Основи дресирування службових собак

7.2.1. Дресирування службових собак – це науково обгрунтований послідовний вплив людини на собак з метою привчання їх до виконання загальних і спеціальних навичок за командами та жестами молодшого інспектора-кінолога.

7.2.2. Мета загального дресирування полягає в тому, щоб виробити у собаки навички загальної слухняності та дисципліни, що необхідні для управління ним при спеціальному дресируванні та під час службового використання.

До курсу загального дресирування входить привчання собаки до:

молодшого інспектора-кінолога;

клички;

нашийника, повідка, намордника;

підходу до молодшого інспектора-кінолога, ходьби поруч, посадки, укладання, стояння на місці, підносу предметів;

подачі голосу;

виконання команди заборони (“Фу”);

подолання перешкод, уповільнення темпу руху, переповзання, плавання, занять у групі, пострілів, відмови від знайденого або запропонованого сторонніми особами корму.

7.2.3. Мета спеціального дресирування – виробити у собаки навички, необхідні для використання його на розшуковій службі.

7.2.4. До курсу спеціального дресирування входить:

привчання собаки до роботи за нюхом (пророблення сліду, вибір речей, вибір людини, обшук місцевості тощо);

розвинення злоби та недовіри до сторонніх;

привчання до захисту молодшого інспектора-кінолога;

привчання до беззвучного оповіщення про наближення людини;

привчання до затримання та переміщення людини під вартою, а також до охорони її на місці;

привчання до виконання інших дій, пов’язаних з недопущенням вчинення злочинів, розшуком і затриманням злочинців, виявленням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів.

7.2.5. Кожна навичка у собаки відпрацьовується молодшим інспектором-кінологом у наступній послідовності:

вироблення первинного умовного рефлексу на команду (жест);

ускладнення початково виробленої дії (умовного рефлексу) до навички (складного умовного рефлексу);

закріплення навички (при різних зовнішніх умовах) до безвідмовного виконання.

7.2.6. Для закріплення навичок, вироблених у процесі дресирування, здійснюється регулярне тренування собаки.

7.2.7. Команда подається в наказовій інтонації. Інтонація ласки застосовується для заохочення собаки (вигук “Добре!”).

Інтонація погрози застосовується у тих випадках, коли собака не виконує дій, що від нього вимагають, або коли необхідно припинити будь-яку його небажану дію.

7.2.8. Для управлінням собакою застосовуються звукові команди та жести (певні рухи руки молодшого інспектора-кінолога, встановлені для кожної навички дресирування).

7.2.9. При виробленні умовного рефлексу в процесі дресирування умовний подразник супроводжується (підкріплюється) дією безумовного подразника або застосовується одночасно з ним.

7.2.10. Дресирування собаки починається через 3 – 5 днів після закріплення його за молодшим інспектором-кінологом. За ці дні молодший інспектор-кінолог виявляє характерні особливості поведінки собаки та привчає його до себе.

7.2.11. Дресирування собаки здійснюється різними методами. Прийнято розрізняти 4 методи дресирування:

смакозаохочувальний;

механічний;

контрастний;

наслідувальний.

При смакозаохочувальному методі для відпрацювання окремих прийомів дресирування використовуються харчові подразники. При механічному методі для відпрацювання окремих прийомів дресирування умовний подразник підкріплюється фізичним або больовим впливом, що викликає у собаки захисний, оборонний рефлекс. При контрастному методі використовується поєднання двох перших методів. При цьому фізичний або больовий подразник використовується як примушення собаки до виконання бажаної дії або для припинення небажаної дії, а харчовий подразник використовується для закріплення правильних дій собаки. Контрастний метод є основним методом дресирування собак для розшукової служби. При наслідувальному методі дії раніше підготовленого собаки використовуються для спонукання собаки, якого дресирують, до наслідування.

7.2.12. Відпрацьовуючи навички, необхідно дотримуватись того методу дресирування, який у найбільшій мірі відповідає особливостям поведінки собаки, якого дресирують.

7.2.13. Молодший інспектор-кінолог повинен постійно враховувати загальний стан собаки, якого дресирує (його здоров’я, особливості поведінки), а також зовнішні умови, при яких проводиться підготовка.

7.2.14. Для того, щоб зберегти зацікавленість у собаки упродовж усього періоду дресирування, необхідно на кожному занятті чергувати прийоми, що застосовуються, і дресирувати собаку за принципом від простого до складного.

7.2.15. На поведінку собак, яких дресирують, суттєво впливає навколишня обстановка, яка може відволікати собаку від виконання дій, що від нього потребують. Для уникнення цього необхідно:

первинне дресирування проводити за відсутності сильно діючих зовнішніх подразників;

привчати собаку до безвідмовного виконання навичок при наявності сильних подразників, поступово ускладнюючи умови дресирування;

своєчасно, в залежності від поведінки собаки, застосовувати заохочення або больовий вплив.

7.2.16. Основним завданням дресирування є виховання у собаки безвідмовності у виконанні потрібних дій. Щоб домогтися цього, необхідно суворо дотримуватись методики дресирування, уміло використовувати прийоми примушення, заохочення та заборони.

7.2.17. Установлені команди подаються молодшим інспектором-кінологом чітко, суворо визначеними жестами, з правильним застосуванням інтонації голосу.

7.2.18. Привчаючи собаку безпомилково розрізняти різні за своїм значенням подразники, правильні його дії, що відповідають даному подразнику, закріплюються заохоченням, а непотрібні, помилкові, залишаються без заохочення або припиняються примушенням.

7.2.19. У разі невиконання собакою сигналу (звукової команди, жесту) молодший інспектор-кінолог застосовує примушення. Зловживати примушенням не треба, оскільни це може викликати у собаки боязнь перед молодшим інспектором-кінологом.

7.2.20. У випадках недотримання методики дресирування у собаки виробляються небажані умовні рефлекси, що ускладнюють його підготовку.

До основних помилок молодшого інспектора-кінолога належать:

недодержання послідовності у виробленні в собаки окремих навичок;

занадто довгочасне повторення одного й того ж прийому, що призводить до перевтомлення нервової системи собаки;

неправильне поєднання умовних і безумовних подразників;

нечітка або неправильна подача команд (жестів), а також відсутність при цьому одноманітності та постійності;

неправильне або несвоєчасне застосування заохочення, заборони, примушення;

проведення дресирування собаки без урахування його індивідуальних особливостей.

7.2.21. Прийоми загального та спеціального дресирування службових собак, як правило, вводяться у тій послідовності, в якій вони викладені в цій Інструкції, і відпрацьовуються у відповідності з методичними та технічними правилами дресирування.

7.2.22. Курс дресирування вважається закінченим, коли собака набув усіх навичок, необхідних для розшукової та вартової служби, та виконує їх у відповідності з вимогами нормативів (додаток 1 до цієї Інструкції).

 

Перевірка підготовленості собак до служби

 

7.3.1. Ступінь підготовленості до розшукової та вартової служби собак, які проходили дресирування в училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників кримінально-виконавчої системи, розплідниках установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), визначається комісією шляхом випробовування їх за встановленими нормативами у відповідності з методичними вказівками, викладеними у додатку 2 до цієї Інструкції.

7.3.2. На кожного перевіреного комісією собаку складається акт (додаток 5 до цієї Інструкції), в якому зазначаються оцінки за всіма навичками дресирування та дається висновок про його придатність для розшукової або вартової служби.

 

Тренування службових собак

 

7.4.1. Тренування службових собак – це проведення регулярних занять з ними з метою закріплення та удосконалення навичок, що були набуті в процесі дресирування.

7.4.2. Під час тренування службових собак використовуються різноманітні способи підвищення їх робочих якостей.

Кращим видом тренування розшукових собак є систематичне їх використання в оперативно-розшукових і профілактичних заходах щодо попередження та розкриття злочинів.

7.4.3. Тренування із службовими собаками проводять молодші інспектори-кінологи. У необхідних випадках для надання їм допомоги виділяються працівники відділу охорони виправної колонії (відділу з режиму і охорони виховної колонії та відділу з режиму і охорони слідчого ізолятора).

7.4.4. Тренування службових собак проводиться згідно з місячним планом (додаток 26 до цієї Інструкції), розшукових – 2 – 3 рази, а вартових 1 – 2 рази на тиждень по 2 – 4 години в день, у різних місцях і в різний час доби. Місячний план тренування складається молодшим інспектором-кінологом з урахуванням ступеня підготовленості та призначення собаки (для розшукової роботи, виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, вартової служби), а також з урахуванням особливостей його поведінки. У плані передбачаються заходи щодо усунення недоліків, виявлених під час практичного використання службових собак.

Керуючись планом тренувань службових собак, начальник відділу охорони виправної колонії (начальник відділу з режиму і охорони виховної колонії, заступник начальника слідчого ізолятора з режиму і охорони) складає графік тренувань та розклад занять на місяць, включаючи до нього теми для тренування собак (додаток 27 до цієї Інструкції).

7.4.5. План тренування затверджується начальником відділу охорони виправної колонії (начальником відділу з режиму і охорони виховної колонії, заступником начальника слідчого ізолятора з режиму і охорони), який у кінці місяця перевіряє результати виконання запланованих заходів.

7.4.6. На основі місячного плану молодший інспектор-кінолог у відповідних графах щоденника обліку дресирування (тренування) службового собаки складає план заняття на день і відмічає результати його виконання. У цьому плані передбачаються відпрацювання тих чи інших навичок і умови, в яких вони повинні виконуватись, місце схованки і тактика поведінки помічника.

7.4.7. Якщо молодший інспектор-кінолог дресирував закріпленого за ним собаку не сам, то перед тим, як починати його тренування, він протягом декількох днів вивчає його поведінку, ступінь підготовленості та усуває недовіру у відношенні до себе.

7.4.8. Тренування проводяться із дотриманням принципу поступового переходу від простого до складного.

7.4.9. Індивідуальні тренування собаки періодично проводяться із залученням декількох помічників, яким доручається пророблення сліду з перехрещенням і розходженням, використанням велосипедів, коней і автомототранспорту.

7.4.10. З метою більш ефективного тренування службових собак необхідно проводити групові заняття під керівництвом начальників відділів охорони виправних колоній (начальників відділів з режиму і охорони виховних колоній, заступників начальників слідчих ізоляторів з режиму і охорони).

7.4.11. Тренування собак, підготовлених для виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, здійснюється на місцевості та в приміщеннях, що імітують місце зберігання особистих речей громадян або видачі посилок, бандеролей і передач. Під час проведення таких занять використовуються необхідні реквізити: наркотичні засоби, портфелі, валізи, посилочні ящики тощо.

7.4.12. Якщо на заняттях з тренування не вдалося досягти від собаки виконання тієї чи іншої дії, передбаченої планом, то вона відпрацьовується на наступних заняттях.

7.4.13. З метою привчання розшукових собак, які прибули з молодшими інспекторами-кінологами із училища підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників кримінально-виконавчої системи, до нових умов у перші 2 – 3 дні заняття з цими собаками, як правило, не проводяться, а здійснюються прогулянки для привчання їх до навколишнього середовища. Потім протягом 10 –15 днів тренування собак за основними видами розшукової служби (робота по сліду, вибір речей і людини, обшук місцевості та приміщення тощо) проводиться з урахуванням особливостей їх поведінки в нових умовах за планами, що складаються спільно з начальником відділу охорони виправної колонії (начальником відділу з режиму і охорони виховної колонії, заступником начальника слідчого ізолятора з режиму і охорони). У подальшому тренування таких собак проводяться за загальними правилами.

7.4.14. Натренованість службових собак перевіряється:

повсякденно в практичній роботі – самими молодшими інспекторами-кінологами;

щомісячно під час перевірки виконання планів тренувань – начальником відділу охорони виправної колонії (начальником відділу з режиму і охорони виховної колонії, заступником начальника слідчого ізолятора з режиму і охорони);

під час інспекторських перевірок;

щорічно на всеукраїнських, територіальних і місцевих змаганнях молодших інспекторів-кінологів – комісіями у відповідності з методичними вказівками, викладеними в додатку 7 до цієї Інструкції.

7.4.15. Відповідальність за готовність службових собак працювати в складних умовах, усунення недоліків, виявлених під час перевірок ступеня їх натренованості, несуть молодші інспектори-кінологи, начальники відділів охорони виправних колоній (начальники відділів з режиму і охорони виховних колоній, заступники начальників слідчих ізоляторів з режиму і охорони), а також начальники територіальних органів управління Департаменту та установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.

 

7.5. Тренувальні завдання для розшукових собак

 

7.5.1. Перше тренувальне завдання відпрацьовується протягом року після початкового дресирування. Розшукові собаки, натреновані за цим завданням, повинні:

активно відпрацьовувати складні за формою сліди, прокладені на різній місцевості, в будь-який час доби, за будь-яких погодних умов, давністю не менше 1 години і довжиною не менше 10 кілометрів у сільській місцевості, в міських умовах та на піщаній місцевості – давністю не менше 30 хвилин і довжиною – не менше 2 кілометрів;

знаходити потрібний слід з обшуку місцевості або за запахом речей;

обшукувати ділянки місцевості розміром 200Х200 метрів, нежилі приміщення, навантажені транспортні засоби, знаходити людей, які сховалися, а також розкидані, закриті речі і речі, що висять;

вибирати людину за запахом її сліду або речей із групи кількістю 6 – 8 осіб, а також чужу річ із 6 різних за розміром та формою предметів;

спокійно і насторожено переміщувати одну людину або групу осіб під вартою, швидко затримувати втікача, охороняти людину, яка спокійно стоїть (сидить), активно захищати кінолога у разі нападу на нього;

насторожено нести службу в засідці і давати знати поведінкою (без гавкання) у разі наближення сторонніх осіб;

не брати корм, знайдений на землі, та той, що дають сторонні особи;

долати 2-х метровий бар’єр та частокіл висотою 1 метр, бум із круглої колоди довжиною 6 метрів, рів шириною 2 метри та драбини різних конструкцій;

спокійно реагувати на постріли, вибухи та спалахи як вдень, так і вночі;

чітко і правильно виконувати за командою або жестом прийоми загального дресирування на відстані 20 і більше метрів від кінолога.

7.5.2. Друге тренувальне завдання відпрацьовується протягом 2-х років після відпрацювання першого тренувального завдання. Натреновані собаки за цим завданням повинні:

активно відпрацьовувати складні за формою сліди, прокладені на різній місцевості, в будь-який час доби, за будь-яких погодних умов, через стежки, дороги і річки - давністю не менше 2 годин і довжиною не менше 15 кілометрів, у населених пунктах сільської місцевості – давністю не менше 1 години і довжиною не менше 5 кілометрів, у міських умовах та на піщаній місцевості - давністю не менше 30 хвилин і довжиною – не менше 3 кілометрів;

знаходити потрібний слід з обшуку місцевості або за запахом речей;

обшукувати ділянки місцевості розміром 300X300 метрів, нежилі приміщення, навантажені транспортні засоби, знаходити людей, які сховалися, а також розкидані, закриті речі і речі, що висять;

вибирати людину за запахом її сліду або речей із групи кількістю 8 – 10 осіб, а також чужу річ із 8 різних за розміром та формою предметів;

спокійно і насторожено переміщувати одну людину або групу осіб під вартою, швидко затримувати втікача, охороняти людину, яка спокійно стоїть (сидить, лежить), активно захищати кінолога у разі нападу сторонніх осіб;

насторожено нести службу в дозорі, засідці і давати знати поведінкою (без гавкання) у разі наближення сторонніх осіб, а також про шарудіння, які відбуваються на відстані до 100 метрів;

не брати корм, знайдений на землі, та той, що дають сторонні особи в присутності і відсутності молодшого інспектора-кінолога;

сміливо долати 2-х метровий бар’єр та частокіл висотою 1 метр, бум із круглої колоди довжиною 6 метрів, рів шириною 2 метри та драбини різних конструкцій;

спокійно реагувати на постріли, вибухи та спалахи як вдень, так і вночі;

чітко і правильно виконувати за командою або жестом прийоми загального дресирування на відстані не менше 20 метрів від кінолога.

7.6. Тренувальне завдання для вартових собак

7.6.1. Тренувальне завдання для вартових собак відпрацьовується протягом року після початкового дресирування. Вартові собаки, натреновані за цим завданням, повинні вміти:

насторожено і енергійно нести службу на постах;

давати знати гучним гавканням про наближення сторонніх осіб до об’єкта на відстані не менше 40 метрів, реагувати на підземні звуки та шарудіння;

активно охороняти пост з усіх боків і вести боротьбу з порушниками заборонених зон;

не боятися замахів і легких ударів та виявляти недовіру до сторонніх осіб, затримувати втікача;

не брати корм, знайдений на землі, не боятися пострілів, спалахів та вибухів;

обшукувати місцевість у районі поста, знаходити і затримувати порушників забороненої зони;

чітко без повідка виконувати за командою або жестом прийоми: ходити поруч з кінологом, сидіти, лежати, подавати голос, переходити у вільний стан, спокійно ставитись до одягненого намордника, долати бар’єр висотою 2 метри, припиняти за командою небажані для кінолога дії.

7.6.2. Після відпрацювання тренувальних завдань подальшу підготовку розшукових і вартових собак проводять з урахуванням їх натренованості та особливостей практичного використання.