Вступ. Конфесійні основи християнства.

ЗМІСТ

Вступ. Конфесійні основи християнства___________________________________________________

1. Обрядові основи християнства_________________________________________________________

2. Типи сакральних комплексів___________________________________________________________

3. Основні та допоміжні об'єкти сакральних комплексів______________________________________

4. Архітектурно -містобудівельні основи храмобудування____________________________________

5. Сакральний символ храму_____________________________________________________________

6. Загальні архітеіктурно-планувальні та технічні вимоги до проектування храмів________________

7. Планувальна організація храму_________________________________________________________

8. Національні особливості українського храмобудування____________________________________

9. Храми Російської Православної Церкви_________________________________________________

10. Особливості проектування католицьких храмів__________________________________________

11. Особливості проектування протестантських храмів та молитовних будинків__________________

Додаток 1. Порівняльна таблиця орієнтовного складу приміщень споруди храму_________________

Додаток 2. Порівняльна таблиця складу приміщень храмового комплексу на 200 -300 вірних_______

Додаток 3._____________________________________________________________________________

Список літератури_______________________________________________________________________

Словник найуживаніших сакральних термінів_______________________________________________

Оформлення та склад проекту_____________________________________________________________

 

 

Вступ. Конфесійні основи християнства.

Сьогодні у світі існують різні форми віросповідань, до них належать:

-- сучасні світові релігії: християнство, мусульманство, юдаїзм, буддизм;

-- релігійно-філософські системи: конфуціанство, ламаїзм, теософізм (Агні-Йога);

-- релігійні організації та секти: церква Муна, мормони, свідки Єгови.

Для кожної релігії місцем священного (сакрального) обряду є святиня - храм або моли­товний дім. Кожна з віросповідальних систем виробила свої основи сакральної архітектури.

В християнстві віруючі об'єднані в окремі системи релігійно-адміністративного підпоряд­кування, які називаються конфесіями, мають свої традиції храмобудування, хоча належать до єдиного символу християнства - поклоніння Ісусу Христу.

В християнстві є три основні конфесії (віросповідання):

а) візантійського віросповідання (православні, греко-католики) - Церкви Східного обряду, що підпорядковуються Константинопольському патріарху як главі Церкви;

б) римського віросповідання (римо-католики) - Церкви Західного обряду, що підпоряд­ковуються Римському Папі якглаві Церкви;

в) протестантського віросповідання (англікани, лютерани, кальвіністи) - Церкви Латинського обряду, що підпорядковуються місцевим ієреям своїх держав.

 

Типи сакральних комплексів

Сакральні (тобто..священні) споруди (собори, храми, церкви) можуть бути як самостійними храмами церковної громади вірних, які належать до однієї конфесії, так складовими інших соціальних комплексів (навчальних, лікувальних, опікунських, місійних).

Типологічно сакральні споруди діляться на:

а) споруди - святині окремих громад-парафій, вони можуть бути - соборами, як центри декількох парафіальних громад, храмами (церквами) поодиноких парафій. В цих храмах св. літургія завершується св. тайною Євхаристії (св. сповідь та св. причастя);

б) сакральні споруди в яких св. літургія не супроводжується св. Євхаристією - це характерно тільки для ПЦ та УГКЦ (каплиці, хрести-фігури), а тому у вівтарі нема св. дарів;

в) сакральні споруди в системі комплексів духовної освіти (духовні університети, академії, семінарії);

г) сакральні споруди в системі опікунсько-доброчинних закладів. ( лазарети, лікарні, госпіталі, опікунські будинки, інтернати, сиротинці);

д) сакральні споруди в закладах духовного місіонерства (монастирі, скити, пущі);

є) сакральні місця та природні символи святих місць (поля, цвинтарі, меморіали, об'єкти природи).

Основні та допоміжні об'єкти сакральних комплексів

а) основні -- це ті, в яких або біля яких необхідно відправляти св. літургію (Службу Божу, мессу): храми, каплиці, хрести-фігури, водоосвятні місця, святі символи при цвинтарях, трапезних, об'єктах природи;

б) допоміжні - об'єкти та зони сакрального призначення при храмах (площа при вході в храм, дзвіниця, сакрально-ритуальні зони обходу та релігійних обрядів), а також господарсько-службові, що забезпечують функціонування комплексу (під'їзди, автостоянки, господарське подвір'я, гаражі, майстерні, санвузли, котельня, плебанія тощо), огорожа, вхідні ворота;

в) при необхідності в складі сакрального комплексу можуть бути об'єкти спеціального призначення; готель, центр катехизації на 100 - 150 місць з приміщеннями (зал, класи, бібліотека, кафе, трапезна, друкарня}.

 

 

Сакральна символіка храму

Головним сакральним символом присутності Бога в християнському храмі єсвітло. Світло-- це абсолютна метафора Бога. Поява світла в нескінченному мороці первісної темряви Космосу була першою дією Творця. Аскети на вершині релігійного екстазу очима душі бачать світло- нематеріальне світло випромінювання енергії Божества (фаворське світло). Люди, що пережили клінічну смерть, згадують темний тунель, через який линули до яскравого світла.

Конфлікт між світлом і темрявою в багатьох релігіях символізує боротьбу між життям і смертю.

Опозиція "Світло - темрява" несе потрійне семантичне навантаження:

--на гносеологічному рівні - "знання - незнання";

_--на етичному рівні -" добро - зло";

--на естетичному рівні - "прекрасне - повторне";

Розробляючи проект християнського храму, бажано відразу закласти в проектне рішення концепцію світлового режиму внутрішнього простору. Тобто необхідно розробляти режисуру входження світла в храм, а не просто забезпечити нормативний рівень освітленості. Світло повинно линути зверху, з неба, від Бога. В зв'язку з цим потрібно враховувати символічну роль купола в храмах візантійського обряду. Підкупольпий простір порівнюють з небесною Сферою (небом), яке покриває Землю, це просторовий символ фаворського (Божественного) світла, це просторова ікона Господа на троні (Пантократора).

Нижній ярус проектують без вікон; щоби візуально ізолювати внутрішній сакральний простір храму від зовнішнього - світського. Цей рівень використовують для розписів, мозаїки, іконопису.

 

___________________________________________________________________________________________

* Обов’язковий тільки для православних та греко-котолицьких храмів.

 

 

Серйозне проектування храму містить проробку питань не тільки природного, але і штучного (вечірнього) освітлення внутрішнього простору і окремих деталей інтер'єру. Слід максимально широко застосовувати приховані джерела світла, різноманітні підcвітки, ефекти відбитого світла. Крім того, обов'язковим елементом інтер'єру храму є звисаючий згори великий павук-свічник (панікадило або лампадка) з багатьма, свічками* (більше ніж 12 свічок), які запалюються в урочисті моменти Богослужіння. Є ще панікадила (малі павуки), які розташовуються як в головній, так і в боковій навах й мають 7-12 свічок**. Великі і малі павуки великою кількістю своїх вогнів означають Небесну Церкву як зібрання святих, об'єднаних світлом віри, які перебувають в світлі Церкви Небесної.

Додатковими сакрально-емоційними засобами є хвилююче миготливе світло лампад і справжніх свічок в канунниках, руках парафіян, звукові ефекти дзвоніння та хорові мелодії. Загальна побудова сакрального простору має вирішуватися як єдине акустично-освітлювальне архітектурне ціле.

Середовище світла породжує кольорове середовище бо колір - це і є світло з домінуванням світлових хвиль певної довжини. Проектуючи храм, необхідно враховувати вироблену тисячоліттями, сакральну символіку того чи іншого кольору.

Золотий, жовтий. Позолота в християнських храмах символізує не багатство, а перш за все світло, причому Боже світло. Якщо світло - це "абсолютна метафора" Бога, то золото - це "абсолютна метафора" світла. Це особливо гостро відчувається вранці і ввечері, коли позолочені куполи церков виступають як резонатори сонячного світла. Їх відблиски - це аналог Божого світла на Землі, вони несуть його світло оточенню. Позолота в інтер'єрі, на іконах, золотий церковний посуд - це все невід'ємна атрибутика православних та католицьких храмів, яка використовує сакральну символіку застиглого сонячного світла - золота. Магічна дія золотого вилискування відома людству, ще з дохристиянських часів, коли Сонце було Царем і Богом давньої людини.

Білий. Символізує спорідненість з Божественним світлом, відчуженість від мирського (кольоро­вого), спрямованість до духовної чистоти. Білий колір асоціюється із святими, проявами невинності, радості, чистоти. Це колір світла і життя, це колір Преображення (очищення від гріхів). Білого кольору одежі Святих, янголів, дітей в церковних хорах, біла скатертина на святому престолі.

Чорний - колір темряви і трауру, символ смерті, могили і мороку. Також це колір тих, хто покинув мирський світ, щоб спасти свої душі: черниці, чорне духовенство (ченці).

Червоний колір має подвійну семантику:

1 - може виражати щось добре, яскраве, енергійне, визначає світло руху, що символізує життя;

2 - може означати пекельні муки (вогонь, кров).

Пурпуровий (синє + червоне) також об'єднує дві протилежності:

1 - найшляхетніший імператорський колір, це схід Божої зорі, що займається із мороку небуття;

2 - через пурпурне скло ми бачимо природу в жахаючому світлі - так повинні виглядати земля і небо в день Страшного суду.

Зелений - типово земний колір, цю протистоїть небесним і "царственим" кольорам –пурпурному, білому, золотому і блакитному. Символізує юність.

Синій - символ трансцендентного світу, небесного. Асоціюється з вічною Божественною істиною. На фасадах храму блакитний символізує сакральність і доповнюється, як правило, білим (світло). Блакитний посилює свій зміст при наявності жовто-Божественого світла.

 

 

6. Загальні архітектурно-планувальні та технічні

Планувальна організація храму

Враховуючи християнську триєдину сутність Божества, храм земний складається з трьох символічних рівнів:

а) по вертикалі:

- підземна церква: крипта під вівтарем, під іншими приміщеннями - технічні приміщення (електрощитова, тепловузол, венткамера, санвузли, комори, трапезна, класи, майстерні тощо);

- наземна церква: храм вірних, або нава, та вівтарна частина;

- надземна церква: бані, вежі, місця церковного співу - хори, орган;

б) по горизонталі:

- вхідна частина -притвор (бабинець);

- храм вірних (нава);

- вівтар (апсида).

Найголовнішою частиною храму є вівтар* (в католиків - пресвітерій). Вівтар влаштову­ється на підвищенні (на 36 - 45 см вище від рівня основної нави церкви) і відділяється від середньої частини храму особливою перегородкою з іконами, що називається іконостас**. У вівтарну частину мають право заходити тільки священослужителі. У вівтарі відбувається богослужіння і знаходиться найсвятіше місце в храмі - святий престол, на якому містично і невидимо присутній Сам Бог, як Цар і Владика Церкви. Престол - це особливо освящений квадратний стіл із стороною від 1,1до 2,5 м, заввишки 90 - 97 см. Престол стоїть посередині вівтаря і віддалений від стін так, щоб було зручно його обходити. На престолі знаходяться: антимінс, Євангеліє, дарохранильниця (кивот) та дароносиця.

Ліворуч від престолу, при північній стіні вівтаря стоїть ще один стіл менших розмірів -жертовник, на якому готують дари для таїнства причащання (святого таїнства Євхаристії).

В головних храмах (кафедральних соборах) в східному заглибленні вівтаря, навпроти престолу

 

 

___________________________________________________________________________________________

*Слово "вівтар" означає підвищений жертовник.

** Іконостас відділяє вівтар від нави тільки в православних і греко-каталицьких церквах.

 

 

розташовується сидіння для митрополита або єпископа - горне місце (синтрон), по боках якого - сидіння для інших священослужителів. Над горним місцем, на стінці розміщу­ється або велика ікона, або розп'яття Ісуса Христа.

У вівтар можна зайти тільки з ризниці (через двері в північній стіні вівтаря) і через ворота в іконостасі:

- Царські (завширшки 1,5 м) двополовинкові по центру іконостасу, для священика;

- двоє дияконських (завширшки 0,3 м) по боках іконостасу.

Підвищення, на якому стоїть вівтар та іконостас, виступає значно вперед, в середню частину храму. Це підвищення перед іконостасом називається солеєю. Середина солеї проти Царських воріт називається амвоном. Тут священик виголошує проповідь, диякон читає Євангелію. З боків солеї розташовують крилоси для бокових вівтарів та сповідальниць, читців і співаків. В крилосах стоять хоругви, виставляється Різдвяна шопка (стаєнька).

Друга (середня) частина храму - нава (зал вірних) призначена для перебування парафіян. У великих храмах, окрім основної, бувають ще бокові нави. Інколи бокові пани мають свої вівтарі, кожен з яких освячується в пам'ять особливої події або святого. Тоді всі вівтарі, крім головного, називаються "придільними", або приділами.

Перед солею посередині храму знаходиться стіл, що називається тетрапод. В православних храмах є ще канунники - високі круглі столики з підставками для свічок (по боках від тетраподу або біля бокових вівтарів)

Частину площі нави займають лавки для сидіння (піл стінами). Ширина лавки - 35 см, висота -45 см. Якщо лавки ставлять перпендикулярно до стін, відстань між лавками береться 82-85см. Ширина центрального проходу між двома рядами лав --не менше ніж 3м.

Третя частина храму - притвор (бабинець) іноді з'єднується з тамбуром головного входу. З цієї частини входять сходами на рівень хорів та балконів, або в цокольний поверх.

На другому рівні храму передбачено місця для церковного хору, храмовий орган, пюпітер для регенту хору, бокові балкони (емпори) на висоті не нижче ніж 3,60 над підлогою нави.

В додаткових приміщеннях - ризниці, священик зберігає ризи, священий посуд, книги, в захристії (паламарні) - паламар розпалює кадило та виконує прислужні обов'язки. Між ризницею і паламарнею бажано, але не обов'язково, мати коридорний зв'язок в обхід вівтаря. Інколи проектують окреме приміщення хрестильної (баптистерій).

 

Список літератури

1. ДБН-360-92* (Державні будівельні норми). Планування та забудова міст і сіл. К, 1993

2. ВСН-45-86. Культурно-зрелищные учреждения, 1988.

3. СниП-2.08.-О2.89. Общественные здания и сооружения. М.,1989.

4. Шимко Б.Т. Архитектурное формирование городской среды: Учебное пособне. М., 1990.

5. Безродний П.П. Архітектурні терміни:.Короткий російсько-укроїнський словник. К., 1993.

6. Нойферт 3. Строительное проектирование / Пер. з нім., 2-е видання. М., 1 991. К., 1 ЯР-4.

7. Тит Геврик. Дерев'яні храми України. К., 1993.

8. Слободской Серафим. Закон Божий. Російські храми Візантійського обряду. 4-е видання. США_,

Нью-Йорк. 1966. М., 1987.

9. Архимандрит Никифор. Библейская энциклопедия. М., 1891. М.: Терра, 1991.

10. Д-р о. ІО.Федорів. Обряди української церкви. Українські храми Візантійського обряду.

Рим-Торонто, 1970..К., 1994.

11. Христианство: Словарь / Під загальною ред. д-ра філос. наук Л.Н. Митрохина. М., 1994,

12. Г.Байрон Ерхарт. Религиозные традиции мира. США, Сан-Франциско, 1994 / Пер. з англ.

М., 1996. Т-1. Християнство. Іслам. Юдаїзм. Т-2. Буддизм. Конфуціанство. Синтоїзм.

13. Словники: Католицизм. Правбславя, Іслам, Буддизм / Під заг. ред. Л.Н. Великовича. М._; 1985/1991 р.

14. Синагоги України // Вісн. № 9, Львів. 1998.

15. Bogdan Miroslaw. Oltarz-centrum przestrzeni sakralnej. Храми латинського обряду. Краків, 1992

16. Степовик Д. Релігії, культи та секти світу. "К., Ї997.

17. Д-р о. Юл. Катрій. Пізнай свій обряд. Нью-Йорк, 1982.

18. Д-р о. Мирослав Іван Любачівський. Лзтургіка. Храм-посуди-ризи-дзвони-мощі-образи-книги церойні-церковний спів. Рим; 1990.

19. Драган М. Українські дерев'яні церкви. Львів . Нац. музей у Львові, 1937.'(Т-1, Т-2).

20. Огієнко І.І.. Українська церква. К., 1993.

21. Криворучко Ю. Церковна архітектура: Методичні матеріали IV-міжнародної школи церковної архітектури. Львів, 1995.

22. Павлуцький Г.Г. Деревянньїеи каменнью храмьі //Древности Укрзиньї. 1905. Вип. 1,

23. Довтанюк І. Архітектура українських церков. Львів, 1997. ■

24. Пилявскнй В.И., Тиц А.А., Ушаков Ю.С. История русской архитектуры. Народное деревянное зодчество. Л., 1984.

25. о. Андр. Колір вцерковній архітектурі. Магістерська робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. Львів, 2000.

 

ЗМІСТ

Вступ. Конфесійні основи християнства___________________________________________________

1. Обрядові основи християнства_________________________________________________________

2. Типи сакральних комплексів___________________________________________________________

3. Основні та допоміжні об'єкти сакральних комплексів______________________________________

4. Архітектурно -містобудівельні основи храмобудування____________________________________

5. Сакральний символ храму_____________________________________________________________

6. Загальні архітеіктурно-планувальні та технічні вимоги до проектування храмів________________

7. Планувальна організація храму_________________________________________________________

8. Національні особливості українського храмобудування____________________________________

9. Храми Російської Православної Церкви_________________________________________________

10. Особливості проектування католицьких храмів__________________________________________

11. Особливості проектування протестантських храмів та молитовних будинків__________________

Додаток 1. Порівняльна таблиця орієнтовного складу приміщень споруди храму_________________

Додаток 2. Порівняльна таблиця складу приміщень храмового комплексу на 200 -300 вірних_______

Додаток 3._____________________________________________________________________________

Список літератури_______________________________________________________________________

Словник найуживаніших сакральних термінів_______________________________________________

Оформлення та склад проекту_____________________________________________________________

 

 

Вступ. Конфесійні основи християнства.

Сьогодні у світі існують різні форми віросповідань, до них належать:

-- сучасні світові релігії: християнство, мусульманство, юдаїзм, буддизм;

-- релігійно-філософські системи: конфуціанство, ламаїзм, теософізм (Агні-Йога);

-- релігійні організації та секти: церква Муна, мормони, свідки Єгови.

Для кожної релігії місцем священного (сакрального) обряду є святиня - храм або моли­товний дім. Кожна з віросповідальних систем виробила свої основи сакральної архітектури.

В християнстві віруючі об'єднані в окремі системи релігійно-адміністративного підпоряд­кування, які називаються конфесіями, мають свої традиції храмобудування, хоча належать до єдиного символу християнства - поклоніння Ісусу Христу.

В християнстві є три основні конфесії (віросповідання):

а) візантійського віросповідання (православні, греко-католики) - Церкви Східного обряду, що підпорядковуються Константинопольському патріарху як главі Церкви;

б) римського віросповідання (римо-католики) - Церкви Західного обряду, що підпоряд­ковуються Римському Папі якглаві Церкви;

в) протестантського віросповідання (англікани, лютерани, кальвіністи) - Церкви Латинського обряду, що підпорядковуються місцевим ієреям своїх держав.