Технологічність збірних конструкцій

 

Форма і армування збірних елементів мають бути прості і зручні для заводського виготовлення.

Збірні елементи з’єднують у місцях найменших згинальних момен­тів (рис. 9.2, а) і там, де монтаж конструкцій виконувати найпростіше (рис. 9.2, б).

Конструкції, для виготовлення яких максимально використовують­ся високопродуктивні машини та механізми без додаткових ручних операцій, а також автоматизація виробництва, називають технологіч­ними.

 

б

а

Рис. 9.2. Роз­різування конструкцій багатоповерхової рами на збірні елементи: а – епюра моментів в елементах багатоповерхо­вої рами; б – схема стиків збірних елементів багатоповерхової рами; 1 – ригель; 2 – стик; 3 – колона

 

Збірні елементи для зручності монтажу поділяють на частини. На­приклад, колони каркасів багатоповерхових будівель стикують на ви­соті 800...1000 мм вище від перекриття, хоч мінімальне значення зги­нального моменту – в середній частині їхньої висоти.

Стики збірних елементів мають бути простими, рівноміцними конструкціям, що стикуються, і технологічними для монтажу. Для цього на конструкціях передбачаються риски і фіксатори для контролю під час монтажу.

Широко застосовують кондуктори для встановлення конструкцій у проектне положення.

Для монтажу збірних елементів передбачаються петлі, закріплювані в бетоні чи в арматурному каркасі або ж стропувальні отвори. Для зручності петлі встановлюють у лунках врівень з поверхнею еле­мента. Монтажні петлі виготовляють з гарячекатаної арматури класу А-І марки ВСтЗсп2 або класу А-ІІ марки 10ГТ з великою площадкою текучості. Арматура з холоднооброблених сталей для петель не при­датна. Міцність петель перевіряють розрахунком.

 

Проектування збірних конструкцій з урахуванням зусиль, що виникають у процесі виготовлення, транспортування

І монтажу

 

Збірні конструкції до встановлення їх у проектне положення зазнають різних силових навантажень. Часто ці зусилля і розрахун­кові схеми відрізняються від проектних. Так, під час відпуску по­передньо напруженої арматури переріз елемента, що працює на згинан­ня, позацентрово стиснутий. У процесі транспортування і монтажу збірні елементи зазнають навантаження від власної ваги. В резуль­таті розміри перерізів елементів, передбачені для стадії експлуатації, можуть виявитись недостатніми для транспортування чи монтажу. Тому розрахункові схеми елементів у стадії тран­спортування і монтажу слід призначати подібними до роз­рахункових схем у стадії екс­плуатації. Цього досягають правильним розташуванням монтажних петель або стропувальних отворів, вибором місць спирання конструкцій і додатковим армуванням.

Розраховуючи збірні еле­менти для стадії транспорту­вання, піднімання і монтажу, навантаження від ваги кон­струкції враховують з коефі­цієнтом динамічності, який дорівнює: при транспортуван­ні – 1,6, при підніманні і мон­тажі – 1,4. При цьому коефіцієнт надійності щодо наванта­ження від ваги елемента не вводять. Значення коефіцієнта динамічності можна знизити до 1,25, якщо це підтверджується досвідом застосування конструкцій.

 

Рис. 9.3. До розрахунку збірних конструкцій в стадіях експлуатації, транспортування і монтажу: а – розрахункова схема колони в стадії експлуатації б - армування перерізів у стадії експлуатації; в – розрахункова схема колони в стадіях транспортування і монтажу: г - армування колони в стадіях транспортування і монтажу

Найпоказовішою є відмінність у роботі колони на стадіях експлуа­тації і транспортування або монтажу, коли вона зазнає згинання від власної ваги. У першому випадку колона позацентрово стиснута (рис. 9.3, а та б), у другому положення стиснутої і розтягнутої зон змінюється (рис. 9.3, в та г) і може бути, що арматура, розрахована для експлуатаційного стану, виявиться недостатньою для стадії мон­тажу. Щоб не вводити додаткової арматури, слід приймати таку роз­рахункову схему колони на монтажі, яка б виключала можливість виникнення максимальних розтягувальних. зусиль, спричинених зги­нальними моментами. Цього досягають пересуванням монтажних пе­тель від кінців до середини колони. Тоді згинальні моменти зменшу­ються.

Конструкції значної висоти і малої ширини (ферми, балки-стінки, стінові панелі) транспортують і монтують у робочому положенні, ос­кільки інше положення (наприклад, плазом) істотно змінює розрахун­кову схему і потребує спеціального армування.

Під час транспортування і монтажу збірних елементів необхідно гарантувати стійкість конструкцій та інші вимоги безпеки, що досягається спеціальними конструктивними заходами.

Відпускну міцність бетону збірних елементів, при якій можна транспортувати і монтувати конструкції, зазначають у стандартах.