Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства.Теоретико-пізнавальна функція економічної теорії є методологіч­ним фундаментом для інших економічних дисциплін.

Практична функція полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відпо­відала інтересам людини, колективів, суспільства; обгрунтування раціональних форм управління господарством, здійснення практич­них заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнен­ня ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життє­вого рівня населення.

Отже, прогностична функція економічної теорії — це по суті скла­дання наукових прогнозів розвитку виробництва, становлення в су­часних умовах ринкової економіки з урахуванням суттєвих економіч­них закономірностей, явищ, теоретичних висновків.

Методологічна функція економічної теорії дає можливість ви­користовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на фор­мування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога ра­ціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних про­цесах, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати економічну полі­тику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів.

Функції: Пізнавальна, методологічна, практична, пргностична, виховна.

Пізнавальна- реалізується через дослідження сутності економічних процесів та явищ.Збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства,розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвидку суспільства. Методологічна- полягає в тому, що економ. теорія виступає теоретико-методологічною базоюдля цілої системи економ. наук,оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категоріїякі реалізуються у всіх галузюх людської діяльності. Практична- зводиться до наукового обгрунтування економічної політики держави,розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Прогностична- виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально- економічного розвидку в майбутньому. Виховна- полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, які забезпечуютьцілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

6. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства.

Потреба — нужда в чомусь, в чому-небудь об'єктивно необхідному дня підтримки життєдіяльності людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності. Потреби виникають разом із виникненням самої людини, і в процесі розвитку людського суспільства можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, відповідно до зміни умов виробництва споживчих благ, удосконалення техніки і технології, зміни поглядів людей на споживання, моди, соціального стану, грошових доходів та ін.

Біологічні, соціальні, духовні, економічні потреби.

Маслоу (Від низу) фізіологічні,безпека і захищеність, соціальні потреби, повага визнання, самореалізація.

Е Потреба — бажання споживача придбати і використовувати матеріальне благо, яке приносить йому певне задоволення, користь.

Е Потреба - потреби в економічних благах.

Засобами задоволення людських потреб називаються благом.

За походженням:

первинні — пов'язані з функціонуванням людини як біологічної істоти — їжа, одяг.

вторинні - для задоволення людини як соціальної істоти - інформація, комфортне житло.

За засобами задоволення: матеріальні, нематеріальні.

За можливостями задоволення:насичені, вгамовані; ненасичені, невгамовні.

За участю у відтворювальному процесі — виробничі, невиробничі.

За суб'єктами впливу — особисті, колективні, суспільні.

За кількістю, визначеністю та мірою реалізації:абсолютні, дійсні, платоспроможні, фактичні.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення економічних суб'єктів задовольнити певні погреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціаль-них дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних по-треб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідом-люється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнен-ня товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у від-борі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реаліза-ціїїх.
Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволен-ню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Пот-реби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди ви-ражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники тощо), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.
Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й само-розвитку економічних суб'єктів. Кожне окреме економічне відно-шення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадо-волених домагань людини*. Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми взаємного зв'язку. Потреби-інтере-си не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою "цеглиною" в структурі соціально-економічних відносин.

Об'єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація).

Е інтереси:є формою вияву економічних потреб, відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб, спонукають економічних суб'єктів до діяльності для задоволення потреб.

За суб'єктами: особисті, групові, суспільні;

За нагальністю, важливістю: головні, першочергові;другорядні.

За часовою ознакою: поточні, перспективні.

За об'єктом: майнові, фінансові, інтелектуальні.

За ступенем усвідомлення: дійсні, уявні.

Ієрархією: державний, колективний, індивідуальний.

7. Економічна система: зміст,цілі та завдання.

Економічна система - це форма організації економіки, господарський механізм, завдання якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідкісних) виробничих ресурсів. Функціонує економічна система з допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, доход, планування, виробництво, прибуток тощо. Таким чином, економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій системі.

Економічна система — сфера суспільства, що включає сукупність різноманітних видів економічної діяльності, що здійснюються в межах певного природного середовища.

Ознаки (П.Самуельсон):

Щ о виробляти і в яких обсягах?

Як виробляти (хто і за допомогою яких ресурсів та технологій)?

Для кого виробляти (хто буде власником і споживачем виробленої продукції)?

Елементи економічної системи:

1)Продуктивні сипи — сукупність людей, що здійснюють виробничу діяльність і сукупність тих засобів, які люди використовують.

2)Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

3)Господарський механізм — структурний елемент економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Економічні відносини:

1)техніко-економічні – це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага;

2)організаційно-економічні – це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація, комбінування виробництва;

3)Соціально-економічні – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття.

Типи економічних систем:

Чистий капіталізм:

1. Приватна власність на фактори виробництва.
2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей.
3. Свобода підприємництва і вибору діяльності.
4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик.
5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає.
6. Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат.
7. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купуєтьс

Командна економіка:

1. Суспільна власність на фактори виробництва.
2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів.
3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.
4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників.
5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.
6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Традиційна економіка:

1. Панування приватної власності.
2. Низький рівень економічного і соціального розвитку.
3. Багатоукладність економіки.
4. Залежний характер соціально-економічного розвитку.
5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах.
6. Технічний прогрес різко обмежений.
7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці.
8. Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва.
9. Велика зовнішня фінансова заборгованість.
10. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці.

Країни традиційної системи є постачальниками сировини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції.
Змішані системи:

1. Приватна власність у її різноманітних формах.
2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.
3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.
4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

8. Продуктивні сили суспільства.

Продуктивні сили — це сукупність засо6ів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Продуктивні сипи виражають активне відношення людей до природи, що полягає в матеріальному і духовному освоєнні, видозміні, розвитку і присвоєнні її багатств. У процесі функціонування продуктивних сил відтворюються умови існування суспільства і відбувається становлення і розвиток самої людини.

Продуктивні сили — фактори (передусім людина), які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивні сили суспільства складаються з:

1)Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Праця – діяльність людини, спрямована на зміну речовин і сил природи з метою задоволення власних потреб.

2)Предмети праці – це те,на що спрямована праця людини і становить матеріальну основу створюваного продукту.

3)Засоби праці – це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб.

Предмети і засоби праці в сукупності складають засоби виробництва і виступають як матеріально – речовий чинник виробництва.

Рівень розвитку продуктивних сил залежить від кількісних і якісних параметрів.

Кількісні — досягнуті масштаби виробництва, обсяг засобів виробництва, кількісний склад робочої сили.

Якісні — прогресивність техніки і технології, якість створюваних благ, кваліфікація робітників.

Кількісні:

Досягнуті масштаби виробництва вимірюються кількістю чи вартістю виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час.

Обсяг засобів виробництва також має вартісне і кількісне вираження.

Кількісний склад робочої сили показує, наприклад, що на підприємстві зайнято 3202 працівників, а в країні – 23 млн чол..

Якісні:

Прогресивність техніки і технології відображує удосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, нові інструменти, машини, а також перехід від певних технологій виготовлення продукції до інших.

Якість створюваних благ вимірюється багатьма показниками.

Кваліфікація кадрів свідчить про рівень знань, умінь та трудових навиків робітників і службовців певного підприємства, галузі чи країни.

Продуктивність праці характеризує ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги.