Ураження рослин хворобами та шкідниками

Фітопатоген - збудник хвороби рослин, виділяє біологічно активні речовини, що згубно діють на обмін речовин, вражаючи кореневу систему, порушуючи надходження поживних речовин.

Для оцінки масштабів захворювань рослин застосовують такі поняття, як епіфітотія і панфітотія.

Епіфітотія - масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується масовою загибеллю культур і зни­женням їхньої продуктивності на значній території протягом певного часу.

Панфітотія - масові захворювання, що охоплюють декілька країн або континентів.

Збудники інфекційних хвороб людей, тварин, рослин

Серед патогенних мікроорганізмів розрізнюють бактерії, віруси, рикетсії, грибки.

Бактерії (від грец. bakterion - паличка) - група мікроско­пічних, переважно одноклітинних організмів. За формою клі­тин бактерії поділяють на шаровидні (коки), паличковидні (ба­цили, клостридії, псевдомонади), звивисті (вібріони, спірили, спірохети). Деякі бактерії утворюють спори. Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, дизентерія, ме­нінгіт та ін. Патогенні спірохети - збудники сифілісу, тифу, лептоспірозу та інших хвороб.

Бактерії у вегетативній формі чутливі до впливу високих температур, сонячного світла, до дезінфікуючих засобів, проте зберігають досить високу стійкість до понижених температур, навіть при t-15-25°С. Бактерії в споровій формі мають дуже висо­ку стійкість. З патогенних бактерій спороутворюючими є збуд­ники сибірської виразки, ботулізму, правця тощо.

Віруси (від лат. virus - отрута) - найдрібніші неклітинні ча­стинки, які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК та РНК) та білкової оболонки.

Вони значно менші від бактерій, їх не затримують найтонші фарфорові фільтри. Віруси є клітинними паразитами, вони жи­вуть та розмножуються у клітині, заражають її та призводять до загибелі. Вірусними захворюваннями є віспа, грип, енцефаліт, кір, гепатит та СНІД. Сонячне світло, особливо ультрафіолетове випромінювання, температура вище 60° С та дезінфікуючі речо­вини згубно діють на віруси.

Рикетсії (від імені американського вченого X. Т. Рикетса) -мікроорганізми, що за будовою нагадують бактерії, проте за роз­витком подібні до вірусів - розмножуються у клітинах господа­ря, викликають сипний тиф, лихоманку та інші захворювання.

Грибки - одно- чи багатоклітинні організми розміром від 3 до 50 мкм і більше. Грибки можуть утворювати спори, що ма­ють високу стійкість до заморожування, висушування, дії со­нячних променів та дезінфікуючих речовин. Захворювання, що викликані грибками мають назву мікозів.

Велику небезпеку для людини становлять продукти жит­тєдіяльності мікроорганізмів - мікотоксини. Більшість мікотоксинів виділяються пліснявими грибами. Отруєння мікотоксинами відбувається у разі споживання уражених пліснявою продуктів, а також м'яса і молока тварин, які споживали не­придатні корми.

Захист від біологічно небезпечних факторів

З метою попередження поширення інфекційних захворю­вань та успішної ліквідації осередку бактеріологічного уражен­ня вживаються: ізоляційно-обмежувальні заходи (обсервація та карантин); протиепідеміологічні та спеціальні профілактич­ні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація, попереджу­вальні щеплення тощо).

Карантин - система заходів для попередження поши­рення інфекційних захворювань з епідемічного осередку (заборона та обмеження в'їзду та виїзду), виявлення та ізоляція хворих і осіб, що контактували з хворими чи джерелами інфекції, а також для ліквідації самого осе­редку бактеріологічного ураження.

Карантин вводиться у разі перевищення відсотка кількості хворих на певну, головним чином, особливо небезпечну інфек­ційну хворобу. З районів, у яких оголошений карантин, виїзд людей, вивезення тварин і майна забороняється.

Обсервація - спостереження за епідемічним осередком та спеціальні заходи, що запобігають поширенню інфекції на інші райони. Спостереження протягом певного часу за ізо­льованими в спеціальному приміщенні людьми, які могли мати контакт з хворими карантинними хворобами.

Обсервація застосовується до людей, що виїхали з території, на яку накладено карантин. Ізоляційно-обмежувальні заходи у разі обсервації менш суворі, ніж у разі карантину.

У зонах карантину та обсервації із самого початку проведен­ня їх організуються дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Дезінфекція - комплекс заходів зі знищення збудників інфекційних хвороб людини та тварин у зовнішньому се­редовищі фізичними, хімічними і біологічними методами.

Дезінсекція - комплекс заходів зі знищення комах, які ча­сто є переносниками збудників хвороб (комарі, мухи, клі­щі тощо) та шкідників сільськогосподарських культур.

Дератизація - комплекс заходів із боротьби з гризунами -джерелами та переносниками інфекційних захворювань.

Після проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації про­водиться повна санітарна обробка осіб, що брали участь у здій­сненні цих заходів.

БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ

Біологічні засоби можуть бути цілеспрямовано застосовані як біологічна зброя під час воєнних дій та терористичних актів.

Бактеріологічна (біологічна) зброя заборонена Женевським протоколом у 1925 р. і Конвенцією ООН у 1972 р.

Поширення терористами спор сибірської виразки через по­штові відправлення в США (2001-2002 рр.) є одним з прикла­дів застосування небезпечних біологічних організмів міжна­родним тероризмом.

Види біологічної зброї

До біологічно небезпечних речовин належать хвороботворні мікроорганізми та токсини, які є продуктами життєдіяльності отруйних тварин, рослин, патогенних мікроорганізмів чи от­римані штучним шляхом, а також біологічна зброя.

Біологічною зброєю називаються хвороботворні мікро­організми та бактеріальні отрути, призначені для ура­ження людей, тварин, рослин і зараження запасів продо­вольства, а також боєприпаси, за допомогою яких вони використовуються.

Біологічна зброя може застосовуватися для зараження:

· людей - під час воєнних та терористичних дій;

· тварин (ящур, чума великої рогатої худоби, чума свиней, віспа овець, сибірка);

· рослин (стеблова іржа злакових культур, фітофтороз кар­топлі тощо).

Небезпека біологічної зброї підвищується через відносну простоту виробництва - більшість мікроорганізмів порівняно легко вирощуються на штучних середовищах, а масове їх ви­робництво можливе на підприємствах з виробництва антибіо­тиків, вітамінів, продуктів бродильного виробництва.

Відносна простота застосування, невеликий об'єм, значні збитки, складність виявлення первинного джерела зараження та осіб, що застосували біологічну зброю, робить її привабли­вою не тільки для терористів, але й спокусливим важелем в економічній війні між державами. У цьому випадку небез­печні мікроорганізми можуть бути застосовані проти сільсько­господарських тварин та рослин, що призводить до значних економічних збитків, а у державах із слабкорозвинутою еко­номікою - до втрати економічної незалежності, голоду тощо.

В якості біологічної зброї можуть бути застосовані бактерії, віруси, рикетсії та грибки (табл. 6). Деякі мікроорганізми, наприклад збудники ботулізму, правця, дифтерії, виробляють сильнодіючі токсини, які призводять до тяжких отруєнь.

Таблиця 7.

Мікроорганізми, що можуть бути використані як біологічна

Зброя

Вид мікро- організмів	Бактерії	Віруси	Рикетсії	Грибки
Розмір	від 0,5 до 8...10 мкм	від 0,8 до 0,35 мкм	від 0,3 до 0,5 мкм	від 3,0 до 50 мкм
Приклади захворювань	чума, холера, сап, сибірка, туляремія	натуральна віспа, грип, американ- ський кінсь­кий енцефа-ломієліт	висипний тиф, ку-лихоманка, плямиста ли- хоманка, ли- хоманка Денге, жовта ли­хоманка	кокцидіомікоз, крипто- коккоз, блас томікоз, гістоплазмоз

 

У споровому стані деякі мікроорганізми здатні зберігатися в ґрунті десятки років.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть вико­ристовуватися збудники таких захворювань, як чума худоби, свиней, а також захворювань, небезпечних і для людини, на­приклад, сибірка, сап.

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе ви­користання збудників іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших сільськогосподарсь­ких культур, а також комах-шкідників (колорадський жук, сарана, гессенська муха).

Характеристики найбільш небезпечних захворювань лю­дей, що можуть бути викликані застосуванням біологічної зброї, наведено в табл. 8.

Криптококкоз - рідкісна і важка хвороба тварин та люди­ни, що викликається дріжджовими грибками. При захворю­ванні вражаються легені, центральна нервова система, шкіра та підшкірні шари.

Сибірська виразка (сибірка) - інфекційна хвороба тварин (хворіють усі види сільськогосподарських тварин) та людей. Людина також сприйнятлива до сибірки, проте зараження лю­дини від людини спостерігається рідко. В основному людина заражається від хворих сибіркою тварин, тваринних продуктів та забруднених збудником предметів. Можна заразитися і при вдиханні пилу, що містить спори сибірки. Значну роль у пере­дачі цієї інфекції відіграють кровососні комахи, проте випад­ків такого шляху зараження людей реєструється мало.

Збудник сибірки - відносно велика паличка, добре росте на простих поживних середовищах. Утворює спори, що здатні зберігатися в ґрунті десятки років. Спори стійкі до високої температури та дезінфікуючих розчинів, витримують 30-хвилинне кип'ятіння, у слабких дезінфікуючих розчинах зберіга­ють життєздатність до 40 діб, а в сильних - години.

Захворювання проявляється найчастіше через 2-3 доби після зараження, проте залежно від кількості збудника, шляху про­никнення, стану організму тощо може проявлятися раніше (уже через кілька годин), або пізніше - через 8 діб.

Сибірка у людей може проходити у трьох формах: шкірній, кишковій та легеневій. Згідно із статистичними даними, шкірна форма сибірки реєструється у 95% випадків, легенева та кишко­ва відповідно у 5%. Необхідними умовами для виникнення шкір­ної форми є подряпини, рани на шкірі. При неураженій шкірі та слизових оболонках зараження сибіркою не відбувається.

Через 1-3 дні після потрапляння інфекції на шкіру з'явля­ється червона пляма, на якій утворюється міхурець із серо­зною жовтуватою рідиною. Міхурець лопається сам або внаслі­док розчухування, і на його місці утворюється темно-бурий струп з характерним забарвленням - всередині струпа - чорне, далі жовте, а ззовні - багряне. У цей час у людини піднімається температура, спостерігається озноб.

Струп відпадає через 2-3 тижні, залишаючи рубець. У ре­зультаті неспецифічного лікування мікроорганізми сибірської виразки можуть потрапити у кров, внаслідок чого наступає сепсис, який швидко призводить до смерті.

Легенева та кишкова форми найчастіше мають летальні на­слідки.

Профілактика кишкової форми сибірки полягає у попере­дженні споживання м'яса хворих на сибірку тварин, яке може бути куплено на стихійних ринках без відповідного санітарно­го контролю.

Таблиця 8.