний дух у формі релігії. Державний лад випливає та єдино тільки й може випливати з істини релігії. Держава є не що інше як ідея розуму, свободи і права. Держава виступає як моральне ціле, де долаються всі суперечності, що є в громадянському суспільстві. Держава - як організація поняття свободи.

Ідея держави як організація свободи проявляється:

- у вигляді конкретної держави

- у відносинах між державними як зовнішнє державне право

- у світовій історії Гегель відстоює конституційну монархію та критикує ідею народного суверенітету і республіканського правління.

Конституційна монархія має три влади: законодавчу, урядову і судову (владу володаря).

Політичне вчення Гегеля мало величезний вплив на розвиток політико-правової думки. Прогресивні положення теорії стали основою розвитку ліберальних і радикальних концепцій. Соціологічні концепції Георга Гегеля стали важливим джерелом формування політичних, соціальних і економічних ідей Маркса. Саме теорії держави не вистачало, насамперед, політичного підходу, і Маркс у полеміці з Гегелем формулює систему соціально-економічних і політичних ідей.

Концепція еліт Парето