Урок 9. Головна пісня держави

Мета (формувати компетентності):

· ключові: уміння вчитися (уміння зосереджено слухати вчителя); загальнокуль­турну (формувати естетичне ставлення до навколишньої дійсності); здоров'язбере- жувальну (формувати правильну поставу; підтримувати сприятливий емоційний настрій); соціальну (співпрацювати з однокласниками й учителем); громадянську (усвідомлювати свою приналежність до певного соціально-культурного середови­ща); інформаційно-комунікативну (оперувати інформацією, отриманою на уроці);

· предметні: зіставити життєвий зміст, настрій і характер музичних творів; опанува­ти поняття «Державний Гімн», культуру слухання; удосконалювати навички вираз­ного співу; розвивати уяву; прищеплювати інтерес до музики та співу.

Музичний матеріал: М. Леонтович «Діду мій, дударику», Державний Гімн України «Ще не вмерла України...», М. Ведмедеря «Україна».

Обладнання: фонохрестоматія; музичні інструменти; ТЗН.

Наочні посібники: підручник; портрети П. Чубинського та М. Вербицького.

Тип уроку: комбінований урок.

 

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музику (М. Леонтович «Діду мій, дударику»).

 

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, у чому полягає се­крет популярності музичних творів? Дійсно, складно відповісти на це запи­тання однозначно: майстерність чи мелодійний дар митця, виразні засоби чи правдивість і щирість. Чому одні музичні твори, які були написані багато ро­ків тому, продовжують своє життя у наш час і ми знову й знову повертаємо­ся до них, тоді як інші не привертають нашої уваги надовго та поступово пори­нають у забуття? Саме з творами, що стають навіть музичними символами, ми ознайомимося сьогодні на уроці.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Слухання музики

Учитель. У багатьох українських піснях відображено образ нашої Бать­ківщини. Найголовнішою такою піснею для кожного громадянина України є Державний Гімн.

У давнину гімнами (від грецької — «славити, хвалити») називали уро­чисті, величні музичні твори, що виконували хори. Уперше гімни з’явилися у Давній Греції. Це були величні пісні на честь богів.

Згодом з’явилися гімни, присвячені знаменним подіям, пам’ятним датам, а також військові, спортивні, студентські гімни, навіть шкільні. Різні гімни виконують за різної нагоди.

· Поміркуйте: де можна почути гімн школи? спортивний гімн? військовий? релігійний?

У кожній країні є особлива, найголовніша пісня — це Державний Гімн.

 

Гімн — це урочиста, велична пісня, один із найдавніших вокальних жанрів.

Державний Гімн — офіційний символ держави (поряд із Державним Гербом і Прапором).

 

Мелодія Державного Гімну зазвичай звучить під час урочистих заходів, державних свят, демонстрацій, військових парадів, ушанування переможців на міжнародних спортивних змаганнях.

Офіційним символом нашої держави, поряд із Державним Гербом — тризу­бом — і синьо-жовтим Прапором, є Гімн «Ще не вмерла України...». За своїм змістом він є відображенням ідей боротьби за національну незалежність, гаря­чої любові до своєї землі, її героїчної історії.

Слова вірша «Ще не вмерла України...» написав у 50-ті роки XIX ст. відо­мий український поет Павло Чубинський.

Поезія, уперше надрукована 1863 року, невдовзі розійшлася в народі — по­між інтелігенції, студентів, гімназистів.

Музику на ці вірші написав видатний західноукраїнський композитор і ди­ригент Михайло Вербицький. Він тонко відчував дух і настрої громадськості, чим пояснюється популярність його творів, особливо пісні-хору «Ще не вмер­ла України...».

Мажорні закличні інтонації цього твору віддзеркалюють характерні риси українських історичних пісень.

24 серпня 1991 року на церемонії затвердження «Акта проголошення не­залежності України» в залі Верховної Ради було виконано Національний Гімн «Ще не вмерла України...».

Конституція України затвердила статус пісні як офіційного державного музичного символу.

Після проголошення незалежності України Державний Гімн відіграє роль заклику до ствердження самостійності й суверенітету України, надихає укра­їнський народ на розбудову своєї держави.

Слухати Гімн потрібно стоячи, мовчки.

· Послухайте Державний Гімн України (с. 39 підручника). Який характер

має ця музика?

Слухання Державного Гімну України

Вокально-хорова робота

Учитель. Наша батьківщина — це Україна: тут ми народилися, тут ми живемо. Талановиті українські композитори відчувають музику рідного краю і втілюють свої почуття у музиці, а українські поети — у своїх поезіях. Послу­хайте вірш Ф. Пантова «Країна моя — Україна».

 

Мої нескінченні дороги Сплелися, мов доля моя,

Я знову вернув до порога,Де батьківська рідна земля.

Країна моя — Україна,Ще пращурів пам’ять жива,

Знайома тут кожна стежина, І сонце мене зігріва.

Хай пісня твоя, Україно, Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов’їна. У кожній оселі звучить!

Піду у садочок вишневий, Послухаю спів солов’я,

Там ранок зустріну рожевий, Тобі я вклонюся, земля!

 

Багато пісень композитори присвячують своїй Батьківщині. Якщо під час слухання Державного Гімну ми відчуваємо гордість, упевненість та підне­сеність, то разом із піснею М. Ведмедері «Україна» висловлюємо любов і ніж­ність до свого рідного краю (див. с. 41 підручника).

· Послухайте пісню та скажіть: які почуття вона викликає у вас?

Слухання пісні М. Ведмедері «Україна», розучування

 

4. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

· Як називають головну пісню держави?

· Назвіть види гімну.

Учні виходять із класу під музику (М. Ведмедеря «Україна»),

 

 

Урок 10. ПІСНІ РІДНОГО КРАЮ

 

Мета (формувати компетентності):

· ключові: уміння вчитися (уміння зосереджено слухати вчителя); загальнокуль­турну (формувати естетичне ставлення до навколишньої дійсності); здоров'-язбере- жувальну (формувати правильну поставу; підтримувати сприятливий емоційний настрій); соціальну (співпрацювати з однокласниками й учителем); громадянську (усвідомлювати свою приналежність до певного соціально-культурного середови­ща); інформаційно-комунікативну (оперувати інформацією, отриманою на уроці);

· предметні: розуміти особливості емоційного змісту, засобів музичної виразності; опанувати поняття «пастораль», «ідилія»; формувати зорово-слухове сприйняття; розвивати творчі здібності, уміння відчувати в музиці неповторні образи, красу на­родних традицій; удосконалювати вокальні навички; прищеплювати інтерес до му­зики та співу, до творчої праці.

Музичний матеріал: В. Косенко «Пасторальна», О. Злотник «Барви рідної землі», М. Ведмедеря «Україна».

Обладнання: фонохрестоматія; музичні інструменти; ТЗН; репродукція картини В. Маковського «Український пейзаж із хатами».

Наочні посібники: підручник, портрет В. Косенка.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музику (М. Ведмедеря «Україна»).

 

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Чи легко зрозуміти, про що розповідає музика? Одразу мож­на навіть заплутатися. Для того щоб зрозуміти музику, потрібно навчитися слухати її та дотримуватись певних правил: сидіти зручно, звикати слухати її в тиші, уважно та не відволікатися. Тоді ми зможемо відчути в музиці радість і сум, дізнатися про цікаві пригоди та помилуватися красою рідного краю.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Слухання музики

Учитель. Із давніх-давен живе в українському народі пісня. Ще в ран­ньому дитинстві вона торкається серця людини і залишається в ньому наві­ки. Про рідні пісні та про їх значення у житті кожної людини поети складають вірші.

 

Із народної скарбниці, Наче з чистої криниці,

Дістаєм багатство й силу, Й стоголосу ніжну й милу

Звідти пісню ми берем. Хто цю пісню збереже,

Її у серці плекать буде, Скарби найбільші той знайде,

Які лиш можуть мати люди.

 

Виразність виконання народної пісні посилюється завдяки народним му­зичним інструментам.

· Які музичні інструменти вам відомі?

З-поміж багатьох інструментів є чудовий чарівний інструмент — сопілка.

 

Знайшли ми в полі гілочку —

Шукали цілий день.

Калинову сопілочку.

Зробили для пісень.

 

Цей інструмент схожий на пастушу дудочку.

Про її чарівний спів ідеться у багатьох українських казках і піснях, а нам сопілочка допоможе пригадати літо: те, як гостювали у селі у бабусь і діду­сів або з батьками ходили у похід та милувалися чудовими сільськими крає­видами — таємничим лісом і тихою річкою, на берегах якої пасеться череда худоби.

Споконвіку пастухи грали на дудочках свої пастуші пісні. У перекладі ла­тинською мовою «пастуша пісня» — пастораль.

 

Пастораль — мистецький твір, що змальовує щасливі сцени сільського життя і картини спокійної природи. Наближається до пасторалі за ха­рактером ідилія.

Цікаво, що в пасторалях, які зустрічаються у поезіях, в образотворчому мистецтві, театрі, життя пастухів і пастушок віддавна зображали безтурбот­ним і щасливим. Український композитор Віктор Косенко, вражений красою рідного краю, написав твір «Пасторальна».

· Послухайте цей твір та поміркуйте: чому він має саме таку назву?

· Що виражає та зображує ця музика?