Тема 2. Стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Соціальна та лінгвістична сутність офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.

Поняття функціонального стилю. Різновиди функціональних стилів сучасної української літературної мови, причини їх існування. Поняття наукового стилю, його загальні та мовні (лексичні, морфологічні, синтаксичні та ін.) особливості, сфера використання. Підстилі наукового стилю (власне (суто) науковий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науково-навчальний, науково-виробничо-технічний) та їх жанри.

Історія розвитку наукового стилю мовлення. Давні традиції української наукової термінології. Сподвижники термінологічної справи І. Верхратський, І. Франко, І. Огієнко та ін. Роль М. Драгоманова і М. Грушевського у розвитку історичної, правничої термінології. Перші спроби наукових праць українською мовою на початку 50-х років ХІХ ст. у Західній Україні («Словник юридично-політичної термінології німецько-український» – 1851 р.). Термінологічні матеріали «Наукового товариства ім. Т. Шевченка» (НТШ). «Золоте десятиліття» (20-30 роки ХХ ст.) у розвитку україномовної термінології. Російсько-українські галузеві словники в 50-70-ті роки ХХ ст. Розвиток словникарства у 90-ті роки ХХ ст. Основні напрямки термінологічної роботи в сучасній Україні.

Історичні корені правничої термінолексики. Першопричини і джерела появи Української правничої термінології. Правнича лексика в «Руській правді». Розвиток «руської мови» у Великому Князівстві Литовському. Полонізація і латинізація книжної української мови. «Українізація» російської правничої мови в ХVІ–ХVІІІ ст. Стан і розвиток правничої термінології в Україні в ХІХ ст. Діяльність Інституту української наукової мови в розвитку національної термінології права. Сучасний стан та проблеми української правничої термінології.

Узагальнення наукового джерела до рівня плану. Типи планів за структурою, змістом та ін.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів із функціонально-стилістичною диференціацією сучасної української мови, стилями мовлення, які є основою професійної діяльності юриста, їх мовними особливостями.

Ключові слова:стилістика мови, стилістика мовлення, функціонально-стилістична диференціація, науковий стиль, офіційно-діловий стиль, публіцистичний стиль, підстиль, жанр.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: організаційну систему мови, закономірність її використання в правовій справі; сутність поняття документ як основного різновиду офіційно-ділового стилю, функції документів, вимоги до них, сучасну класифікацію ділових паперів, реквізити; стилістичну диференціацію мовних явищ; ідентифікуючі ознаки мовлення; історію розвитку ділового мовлення. Для освоєння професії варто вміти здійснювати текстологічний аналіз наукової і ділової літератури;володіти технікою вибору слова для використання при укладання документів і написанні спеціальних текстів; дотримуватися загальних вимог до оформлення та розміщення реквізитів у документах.

ТЕМА 3.Фонетико-орфографічні особливості мови професійного спрямування.

Основні орфоепічні норми української мови (вимова голосних та приголосних; вимова слів іншомовного походження; вимова абревіатур). Особливості українського наголосу, його значення в ситуаціях спілкування, характерних для професійної діяльності. Поняття милозвучності.

Вживання апострофа і м’якого знака, подвоєння та подовження приголосних, написання префіксів і суфіксів у різних частинах мови, чергування голосних і приголосних звуків, спрощення груп приголосних, написання складних слів. Велика літера в українській мові.

Значення і функції власних назв у мові професії. Статус власних назв і мовна політика. Принципи передачі власних назв українською мовою. Відмінювання прізвищ. Особливості звертань і творення імен по батькові. Аудіювання.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з орфоепічними, акцентуаційними, орфографічними нормами сучасної української мови в ОДС та науковому стилі.

Ключові слова:орфоепія, акцентологія, орфографія,мовна норма, правило, милозвучність, евфонія, праворис, влавна назва, звертання, аудіювання.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: проблеми унормування термінологічної і ділової лексики; особливості застосування орфоепічними, акцентуаційними, орфографічними норм у мові професії. Треба вміти: розрізняти ключові поняття теми, утворювати імена по батькові, проводити аудіювання першоджерел професійного спрямування, застосовувати набуті знання з теми у практиці укладання фахових текстів, у тому числі службової документації.

ТЕМА 4. Особливості мови професійного спрямування на лексико-фразеологічному рівні.

Лексикологія як наука. Групування слів за різними ознаками. Активний і пасивний словник юриста. Слова “книжні”, “нейтральні”, “писемні”. Питома та запозичена лексика у професійному мовленні. Застосування іншомовних слів у мові професії.

Професійна лексика й терміни. Взаємозв’язок фахових термінів, професіоналізмів, жаргонізмів. Можливості переходу професіоналізмів, жаргонізмів до розряду термінів, його причини і умови. Частотність використання термінів у різних стилях мовлення та ситуаціях спілкування.

Лексика української мови професійного спрямування у парадигматичних зв’язках.

Фразеологічні засоби ОДС. Поняття про мовні штампи та канцеляризми. Конспектування джерел наукової інформації.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з лексичними нормами сучасної української мови в офіційно-діловому та науковому стилях; навчити орієнтуватися у виборі словесних засобів вираження думки.

Ключові слова:лексичні норми, термін, синоніми, антоніми, пароніми, омоніми, архаїзми, історизми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, фразеологічні засоби, мовні штампи, канцеляризми.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: особливості використання різних груп лексики української мови за різних ситуацій професійного спілкування; особливості конспектування джерел наукової інформації. Треба вміти: застосовувати лексичне багатство української мови за відповіднио ситуацій спілкування, враховуючи вік, стать, офіційний статус тощо співрозмовника; стратифікувати лексику наукового тексту.

ТЕМА 5. Специфіка мови професійного спрямування на морфемному і словотвірному рівнях.

Граматика як розділ мовознавства. Основні розділи граматики. Морфемна будова слова. Типи морфем.

Правопис складних іменників. Правопис складних прикметників. Правопис складних прислівників. Правопис складноскорочених слів і абревіатур. Графічні скорочення.

Способи словотвору.Способи афіксального словотвору. Правопис префіксів та суфіксів (іменникових, прикметникових та дієслівних).

Класифікація частин мови. Іменник як частина мови. Прикметник. Займенник. Числівник. Прислівник. Дієслово та дієслівні форми. Особливості вживання граматичних форм іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова у професійній діяльності. Службові частини мови. Вигук.

Рецензування: мета, завдання, структура, мовні засоби.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів із морфемними, словотвірними, морфологічними особливостями сучасної української мови професійного спрямування.

Ключові слова: граматична норма, граматика, правопис, морфеміка, способи словотвору, частини мови, рецензування.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: особливості морфемної і граматичної будови сучасної української мови професійного спрямування; проблеми словотворення. Треба вміти: ідентифікувати лексико-граматичні розряди української мови; утворювати фахову лексику за існуючими словотвірними моделями, рецензувати наукові джерела.