Характеристика рослинності різних природних зон України

 

Велика протяжність території України, різноманітність кліматичних і ґрунтових умов обумовлюють різноманітність рослинного покриву, його зональність.

Щоб успішно здійснювати роботу з ознайомлення з природою, вихователям дитячих дошкільних закладів треба добре знати характер рослинності тієї природної зони, в якій вони працюють.

 

РОСЛИННІСТЬ ПОЛІССЯ

 

Сама назва — Полісся свідчить про те, що тут багато лісів: ними покрита четверта частина території. Крім того, в Поліссі значні території зайняті лучною рослинністю і рослинністю боліт (7%).

Серед лісів Полісся зустрічаються чисті соснові ліси, сосново-дубові, вільхові, березові, ялинові.

Чисті соснові ліси, або бори, займають у Поліссі значні площі. Найчастіше вони ростуть по берегах річок на піску з малою кількістю поживних речовин. Дерева ростуть не густо, кущів майже немає, а трав часто нема зовсім, є лише ті, що пристосувалися до таких умов.

Залежно від характеру і різновидностей ґрунтів на Поліссі зустрічаються сосняки-біломошники, сосняки-зеленомошники, сосняки-брусничники і сосняки-чорничники.

Як правило, сосняки-біломошники ростуть на більш підвищених місцях (валах, кучугурах), де ґрунти дуже бідні. Трав'янистий покрив у них майже не розвинутий, скрізь панує лишайник кладонія (оленячий лишайник). Він утворює в сухих соснових лісах суцільні сірувато-білі килими. Світлолюбний, посухостійкий, він у суху пору року так висихає, що ламається від дотику. Розмножується, як і всі лишайники, здебільшого шматочками слані. Якщо є можливість показати його старшим дошкільникам, то можна розповісти, що оленячого лишайнику росте багато на півночі, де він є основною їжею для північних оленів. Використовують оленячий лишайник для лікування.

На більш зволожених, понижених ділянках рельєфу ростуть сосняки-зеленомошники з суцільним моховим покривом. Він складається в основному з плевроцію. Галузисті розпростерті гілочки плевроцію густо вкриті маленькими листками, що налягають один на одного. Плевроцій утворює жовтувато-зелені килими у лісі. Часто поруч з плевроцієм росте дікран. Його невисокі стебла вкриті дрібненькими листочками. На більш зволожених місцях росте зозулин льон, який створює оксамитово-зелені мохові килими. Його тендітне нерозгалужене стебельце вкрите короткими відстовбурченими листками.

Під час екскурсій і прогулянок у соснові бори слід розповісти дітям про ос­новну лісоутворювальну породу — сосну. Серед напівкущів найбільш цікаві — зіновать руська, чорниці, брусниця.

Зіновать руська (мал. 48) зацвітає у травні. Це невисокий пів кущ з сірувати­ми мало облистненими пагонами. Квіти золотисто-жовті, схожі на квіти багатьох бобових. Зіновать руська є окрасою природи, бджоли збирають з неї нектар і пилок. Однак тварини цю рослину не їдять — вона отруйна. Навесні і влітку цікаво спостерігати за кущиками чорниць, організувати збір ягід.

Цікавим кущиком є брусниця. її шкірясті темно-зелені блискучі листки на невисоких пагонах дуже гарно виглядають навесні у поєднанні з фарфоровими біло-рожевими дзвоникоподібними квітками, а ще гарніше в кінці літа з червоними округлими ягодами. Дітям слід розповісти, що це медоносна, їстівна і лікарська рослина. Лікують людей і листки брусниці і її ягоди. Тому брусниця потребує дбайливого ставлення і охорони.

З трав'янистих рослин у чистих соснових лісах Полісся звичайними є сон звичайний і чорніючи, котячі лапки, агалик-трава, чебрець, цмин пісковий, верес.

Під час весняних екскурсій цікаво дітям розповісти про сон (див. «Рослини лісів») і котячі лапки дводомні (мал. 49). Розглядаючи з дітьми рослину, доцільно запропонувати подумати, чому вона так називається. Підтвердити, що ніжно-рожеві бархатисті квітки нагадують котячі лапки. Запушені листочки м'якенькі. Осе­ляється рослина в сухих місцях і так само, як і цмин піщаний, потребує мало води. Котячі лапки — окраса природи і лікарська рослина.

Влітку найчастіше зустрінуться чебрець, агалик-трава, цмин пісковий. Розглядаючи з дітьми чебрець звичайний (мал. 50), треба звернути увагу, що він наче рожево-фіолетовими килимками прикрасив ліс. Квітки чебрецю дрібненькі, рясні; слід звернути увагу, що до квіток прилітає багато бджілок, джмелів. Зробити висновок, що чебрець — хороший медонос. Розповісти дітям, що це важлива лікарська рослина, якою часом лікують і дітей від кашлю.

Здалеку помітні в сосновому лісі яскраво-сині квітки агалик-трави гірської (мал. 51). Сині голівки її квіток розкачуються на високому стеблі. До них прилітають бджоли. Отже, це окраса лісу і медоносна рослина.

Наприкінці літа і восени увагу дітей слід привернути до вересу звичайного (мал. 52). Ось як про нього можна розповісти:

«Радує нас ліс своєю красою будь-якої пори року. Наприкінці літа і в перший осінній місяць яскравим килимом стеляться кущики вересу. Вони ростуть на лісових галявинах, де більше сонця. Квітки вересу лілово-рожеві, іноді білі, дрібненькі, але їх багато, і вони густо сидять на стебельці, наче малесенькі дзвоники. Листки у вересу яскраво-зелені, дрібні, тонкі, схожі на голочки. Вони не бояться морозу, а тому навіть узимку можна побачити верес у зеленому вбранні. Верес — красива лісова рослина. Бджоли збирають з його квіток солодкий нектар, з якого роблять вересовий мед. Люди використовують цю рослину для лікування. Тому верес треба берегти».

Найбільш поширені в Поліссі субори — сосново-дубові ліси. Вони ростуть на більш багатих ґрунтах. У них розвинутий підлісок, багато кущів, молодих дерев, земля майже суцільно вкрита трав'янистими рослинами. Основними лісоутворювальними породами в них є сосна і дуб. З ними обов'язково треба ознайомити дітей.

У підліску розповсюджені ліщина, верба козяча, бруслина, зіновать руська, бузина, зрідка зустрічається рододендрон жовтий (в основному на Овруцькому кряжі).

Рододендрон жовтий, або азалія понтїйська, — високо-декоративний кущ, який зберігся з третинного періоду. Навесні він розцві­тає запашними оранжево-жовтими квітками. Це високо-декоративна, медоносна і лікарська рослина. Рододендрон жовтий занесену до Червоної книги України.

Трав'яниста рослинність у сосново-дубових лісах представлена більшою кількістю видів. З найбільш цікавих рослин, що цвітуть навесні, можна вказати на фіалки, конвалію, купину, копитняк, жовтяницю.

Копитняк європейський (мал. 53), що зустрічається на понижених ділянках дубово-грабових лісів, цікаво розглянути взимку у відлигу і рано навесні, коли серед бурого тогорічного листя добре помітні його темно-зелені блискучі листки. У травні серед округлих, подібних до копита листків з'являються темно-червоно-бурі квітки, схожі на дзвоники. Росте копитняк у затінених місцях. Слід розповісти дітям, що це отруйна і одночасно лікарська рослина.

Жовтяниця черговолиста (мал. 54), що росте на вогких місцях біля канав, струмків, належить до рослин-ефемероїдїв. Це невелика блідо-зелена рослина. її дрібні жовті квітки оточені жовтувато-зеленими листками, які відіграють роль пелюсток. Жовтяниця — лікарська рослина,

Влітку серед трав'янистої рослинності сосново-дубових лісів можна також знайти різні рослини з числа тих, що були описані в розділі «Рослини лісів». Окрасою сосново-дубових лісів є лілія лісова (мал. 55). Яскраво-червоні з темно-фіолетовими плямками квітки дуже гарні. Це лікарська рослина. Лілія лісова занесена до Червоної книги України і повинна повсюдно охоронятися.

Досить звичними в сосново-дубових лісах є папороті — орляк, дріоптеріс. Урочисто виглядають ліси, де росте орляк. Розсічена пластинка листка у нього дуже широка, виразної форми, черешок довгий. Не менш гарно виглядає і дріоптеріс, який має великі довгасті пірчасті листки. Висушені кореневища цієї папороті - використовуються як глистогінний засіб.

Вільхові ліси зустрічаються на Поліссі у заплавах річок, на понижених ділянках. Вони бувають чистими і мішаними з участю берези пухнастої, сосни, ялини. Підлісок таких лісів складається з калини, верби, чорної смородини.

Ялинові і березові ліси зустрічаються рідко. Серед кущиків цих лісів найбільш цікаві для дітей буяхи (мал. 56). Вони мають вигляд розгалужених кущиків з дуже дрібними темно-зеленими листочками. Квітки білувато-рожеві, подібні до маленьких глечи­ків, зони приваблюють бджіл. У липні в буяхів достигають ягоди. Вони овальні, сині з сизуватим нальотом. Ягоди буяхів смачні. їх їдять сирими, варять компоти, варення.

Серед трав'янистих рослин тут зустрічаються півники сибірські, чина болотна. Півники сибірські чарують нас синьо-фіолетовими квітками примхливої форми. Діти легко можуть виявити подібність їх з садовими формами півників. Потрібно наголосити, що півники — окраса природи і потребують охорони.

Приваблива і чина болотна, яка квітує влітку фіолетовими квітами. Чина — медоносна і кормова рослина.

На Поліссі поширені суходільні, низинні і заплавні луки. Вони складають основний фонд природної кормової бази. Найбільш типові рослини, розглянуті в розділі «Рослини лук», є основними об'єктами спосте­режень під час екскурсій.

 

Цікаві особливості рослинного покриву боліт Полісся. Болота Українського Полісся займають 7 % його території. Зустрічаються вони у заплавах річок. Залежно від типу живлення виділяють три типи боліт — низинні, перехідні і верхові.

Низинні болота, до яких належить 94 %, розвиваються за умов багатого мінерального живлення і мають різноманітний флористичний склад. Тут ро­сте багато рослин водойм — очерет, рогіз, комиш, осоки, їжачі голівки тощо. Увагу дітей можуть привернути такі гарні рослини, як півники болотні, вовче тіло болотне, образки, вербозілля, гравілат, пухівки, бобівник трилистий, білозір болотний.

Півники болотні (мал. 57) з яскраво-жовтими квітками — гарна декоративна рослина, яка має лікарські властивості.

Вовче тіло болотне цвіте темно-червоними квітками, схожими на зірочки. Увагу дітей можна звернути на гарні перисті листки, неначе вирізані по краях зубчиками. Це лікарська рослина.

Образки болотні (мал. 58) нагадують дітям кімнатну рослину калу. Біле покривало з жовтим початком виглядає особливо гарно в оточенні стрілоподібного зеленого листя. Слід сказати дітям, що образки — отруйна рослина, його не їдять тварини, але висушена рослина не отруйна.

Вербозілля звичайне — рослина, що привертає увагу влітку гарним золотавим пірамідальним суцвіттям (мал. 59). Доцільно запитати у дітей, чому рослина так називається, і показати подібність листків вербозілля до листків верби. Вербозілля — лікарська і декоративна рослина.

Зустрічається на болотах і гравілат річковий (мал. 60). Квітки в нього дзвоникоподібні, пелюстки жовтуваті з оранжево-червонуватими жилками. Гравілат — лікарська рослина.

Пухівка піхвова (мал. 61) названа так через приквіткові волоски, які надають рослині після цвітіння гарного вигляду. Використовують пухівки для набивання подушок і матраців, якщо немає інших матеріалів.

Бобівник трилистий (мал. 62) одержав назву через те, що має трійчасті листки, схожі на листки бобів. Білувато-рожеві квітки, зібрані в густі китиці, прикрашають рослину в травні і червні. Бобівник ціниться як медоносна і лікарська рослина. У липні — серпні на болотах зацвітає білозір болотний. Його білі квітки з темними жилками на голих ребристих стеблах добре помітні. Це медоносна рослина.

Для верхових боліт через недостатнє мінеральне живлення характерний бідний флористичний склад. Основною рослиною є сфагнум — білий мох. Він щорічно наростає верхньою частиною. З органічних залишків сфагнуму утворюється торф, який використовують як паливо, для виготовлення будівельних матеріалів. Старшим дошкільникам можна розповісти про те, що під час війни, коли у наших воїнів не було перев'язувальних матеріалів, вони прикладали сфагнум замість вати до ран, і вони швидко загоювалися. На верхових болотах ростуть цікаві рослини — журавлина, росичка.

Журавлина — дуже корисна рослина. Якщо є змога, цікаво познайомити дітей з цим вічнозеленим сланким кущиком з тонкими пагонами і довгастими темно-зеленими листками. У травні журавлина цвіте рожево-червоним квітками з загнутими пелюстками. У вересні достигають плоди. Вони тем­но-червоні, соковиті. Це харчова, вітамінна і лікарська рослина. Вона занесена до Червоної книги України.

На верхових болотах зустрічається росичка кругло листа (мал. 63). Це маленька рослина з округлими листками, що вкриті волосками з крапельками, подібними до роси. Звідси і назва — росичка. Це комахоїдна рослина. Коли комаха сідає на липкий листок росички, вона прилипає до нього. Тоді листочок згортається і клійка рідина, що виділяється залозками, заливає комаху. У рідині є речовини, які перетравлюють м'які частини комахи, перетворюючи їх у речовини, доступні для засвоєння рослиною. Так росичка добуває для себе азотисті речовини, яких мало за умов торф'яного болота. Росичка — лікарська рослина. Зараз вона стала рідкістю і тому занесена до Червоної книги України.

РОСЛИННІСТЬ ЛІСОСТЕПУ

 

Наявність більш родючих ґрунтів, достатнього рівня зволоже­ності сприяли розвитку в лісостеповій зоні лісів і лучно-степової рослинності, які чергуються між собою.

У Лісостепу зосереджено близько 30 % площі лісів України. Український Лісостеп характеризується наявністю масивів лісів дібровного типу. На піщаних терасах Дніпра, Сіверського Дінця, Самари поширені соснові і сосново-дубові ліси, а у заплавах річок ліси з дуба і ясена.

Здійснюючи екскурсії з дітьми в діброви, вихователі дитячих садків мають змогу показати їх красу і багатство. Перший ярус цих лісів складається з дуба череватого, а у західних районах — з дуба скельного. У змішаних дібровах зустрічається ясен, липа, граб, клен гостролистий. Усі вони — цікаві об'єкти для ознайомлення під час проведення екскурсій.

Серед кущів поширені ліщина, глід, бруслина, калина, малина, ожина.

Багатий в лісах дібровного типу трав'янистий покрив. Особливо вражає в них цвітіння ефемероїдів. Навесні в зміст екскурсій можна внести ознайомлення дітей з підсніжником, проліскою, анемоною дібровною, або жовтецевою, рястом, медункою, печіночницею, цибулею ведмежою.

Ось як можна розповісти про печіночницю звичайну (мал. 64):

«Назвали рослину печіночницею тому, що за формою листки рослини нагадують печінку. Синьо-блакитні квітки прикрашають ліси у квітні. До них охоче прилітають комахи. А після цвітіння плоди з білим жировим придатком розтягують мурашки. Поїдаючи придатки, вони залишають насіння і тим сприяють поширенню печіночниці. В деяких країнах печіночницю використовують для лікування. Рослина добре приживається на ділянці дитячого садка».

Розповідаючи дітям про цибулю ведмежу (мал. 65), вихователь відзначає, що вона цвіте навесні зонтиком з білих запашних квіток, її листя на довгих черешках не схоже на звичайну цибулю, воно досить широке, плоске, на кінцях звужене. Та й пахне рослина часником. Ведмежа цибуля — дуже корисна рослина. Навесні вона приваблює бджіл своїм нектаром. Люди використовують її в їжу та лікуються нею.

Ведмежу цибулю внесено до Червоної книги України.

У травні увагу дітей привернуть конвалія, зірочник, купина, веснівка. У червні — вероніка дібровна, наперстянка, вороняче око тощо.

Наперстянка великоцвітна — висока рослина з пониклими дзвоникоподібними квітками, які неначе нанизані на квітконос (мал. 66). Листя довгасте, опушене. Це цінна лікарська рослина, окраса природи. Проте слід попередити дітей, що рослина має отруйні властивості.

Вороняче око чотирилисте (мал. 67) має чотири листки, які розміщені хрест-навхрест на верхівці стебла. Кожна рослина утворює лише одну квітку на рік, яка довго цвіте, а пізніше визріває куляста синювато-чорна з сизуватим нальотом ягода. Вона нагадує вороняче око, звідси і назва рослини. Вороняче око — отруйна рослина і для людей, і для тварин. У народній медицині її використовують як лікарську рослину.

Подекуди зустрічаються у дібровах орхідеї. Одна з рідкісних орхідей — черевички зозулині. Цю назву рослина одержала через подібність квітки до черевичка. На верхівці високого стебла з овальними листками розміщується велика квітка рідкісної краси. Одна з пелюсток утворює наче іграшковий черевичок. Його оточують відігнуті загострені червонуваті пелюстки. Рослина цвіте близько двох місяців, приваблюючи до себе різних комах. Як рід­кісну рослину, черевички зозулині занесенні до Червоної книги України і вона потребує охорони.

У липні і серпні в дібровах зустрічається звіробій, материнка, буквиця та інші рослини, цікаві для ознайомлення з ними дітей.

Для лісостепової зони дуже характерні лугові степи. Сформувалися вони на чорноземах, збереглися у природному вигляді у заповіднику «Михайлівська цілина» (біля Лебедина) і подекуди на необроблюваних ділянках. Рослинний покрив тут складається з лучно-степових, степових і лугових рослин.

Серед них об'єктами спостережень під час екскурсій можуть бути злаки — тонконіг вузьколистий, стоколос, ковила. Серед бобових рослин — конюшина альпійська і гірська. Серед різнотрав’я – горицвіт весняний, анемона лісова і розлога, вероніка колосиста, гадючник, роман на пів фарбувальний, звіробій тощо.

У квітні — травні на лучно-степових ділянках зацвітає горицвіт весняний (див. табл. II, 9). Наводимо приблизну розповідь для дітей про цю чудову рослину:

«Коли зацвітає горицвіт, здається, воно загорається золотисте сяйво. Тому й назвали цю рослину горицвітом. Кущики горицвіту здаються пухнастими від розсічених листків і всі вкриті блискучими золотисто-жовтими привабливими квітками. Горицвіт не лише окраса нашої природи, але и дуже цінна лікарська рослина, його треба охороняти».

У травні — червні зацвітають анемона лісова (мал. 68) і анемона розлога. Не справжня чарівна окраса рідної землі, одна з най декоративніших дикорослих рослин нашої флори. Подекуди квіток така безліч, що здається, ніби над зеленим ворсом трав, на високих стеблах повисає серпанок ніжної тканини з білих оксамитових пелюсток.

Анемона розлога несе на кінцях стебла цілий букет великих сніжно-білих квіток. Обидва види здатні прикрасити ділянку дитячого садка. Розмножують їх насінням і кореневищ.

На початку червня виколошуються пірчаста ковила, стоколос безостий. Пірчаста ковила привертає увагу своїми сріблясто-сивими косами перистих остюків. Цікаво розповісти дітям, що ця рослина доживає до 300 років, тобто живе так довго, як дерева. Весною ковилу подають свійські тварини. Остюки ковили використовують для виготовлення букетів. Ковила пірчаста занесена до Червоної книги України як рідкісна рослина.

Стоколос безостий - гарний стрункий злак, назву носить недаремно: на його волоті багато колосків. Це цінна кормова рослина.

Влітку привертають до себе увагу гадючник, вероніка колосиста, роман на пів фарбувальний.

Гадючник виділяється своєю волоттю дрібних білих квіток, гарним пірчастим листям. Це не тільки окраса природи, але и лікарська рослина.

Син_є довгасте колосоподібне суцвіття вероніки колосовидної здалеку вабить око. Всі вероніки не тільки гарні рослини, але й мають лікарські властивості.

Роман на пів фарбувальний відрізняється від інших видів жовтими кошиками квітів. Це декоративна рослина.

 

РОСЛИННІСТЬ СТЕПУ

 

Майже 40 % території України зайнято степовою рослинністю. Вона сформувалася за умов недостатньої зволоженості, а тому більшість рослин має ознаки ксерофітності (пристосованості до зменшення випаровування). Це виявляється у щетиноподібній формі листків (ковила, житняк), опушенні рослин (шавлія, полин).

Деревна рослинність у степах представлена тільки байрачними і заплавними лісами. Серед кущів часто трапляється мигдаль степовий, терен, шипшина. Мигдаль привертає увагу під час цвітіння червоно-рожевими квітками, які рельєфно виступають на фоні степу. Надзвичайно гарно квітує терен, а також степова вишня. Наприкінці квітня по схилах балок і узліссях байрачних лісів можна показати дітям кущики степової вишні, густо всипані духмяними сніжно-білими квітками. Це цінна медоносна, полезахисна рослина, плоди її поширюються птахами.

Більшу частину степової рослинності становлять трав'янисті рослини. Проте тепер на місці колишньої степової рослинності розкинулися безкрайні лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Природна степова рослин­ність збереглася в заповідниках (Асканія-Нова, Луганський тощо), а також на схилах балок, кам'янистих відслоненнях. Вона неоднакова в північній і південній частинах степової зони. Для північної частини, де випадає, більша кількість опадів і багато чорноземів, характерний різнотравно-типчаково-ковиловий степ, південніше розташовується типчаково-ковиловий. Вузьку смугу узбережжя Чорного моря займає злаково-полиновий степ. Більш багатий склад рослин характерний для різнотравно-типчаково-ковилового степу. В складі різнотрав'я зустрічається чимало лісостепових рослин, які зникають при пересуванні на південь.

Для степів характерні зміни аспектів цвітіння. Ці зміни дають цікавий матеріал для спостережень з дошкільниками. Звичайно, ці спостереження можна проводити в невеликих містах і селищах, де збереглися залишки степової рослинності.

У квітні в степах починають цвісти степові ефемероїди: гадюча цибулька, тюльпан Шренка, півники карликові, горицвіт весняний, воронець, або півонія тонколиста. Скупчення гадючої цибульки створює яскраво-сині плямки. На стебельці цієї гарної рослини, тісно притулившись один до одного, звисають малесенькі сині дзвіночки. Листки вузенькі, видовжені. Рослина декоративна, через це її вирощують у садах. Гадючою цибулькою її назвали тому, що на час її цвітіння після зимової сплячки з'являються гадюки.

Надзвичайно прикрашає степ тюльпан Шренка. Його світло-червоні, жовті, білі квітки вражають багатством відтінків кольорів. Це справжня окраса степу. Тюльпан Шренка занесено до Червоної книги України, його потрібно охороняти.

Півники карликові виправдовують свою назву: висота їх 12— 15 см. За формою вони подібні до садових півників.

Незабутнє враження справляє цвітіння в степу горицвіту весняного, який виблискує на весняному сонці серед зелених трав, і півонії тонколистої, або воронця, що цвіте пізніше. Над розлогими стеблами в мереживі темно-зеленого розсіченого листя полум'яніють розкішні широко розкриті квітки. Півонія тонколиста — лікарська рослина. її занесено до Червоної книги України і потрібно охороняти.

У травні в степах починають колоситися злаки і серед них ковила. їх довгі сріблясті остюки перекочуються, мов морські хвилі, від найменшого подиху вітру. Остюк сприяє поширенню плодів ковили. Він підтримує зернівку, коли її несе вітер, і та падає на землю завжди гострим кінцем. У сухому повітрі нижній голий кінець остюка закручується, а у вологому розкручується і таким чином «загвинчує» зернівку в грунт на певну глибину.

 

В Україні зустрічається 14 видів ковили; серед них надзвичайно гарні ковила Лессінга, ковили найкрасивіша і українська. Всі ці рослини занесено до Червоної книги України.

Досить звичайними злаками є типчак овечий (мал. 69) і житняк гребінчастий (мал. 70). Вони мають щетиноподібні листки, через не їм не страшна літня спека. Ці злаки вважаються найкращими пасовищно-кормовими рослинами степу.

Наприкінці травня і в червні степ буває особливо барвистим. Виділяється яскраво-білими квітками з приємним запахом свіжого меду катран. На одній рослині квіток так багато, що вона нагадує білу хмаринку, що опустилася на землю. Цікаво відзначити, що катран — їстівна рослина, можна вживати листки і стебла з бутонами, які на смак нагадують капусту. З квіток катрану бджоли збирають нектар. У червні увагу дітей можна привернути до цвітіння шавлії пониклої (мал. 71). її сині китиці квіток звисають вниз, наче сумуючи. Шавлія — медоносна і лікарська рослина.

Цікавим об'єктом спостережень є залізняк бульбистий (мал. 72). Це досить висока рослина з міцним чотиригранним стеблом, яка чітко вимальовується серед степового різнотрав'я. Цвіте бруднувато-рожевими квітками, що нагадують ротики. Залізняк — медоносна рослина.

Надзвичайно прикрашають степ у червні волошки руські. Незвичайні лимонно-жовті кошики квіток волошки високо піднімаються над степовим різнотрав'ям. Вони приваблюють до себе бджіл, тому є цікавими для спостережень.

Окрасою степів є також вероніка степова (мал. 73), яка цвіте яскравими синіми дрібними квітками, зібраними у густу виструнчену китицю. В червні починає цвісти в степах льон австрійський. Під час масового цвітіння степові схили стають ніжно-блакитними. Особливо це виявляється вранці, бо вже всередині дня пелюстки льону опадають, а вранці розкриваються нові квітки. Увагу дошкільників слід звернути на те, що це рослина-барометр. У вологу і дощову погоду квітки льону зовсім не відкриваються.

Від цвітіння різноманітних рослин степ наповнюється чудовими пахощами. Від сходу до заходу сонця над квітами гудуть джмелі, дикі і свійські бджоли, поспішаючи скористатися буйним степовим різнотрав'ям.

У липні яскравість степів різко зменшується. Більшість степових рослин відцвітає вже в середині місяця. І все ж цікавими рослинами в цей час є рослини, які об'єднують у групу перекотиполя. До них належать кермек, лещиця, миколайчики, гоніолімон. У всіх цих рослин міцна коренева система, заглиблена у грунт; вони добре пристосовані до нестачі вологи. В липні можна показати, як цвіте фіолетовими квітками кермек широколистий.

Це декоративна рослина, яку часто використовують для сухих букетів. Зацікавлять і миколайчики сині (мал. 75). Вони мають сині кулясті голівки суцвіть і забарвлену в синій колір верхню частину плодоносного пагона. Цю рослину, як і кермек, використовують для сухих букетів. На початку осені, коли визрівають плоди, у всіх рослин перекотиполя стебла загинаються так, що рослини набувають майже кулястої форми. Вітер відриває висохле стебло і котить його степом, розсіваючи насіння. Про це цікаве пристосування треба розповісти старшим дошкільникам.

У другу полонину літа, коли рослинність степу майже вигорає, увагу можуть привернути безсмертки однорічні (мал. 76). Великі яскраві кошики підносяться на стебельці з дрібними сріблясто-сірими листочками. У рожевий колір забарвлені не самі квітки, а збільшені внутрішні листочки черепи частої обгортки. Вони сухі, плівчасті, відігнуті назовні. Безсмертки — однорічні степові рослини. Ними можна прикрашати сухі букети.

Типчаково-ковилові та злаково-полинові степи характеризуються зрідженістю і флористичним збідненням, особливо різнотрав'я,

 

РОСЛИННІСТЬ КАРПАТ

 

Різноманітність рельєфу, ґрунтів, помірний клімат зумовили багатство зеленого покриву Карпат.

Як в кожній гірській системі, рослинність Карпат має вертикальну зональність. Виділяють пояс дубових і букових лісів, хвойних лісів, субальпійський і альпійський.

Дубові ліси ростуть у передгір'ях. Букові ліси займають близько 70 % території Карпат. Основною лісоутворювальною породою тут є бук. Ознайомлюючи дітей з цим деревом, слід розповісти, що темний буковий ліс називають бучиною. У бука гладенька сріблясто-сіра кора, густа крона. Листки у бука гарні, зверху блискучі. Під час осінніх екскурсій слід показати плоди бука — блискучі тригранні букові горішки, оточені бочкоподібною мисочкою. Горіхи бука їстівні, їх споживають підсмаженими, можна робити з них олію. Проте більше, ніж людині, вони потрібні лісовим мешканцям. Залюбки їх поїдають білки, сойки, дикі кабани. Деревина бука міцна. її використовують для виготовлення меблів, паркету.

Трав'янистий покрив букових лісів збіднений. Навесні тут можна показати зубницю, копитняк. Зубниця бульбиста (мал. 77) часом вкриває ліс суцільним килимом. її легко розпізнати за темно-зеленими трійчастими листками з зубчастим краєм, над якими підносяться суцвіття з великих яскраво-малинових узліссях букових лісів зустрічається чудова рослина — білоцвіт весняний (див. табл. II, 7). Білі дзвіночки білоцвіту, наче майстринею, прикрашені жовто-зеленими плямками, що надає рослині ще більшої вишуканості. Головне призначення плямок — показувати запилювачам шлях до нектару. Білоцвіт зацвітає одним з перших у березні, цвіте й у квітні, розмножується цибулинами, насінням і, як рідкісна, надзвичайно декоративна рослина, повинен охоронятися.

У листяних лісах Карпат зустрічається чемерник. Ця цікава рослина зацві­тає дуже рано, в березні. На голому червонястому квітконосі 30 см заввишки розкриваються 2—3 фіолетово-червонуваті, із середини сіро-зелені великі квітки. Гарні розсічені листки з'являються на кінець цвітіння. Чемерник має отруйні властивості. Як рідкісна рослина він охороняється.

Влітку у букових лісах пишно розвиваються папороті, а на узліссях квітує іван-чай, по берегах річок — крем’яний гарний. Це висока рослина з великими золотистими квітками. Помилувавшись красою рослини, треба розповісти дітям, що крем’яний не лише прикрашає ліс, а й годує бджіл, метеликів, тому потребує охорони. Пояс хвойних лісів розташовується в більш високій частині Карпат. Основними лісоутворювальними породами тут є ялина європейська, яку в Карпатах називають смерекою, та ялиця біла. Навчити дітей розрізняти ялицю найкраще в порівнянні зі смерекою. Як і смерека, ялиця струнка велична. Розглядаючи голки, треба відзначити, що вони плоскі, з двома світлими смужками на нижньому боці. У смереки стиглі шишки звисають, а у ялиці ростуть на гілках вгору. Після достигання вони розсипаються і на гілках залишаються лише стрижні.

Ялиця, подібно до смереки, є окрасою гір. Деревина її дуже цінна. З неї виготовляють музичні інструменти. З молодих хвоїнок і бруньок виготовляють ліки.

Підлісок і трав'янистий ярус ялинових лісів дуже бідний. Найбільш цікавими рослинами, з якими доцільно познайомити дітей під час цільових прогулянок чи екскурсій, є чорниця і папороті.

Субальпійська рослинність розташовується на різній висоті і в багатьох місцевостях доступна для проведення екскурсій в літню пору року. В цьому поясі налічується майже половина всіх видів рослин Українських Карпат, проте через надмірний випас рослинність деградована.

Навесні на гірських луках Карпат можна зустріти шафран (див. табл. 11,8). Його лійкоподібні квітки, з темними плямками на кінцях пелюсток і жовтогарячими пиляками, надзвичайно гарні. Шафран — медоносна рослина. Вона приваблює комах нектаром і пилком. Рослина зараз стала рідкісною і її занесено до Червоної книги України.

Чудовою весняною рослиною, що зустрічається в Карпатах, є нарцис. Це в країні дикорослий єдиний вид нарцису. Він росте невеликими групами на альпійських луках, гірських схилах, в долинах. Біля Хустки (долина нарцисів, де під час цвітіння утворюється ніжно-білий килим. По місце входить до складу Карпатського заповідника. Нарцис включено до Червоної книги України.

Влітку на полонинах визрівають ягоди на кущиках чорниці і буяхів. Збір їх не може не захопити дошкільників, що живуть у гірських місцевостях Карпат.

З трав'янистих рослин увагу дітей можна звернути на злаки біловус, мітлицю тонку (мал.78) тощо, розповісти про їхнє значення. Особливої краси полонинам надає цвітіння лучного різнотрав'я. На початку літа тут можна зустріти сугайник, що цвіте золотистими квітками. Зустрічається айстра альпійська — окраса гір.

Барвистість гірським лукам надає цвітіння королиць, гвоздики, дзвоників карпатських, тирличі, аконіту, арніки, нечуйвітру.

Арніка — ошатна рослина з великими жовтогарячого кольору кошиками квіток. Це цінна лікарська рослина. У зв'язку з тим, що вона стала рідкісною, її треба охороняти.

Цікавою рослиною є тирлич. Цвіте вона в липні — серпні дзвоникоподібними квітками жовтого кольору. Слід зазначити, що тирлич не лише окраса природи, але й цінна лікарська рослина, яку треба берегти. Цю рослину, як і арніку, занесено до Червоної книги України.

Аконіт — гарна рослина з своєрідними квітками, що нагадують дітям черевички. Це — отруйна рослина.

Альпійський пояс займає в Карпатах невеликі площі на рівні самих високих вершин гір. Найбільш цікавою рослиною тут є едельвейс альпійський, який місцеве населення називає шовковою косицею. Ця оригінальна рослина цікава своїм пристосуванням до суворих умов життя. Оселяється вона у тріщинах скель на збіднених ґрунтах. Переносить низькі температури та нестачу вологи завдяки опушенню. Рослина подібна до сріблястої променистої зірочки, тому її називають «зіркою полонин і скель». Едельвейс вважається символом мужності і кохання у всіх гірських народів. Цю рідкісну рослину занесемо до Червоної книги України.

Окрасою альпійського і субальпійського поясів є також вічнозелений рододендрон східно-карпатський. Цвітіння цього невисокого куща справляє незабутнє враження.

 

РОСЛИННІСТЬ КРИМСЬКИХ ГІР

 

У гірській частині Криму нараховується 2200 видів дикорослих рослин, з них 200 видів відноситься до ендеміків, тобто таких, що трапляються тільки в гірському Криму.

Для Криму характерна вертикальна зональність. Від краю берега Чорного моря до висоти 350—400 м на південному схилі головного хребта простягається пояс яловцево-дубових лісів, основними лісоутворювальними породами яких є дуб пухнастий і яловець високий. Вихователям, що працюють в дошкільних закладах Південного берега Криму, доцільно ознайомити дітей з цими цінними рослинами.

Яловець — вічнозелений кущ або деревце 4—6 м заввишки. Хвоя його колюча, з восковою поволокою. Плоди ялівцю називають шишкоягодами. Визрівають вони на другий рік. На одному кущі відразу можна показати дітям зелені та чорні ягоди. Чорні — соковиті, цукристі, з приємним смолистим присмаком. Ягодами ялівцю живляться птахи. Яловець — фітонцидна рослина і тому прогулянки з дітьми серед дубово-ялівцевого лісу корисні для здоров'я.

Постійним супутником дубово-ялівцевих лісів є суничник дрібноплодий. Це невелике дерево має цікаву біологічну особливість — воно щорічно міняє кору. В червні, липні, коли жарко, цікаво показати дітям, як тріскається і відшаровується від стовбура кора. Дерево наче роздягається. Ця особливість рослини привела до таких назв, як «курортниця», «безсоромниця». Під корою, що відшарувалася, видніє шовковисто-зелена молода кора, яка поступово жовтіє, потім стає жовтогарячою, поки, нарешті, не набуває чер­вонястого кольору, який зберігається від пізньої осені до літа. Одночасно з корою суничник скидає і листя, але на цей час на молодих пагонах уже розгортаються нові лист