Гоббс і Локк про державу і владу.

То́мас Гоббс (1588-1679) — англійський філософ.

На формування його ідей значно вплинули Платон та Аристотель. Послідовниками його стала вся подальша західна політична філософія. Гоббс - класичний представник англійської філософії періоду англійської революції, він послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу.

Основна праця Гоббса - "Левіафан, або матерія, форма і влада держави" (1651 р.) Вчення про право і державу він прагнув перетворити на таку точну науку, як геометрія.

Відправною позицією міркувань Гоббса про суспільство та державу є поняття «природний стан людей». Природний стан людей охарактеризовано у Гоббса як можливість одних людей перешкоджати у досягненні своїх цілей іншим людям. Саме таке становище осіб, які здатні ставити перед собою цілі та діяти, їх досягаючи, призводить до природної прихованої війни між усіма людьми. Вихід з неї було знайдено в організації суспільства.

Однак суспільство може існувати лише на збіганні інтересів людей. А досягти цього можна тільки на шляху домовленості, яка є штучною та формальною. Таким чином, людям був потрібен механізм забезпечення виконання таких домовленостей. Ним стала суспільна влада, володарі. Влада здатна існувати лише в разі відмови людей від права повного володіння собою. Саме таким чином на місце природних законів через утворення держави вводяться закони штучні, суспільні.

Політико-правове вчення Т. Гоббс будував на вивченні природи і пристрастей людини. Пристрасті ці такі: суперництво, прагнення до наживи, недовіра, любов до слави. Разом ці пристрасті роблять людей ворогами, хоча вони живуть в одній державі.

Як уявляв Т. Гоббс державу?

1. Держава - це великий Левіафан (біблійне чудовисько), штучна людина чи земний бог. 2. Верховна влада - душа держави. 3. Судді і чиновники - суглоби. 4. Радники - пам'ять. 5. Закони - розум і воля. 6. Нагороди і покарання - нерви. 7. Смута -хвороба. 8. Громадянська війна - смерть. 9. Добробут громадян - сила. 10. Безпека народу - заняття.

Томас Гоббс визнає лише одну форму держави - необмежену монархію. Тільки вона дає, на його погляд, право спадкування і вічність. Демократію не визнавав і засуджував. Одна з основних задач держави - забезпечення власності, що люди придбали шляхом взаємних договорів, замість відмови від універсального права. Приватна власність, на думку Т. Гоббса, це умова співжиття і необхідний засіб миру.

У роботах Томаса Гоббса свобода розуміється як право робити все те, що не заборонено законом. Ціль законів не в тому, щоб утримувати від усяких дій, а в тому, щоб дати їм правильний напрямок. Закони подібні до огорож уздовж дороги, тому зайвий закон шкідливий і непотрібний.

Таким чином, політичне і правове вчення Гоббса знаходиться в руслі теорій природного права і договірного походження політичної влади. Здійснення природно-правових законів про світ, еквівалентність, рівність, договір, справедливість, Гоббс пов'язував з переходом людини в політичний стан.

Всі вони резюмуються в одному загальному правилі: не роби іншому того, чого б ти не бажав, щоб було зроблено по відношенню до тебе. За його теорією, державна влада потрібна для того, щоб примусити людей до виконання угод. У юридичному плані перехід до політичного стану виражається в тому, що природні закони конкретизуються у формі позитивного («цивільного») законодавства, що видається державною владою.

Джон Локк (1632— 1704) -англійський філософ, один із основних представників англійського емпіризму та Просвітництва. Дж.Локк – основоположник теоретичної системи класичного лібералізму

Вважав найкращою формою держави конституційну монархію, для чого необхідним є поділ гілок влади на парламентську (законодавчу), виконавчу та федеральну. У своїй теорії суспільного контракту виходить із природного стану людства, в якому, на відміну від Гоббса, для якого людина є егоїстичною істотою, люди мають право на життя, рівність, свободу та приватну власність.

Локк став одним із засновників договірної теорії походження держави.

В природних умовах, ущемлення кимось чиїхось прав може закінчитися (перебільшеною) помстою, а внаслідок помсти за помсту може виникнути війна. Для уникнення цього потрібна держава в якості арбітра. Для цього громадяни передають державі частину своїх суверенних прав, власником яких вони залишаються і надалі.

Держава отримує від людей рівно стільки влади, скільки необхідно й достатньо для досягнення головної мети політичного співтовариства - створення умов для того, щоб усі і кожен могли забезпечувати свої громадянські інтереси, насамперед щодо життя, свободи і власності.

Локк вперше також довів право людини на прагнення до щастя, а не тільки на самозбереження. Обмеження свободи у формі рабства можливо, наприклад, у війні. Локк сповідував ліберальну державу, мав сильний вплив на декларацію незалежності, конституцію США та революційної Франції.

Локк — теоретик громадянського суспільства і правової демократичної держави (за підзвітність короля і лордів закону).

Держава створена для гарантії природних прав (свобода, рівність, власність) і законів (мир і безпека), вона не повинна зазіхати на ці права, має бути організована так, щоб природні права були надійно гарантовані.

 

Розробляв ідеї демократичної революції. Суверенітет народу він вважав вищим від суверенітету створеної ним держави. Якщо більшість народу вирішує покласти кінець свавіллю правителів, котрі порушили суспільний договір, то збройне народне повстання з метою повернути державу на шлях свободи й закону буде цілком правомірним.

 

У своїх поглядах Локк відстоював інтереси англійської буржуазії, зокрема, він не поширював волю совісті на католиків, а права людини на селян і слуг. Локк також не схвалював демократію. Проте, ряд положень його навчання лягли в основу ідеології американської і французької революцій.

Класовий компроміс буржуазії з дворянством, який увійшов в історію під назвою "славної революції" 1688 р., становлення в Англії конституційної монархії знайшли своє теоретичне обгрунтування в політичному вченні видатного англійського філософа Джона Локка (1632-1704), насамперед у його праці "Два трактати про правління" (1690).

 

У законі Локк вбачав першу державотворчу ознаку. Під законом він розумів не будь-який припис держави, а лише той акт, що вказує громадянинові таку поведінку, яка відповідає його власним інтересам і слугує загальному благу. Ознаками закону є

стабільність

довготривалість дії.

Закони лише тоді сприяють досягненню головної мети держави, коли їх усі знають і всі виконують, закон є обов'язковим для всіх.

 

Найвідоміші твори Локка— «Два трактати про правління», «Листи про терпимість», а також «Розвідка про людське розуміння»