Оун – упа в роки II світової та повоєнний період.

ОУН розглядала війну між Німеччиною та СРСР як можливість відновлення незалежності України. Різні фракції ОУН – під проводом С.Бендери ОУН(Б) та А. Мельника. ОУН(М) бажали використати для цієї мети співробітництво з Німеччиною, але марно. Щодо нападу на СРСР з оунівців були створені 2 батальйони – "Нахтігали" та "Роланд". ОУН намагалися використати ці формування для зміцнення української влади, а німці для каральних акцій проти поляків та євреїв. 30 червня 1941 в зайнятому німцями Львові спеціальна група ОУН(Б) на чолі з Я.Стецьком проголосила акт відновлення Укр. держави. Після цього гітлерівська влада вдалася до репресій; С.Бендера та Я.Стецько були заарештовані. Тому наприкінці 1941 ОУН(Б) взяла курс на боротьбу проти гітлерівців, тоді як ОУН(М) виявила більше лояльності до німецької влади. У жовтні 1941 в Києві почала діяти Українська національна рада (ОУН(М)). Наслідок – репресії. Перше українське національне збройне формування "Поліська Січ" Тараса Бульби (Боровця) з'явилася на Волині. Цей підрозділ було створено з ініціативи уряду УНР в еміграції. Т. Бо ровець пішов на контакт з деякими політичними групами, щоб об'єднати сили україни у боротьбі. У жовтні 1941 отворилося нове військове формування – Українська Повстанська Армія – "Поліська Січ"(УПА-ПС). У листопаді 1941 організація була розброєна німцями, але навесні 1942 відновила свою діяльність – початок зародження УПА.

14 жовтня 1942 – утворення Української повстанської армії самостійників-державників(УПА-СД) – боротьба проти Гітлера і Сталіна. У травні 1943 військові відділи ОУНсд об'єдналися з "Поліською Січчю" в одну формацію ОУН-УПА (головнокомандувач – член ОУН(Б)Роман Шухевич). Намагаючись відмежуватися, Т.Боровець у липні 1943 оголосив про від'єднання від УПА і створення Української народної революційної армії(УНРА). 18 серпня 1943 загони УПА оточили штаб УНРА і роззброїли УПАпс. 7-8 серпня 1943 відділи УПА на Кременеччині роззброїли і ліквідували відділи ОУН(М). Восени 1943 на Волині ліквідована група Тимофія Басюка "Фронт української революції", яка займала антибендерівську позицію. У листопаді 1943 завершилися переговори між ОУНсд та ОУН(М) про створення єдиної УПА. Однак в січні 1944 в альянсі стався новий розкол. У лавах ОУН-УПА було 20-40 тис. осіб. Крім 2х фронтів (рад та нім) УПА довелося розгорнути 3й фронт проти польських партизанів АК (Армія Крайова), що діяли в зх.регіонах України. Підрозділи УПА здійснювали бойові пропагандистські ради на Правобережжя, Буковину, Закарпаття, Осяння. 3 грудня 1943 Укр. Нар. Самооборона (УНС) взяла назву "УПА-Захід" – завершення періоду становлення УПА. Навесні 1944 відбулися перші збройні сутички УПА з регулярними рад. частинами. Влітку 1944 особливий склад УПА поповнився за рахунок розбитої в бою під Бродами дивізії СС "Галичина". Наприкінці 1944 Р.Шухевич, перегрупувавши війська, відмовився від тактики широкомасштабних бойових операцій. З 1945 бойові дії переносяться з Волині та Полісся до Галичини й Буковини (УПА-Захід – проти рад.частин).

По закінченню війни уряд направив чимало зусиль на придушення повстанських загонів ОУН. Від другої половини 1945р. за вказівкою Центрального проводу великі підрозділи повстанців були переформовані у дрібніші, з дислокацією в лісових масивах. Виникла мережа підпільних «боївок» (по 10-15 чоловік) у сільській місцевості. Після капітуляції Німеччини, сталінське керівництво одержало можливість посилити протидію ОУН – УПА. Військова сила, помножена на силу репресивно–каральних органів, стала вирішальним фактором «радянізації» Західної України, ліквідації опору ОУН–УПА. За офіційними данними, тут у 1944–1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. «бандитів, учасників ОУН», під який легко відводились усі, хто підозрювався у зв’язках з ОУН-УПА збройне підпілля почало відчувати нестачу зброї, амуніції, харчів. Від 1947 р. почав здійснюватись частковий розпуск загонів УПА, а після загибелі 5 березня 1950 р. її головного командира Шухевича вона остаточно починає втрачати боєздатність.