Влада як явище суспільного життя: основні концепції влади

Влада є одним з фундаментальних початків людського суспільства. Слово влада - від грецьк. - панувати, управляти, володіти. Влада - право і можливість розпоряджатись чимось і кимось, підкоряючи своїй волі.

Влада - це здатність конкретних лідерів змусити підкорятися собі. Якщо міра законності - показник ступеня поваги суспільства до уряду, а забезпечення суверенітету - показник поваги до держави, то влада - це повага конкретного політичного лідера, її здійснюючого, повага народу.

Влада - організована і регулятивно-контролююча основа політики, одне з найважливіших і найстародавніших політичних знань управління суспільством, культурною діяльністю, конкретним життям людини. Влада, безперечно, - засіб здійснення політики.

Влада має універсальну властивість: загальність - функціонування в усіх сферах суспільних відносин і політичних процесах, здатність проникати в усі види діяльності, пов' язувати людей, і протиставляти суспільні верстви та групи, має єдиний принцип діяльності - командування в різних його формах (розпорядження, наказ, переконання та ін.). Влада є скрізь, де є стійкі об' єднання людей: в сім' ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі.

Слово влада в буденному вживанні визначається і як суспільні відносини і установи (дійсну владу в місті має міська Рада та ін.). Тому-то, влада стає особливим видом суспільних відносин - відносин влади.

Їм властиві цілеспрямований вплив суб' єкта влади або виконавця владних функцій на об' єкт влади, причому владний вплив є тільки тоді, коли об' єкт і суб' єкт влади перебувають у відносинах панування і підкорення.

Джерело будь-якої влади - реальне панування однієї частини явища над іншою. Саме ж поняття влада - стародавньо-грецьке - органічно зв' язане з поняттям володіння майном. Влада означає один з атрибутів приватної власності. Поняття влада надто широке, полісемантичне, має багато відтінків і нюансів. існують в науці найрізноманітніші визначення влади. Пояснюється це складністю, багатоаспектністю самого явища суспільного життя - влади. Кожне з визначень влади звичайно акцентує увагу на тій або іншій стороні, на окремих проявах влади в повсякденному житті.

1) Телеологічна (від грец. telos, teleos — мета, результат, кінець) концепція - з точки зору мети визначення, влада характеризує здатність досягнення поставленої мети, одержання намічених результатів. Англійський політолог Бертран Рассел відмічає, що "влада може визначатись як реалізація наміченої мети".

2) Біхевіористська (від англ. behaviour — поведінка) концепція - влада розглядається як особливий тип поведінки, за яким одні люди командують, інші підкоряються. З позиції поведінки людини підхід до визначення влади індивідуалізує розуміння влади, зводить її до взаємодії реальних осіб, звертаючи особливу увагу на суб'єктивні мотиви влади. У владі людина бачить засіб поліпшення життя, надбання багатства, завоювання престижу, свободи, безпеки тощо. Влада - самомета. Її володар має можливість мати насолоду нею, творити, що заманеться, незважаючи ні на що.

У межах біхевіористської концепції влади виокремлюються три основні моделі трактування влади: силова, ринкова та ігрова.

Силова модель виходить з того, що головним мотивом політичної поведінки людини є її прагнення до влади.

Ринкова модель біхевіористської концепції влади грунтується на тому, що за умов ринкової економіки влада також стає товаром.

Ігрова модель влади розглядає владні відносини, боротьбу за владу як своєрідну гру, що відбувається за певними правилами.

3) Психологічна концепція - з позицій психології влада розглядається як індивідуальна поведінка. Прагнення до влади і особливо оволодіння нею виявляє функцію суб' єктивної компенсації фізичної або духовної неповноцінності. Влада виникає як взаємодія волі до влади одних і готовності до підкорення, добровільного рабства - інших. Психологічний підхід до визначення влади допомагає виявити механізми мотивів влади як командування і підкорення.

4) Системна концепція - існує і системний, структуралістський підхід до визначення влади. Такий підхід протилежний підходу з позиції поведінки людини і психологічному баченню влади. I якщо при підході з позиції поведінки людини і психології визначення влади виходять з розуміння влади знизу вгору, від індивідів до суспільства, реальним проявом влади, то системний підхід у визначенні влади виходить з похідності влади, а тлумачення її випливає не з індивідуальних відносин, а соціальної системи як властивості системи, що проявляється у взаємовідносинах частин і цілого.

5) Структурно-функціоналістська концепція влади. Структурно-функціоналістські інтерпретації влади визначають її як властивість соціальної організації, як спосіб самоорганізації спільності людей, що заснована на доцільності поділу функцій управління і підкорення.

6) Реляціоністська (від франц. relation — відношення, зв'язок) концепція. Релятивістське визначення влади розглядає її як відносини між двома партнерами: один з них значно впливає на інший. Влада є взаємодією її суб' єктів і об' єктів.

Аналіз влади - глобального, виняткового, незвичайного явища, властивого і природі, і людському суспільству, показує, що влада має давню традицію в історії суспільної думки.

Ще Арістотель висловлював думку, що початки владарювання і підкорення універсальні, охоплюють не тільки світ живих істот, але й неживу природу. Відносини влади Арістотель розглядав як природну необхідність одних людей підкорятися, а інших - панувати, управляти, владарювати.

Тут існують різні крайності, винятково до утвердження, що відносини влади існують не тільки у тварин, але навіть у комах; більше сприймаємо твердження, що основа влади полягає у природі людини як біологічної істоти. Влада ж - суспільне явище, характерне лише для людського суспільства.