Монолітні ребристі перекриття з плитами,

Опертими по контуру

 

Такі перекриття застосовують у житлових та громадських будівлях над залами, вестибулями тощо. Вони складаються з плит та балок однакової висоти, розташованих у двох взаємно перпендикулярних напрямах по осях колон (рис. 10.9, а, б, І).

Плити, оперті по контуру (рис. 10.1), розраховують на згинання в двох напрямах, їхні прольоти – 4...6 м, товщина – 8...14 см, але не менш як 1/50 меншого прольоту.

У результаті численних експериментальних досліджень встановле­но характер руйнування плит, опертих па контуру, від дії рівномірно розподіленого навантаження. З’ясувалося, що на нижній поверхні плит тріщини спрямовані по бісектрисах кутів (рис. 2.31, в, III), а на верхній – при затискуванні плити, по контуру із заокругленням у кутах (рис. 2.31, в, IV).

Такі плити армують паралельно сторонам або по діагоналях. Несуча здатність в обох випадках буде однакова, а тріщиностійкість ви­ща у плит, армованих паралельно сторонам. Крім того, таке армуван­ня простіше, оскільки довжини стержнів постійні. Тому, як правило, застосовують армування сітками з прямокутними вічками.

Розрахунок і конструювання плит. Плити, оперті по конту­ру, розраховують за методом граничної рівноваги. При цьому зусилля в плитах визначають кінематичним способом із рівності віртуальних робіт зовнішніх і внутрішніх сил. Плиту в момент руйнування розглядають як систему плоских ланок, з’єднаних пластичними шарнірами по лініях зламу (рис. 10.10). Панель плити в загальному випадку заз­нає дії прольотних та і опорних моментів .

Найчастіше розрахунок таких плит починають із середніх панелей.

Рис. 10.9. Монолітне ребристе перекриття з плитами, які працюють у двох напрямах: а – загальний вигляд; б – плани перекриттів; в – схеми руйнування плит; г – схеми арму­вання плит; І – ребристе перекриття; ІІ – кесонне перекриття; ІІІ – тріщини на нижній поверхні; IV – тріщини по верху плит; V – верхня опорна арматура; VI – нижня прольотна арматура; 1 – кутова панель; 2 – перша панель; 3 – середня панель; 4 – колони; 5 – кон­турні, балки; 6 – арматуру умовно не показано

 

Переріз робочої арматури плит, опертих по контуру, добирають як для прямокутного профілю з одиночною арматурою. Плити армують переважно зварними сітками з дроту Вр-І або стержньової арматури класу А-Ш.

Якщо прольоти перевищують 2,5 м, застосовують роздільне арму­вання. У прольотах знизу укладають плоскі зварні сітки з поздовжньою робочою арматурою, а над опорами зверху – сітки з поперечною робочою арматурою (рис. 10.9, г).

Рис. 10.10. До розрахунку плит, опер­тих по контуру, методом граничної рівноваги: а...г – ланки, утворені лініями зламу; та – прольотні граничні згинальні моменти; – опорні граничні згинальні моменти: – максимальний прогин; – кут повороту ланок; 1 та 2 – прольотні перерізи

 

Для економії металу знизу укладають дві різні сітки. При цьому площа кожної сітки становить 50% від вели­чини, визначеної розрахунком; нижню сітку по всьому опорному кон­туру доводять до опор, а верхню – розміщують у середній частині плити, не доводячи до опор на відстані та . Розмір смуг та приймають рівним для панелей, які повністю або пружно замуро­вані по всьому опорному контуру, і – для панелей, вільно опер­тих хоч з одного краю. У даному випадку – менший просвіт.

Розрахунок і конструювання контурних балок. На контурні балки навантаження передається з вантажних площадок трикутної чи трапецуватої форми (рис. 10.11, а). Добуток повного навантаження (на 1 м²) на відповідну вантажну площу є повним навантаженням на проліт балки, завантаженої з двох боків:

при трикутному навантаженні

; (10.6)

 

Рис. 10.11. До розрахунку контурних балок: а – схема розподілу навантаження; б та в – розрахункові схеми; г – розрахункові прольоти; 1 – колони; 2 – стіна

 

при трапецуватому навантаженні

. (10.7)

Значення моментів від цього навантаження для балок, що вільно лежать, у напрямі або :

при трикутному навантаженні

; (10.8)

при трапецуватому навантаженні

. (10.9)

Крім того, потрібно враховувати рівномірно розподілене навантаження від ваги ребра балки без урахування ваги плити – і від постійного та тимчасового навантажень, розташованих безпосередньо над нею на смузі завширшки ,що дорівнює ширині ребра балки, .

У розрахунку балок з урахуванням пластичних деформацій згинальні моменти визначають з таких залежностей:

у першому прольоті і на першій проміжній опорі

; (10.10)

у середніх прольотах і на середніх опорах

; (10.11)

у трипролітній балці у середньому прольоті

. (10.12)

 

Поперечні сили

; (10.13)

; (10.14)

, (10.15)

де – момент на першій проміжній опорі.

Середні розрахункові прольоти балок дорівнюють відстані між гранями колон, а крайні – відстані від осі опори на стіні до грані колони. Спрощено розрахункові прольоти приймають звичайно рівними відстані в просвіті між балками іншого напряму (рис. 10.11, б та в).

Площу перерізу арматури для контурних балок визначають так само,як для балок монолітного ребристого перекриття з балковими пли­тами.

Армують балки зварними каркасами. У місці перетину балок і на опорах встановлюють звичайні або сідлуваті каркаси (див. рис. 10.6).

Збірні балкові перекриття

 

Збірні перекриття завдяки своїй індустріальності набули великого поширення.

Конструктивні вирішення таких перекриттів ґрунтуються на єдиній модульній системі, що дає можливість скоротити число типороз­мірів конструкцій. Будівництво провадять зі збірних залізобетонних елементів за типовими серіями при уніфікованих сітках колон. Слід зауважити, що вартість перекриттів може становити 20...25 % вартос­ті багатоповерхової будівлі. Отже, зниження вартості конструкції перекриття дає можливість істотно зменшити вартість усієї будівлі.

У промислових та цивільних каркасних будівлях збірні балкові перекриття, що складаються з плит та ригелів (рис. 10.12, а та б),проектують під нормативні навантаження від 5 до З0 кН/м² двох типів: у першому випадку плити оперті на полиці ригелів (рис. 10.12, в... д), у другому – їх укладають зверху ригелів прямокутного чи таврового перерізу (рис. 10.12, е).Ригелі перекриттів при повному каркасі оперті на колони (рис. 10.12, а)абона колони та зовнішні стіни при неповному каркасі (рис. 10.12, б) і можуть розташовуватись уздовж або впоперек будівлі.

Напрям ригелів призначають залежно від характеру технологічних процесів, типу будівлі, умов освітленості, просторової жорсткості тощо.

г

е

Рис. 10.12. Збірне балкове перекриття: а – при повному каркасі; б – при непов­ному каркасі: в – опирання ребристих плит на полиці ригелів; г – те саме, пустотних плит; д – те саме, плит «подвійне Т»; е – ребристих плит по верху ригелів: ж – типи перерізів ригелів; І – прямокутний; ІІ... V –таврові; 1 – ригель; 2 – плита; 3– колона

 

У промислових будівлях для забезпечення просторової жорсткос­ті слід віддавати перевагу поперечному напряму ригелів. У житлових та громадських будівлях найчастіше застосовують поздовжній напрям ригелів, що полегшує планувальні вирішення.

У панельних безкаркасних будівлях застосовують збірні перекриття, що складаються із суцільних або порожнистих плит, опертих на стіни.

Розрахунок і конструювання плит. У міжповерхових збірних пе­рекриттях застосовують плити ребристі, коробчаті, порожнисті, суці­льні, а також плити «подвійне Т». Усі перелічені плити, крім суцільних, складаються з площі та поздовжніх і поперечних ребер.

Критеріями для оцінки економічності плит є зведена товщина бетону і витрата сталі. Серед порожнистих плит за зведеною товщиною бетону та витратою сталі найекономічнішими єплити з овальними по­рожнинами, але виготовлення їх трудомістке, і тому частіше застосо­вують плити з круглими порожнинами. Застосування ребристих плит з ребрами вгору обмежене у зв’язку знеобхідністю робити настил для підлоги, що підвищує вартість перекриття.

Плити, оперті на ригелі або стіни з двох сторін, розраховують як однопролітні балки, які вільно лежать і завантажені рівномірно розподіленим навантаженням. Суцільні плити, оперті з трьох або чотирьох сторін, розрахо­вують як плити, оперті по контуру.

 

Рис. 10.13. Розрахункові прольоти плит: а – при прямокутних ригелях; 6 та в – при ри­гелях таврової форми; г – при обпиранні плити од­ним кінцем на стіну; 1 – ригелі; 2 – плити

 

Розрахунковий проліт плит залежить від форми попереч­ного перерізу ригеля і харак­теру обпирання. Він дорівнює відстані між осями опорних площадок плит (рис. 10.13, а... г).

Рівномірно розподілене на­вантаження на 1 м довжини плити, що складається з ваги підлоги та плити, а також тим­часового навантаження, визначають множенням навантаження в кН/м² або Н/м² на розмір ширини плити.

Міцність нормальних перерізів порожнистих, ребристих плит з ребрами вниз і коробчатих, плит «подвійне Т» розраховують як для перерізів таврової форми, оскільки полиці, які розміщені в розтягну­тій зоні, не впливають на несучу здатність.

Якщо нейтральна вісь проходить у полиці, то в розрахунок вводять її повну ширину. Коли ж нейтральна вісь проходить нижче від полиці, що не бажано для порожнистих плит, розрахунок ведуть з урахуванням стискування в ребрі. Щоб уникнути цього, слід збільшити клас бетону або висоту плити.

Розрахункову ширину перерізу ребристої плити з ребрами вгору приймають рівною сумарній ширині поздовжніх ребер і розрахунок ведуть як для прямокутного перерізу.

Висота плит становить ¹/₁₅...¹/₂₅ їхнього прольоту, а коли застосовано попередньо напружувану арматуру – ¹/₂₀...¹/₃₀.

Нормальні і похилі перерізи плит залежно від форми поперечного перерізу розраховують згідно з вказівками конспекту лекцій, частина 2.

Перерізи порожнистих плит зводять до еквівалент­ного двотаврового профілю. Круглі або овальні отвори заміняють відповідно квадратними чи прямокутними з тією самою площею, моментом інерції і за умови збігу центрів ваги.

Так, для круглого отвору діаметром висота еквівалентного квад­ратного отвору (рис. 10.14)

.

Для овального отвору еквівалентний прямокутний з

,

звідси

абоспрощено за рис. 10.14, в.

Приклади розрахунку плит різних типів наведено, в навча­льній, нормативній та довідковій літе­ратурі.

У плитах з овальними порожнинами і в ребристих з полицями вниз полицю перевіряють на місцеве згинання як частково затиснуту у реб­рах. Проліт її дорівнює відстані в просвіті між ребрами, а згиналь­ний момент у полиці обчислюють із формули

. (2.86)

У разі наявності поперечних ребер у ребристих плитах полицю розраховують як плиту, оперту по контуру, або як балкову плиту залеж­но від , і армують робочою арматурою відповідно в двох чи в од­ному напрямі.

 

Рис. 10.14. Багатопорожнинна плита перекриття: а – розрахункова схема; б – загальний вигляд плити; в – дійсні та еквівалентні розрахункові перерізи круглих та овальних порожнин плит

 

 

Рис. 10.15. Плити перекриттів для каркасних будівель: а – розрахункова схема; б – ребриста плита завширщки 3 м; в – плита “подвійне Т”; 1, 2 та 11...31 – закладні деталі

 

Полиці плит армують зварними сітками із звичайного холоднотягнутого дроту класу Вр-І, ребра – зварними каркасами із стержнів класів А-ІІ та А-ІІІ і дроту класу Вр-І. Попередньо напружувану арматуру приймають із сталей класів А-ІУ, Ат-ІУ, А-У, Ат-УІ, ви­сокоміцного дроту класів В-ІІ, Вр-ІІ або канатів К-7, К- 19.

Якщо прольоти плит менші за 6 м, їх виготовляють, як правило,

без попереднього напружування арматури.

У цьому випадку при відсутності поперечної арматури в середній половині порожнистої плити або в разі невеликої кількості каркасів поздовжньою робочою арматурою можуть бути стержні нижньої сітки, відстань між якими має не перевищувати 400 мм. Ребра плит армують плоскими каркасами, які розміщуються тільки на ділянках біля опор завдовжки прольоту плити через одно-два ребра (рис. 10.14).

Армування попередньо напружених порожнистих плит наведено на рис. 10.14, а, ребристих плит для рамних каркасів та типу «подвійне Т“ для в’язевих каркасів – на рис. 10.15.

Напружувану арматуру розміщують у ребрах і натягують переважно на упори форми електротермічним способом. Для забезпечення анкерування арматури на кінцях багатопорожнинних панелей розмі­щують коритуваті сітки, а в ребристих та коробчатих – закладні деталі.

Форма торцевого ребра ребристих панелей залежить від форми перерізу ригеля і приймають її за рис. 10.12, в та е вразі обпирання на полицю ригеля таврової або прямокутної форми.

Суцільні плити перекриттів виготовляють розміром на кімнату і завтовшки 120...160 мм. При довжині плит менш як 6 м їх армують ненапружуваною арматурою, а коли довжина становить 6 м і біль­ше – попередньо напружуваною. Звичайна ненапружувана армату­ра складається із сіток, розміщених у розтягнутій зоні і виготовлених з дроту класу Вр-І або з арматурної стержньової сталі класу А-ІІІ. Попередньо напружувану арматуру найчастіше роблять зі сталі кла­су А-IV, А-У або Ат-УІ або з високоміцного дроту класу Вр-ІІ.

На рис. 10.16, а наведено попередньо напружену суцільну плиту перекриття, яка спирається на три сторони. Плити перекриттів, об’єднані між собою, а також зі стіновими панелями, забезпечують жор­сткість і стійкість будівель за рахунок конструктивних вирішень так званих платформових стиків (рис. 10.16, в та г). При цьому глибина обпирання суцільних плит на внутрішні несучі стіни має становити 50...70 мм, а товщина горизонтальних швів – 10 мм. Шви між плитами перекриття заповнюють цементним розчином. Плити між собою кріплять приварюванням до закладних деталей плит двох сполучних стержнів або зварюванням арматурних випусків із одним стержнем чи зварюванням підйомної петлі однієї плити з закладною деталлю іншої тощо. Такі стики застосовують у будівлях до 9 поверхів. У бу­дівлях заввишки 12...16 поверхів і більше застосовують удосконале­ний платформовий стик (рис. 10.16, г), в якому передбачено верти­кальний штир-фіксатор.

Рис. 10.16. Загальний вигляд залізобетонної су­цільної плити перекриття, опертої на три сторони: а – нижня арматура; б – верхня арматура; в – платформовий стик суцільних плит та пане­лей внутрішніх стін; г – удосконалений плат­формовий стик тих самих елементів; 1 – напру­жувана стержньова арматура; 2 – нижня сітка; З – сітка підсилення зони анкерування попе­редньо напружуваної арматури; 4 – верхня сіт­ка; 5 – вільний край; 6 – суцільні плити пе­рекриттів; 7 – штир-фіксатор із гайкою та шай­бою; 8 – шви зі спеціальної пасти; 9 – панелі внутрішніх стін; 10 – шви з цементного розчину

 

Розрахунок і конструювання ригелів. Ригелі перекриттів багато­поверхових будівель є конструктивними елементами рамних або в’я­зевих каркасів.

У промислових будівлях використовують ригелі номінальним про­льотом 6, 9 та 12 м прямокутного (рис. 10.12, ж, ІІ та ІІІ) і таврового пере­різу з полицею внизу (рис. 10.12, ж, II та ІІІ), вгорі (рис. 10.12, ж, IV)абопо середині висоти.

У цивільних будівлях переважно застосовують ригелі з полицею внизу (рис. 10.12, ж, II).При цьому зменшується будівельна висота перекриття і поліпшується інтер’єр приміщень. При довжині до 6 м ригелі роблять без попереднього напруження арматури, понад 6 м – попередньо напружені.

Висота ригеля залежить від прольоту та навантаження і призначається в межах ¹/₈-¹/₁₂ прольоту. У промислових будівлях для типових ригелів її прийнято в розмірі 800 мм. У цивільних будівлях вона становить 450...900 мм.

Зусилля в ригелях визначають з розрахунку рами. Наближено при незначних навантаженнях і вільному спиранні кінців ригеля на несучі стіни і прольотах, що різняться один від одного не більш як на 10%, ригелі можна розраховувати як рівнопролітні нерозрізні балки з урахуванням перерозподілу моментів на постійне і тимчасове навантаження. При порожнистих панелях повне навантаження на ригель рівномірно розподілене, а при ребристих – зосереджене в місцях обпирання ребер плит. При наявності чотирьох і більше ребер у про­льоті і розрахунку за згинальним моментом зосереджене навантаження можна заміняти рівномірно розподіленим. Постійне і тимчасове навантаження збирають з вантажної смуги завширшки ,що дорівнює відстані між ригелями, тобто кроку рам.

Постійне навантаження включає вагу підлоги, перегородок, плит перекриття, бетону замонолічування, а також ригеля. Тимчасові навантаження визначають згідно з нормами.

Розрахунок нормальних і похилих перерізів ригелів ведуть відповідно до вказівок конспекту лекцій (частина 2).

Ригелі армують залежно від форми їх поперечного перерізу і це виконується звичайно зварними каркасами відповідно до загальних правил армування елементів, що працюють на згинання, які викла­дено в конспекті лекцій (частина 2).

На рис. 10.17 наведено ригелі прямокутної форми поперечного перерізу прольотом до 6 м зі звичайною ненапружуваною робочою арматурою і таврової форми поперечного перерізу прольотом до 9 м зпопередньо напружуваною арматурою, які застосовують у промислових будівлях з рамними каркасами. Ригелі виготовляють при прольо­тах до 6 м з бетону класів В15...В25, а при прольотах до 9 м – класів В25...В35 з перерізом заввишки 800 мм. У ригелях прольотом до 6 м як робочу арматуру застосовують каркаси з арматурної сталі класу А-ІІІ, а при прольотах до 9 м – попередньо напружувану арматуру зі сталі класів А-ІІІв або А-ІУ при механічному чи електротермічно­му способах натягування.

Зверху прямокутних і на полицях таврових ригелів передбачають­ся закладні деталі (рис. 110.17, а та б)для кріплення плит перекрит­тя. У торцях попередньо напружених ригелів передбачають металеві пластини, до яких приварюють шайби для анкерування попередньо напружуваної арматури. У зоні анкерування встановлюють додатко­ві хомути, сітки та спіралі, які підвищують тріщиностійкість зони об­тискування і анкерування арматури.

На рис. 10.17, в, І...ІІІ подано також прольотні перерізи ригелів заввишки 800 мм прольотом 12 м. У межах висоти перерізу ригелів передбачено полиці для обпирання ребристих плит заввишки 300 та 400 мм і багатопорожнинних – 220 мм. Ригелі виготовляють із бетону класів В25...В45. Попередньо напружувану арматуру роблять із стержньової гарячекатаної сталі класів А-ІІІв, А-ІУ...Ат-УІІ або із семидротяних канатів К-7діаметром 15 мм, а ненапружувану арматуру – зі сталі класу А-ІІІ у вигляді просторових каркасів.

В опорних частинах усіх ригелів (рис. 10.17, а...в)євипуски верхньої ненапружуваної робочої арматури, які стикують із арматурними випусками з колон (див. стики ригелів).

При в’язевих каркасах цивільних та промислових будівель застосовують ригелі таврової форми поперечного перерізу з полицями для опирання ребристих, багатопорожнинних, типу «Т» та «подвійне Т» плит (рис. 10.18). Ригелі бувають із висотою поперечного перерізу 450 або 600 мм залежно від виду плит, що на них опираються, прольоту та класу бетону. Напружувану і ненапружувану арматури засто­совують тих самих класів, що й у ригелях рамних каркасів.

Ригелі розраховують за двома групами граничних станів у стадії виготовлення, транспортування та монтажу.

 

Рис. 10.17. Ригелі перекриттів для будівель із рамними каркасами: а – таврового перерізу прольотом до 9 м; б – прямокутного перерізу прольотом до 6 м; в – перерізи ригеля прольотом 12 м для плит перекриттів; І – заввишки 400 мм; ІІ – порожнистих заввишки 220 мм; ІІІ – те саме, заввишки 300 мм; 1 – попередньо напружена арматура; 2, 3, 4, 5 – закладні деталі

 

Рис. 10.18. Ригель перекриття для в’язевих каркасів: а – загальний вигляд; б – варіанти перерізів і армування ригелів при різних прольотах під плити; І – ребристі; ІІ та ІІІ – порожнисті; IV – “подвійне Т”; 1, 2 закладні деталі

 

Стики збірних ригелів. Збірні ригелі виготовляють однопролітними і стикують біля бічних граней колон, якщо застосовують каркас із лінійних елементів. У цьому випад­ку ригелі опирають на залізобетонні або металеві кон­солі колон. В опорних частинах ригелів установлюють додаткову арматуру і закладні деталі, а також влаштовують випуски арматур­них стержнів залежно від типу стику ригелів.

Стики ригелів з колонами бувають жорсткі або шарнірні. У жорстких стиках виникають опорні згинальні моменти і поперечні сили. Опорні моменти спричиняють розтягання у верхній частині ригеля і стискання в нижній. Для розрахунку момент можна замінити парою сил (рис. 10.19, а та б), де – плече внутрішньої пари сил. При шарнірному стику діють тільки поперечні сили.

Розтягувальні зусилля у стиках сприймаються зварюваними закладними деталями або випусками арматури, а стискувальні – бетоном замонолічування або зварюваними закладними деталями ригелів та консолей колон. Поперечні сили у стиках сприймаються консоля­ми колон або шпонковими з’єднаннями (рис. 10.19, е).

У випадку стику, який наведено на рис. 10.19, в, робочі стержні верхньої частини ригеля та арматурні випуски, пропущені через ко­лони, з’єднують ванним зварюванням у гнутих підкладках (рис. 10.19, 20)із вставками з арматурних стержнів (рис. 10.19, 8).Потім стик оббетоновують. Клас бетону замонолічування приймають не меншим від значення класу бетону ригеля або колони, але й не нижче як В15. При ригелях прольотом 6 та 9 м (рис. 10.17, а та б) випуски арматурних стержнів ригелів (у кількості трьох) розташову­ють в одному ряду. При ригелях прольотом 12 м випуски об’єднують попарно по вертикалі без зазору і зварюють ванним зварюванням у стику одночасно в одній підкладці. У стиках ригелів прольотом 12 м перед оббетонуванням додатково встановлюють хомути, які огинають стикові стержні і приварюються до закладної деталі ригеля, а для ригелів прольотом 6 та 9 м такі хомути встановлюють тільки в торцевому ряду. Ванне зварювання стикованих стержнів забезпечує рівноміцність стику, що виключає необхідність його розрахунку. В такому стику розраховують закладні деталі ригелів та консолей колон і зварні шви, які їх з’єднують.

Рис. 10.19. Жорсткі стики ригелів із колонами: а – умовна схема зусиль; б – розрахункова схема зусиль; в – стик із ванним зварюванням робочої опорної арматури ригеля; г – те саме, із зварним з’єднанням робочої опорної арматури ригеля з гнутими (І) або плоскими (ІІ) пластинами, привареними до стержнів, пропущених через колону; д – те саме, з захованою консоллю колони і підрізкою опорної частини ригеля; е – безконсольний шпонковий стик із опиранням на металевий столик із двох кутиків, випуще­них із колон (тут перерізи Д–Д, Е–Е те саме, у вигляді тавра, що складається з двох пластин); 1 – випуски робочої опорної арматури ригеля; 2 – закладна деталь ригеля з плоскої пластини; 3 – те саме, з металевого кутика для консолі колони; 4 – стикові арматурні стержні, пропущені крізь колону; 5 – закладна деталь ригеля з гнутої пластини; 6 – те саме, з плоскої пластини; 7 – закладна деталь ригеля з кутиків; 8 – вставка з арматурного стержня; 9 – вертикальна пла­стина; 10 – арматурний оцупок; 11 – швелер, який окантовує опорну частину ригеля; 12 – стержні-анкери; 13 – газові трубки; 14 – два металевих кутики, які випущено з колони; 15 – прольотний робочий арматурний стержень із привареним до нього оцупком; 16 – в’язані хомути; 17 – дві пластини, випущені з ригеля; 18 –тавр із двох перпендикулярних пластин; 19 – анкери сталевих пластин; 20 – гнуті підкладки; (арматуру в перерізах умовно не показано)

Різновидом жорсткого стику ригелів є стики, які наведено на рис. 10.19, г. У цих стиках до робочої опорної арматури ригеля наварюють плоску або гнуту (при прямокутних ригелях) пластину, до якої кріплять стикові стержні (як правило, два), пропущені крізь колону. Застосування таких стиків збільшує витрату сталі порівня­но зі стиками, які наведено на рис. 10.19, в.

У цивільних будівлях можуть також застосовуватись жорсткі сти­ки ригелів із колонами з прихованою консоллю (рис. 10.19, д).При цьому ригелі мають підрізку у місцях спирання на консолі колон. Верхня частина стику аналогічна до стиків, які наведено на рис. 10.19, г. У місці підрізки, крім опорної сталевої пластини, вхід­ний кут ригеля посилюють ще й вертикальною пластиною. Знизу вертикальної пластини в зазор між ригелем та консоллю колони встав­ляють оцупки діаметром 20 мм, які приварюють до закладних деталей ригеля та колони.

При корисних навантаженнях 1,5...3 кН/м² можна застосовувати стики, в яких на металевий столик із двох кутиків опираються арматурні випуски поздовжньої робочої арматури ригеля з привареними до них оцупками того самого діаметра (рис. 10.19, е, ІII).При навантаже­ннях понад 3 кН/м² по низу з ригеля (рис. 10.19, е, IV,переріз Е–Е)ви­пускають металеві пластини, закріплені в бетоні ригеля анкерами з приварених до них арматурних оцупків діаметром 16 мм зі сталі А-І. Ці пластини під час монтажу стику зварюють із металевим столиком, ви­пущеним з колони. Він являє собою тавр, що складається з двох пер­пендикулярних пластин. Зазор між ригелем та колоною приймають рівним 120...250 мм. Торці ригелів та бічні грані колон у стику мають виступи, які після оббетонування бетоном класів В15...В30 зазорів між ригелем та колоною утворюють бетонні шпонки. У місцях оббе­тонування встановлюють не менш як два в’язаних замкнутих хомути такого самого діаметра, як і поперечні стержні ригеля. Кількість бе­тонних шпонок у таких стиках приймають не менш як три. Глибину шпонки приймають 20...25 мм і не більше від товщини захисного шару бетону колони. Довжина шпонки дорівнює меншому розміру шири­ни торця ригеля або колони, а її висота – не більш як 100мм. При висоті шпонок до 50мм вони трикутні, а шпонки більшої висоти можуть мати вигляд трапеції.

До переваг таких стиків можна віднести відсутність консолей ко­лон. Недоліки – велика трудомісткість виготовлення, пов’язана з необхідністю зварювання металевих елементів стику і старанним замонолічуванням зазорів бетоном.