ТЕМА 6. Текст як основна форма викладу наукової інформації.

Наукова література – основне джерело фахових знань. Види та жанри наукової літератури юридичного фаху. Принципи композиції наукового твору: взаємозв’язок описової та основної частин. Оформлення бібліографії.

Основні складники наукового тексту. Засоби зв’язку між реченнями в науково-навчальному тексті. Поділ тексту на фрагменти, абзаци. Абзац як знак архітектоніки тексту й покажчик переходу від однієї думки (теми) до іншої. Роль і функції абзаців у науково-навчальному тексті. Нумерування як покажчик послідовності розташування складових частин тексту.

Узагальнення інформації наукового джерела до рівня плану. Види планів: тезовий, питальний, номінативний.

Реферат як короткий виклад основного змісту джерела: мета, завдання, функції, види. Основні вимоги до складання реферату. Реферування як процес аналітико-синтетичної преробки наукових джерел з метою аналізу та вилучення основної (необхідної) інформації.

Курсова робота як один із способів обробки наукової інформації. Структура та особливості оформлення.

Тези як стисло сформульовані основні положення тексту.Спільне та відмінне між тезами та науковою статтею.

Культура мовлення юриста. Особливості усної доповіді.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з основними вимогами до наукової роботи юриста.

Ключові слова:термінологія, юридична термінологія, науковий стиль, документи наукового стилю.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: ідентифікуючі ознаки мовлення; специфіку сучасної української юридичної терміносистеми; основи професійної комунікації в писемній та усній формах; основні правила оформлення наукових робіт. Для освоєння професії варто вміти здійснювати текстологічний аналіз наукової літератури; володіти технікою вибору слова для використання при написанні наукових робіт; дотримуватись основ оформлення наукових робіт, послідовності й точності викладу думок у науковому стилі.

ТЕМА 7. Синтаксис і пунктуація мови професійного спрямування.

Синтаксис писемного мовлення. Синтаксична особливість писемного наукового стилю: прямий і непрямий прядок слів, особливості функціонування членів речення. Використання дієприслівникових, дієприкметникових зворотів. Пряма і непряма мова. Цитування. Особливості використання складних речень. Розділові знаки в простому і складному реченнях.

Сполучуваність слів. Керування – один із способів поєднання слів. Складні випадки у правильному виборі відмінка слова. Дієслівне, іменне, прикметникове керування в українській мові. Складні випадки керування.

Узгодження як вид підрядного зв’язку при якому залежне слово має однакові з головним словом граматичні ознаки. Узгодження присудка і підмета для правильного оформлення висловлювання. Способи вираження підмета. Форми присудка в українській мові.

Синтаксис і пунктуація. Значення і функції розділових знаків. Кома як знак поєднання. Кома як знак-функція для відокремлення членів речення. Функції крапки з комою. Дужки як парний знак-функція. Двокрапка як розділовий знак. Уживання тире.

Пряма й непряма мова, цитати, розділові знаки при них.

Типові помилки в синтаксисі писемного мовлення. Способи викладу матеріалу в документах з високим і низьким рівнем стандартизації.

Правила синтаксичного оформлення документів.

Переклад фахового тексту. Редагування тексту як спосіб роботи з документами.

Анотація як коротка характеристика наукового твору, його частини або кілької творів за змістом, структурою, призначенням, адресатом. Мета, завдання та функції анотації. Структура. Мовні/мовленнєві кліше для анотування. Взірці анотацій на наукові джерела юридичної тематики.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з основними синтаксичними і пунктуаційними правилами української мови.

Ключові слова: синтаксис, синтаксичні норми, узгодження, керування, пунктуація, пряма й непряма мова, словосполучення, рпечення, текст, цитата, цитування, редагування.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: проблему текстуальності права; ідентифікуючі ознаки мовлення; організаційну систему мови, закономірність її використання в правоохоронній справі; поняття норми як основи сучасної української літературної мови; стилістичну диференціацію мовних явищ; особливості синтаксису наукового стилю. Для освоєння професії варто вміти здійснювати текстологічний аналіз наукової літератури; дотримуватись основ оформлення наукових робіт, послідовності й точності викладу думок у фаховому тексті.

ТЕМА 8. Словники як джерело інформації у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури

Лексикографія як розділ мовознавства. Типи словників української мови: енциклопедичні й лінгвістичні (орфографічні, тлумачні, перекладні, словники синонімів, словники антонімів, словники паронімів, словники іншомовних слів та ін.). Юридична лексикографія: історія та сучасність. Макро- і мікроструктура фахових словників. Сучасні вимоги до новотворів і перекладної частини двомовних (російсько-українських) термінологічних словників. Принципи роботи з фаховими термінологічними словниками. Використання лексикографічних джерел у практичній діяльності юриста. Функції словників.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів з термінологічними галузевими (юридичними) словниками.

Ключові слова:науковий стиль, термінологія, юридична термінологія, термінографія, термінологічний словник.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: Необхідно знати: визначення понять «словник», «словникова стаття», «лексикографія», «термінографія», «макроструктура словника», «мікроструктура словника», типологію словників і принципи роботи з різними їх типами. Треба вміти: визначати тип словника, його макро- та мікроструктуру, працювати з термінологічними фаховими словниками, юридичними енциклопедіями.

ТЕМА 9. Технологія перекладу українською мовою юридичних текстів і юридичної термінолексики. Складні питання перекладу українською мовою правничої термінології.

Складні питання перекладу українською мовою правничої термінології. Особливості перекладу багатозначних слів та усталених мовних зворотів у юридичних текстах. «Лжедрузі» в перекладі термінів. Особливості перекладу фахових термінів. Правопис деяких термінів і термінологічних словосполучень.

Складні випадки перекладу українською мовою іменниково-прикметникових словосполучень фахової мови та прийменникових конструкцій. Особливості перекладу форм ступенів порівняння прикметників. Переклад дієслівних форм (дієприкметників, дієприслівників) у наукових текстах. Правила узгодження підмета з присудком у наукових текстах при перекладі. Складні випадки перекладу українською мовою ускладнених простих речень. Особливості перекладацьких трансформацій складного речення в прості і простих у складне у текстах фахового спрямування.

Правила редагування юридичних текстів відповідно до сфери функціонування

Роль і значення теми для діяльності юристів: Тема має ознайомити студентів зі складними питаннями перекладу українською мовою правничої термінології.

Ключові слова:термінологія, юридична термінологія, мовна культура, науковий стиль, переклад, професійна лексика.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Студенту необхідно знати: проблему текстуальності права; ідентифікуючі ознаки мовлення; специфіку сучасної української юридичної терміносистеми. Для освоєння професії варто вміти здійснювати текстологічний аналіз наукової літератури; володіти технікою вибору слова для використання при написанні наукових робіт; дотримуватись основ оформлення наукових робіт, послідовності й точності викладу думок у науковому стилі.

Змістовий модуль 2

ТЕМА 10.Документ як основний різновид офіційно-ділового стилю.

Мовні ознаки офіційно-ділового стилю: високий ступінь стандартизації мовних засобів (використання усталених вербальних формул, закріплених за певними ситуаціями, - мовних кліше); широке використання безособових і наказових форм дієслів, уживання нейтральної лексики; застосування специфічної термінології; сувора регламентація тексту, поділ офіційно-ділового тексту на параграфи, пункти, підпункти; вживання простих поширених речень, складних речень з сурядним та підрядним зв’язком, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями; активне вживання розщеплених присудків (типу ведеться розслідування), а також присудків у формі дієслів теперішнього часу із значенням поза часовості (типу впроваджує, організовують).

Підстилі офіційно-ділового стилю: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.

Ділове мовлення в Україні: історія і сучасність. Традиції «ділової мови» Київської Русі: документальна точність, уживання термінів, семантична обмеженість лексичного складу, одноманітність синтаксичних конструкцій, відсутність художніх засобів зображення.

Документ як основний вид офіційно-ділового стилю мовлення. Широке і вузьке значення поняття «документ». Функції документа та вимоги до нього.

Джерела формування комунікативної норми ділового мовлення: стандарти, взірці, збірники, словники. Текст як головний елемент документа. Структура текстів ділових паперів.

Роль і значення теми для діяльності юристів:

Ключові слова:документ, інформація, класифікація документів, реквізит.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:Необхідно знати: правові, технічні, логічні та лінгвістичні вимоги укладання документі. Треба вміти: готувати й укладати правові документи різних жанрів; самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови; володіти технікою вибору слова для використання в професійній діяльності; доречно використовувати мовні засоби відповідно до функціонально-стильового різновиду і жанру правничого мовлення.

ТЕМА 11.Правила оформлення особових ділових паперів. Зіставний аналіз мови цих документів.

Укладання документів щодо особового складу: заява (рапорт), автобіографія, характеристика, резюме.

Види, структура, реквізити, особливості лексики, морфології, синтаксису, пунктуації та стилістики тексту цих документів і вживання типових мовних кліше. Зразки. Україномовні та російськомовні кліше-відповідники у тексті документів.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Студенти повинні навчитися складати документи щодо особового складу та робити їх мовний аналіз.

Ключові слова: документ,реквізит,документи щодо особового складу, заява, автобіографія, характеристика, резюме.

Обсяг знань, вмінь студента, слухача після вивчення теми: Необхідно знати основні правила оформлення документів, особливості ділового спілкування; особливості морфології й синтаксису як фундаменту тексту службового документа. Треба вміти: готувати й укладати правові документи різних жанрів; здійснювати текстологічний аналіз ділової документації; дотримуватись основ оформлення службових документів; володіти технікою вибору слова для використання в професійній діяльності; доречно використовувати мовні засоби відповідно до функціонально-стильового різновиду і жанру правничого мовлення. Мовні особливості документів щодо особового складу.

 

ТЕМА 12.Правила оформлення довідково-інформаційних документів. Службовий лист як узагальнена назва різноманітних за змістом документів.

Укладання службових інформаційних документів: доповідна записка, пояснювальна записка. Доручення, розписка, довідка. Види, структура, реквізити, особливості лексики, морфології, синтаксису, пунктуації та стилістики тексту цих документів і вживання типових мовних кліше. Зразки. Україномовні та російськомовні кліше-відповідники у тексті документів.

Особливості оформлення акта і звіту як підсумкових документів.

Службовий лист як найпоширеніший вид документації в системі управління. Види ділових листів за функціональними ознаками. Службова телеграма, телефонограма, телетайпограма. Телефакс. Структура, реквізити, особливості лексики, морфології, синтаксису, пунктуації та стилістики тексту цих документів і вживання типових мовних кліше. Зразки. Україномовні та російськомовні кліше-відповідники у тексті документів.

Запрошення як інформаційний документ з коротким повідомленням про певну подію і проханням узяти в ній участь. Структура, реквізити, особливості лексики, морфології, синтаксису, пунктуації й стилістики тексту запрошення і уживання типових мовних кліше.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Студенти повинні навчитися складати довідково-інформаційні документи та робити їх мовний аналіз.

Ключові слова: документ, реквізит, довідка, доповідна та пояснювальна записки, доручення, розписка, довідка, службовий лист, запрошення.

Обсяг знань, вмінь студента, слухача після вивчення теми: Необхідно знати: основні правила оформлення документів, особливості ділового спілкування; особливості морфології й синтаксису як фундаменту тексту службового документа. Треба вміти: готувати й укладати правові документи різних жанрів; вести ділові переговори і ділове листування; здійснювати текстологічний аналіз ділової документації; дотримуватись основ оформлення службових документів; володіти технікою вибору слова для використання в професійній діяльності; доречно використовувати мовні засоби відповідно до функціонально-стильового різновиду і жанру правничого мовлення. Мова довідково-інформаційних документів.

 

ТЕМА 13.Правила оформлення організаційно-розпорядчих ділових паперів.

Укладання розпорядчих (наказ, розпорядження, інструкція, вказівка, постанова, ухвала) і організаційних (статут, положення, правила) документів.

Види, структура, реквізити, особливості лексики, морфології, синтаксису, пунктуації та стилістики тексту цих документів і вживання типових мовних кліше. Зразки. Україномовні та російськомовні кліше-відповідники у тексті документів.

Роль і значення теми для діяльності юристів: Студенти повинні навчитися складати розпорядчі документи та робити їх мовний аналіз.

Ключові слова: документ, реквізит, текст, наказ, розпорядження, вказівка, постанова, статут, положення, правила.

Обсяг знань, вмінь студента, слухача після вивчення теми: Необхідно знати: основні правила оформлення документів, особливості ділового спілкування; особливості морфології й синтаксису як фундаменту тексту службового документа. Треба вміти: готувати й укладати правові документи різних жанрів; здійснювати текстологічний аналіз ділової документації; дотримуватись основ оформлення службових документів; володіти технікою вибору слова для використання в професійній діяльності; доречно використовувати мовні засоби відповідно до функціонально-стильового різновиду і жанру правничого мовлення. Мова організаційно-розпорядчих документів.