Ринкова інфраструктура:зміст та елементи.

Термін "інфраструктура" походить від латинського infra, що означає "нижче", "під", та structure — "структура", що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров'я тощо). Інфраструктура — це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність.

Ринкова інфраструктура:

Підсистеми:

Організаційно-технічна:

товарні біржі

оптові ринки

аукціони

торговельно-промислові палати

сервісні центри

опціони

ярмарки

транспортні

комунікації

ріелтерські фірми

земельні аукціони.

Фінансово- кредитна:

банки

фондові біржі

валютні біржі

фінансові

небанківські

інститути

страхові компанії

інвестиційні,

пенсійні та інші фонди

ощадні каси

ломбарди і т. ін.

Державно-регулятивна:

біржі праці (служби зайнятості)

ліцензування

оподаткування

митна система

державні фонди для сприяння діловій активності тощо

Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:

науково-дослідні установи

з вивчення ринкових

проблем

консалтингові компанії

інформаційні центри та

агентства

рекламні агентства

спеціальні навчальні

заклади

юридичні контори

рекламні агентства і т. Ін..

Завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця. Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку. Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Біржа — організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування.

Товарна біржа — це оптовий товарний ринок, для якого характерні такі особливості:

— торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку;

— регулярність торгів на основі певних правил;

— формування цін на основі зіставлення попиту і пропозиції (котирування);

— свобода вибору контрагента за угодою;

— стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок.

Фондова біржа — організований ринок цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери — документи, що виражають майнові (боргові) зобов'язання.

Види цінних паперів

Акції (від лат. actio — дія, дозвіл) — цінні папери, випущені акціонерними товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Види акцій:

На пред’явника;

Іменні;

Привілейовані;

Прості;

З правом голосу;

Без права голосу.

Облігація (від лат. oblige — зобов'язання) — документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов'язання про повернення суми боргу у визначений строк.

Вексель (від нім. Wechsel — розмін) — письмове боргове зобов'язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником (боржником, векселедавачем) кредитору (век- селеотримувачу), що надає останньому право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант — цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і дає її власникові право на додаткові пільги у визначений час.

Ваучер — майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат (депозитний) — фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов'язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Коносамент (від франц. connaissement від connaitre — знати, розуміти) — розписка, що видається агентом транспортного підприємства (судна, літака тощо) відправникові вантажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов'язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту. Передача коносаменту здійснюється за правилами передачі цінних паперів (іменний, ордерний або на пред'явника) і рівнозначна передачі самого вантажу.

Біржовим валютним товаром є валюта і золото.

Біржа праці — державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою.

Функції служби зайнятості:

— вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці;

— організація громадських робіт;

— організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку;

— виплата допомоги з безробіття;

— відшкодування (часткове) витрат, пов'язаних зі зміною місця роботи.

Фрахтова біржа — постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та відфрахтування суден.

Універсальна біржа — біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Угода {операція) — домовленість про взаємну передачу прав та зобов'язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента (банківських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.

Форвардна угода — строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості (або валюти) на певну дату в майбутньому. Ціна товару, курс валюти тощо фіксуються в момент укладання угоди.

Ф'ючерсні угоди — угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною чєрез певний проміжок часу після укладання угоди.

Функції ф'ючерсних угод:

— зменшення ризику, пов'язан0го 3 різким коливанням цін;

— забезпечення стійкості один^ць господарювання;

— гарантування передбачуваності господарської діяльності;

— здешевлення кредиту.

Онкольні угоди — система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджува^нням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару.

Хедж — строкова угода, уклад^на для страхування від можливого коливання цін.

Опціон — договірне зобов'язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду.

Опціон на купівлю дає право, але не зобов'язує купити ф'ючерсний контракт, товар або іншу цінність за певною ціною.

Опціон на продаж дає право, але не зобов'язує продавати ф'ючерсний контракт або інші цінності за визначеною ціною.

Аукціон — форма організації реалізації товарів та послуг, що ґрунтується на проведенні публічних торгів, де право купити має той, хто пропонує найвищу ціну.

Головні суб'єкти аукціону:

— власник цінностей (продавець);

— організатор аукціону;

— покупець.

Види аукціонів:

— товарні — реалізують вироби мистецтва, ювелірні вироби, хутра та інші унікальні вироби;

— валютні — один із методів організації валютного ринку країни. Це публічні валютні торги. Об'єкт валютного аукціону

— валютні відрахування організацій. Мета валютного аукціону

— надання можливостей купити валюту тим суб'єктам

господарювання, які не мають можливості заробити її або отримати з централізованих фондів.

Біржові посередники

Брокер — торговий посередник, який забезпечує укладання угод за бажанням клієнтів та за їхній рахунок. Винагорода за послугу брокера — брокеридж.

Маклер (дилер, джобер) — біржовий посередник, котрий купує і продає тільки для себе й за свій рахунок.

"Бики" — спекулянти і хеджери, що розраховують на підвищення цін, скуповуючи угоди, товари та інші цінності.

"Ведмеді" — спекулянти і хеджери, що розраховують на зниження цін, скуповуючи товари, угоди та інші цінності.

Торговельно-промислові палати — комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних торговельних зв'язків із партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами і здійснюють надання цільових інформаційних послуг.

Торговий дім — торговельні фірми, які закуповують товари у виробників або оптовиків і перепродують їх всередині своєї держави або за її межами.

Ярмарок — періодично організована в одному й тому самому місці виставка зразків товарів широкого вжитку і (або) устаткування, транспортних засобів, засобів зв'язку, ноу-хау, де експоненти укладають угоди в національному та міжнародному масштабі.

Магазин — підприємство роздрібної торгівлі.

Магазин-демзал — роздрібне торговельне підприємство, яке торгує за каталогами.

Маркетинг — різновид діяльності фірм, пов'язаний із продажем та збутом продукції, що включає: розробку товару, дослідження ринку, налагодження комунікацій, організацію розподілу, встановлення цін, розгортання сервісного обслуговування тощо.

Консалтингові фірми надають послуги суб'єктам економіки з питань:

— дослідження і прогнозування ринку;

— оцінки торговельно-політичних умов здійснення експортно-імпортних операцій;

— розробки і впровадження маркетингових програм тощо.

Аудиторська фірма здійснює консультування з питань бухгалтерського обліку та контролю фінансової діяльності щодо проведення господарсько-фінансових ревізій; управління через систему обліку; готує висновки стосовно достовірності фінансового звіту фірм, що підлягають аудиторському контролю.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.
Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.
Біржа (гол. " beurs ", нім. " borse ") - це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа - це приватне, акціонерне товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торгові операції.

Товарна біржа - це комерційне підприємство, різновид товарного ринку оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, на якому реалізація здійснюється без попереднього огляду за зразками і стандартами при наперед встановлених розмірах мінімальних партій і на якому формуються ринкові ціни в залежності від фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.Основними видами цінних паперів є векселі, акції, облігації тощо.

Брокер (англ. " broker " - посередник) - це посередник при укладенні угод між покупцями і продавцями товарів.

Дилери (англ. " dealer " - біржовий маклер) - це, як правило, представники фірм, що хочуть продати чи купити біржовий товар.

Маклер (нім. " makler " - посередник) - це теж посередник біржових торгів, який фіксує укладення угод між членами біржі (брокерами, дилерами).

Торговельні фірми - це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів.

Торговий дім - це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам.

Аукціон (від лат. " auctio (auctionis)" - продаж з публічних торгів) - це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями.

Ярмарок (від нім. " jahrmakt " - щорічний ринок) - це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару.

Лізинг (від англ. "leasing" - оренда, майновий найм) - угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Інжиніринг - надання інженерно-будівельних та проектних послуг.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

20. Особливості формування ринкової інфраструктури в Україні.+ дивись попереднє питання.

Фондова і товарна біржі. Поняття «інфраструктура» є складним і багаторівневим. Інфраструктура — це сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об'єктів власності. Вона охоплює фондові й товарні біржі, біржі робочої сили, валютні біржі, інформаційні центри, банки тощо. Головна роль у забезпеченні функціонування інфраструктури ринку належить біржам.

Фондова біржа — установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів.

Членами біржі є переважно її засновники — окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. У разі потреби засновники біржі можуть розширити коло її членів, продаючи біржові місця. За сприятливої кон'юнктури ціна місця на Нью-Йоркській біржі сягає 1,5 млн. дол. Члени біржі або державні органи, що контролюють її діяльність, визначають умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Так, щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна випустити не менше 1 млн. акцій, кількість акціонерів, які б володіли не менш як 100 акціями, повинна сягати 200 осіб. Тому на початку XXI ст. на цій біржі котирувалися акції приблизно 2000 наймогутніших корпорацій (із майже 4,3 млн. усіх корпорацій Америки). А загалом на фондових біржах США котируються акції приблизно 10 тис. компаній. Щоб зареєструватися на Токійській біржі компанія за останні три роки повинна мати прибуток не менше 300 млн. єн, її статутний капітал — становити не менше 1 млрд. єн, а дивіденди на одну акцію — не менше 5 єн. Це означає, що членами фондової біржі можуть бути лише високорентабельні фірми. На цій біржі також продають облігації державних позик.

У світі на початку XXI ст. налічувалося приблизно 200 фондових бірж, а обсяг капіталізації світового ринку досяг 25 трлн. дол. (у 1990 p. — 9,3 трлн.); частка США становила 50%, західноєвропейських країн — 31%, Японії — 11%.

Особливостями розвитку фондових бірж у 90-х роках XX — на початку XXI ст. були їх комерціалізація (перетворення на відкриті акціонерні компанії), електронізація з використанням системи Інтернет, об'єднання окремих бірж Західної Європи та ін.

Реєстрація на біржі підвищує престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталів, сприяє підвищенню курсу її акцій, а отже, розширює коло акціонерів. У деяких наймогутніших американських корпораціях кількість акціонерів сягає чотирьох і більше мільйонів осіб. Тому вони централізують значні грошові суми, що сприяє прискоренню інвестиційних процесів, зростанню могутності гігантських корпорацій. Членство на біржі не є раз і назавжди даним. Його необхідно постійно підтверджувати високим і стабільним курсом акцій. Показники курсу акцій є свідченням ділової активності, стабільності економіки. У США, наприклад, використовують агрегований статистичний показник ділової активності, оцінки економічної кон'юнктури — індекс Доу-Джонса. Він базується на динаміці середніх курсів акцій 65 наймогутніших корпорацій, у тому числі 30 промислових, 20 транспортних і 15 із сфери комунально-побутового обслуговування, а також на даних про ціну акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.

В Україні у 2000 р. налічувалося 26 фондових бірж та їх філій (у 1992 р. — лише 2), на них було укладено угод на загальну суму 262 млн. грн.; на початку 2004 р. — відповідно 29 бірж та їх філій і 350 млн. грн.

Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, що здійснюється за допомогою телефону і телефаксу. Його масштаби зумовлені високими фінансовими комісіями, вартістю послуг біржі та іншими факторами. Так, у США загальний обсяг торгівлі у позабіржовій торговій системі НАСДАК у 1999 р. становив 10,5 трлн. дол.

На позабіржовому ринку цінні папери продають з надбавкою до ціни (або купують зі знижкою), яка є прибутком посередницької фірми. Об'єкт продажу на позабіржовому ринку — цінні папери середніх і частини дрібних корпорацій, не внесені до біржових списків, а також державні облігації.

Сучасними видами цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є конвертовані акції, ф'ючерси — термінові угоди з приводу купівлі-продажу цінних паперів, сировини, валюти тощо, й опціони — угоди, що надають одному з контрагентів процесу купівлі-продажу право альтернативних умов договору, зокрема купувати або продавати цінні папери у заздалегідь встановлений час за твердою ціною. Наприкінці 90-х років налічувалося до 150 ф'ючерсних бірж з оборотом понад 3,5 трлн. дол.

Курси акцій та облігацій промислових компаній (і державних позик) зазнають постійних коливань. Найрізкіше вони знижуються під час економічної кризи, а підвищуються у період сприятливої економічної кон'юнктури. Так, під час кризи 1929—1933 pp. курсова вартість акцій, що котирувалися на Нью-Йоркській біржі, знизилася приблизно в 4,5 раза. Під час кризи 2001—2002 pp. — вартість акцій знецінилась на 10 млрд. дол. Нерідко курси акцій знижуються в умовах зростання промислового виробництва. Це зумовлено насамперед валютною, фінансовою кризами. Впливає на курс акцій також терміновий тип операцій на біржі, який становить основну масу біржових операцій у більшості розвинутих країн.

На фондовій біржі відбуваються розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на «первинному» ринку — коли акції випускають і продають населенню, різним компаніям та фінансово-кредитним інститутам, та «вторинному» ринку — коли емітовані акції перебувають в обігу і переходять з одних рук в інші), що разом із рухом грошей, інших цінних паперів та відповідними інститутами формує кровоносну систему економіки. Інші функції біржі — реєстрація курсів цінних паперів (а отже, ставлення до них інвесторів та ін.), виконання ролі «барометра» економічної ситуації в країні (у тому числі в окремих галузях), місце реалізації цінних паперів тощо.

Виконання фондовою біржею своїх функцій неможливе без регулюючої ролі держави. В умовах активного формування всесвітнього ринку цінних паперів (до цих процесів з 1997 р. певною мірою долучалася й Україна) держава здійснює такі функції:

1) регулювання процесу утворення акціонерних товариств, організація випуску цінних паперів, реєстрування їх перед входженням на ринок у законодавчому порядку, контролювання цього процесу, а також фінансового стану інвестиційних інститутів;

2) встановлення ставки податку на прибуток від операцій з цінними паперами;

3) створення системи інформаційного забезпечення ринку цінних паперів;

4) суб'єкта економічних відносин на цьому ринку (випускає в обіг державні цінні папери тощо);

5) впливу на функціонування ринку цінних паперів через грошово-кредитну політику центрального банку;

6) створення системи захисту інвесторів від втрат, страхуючи інвестиції, та ін.

Позитивними властивостями фондової біржі є акумулювання вільних коштів за рахунок випуску й продажу цінних паперів та їх спрямування на розвиток окремих підприємств, галузей; міжгалузеве переливання капіталу, завдяки якому послаблюються диспропорції в економіці; створення відповідних передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих верств населення та їх відповідне зростання тощо.

Якщо фінансові біржі та комерційні банки разом з рухом цінних паперів і грошей є кровоносною судиною економічної системи, то її клітинами слід вважати гігантську масу товарів, значну частину яких продають і купують на товарній біржі.

Товарна біржа — постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види поставки та інші умови.

Товарні біржі поділяють на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані. Найважливіші центри міжнародної торгівлі знаходяться у США, Англії, Японії; на них припадає понад 90% міжнародного біржового обороту. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари. Так, на товарній біржі у Чикаго продають пшеницю, кукурудзу, сою-боби, бройлерів, золото, срібло, нафту, фанеру тощо. На спеціалізованих біржах продають окремі товари або споріднені групи товарів, наприклад, на Нью-Йоркській біржі — каву, какао і цукор. Існують Лондонські біржі вовни, нафти тощо. Усього наприкінці 90-х років XX ст. у розвинутих країнах налічувалося понад 50 товарних бірж з обсягом обороту понад 12 трлн. дол.

На біржі здійснюються два види товарообороту: реальний і ф'ючерсний. Реальний товарообіг передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф'ючерсних видах товарообороту продається право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут необов'язковий. Різницю між ціною контракту в день його укладення і ціною в день його виконання виплачують або продавець (якщо ціна піднялася), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко ці два види продажу взаємопов'язані. Так, фірма, яка продає реальний товар на біржі з поставкою в майбутньому, може водночас купити право на інший товар (ф'ючерсні контракти) на таку саму кількість товарів і відповідний термін поставок. Ф'ючерсні контракти підлягають хеджуванню — страхуванню на випадок можливих збитків, спричинених зміною цін у майбутньому.

Операції хеджування є основною сферою діяльності товарних бірж. Так, на Лондонських біржах металів і цукру на ці операції припадає майже 60% діяльності. На ф'ючерсних біржах лише до 2% операцій припадає на реальні товари.

Друге місце в діяльності товарних бірж посідають спекулятивні операції, які становлять до 40% сукупної діяльності. Учасники цих операцій отримують прибуток від різниці цін на товари на різних біржах і в різний час. Таке незбігання існує, незважаючи на наявність комунікаційно-інформаційних систем між товарними біржами всередині країни і між біржами різних країн.

Певну відносно самостійну роль у процесі оптової торгівлі товарами відіграють брокери, укладені ними брокерські угоди. У США на такі угоди припадає менше 5% оптового товарообороту. Брокери укладають угоди від імені конкретних покупців або продавців. Діяльність брокерів особливо необхідна у разі перебоїв у збуті товарів, оперативному заповненні окремих ніш ринку. За свою діяльність брокери отримують визначений відсоток від вартості угоди або фіксовану ставку за кожну угоду.

Важлива роль у діяльності біржі належить процесу котирування цін, для якого створюються котирувальні комісії. Котирувальні ціни переважно встановлюються на рівні середніх із заявлених продавцем. Котирувальна комісія фіксує їх на момент відкриття біржі, в середині та наприкінці дня і публікує. Крім того, на біржі встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, виконують арбітражні функції, узагальнюють і розповсюджують інформацію про фінансовий стан членів біржі, здійснюють розрахунки між ними тощо.

За регульованого ринку діяльність товарних бірж (як і фінансових) контролює держава, передусім прийняттям відповідного законодавства, в якому визначаються правила їх діяльності (у тому числі клієнтів і посередників), права й обов'язки, а також здійсненням контролю за дотриманням прийнятих норм і правил. Держава також регламентує діяльність бірж через фінансово-кредитний механізм, податкову політику. Вона опосередковано впливає й на ціновий механізм біржі, підвищуючи ціни за державними контрактами, надаючи субсидії та пільгові кредити виробникам. На певний період держава може навіть обмежувати кількість спекулянтів.

Товарні біржі існували в Україні у XVIII—XIX ст. і на початку XX ст. У 1917 р. їхня діяльність була припинена. Частково біржі відродилися в 1920—1930 pp. У період непу, зокрема, існувало до 100 товарних бірж. З 1990 р. почалося створення бірж, і в 1992 р. було 28 товарних і товарно-сировинних бірж, а в 2000 р. — 146; на початку 2004 р. — 227 бірж. Проте обсяг продажу на товарних біржах України становив у 2000 р. приблизно 700 млн. грн.; у 2003 р. — приблизно 3,5 млрд. грн. Це свідчить про їх незначну ділову активність, через що залишається нереалізованою велика кількість пропозицій, слабко налагоджена котирувальна робота, недостатній досвід мають брокери, повільно відбувається оптимальна товарна спеціалізація бірж тощо. Для ефективної роботи бірж в Україні слід насамперед створити надійну правову базу (зокрема, біржове законодавство), підготувати висококваліфіковані кадри, налагодити надійне державне регулювання їх діяльності (насамперед за допомогою економічних важелів), створити систему достовірної інформації тощо.

Біржа робочої сили. На цих біржах здійснюється торгівля специфічним товаром.

Біржі робочої сили (праці) — установи, які здійснюють посередницькі функції між найманими працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.

Біржа має свої відділення у містах, районах. Їх завдання полягає в тому, щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати профконсультації, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх.

Такі біржі виникли у першій половині XIX ст., у Росії — на початку XX ст. Нині посередницькі функції між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США їх у середині 90-х років налічувалося до 2 тис. У деяких країнах (Великобританія, Франція та ін.) біржі не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм допомогу. Якщо безробітні відмовляються від роботи, запропонованої біржею, їх позбавляють виплат з фондів безробіття. Крім державних бірж праці, діють приватні агенції з трудового посередництва та посередницькі бюро, які сприяють працевлаштуванню окремих категорій трудящих (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.). Так, у США налічується до 15 тис. таких агенцій (фірм). Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, молодіжних організаціях тощо. Направлення на роботу, які видають біржі, не є обов'язковими для підприємців. Кваліфіковані працівники майже не користуються послугами бірж. Тому у США через ці установи працевлаштовується менше 20% повторно прийнятих на роботу. Наймогутніша посередницька компанія «Менпауер» має понад 1300 відділень у різних країнах, обслуговує до 300 тис. фірм і сприяє щорічному працевлаштуванню приблизно 700 тис. найманих працівників. Великі компанії переважно мають спеціалізовані центри з відбору працівників, їх атестації та можливого просування на вищу посаду тощо. У СРСР біржі праці існували до кінця 1930 р.

На початку 1991 р. в Україні було прийнято Закон «Про зайнятість населення». Згідно з ним на всій території України створено служби зайнятості, які зобов'язані надавати послуги щодо забезпечення зайнятості населення. Основними функціями цих служб є аналіз і прогнозування попиту робочої сили; інформування населення і державних органів про стан ринку праці; консультування громадян та роботодавців, які звертаються до цієї служби, про можливість отримання роботи, вимоги до професії; організація професійної підготовки; реєстрація безробітних; підготовка програм зайнятості та ін. У складі Державної служби зайнятості створено інспекцію, яка контролює хід виконання законодавства про зайнятість державними та громадськими організаціями, підприємствами, установами та іншими підприємцями. Для сприяння працевлаштуванню населення можуть також створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації.

Державна служба зайнятості має право отримувати інформацію про наявність вакансій, умови праці; вносити пропозиції про встановлення квот прийняття на роботу тих осіб, яким потрібний соціальний захист; направляти безробітних на громадські роботи тощо. З цією метою вона укладає договори з громадянами щодо їхнього працевлаштування (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачує вартість професійної підготовки і перепідготовки, встановлює на час навчання стипендії та ін. Для фінансування цих витрат створено Державний фонд сприяння зайнятості. З його коштів можна надавати безвідсоткову позичку для підприємницької діяльності. Фонд сприяння зайнятості створено на республіканському і місцевому рівнях, він становить не менше 3% обсягів республіканського і місцевих бюджетів. Джерелами надходження коштів до цього фонду є обов'язкові відрахування підприємств, кошти служби зайнятості, отримані за надання платних послуг підприємствам і організаціям, добровільні внески громадських організацій, зарубіжних фірм та ін.

Однак Державна служба зайнятості працює не завжди ефективно, а кошти Фонду зайнятості іноді використовуються не за призначенням, що суперечить Закону України «Про зайнятість населення» і Конституції України. Тому значна кількість безробітних залишається без роботи. Отже, контроль за діяльністю цього органу теж є важливою функцією держави.

Попит і його детермінанти.

Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори:

1) величина доходу покупців;

2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;

3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок;

4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);

5) смак і мода;

6) ціни на подібні сорочки.

До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).Ціна — найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту.

Нецінові чинники попиту:

— кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);

— доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);

— очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);

— ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник — підвищується.

— місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб'єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;

— кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).

Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки. Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. Оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується.

Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості й у протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у разі незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть більше маргарину. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зниженням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її більше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефекту доходу над ефектом заміщення.

Простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, П.-Е. Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту. Він пояснює таке зниження тим, що:

— зниження ціни на певний товар розширює коло покупців;

— зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити додаткові покупки;