Рослини пустирів та придорожні рослини

 

Рослини пустирів та придорожні рослини — постійні супутники людини, через те вони є доступними об'єктами для спостережень та іншої діяльності з дітьми-дошкільниками.

Пустирні рослини мають ряд цікавих пристосувань, які забезпечують їх виживання поряд з житлом людини:

1. Деякі з них мають отруйні властивості, отже не споживаються тваринами (блекота, дурман, паслін чорний і солодко-гіркий).

2. В інших розвинуті жалкі волоски і колючки, які є засобом

їхнього захисту (кропива, будяки).

3. У деяких рослин пустирів є жорсткі волоски або опушення, тому вони не поїдаються худобою (синяк, цикорій, нетреба, дивина).

4. Деякі рослини пустирів мають різкий запах або гіркий смак (хрінниця, гикавка, полин гіркий, амброзія полинолиста).

Розглянемо, як саме використати в навчально-виховній роботі з дітьми зазначені рослини.

Дошкільників обов'язково потрібно познайомити з отруйними рослинами: блекотою, дурманом, пасльоном чорним, пасльоном солодко-гірким (мал. 82) — і наголосити, що це отруйні рослини. Розглядаючи, наприклад, паслін чорний у період цвітіння, можна порівняти його квітки з квітками картоплі, відзначити їх своєрідну красу, розповісти, що ці рослини — родичі. Спостерігаючи, як визрівають плоди у пасльону, застерегти дітей, що вони мають отруйні властивості. Ознайомлюючи з блекотою, дурманом і під­креслюючи їхню отруйність, одночасно слід наголосити, що вони використовуються для лікування людей.

Рано навесні цікаво спостерігати за чистотілом звичайним (мал. 83). Рослина виходить з-під снігу з зеленим листям, швидко починає розвиватися і вже в травні цвіте жовтими яскравими квітками. Розглядаючи рослину, треба відмітити красу перистих, гарно вирізьблених листків, гармонійне поєднання жовтого кольору квіток і зелених листків. Зірвавши стебло, треба показати дітям крапельку жовтогарячого соку, що витікає; розповісти, що сік цей дуже отруйний, тому рослину не поїдають тварини. Одночасно слід розповісти дітям, що чистотіл — лікарська рослина і назва її сама говорить про те, що люди використовують її для лікування. М'ясисті придатки насіння чистотілу поїдають мурашки, сприяючи їх розповсюдженню.

Влітку увагу дітей приверне льонок звичайний (мал. 84). Розглядаючи цю рослину, треба запро­понувати знайти подібність до ротиків, які висаджують на клумбах, звернути увагу на своєрідну красу квітки і гарне її забарвлення (поєднання лимонно-жовтого і жовтогарячого кольорів). Зірвавши листок або частину стебла, звернути увагу, що виступив молочний сік, який має отруйні властивості, тому цю рослину і не поїдає худоба. Однак льонок прикрашає природу, використовується в медицині.

З рослинами, що мають жалкі волоски, діти знайомляться змалку, оскільки зустрічі з ними, як правило, надовго залишають неприємні спогади і формують у дітей негативне ставлення до цих цікавих і корисних рослин. Спостереження за ними слід проводити неодноразово. Навесні треба звер­нути увагу на те, що сходи кропиви з'являються рано після танення снігу. Молоденькі стебла рослин ще не мають жалких властивостей. Розповісти дітям, що кропива — їстівна рослина, в ній багато вітамінів, потрібних людині рано весною, і люди охоче збирають її для приготування супів, борщів і салатів.

Влітку цікаво привернути увагу дітей до цвітіння кропиви. Квітки, наче дрібненькі нанизані намистинки, звисають униз. Вітер розгойдує їх і розносить пилок. Кропива тоді вже добре захищається: вся вона вкрита жалкими волосками, при дотику вони впи­ваються в шкіру, відламуються і їдка речовина потрапляє в ранку, спричиняючи опік. Слід наголосити дітям, що кропива — лікарська рослина. її слід шанувати ще й тому, що на ній вирощують своїх нащадків одні з найкрасивіших наших метеликів — кропив'янка, денне пав'яче око. Запарену кропиву охоче поїдають свині, кури.

Своїм озброєнням привертає увагу і будяк акантовидний. Це могутня дворічна рослина 60—90 см заввишки. Розглядаючи будяк, слід привернути увагу дітей до гарних лілових квіток, яких так багато міститься у кошику, що він нагадує помпон. Гарні у цієї рослини і перисті листки, озброєні по краях колючками. Колючки — засіб захисту.

Цікаво простежити за гарними метеликами, джмелями, що прилітають до квіток будяка, і зробити висновок, що будяк — чудовий медонос. Молоді стебла, які не мають колючок, у деяких країнах використовують як овочі. Його насіння містить багато олії і тому взимку ним з задоволенням живляться щиглі, синиці та інші зимуючі птахи. Будяк — рослина-барометр. У погану погоду листочки-обгортки щільно притискуються до квіток і кошик закривається.

З середини літа і до настання морозів можна спостерігати на пустирях такі цікаві рослини, як цикорій, синяк, нетреба, дивина ведмежа.

Розглядати квітки цикорію треба вранці до 10 год., оскільки потім вони закриваються. Увагу дітей слід привернути до краси квіток, в яких наче відбивається привітне осіннє блакитне небо. Розглядаючи шорстко опушені листки, доцільно розповісти дітям, що таким способом рослина зберігає вологу. Неодноразові спостереження повинні переконати дітей у тому, що цикорій — чудова рослина. Вона підказує людям час, бо відкриваються її квітки дуже рано, о 5 год., а закриваються о 10 год. ранку. Вона може підказати і погоду: на дощ квітки цикорію закриваються. Корені цикорію використовують для виготовлення кави. Цикорій — чудовий медонос, дає багато пилку і нектару. Це — відома лікарська рослина. Молоді листки цикорію їстівні, з них можна робити салати.

Синяк звичайний (мал. 85) поширений по всій Україні. Привертає увагу під час цвітіння своїми рожево-синіми квітками з червоними тичинками. Цікаво роздивитися з дітьми стебло, що густо покрите щетинками, запитати у дітей, чи може подобатися тваринам така рослина. Ось тому синяк і росте поблизу жител. Рослина під час цвітіння прикрашає пустирі, а бджоли і джмелі знаходять на її квітках багато нектару.

Нетреба привертає увагу дітей своїми овальними плодами, вкритими шипиками. Слід пояснити дітям, що, чіпляючись ними до одягу людини, шерсті тварин, рослина розповсюджується. Розглядаючи з дітьми рослину, доцільно звернути увагу на її невибагливість — вона росте там, де майже не ростуть інші рослини. В насінні рослини міститься значний процент олії, вона вважається їстівною. Зараз проводиться селекційна робота для того, щоб підвищити продуктивність, використовувати насіння нетреби для виготовлення рослинної олії.

Нерідко на пустирях можна знайти дивину ведмежу, або ведмеже вухо. Поставте перед дітьми завдання подумати, чому рослина так називається. Вислухайте дітей і розкажіть, що її товсті, пухнасті листки нагадують ведмежі вуха. Рослина струнка, цвіте гарними жовтими квітками, які помітні здалеку. Росте на сухих місцях. Ведмеже вухо — лікарська рослина.

Досить поширеною рослиною пустирів є знайомий усім з дитинства лопух. Розповідаючи про значення цієї рослини, вихователь повинен підкреслити, що лопух — рослина корисна. її листки, на відміну від інших пустинних рослин, поїдаються худобою. Квітки лопуха приваблюють багатьох комах, оскільки містять багато нектару. Насіння містить багато олії і його з задоволенням споживають взимку щиглі, синиці. Люди використовують лопух як лікарську рослину.

Типовими рослинами пустирів є собача кропива, а також глуха кропива біла і пурпурова (мал. 86), жабрій. Усі вони чудові медоноси, а собача кропива — цінна лікарська рослина.

З дитинства багатьом запам'ятовуються Пустирні рослини з різким запахом. Одна з них — хрінниця смердюча (мал. 87). Свою назву рослина дістала через запах і смак. Хрінниця — невибаглива рослина, що оселяється на засмічених місцях, біля доріг. Доречно розповісти дітям, що це лікарська рослина. її насіння, багате на олію, поїдають птахи.

Досить поширеною рослиною є гикавка сіра (мал. 88), що зустрічається на відкритих сухих місцях, уздовж доріг по всій Україні. Назва її пов'язана з тим, що тварини її не їдять через неприємний смак. Густо опушені листки надають їй сіруватого забарвлення. Увагу дітей слід привернути до того, що гикавка — добрий медонос, лікарська рослина. її насіння містить досить багато олії і поїдається птахами.

Полин гіркий легко відрізнити за своєрідним запахом. Вона дуже гірка на смак. В поезії, піснях це символ безкрайніх рідних степів, гіркої долі, ностальгії. Розглядаючи рослину, доцільно підкреслити, що в неї гарні перисті листки, густо опушені волосками. Це допомагає рослині захищатися від перегрівання. Полин — цінна лікарська рослина. Використовують її і для боротьби з шкідливими комахами.

Досить часто зустрічається в Україні і полин звичайний, який також має гарні перисті листки, зверху голі, зелені, а знизу білуваті, покриті волосками. Полин звичайний має цікаві пристосування від надмірного випаровування: опівдні, коли сонце припікає найбільше, його листки повертаються до сонця нижнім боком, який має повстисте опушення і добре відбиває надмірне світло. Полин звичайний — медоносна рослина. її використовують у народній медицині. Поїдають цю рослину кролі і велика рогата худоба.

Останнім часом досить поширеною рослиною пустирів стала амброзія полинолиста. Як і в полинів, у неї гарні пірчасті листки, зверху зелені, а знизу сіро-зелені, опушені. Під час цвітіння ця рослина дає багато пилку, який у деяких людей викликає алергію.

Придорожні рослини також мають ряд цікавих пристосувань, що забезпечують їм виживання поряд з людиною:

1. У багатьох з них розетка з листками, а також стебла розташовуються горизонтально до поверхні землі, до того ж листки мають пружну систему судин, що захищає їх від механічних пошкоджень (подорожник великий і ланцетолистий, кульбаба, спориш, калачики).

2. Деякі з придорожніх рослин мають високу здатність до регенерації (спориш), що забезпечує їх існування навіть при пошкодженні.

3. Насіння цих рослин може прилипати до ніг людини, свійських тварин, що забезпечує їх розповсюдження (подорожник, ромашка без'язичкова).

4. У придорожніх рослин досить розвинута стержньова коренева система, що дає їм змогу забезпечувати себе вологою навіть на дуже твердому ґрунті.

Усі придорожні рослини цікаві дітям, більшість їм добре знайома, але часто у них не вироблені правильні орієнтації по відношенню до цих корисних рослин.

Ознайомлюючи дітей з подорожником ланцетолистим (мал. 89), доцільно звернути увагу на цвітіння, показати судини в листках, що надають їм міцності. Розповісти дітям, що подорожник — цінна лікарська рослина, її насіння — улюблений корм для зерноїдних пташок. Восени можна орга­нізувати з дітьми збір насіння подорожника для підгодівлі птахів узимку.

А ось як можна провести спостереження за споришем: «Нахиліться і розгляньте, які довгі стебла у споришу. Чи гарні в нього квітки? Дійсно, вони крихітні, але за формою гарні, добре сполучаються з ніжними стеблами і дрібними листками. Спориш, наче зелений килим, покриває подвір'я. Як ви думаєте, чому спориш може рости на подвір'ї, а тимофіївка ні? Наступи, Юрко, на рослину. Подивіться, чи поламалося стебло? Чому не поламалося? Так, тому що воно стелиться по землі. Спориш — дуже корисна рослина. Як ви думаєте, чому? Спориш називають травкою-санітаркою, бо нею лікують людей. Чудовий зелений килим на подвір'ї не дає вітру здіймати куряву, це також корисно. А чи їдять спориш свійські тварини? Правильно, дуже люблять спориш кролі, корови, кози і, поївши споришу, стають здоровішими. А чи є у вас, діти, на подвір'ях спориш?»

Спостереження за споришем проводяться неодноразово. Навесні слід привернути увагу до сходів споришу, що наче ворсинками вкривають розбуджену теплом землю. Восени на спориші ніби відкривається пташина їдальня. Треба розповісти дітям, що спориш називають ще пташиною, гречкою, оскільки наприкінці літа у споришу визріває насіння, воно дуже поживне і птахи, видзьобуючи його, підживлюються перед довгою зимою.

Кульбаба — досить відома дітям рослина, приваблює красою рясного цвітіння. Що ж знають діти про її значення? Слід розповісти їм, що кульбаба — медоносна рослина, простежити, як на її квітках дикі і свійські бджоли збирають пилок. Корені і листки кульбаби використовують у лікуванні людей, з молодих листків можна робити салати. Кульбаба — природний барометр: на дощ її кошики закриваються. Цікаво також розказати дітям, що куль­баба показує час: квітки її відкриваються о 6 год. ранку, а закриваються о 10 год. Насіння кульбаби — улюблений корм для зерноїдних пташок. Можна організувати з дошкільниками збір насіння кульбаби для годування канарок.

Серед придорожніх рослин на подвір'ях нерідко зустрічається ромашка без'язичкова. Вона утворює густі зарості, приваблює своєрідним ароматом. Доцільно запропонувати дітям понюхати рослину, відмітити красу перистих листків, своєрідну будову квіток, за що ромашка і одержала свою назву. Без'язичкова ромашка, або як її називають у народі «травка-пупавка»,— лікарська рослина. Настоєм ромашки можна знищувати шкідливих комах.

Досить часто по дворах зустрічаються калачики кругло листі — рослина з лежачим стеблом, округлими листками і невеликими білими квітками. Діти добре розрізняють плоди калачиків і часто ласують ними. Калачики — цінна кормова, лікарська, багата вітамінами рослина.

БУР'ЯНИ

 

Бур'яни — давні супутники людини. Вони мають своєрідні пристосування, що забезпечує їх виживання поруч з культурними рослинами:

1. Бур'яни здатні швидше, ніж культурні рослини, асимілювати поживні речовини і випереджати у рості культурні рослини.

2. Усі вони мають величезну силу розмноження: одна щириця дає за рік понад 500 тис. насінин.

Бур'яни завдають величезної шкоди землеробству, оскільки багато з них потребує в 2—3 рази більше води, поживних речовин, ніж культурні рослини. На бур'янах розвиваються комахи-шкідники, грибні хвороби.

Під час роботи на городі, квітнику в дитячому садку, а також під час екскурсій та цільових прогулянок на поле, город, у сад діти зустрічаються з бур'янами, тому важливо дати їм правильну інформацію та розвинути пізнавальний інтерес до них.

Усі бур'яни поділяють на однорічні, дворічні і багаторічні.

До однорічних належать: лобода, щириця, галінсога, злинка канадська, волошка синя, роман собачий, ромашка лікарська, череда трироздільна, грицики, талабан, дика редька, гірчиця, капуста польова. Деякі однорічники починають розвиватися з осені.

До дворічних — суріпиця, зірочник середній, жовтозілля. Перший рік вони утворюють розетку, а на другий рік плодоносять.

До багаторічних — пирій, осот, березка.

З однорічних бур'янів на городі в дитячому садку часто трапляється лобода. Увагу дітей слід привернути до сіро-зеленого листя з борошнистою поволокою. Розповісти, що бур'яни шкодять культурним рослинам, забираючи у них воду і поживні речовини, через це їх треба виривати.

Щириця має розгалужене сірувато-пухнасте стебло, своєрідні квітки, зібрані у волоть. Це злісний бур'ян. Рослину з задоволенням поїдають свині, а її насіння є кормом для дрібних зерноїдних пташок.

Досить поширеним бур'яном є галінсога дрібноцвіта (мал. 90). її батьківщина — Південна Америка. В Європу вона потрапила 200 років тому. Коли в середині XIX ст. закладався парк «Олександрія» (в околицях Білої Церкви), туди виписували з-за кордону різні рослини. Потрапило сюди і насіння, засмічене галінсогою. Зараз цей бур'ян поширений в Україні. Єдине, до чого він не встиг пристосуватися,— це ранні приморозки. Рослина не встигає вчасно припинити свою життєдіяльність, вода у порожнинах стебла замерзає і розриває пагін. Соковиту галінсогу дуже полюбляють кури, кролі.

Майже таку ж історію проникнення на Європейський континент має злинка канадська (мал. 91). Увагу дітей слід звернути на величезну кількість насіння, яке здатне перелітати. Злинка — злісний бур'ян. Одночасно слід розповісти дітям, що він використовується як лікарська рослина.

Під час екскурсій на поле серед посівів пшениці і жита дітей привабить волошка синя, роман собачий, ромашка лікарська. Розглядаючи ці гарні рослини, вихователь розповідає дітям, що волошки дуже гарні рослини, але коли вони ростуть у житі, пшениці, то псують їх. Вони відбирають у жита, пшениці воду і поживні речовини. Насіння у волошки може зберігатися в землі 10 років і проростає, як тільки створюються хороші умови. Ось тому на полях дуже важко позбутися волошок. Хто ж з комах прилітає до волошок? Вихователь робить з дітьми висновок, що волошки — медоносні рослини. Квітки волошок використовуються медицині.

Доцільно зібрати з дітьми насіння волошок, щоб посіяти що гарну рослину в дитячому садку.

Поруч з волошкою досить часто в полі діти зустрінуть роман собачий. Часто цю рослину плутають з ромашкою лікарською, від якої вона відрізняється сіруватим забарвленням і виповненим ложем кошика. Роман собачий — гарна рослина з перисто-розсіченими листками. її використовують у медицині. Завдяки своєрідному запаху цю рослину застосовують для відлякування комах-шкідників.

Ромашка лікарська досить подібна до роману собачого і відрізнити її слід по тому, що ложе кошика — довгасто-конічне, порожнисте. Вона цвіте з травня до пізньої осені. Якщо ця рослина є в кутку дикорослих рослин на ділянці дитячого садка, цікаво простежити з дітьми, що зранку язичкові квітки ромашки займають майже вертикальне положення щодо трубчастих квіток у кошику, до 16 год. вони переходять у горизонтальне положення, а потім починають опускатися донизу і на 19 год. притискуються до квітконоса.

Ромашка лікарська — цінна лікарська рослина. Збір кошиків ромашки можна організувати з дошкільниками. На пасовищах ромашка поїдається худобою.

На зрошуваних полях, де вирощуються овочі, досить часто зустрічається череда три роздільна. Пізнати цю рослину можна за невеликими кошиками жовтих квіток і трьох - або п'яти-роздільними листками. Найбільш істотні ознаки череди — її плоди, що мають два гачки. Вони легко чіпляються до одягу людей, шерсті тварин і переносяться на нові місця. З цією особливістю розмноження цікаво познайомити дітей. Череда — лікарська рослина.

Кожному з дитинства знайомі грицики звичайні (мал. 92). Розглядаючи з дітьми рослину, доцільно дати і її російську назву. Запропонувати придивитись до рослини і запитати, як думають діти, чому вона так називається. Пояснити, що насіння, що визріває у трикутних стручечках, подібне до сумок, які носили за спинами пастухи. Розглядаючи листки у рослини, слід відмітити, що вони розміщені так, що дощова вода по них стікає до кореня. Чи корисно це рослині? Ось чому грицики заселяють різні місця — і зволожені і сухі. Коли грицики ростуть на полі, вони завдають шкоди культурним рослинам. Приносять вони і користь. Грицики — лікарська рослина. З їх молодих листків можна навесні робити салати, в них багато цінних вітамінів. Дрібненьке насіння грициків поїдають пташки. Влітку зелені стручечки з задоволенням лущать канарки в куточку природи.

Досить схожий на грицики талабан польовий (мал. 93). Його плоди — сплющені стручечки овальної форми. Талабан — злісний бур'ян, але одночасно це й корисна рослина. З молодих листків готують салати. Насіння містить 30 % олії і прадтне для їжі. Поїдають його птахи.

Досить поширеними бур'янами є редька дика, гірчиця, капуста польова. Всі ці рослини належать до родини хрестоцвітих і мають ряд спільних ознак — квітки дрібні, жовті, яскраві, приваблюють комах, плоди — стручки. Дітям важко розрізняти ці рослини. Потрібно розповісти, що рослини засмічують посіви, але бджоли та інші комахи збирають з них нектар. Насіння поживне, його люблять птахи. Можна запропонувати дітям зібрати насіння для підгодівлі птахів узимку.

Знайомлячи дітей з бур'янами — плоскухою, або півнячим просом (мал. 94), мишієм зеленим (мал. 95), пальчаткою кров'яною, слід пояснити, що ці рослини одночасно вважаються кормовими, їх поїдають свійські тварини. Треба навчити дітей збирати волоті цих рослин для підгодівлі в кутку природи папуг, канарок. До найбільш поширених дворічних бур'янів належить суріпиця. її відрізняють за ліроподібними листками, дрібними жовтими квітками, після відцвітання яких утворюються стручечки з дрібним округлим коричнюватим насінням. На одній рослині їх утворюється до 10 тис, тому цей бур'ян такий поширений. Одночасно цікаво простежити з дітьми, що суріпиця — добрий медонос, вона має приємний запах. її свіжі молоді листки споживають в салатах. Насіння суріпиці містить 35 % олії, яка застосовується у кондитерській і хлібопекарній промисловості. Його з задоволенням поїдають птахи. В тих місцях, де суріпиці багато, можна запропонувати дітям зібрати насіння для годівлі канарок в кутку природи та підгодівлі птахів узимку на ділянці.

Досить часто на городах, у садах можна побачити бур'ян зірочник середній, або мокрицю, який часто утворює щільні дернини. Ось як можна розповісти про цю рослину:

«Називається цей бур'ян зірочником. Роздивіться його маленькі квітки, які подібні до зірочок. А ще його називають мокрицею. Як ви думаєте, діти, чому рослину так називають? Дійсно, вона полюбляє більш вологі місця, але є в неї ще один секрет, про який я розкажу, коли ви її добре роздивитеся. Яке у неї стебло? Так, стебло ніжне, воно лежить на землі. Придивіться, чи немає на стеблі маленьких волосків? Ось в них і секрет. По волосках дощова вода і краплинки роси стікають у грунт, утворюючи мокру пляму під рослиною. Тому і назвали її ще мокрицею. Після відцвітання квітки утворюється дуже багато дрібненького насіння, тому рослина так часто зустрічається на городах. А хто з вас знає, які тварини люблять їсти цю траву? Вірно, соковиту, ніжну зелень зірочника споживають кури, кролі. Люблять її їсти пташки, яких утримують удома (папуги, канарки). Зірочник — лікарська рос­лина. Крім того, за нею можна визначати погоду. Якщо квітки зірочника в сонячний ранок не відкрилися о 9 год., удень слід чекати дощу».

Жовтозілля часто зустрічається на полях, городах. Свою назву цей бур'ян одержав через те, що кошики з квітками мають жовто-зелений колір. Розглядаючи плоди жовтозілля, цікаво розповісти дітям про його поширення. Насіння має чубчик з довгих волосків, які виділяють клейкий слиз. Цим слизом сім'янки приклеюються до тварин або людей і так поширюються. Завдяки чубчику вони легко розносяться вітром, тому жовтозілля — поширений бур'ян. Одночасно слід наголосити, що це лікарська рослина. її насіння є кормом для пташок.

Багаторічні бур'яни завдають величезної шкоди, оскільки вони розмножуються і насінням, і вегетативно. Під час оранки кореневище багаторічників розрізається на частини і ті, що залишилися в ґрунті, швидко укорінюються. Найбільш поширені багаторічні бур'яни — пирій, осот, березка.

Пирій називають вогнем полів — це злісний бур'ян, який важко викоренити, бо він розмножується частинками кореневища. За­гальна довжина кореневища на 1 м² площі становить 500 м, а бруньок — до 26 тис. штук, тому пирій не боїться виполювання. Навпаки, чим більш подрібнене кореневище, тим більше рослин виросте на полі, бо кожний відрізок дасть початок новій рослині. Виполюючи пирій, доцільно показати дітям його кореневище, гострі пагони. Одночасно слід розповісти, що пирій — цінна кормова рослина, використовується і як лікарська.

Осот польовий — висока колюча рослина з ліловими квітками, зібраними у кошики. Вони невеликі, але їх багато, вони зібрані на верхівках пагонів. Розповідаючи дітям про осот, слід наголосити, що коріння його проникає в грунт на 2—4 м завглибшки, тому він добре переносить посуху. Кожний відрізочок кореня дає початок новій рослині, тому з цим бур'яном важко боротися. Розглядаючи сім'янки, треба показати дітям волоски на чубчику. Згадати, які бур'яни мають такі ж волоски. Пояснити дітям, що осот на полі — шкідлива рослина, А якщо він росте на пустирі, потрібно простежити, які комахи прилітають до його квіток, чим вони ласують, хто з птахів любить поживитися насінням осоту.

Досить часто на городах, у полях зустрічається березка польова (мал. 96). Це багаторічна рослина з витким стеблом. Можна розповісти дітям:

«Березка — дуже гарна рослина. її стрілоподібні листки гарно сполучаються з біло-рожевими квітками, подібними до дзвоників, стебло то­неньке, в'ється. Квітки приємно пахнуть. Усім би була хороша березка, якби вона не селилася в полі. Як пригнічено виглядає та рослина, яку вона обплела: листки у неї жовті, ріст малий. Це тому, що березка забирає воду і поживні речовини. Ось чому березку на полях і городах виполюють. А якщо ви зустрінете березку десь в іншому місці, помилуйтеся, запам'ятайте цю гарну рослину, а потім прикрасьте візерунком з березки малюнок тарілочки, чашки чи скатертини. Березку дуже люблять їсти свійські тварини, а комахи знаходять у ній солодкий нектар. Березка може підказувати погоду: лише у ясний день її квітки широко розкриті».

Для боротьби з бур'янами застосовують механічні засоби: очищення насіння перед посівом, прополювання культиватором, сапкою, лущіння стерні. Хімічний засіб полягає у обробці поля гербіцидами. Дія їх побудована на тому, що однодольні і дводольні рослини по-різному реагують на ряд хімічних речовин. У дитячих садках використовуються лише механічні засоби.

 

ТВАРИННИЙ СВІТ УКРАЇНИ

 

Тваринний світ України характеризується досить багатим видовим складом. Налічується близько 44 800 видів тварин. З них — найпростіших близько 1200; кишковопорожнинних — 40; кільчастих червів — 400; членистоногих — 39 000; молюсків — 369; риб — понад 200; земноводних — 16; плазунів — 20; птахів — 344; ссав­ців — 101.

Тварини мають величезне значення в природі. Вони беруть участь у формуванні ландшафту. За рахунок одноклітинних тва­рин з твердим скелетом відбувалося утворення осадових порід — крейди, вапняків. Величезне значення тварин у ґрунтотворних процесах. Численні черви, мурашки, жаби, ссавці-землериї розпушують грунт, перемішують його, сприяють аерації, проникненню вологи, збагачують органічними речовинами, тим самим підвищуючи його родючість.

Величезний вплив тварин на рослинний покрив. Комахи запилюють рослини, птахи, ссавці переносять і розповсюджують насіння. Велика кількість тварин відіграє важливу роль у знищенні шкідників культурних і дикорослих рослин. Життя тварин тісно пов'язане з життям рослин і зміна чисельності тварин позначається на чисельності і загальному стані рослин. Велике значення мають тварини-санітари, які знищують трупи тварин. Багато водних тварин-фільтраторів очищають воду, чистота якої є такою ж необхідністю, як і чистота повітря.

Величезну роль відіграють тварини в житті людини як джерело харчування, технічної сировини для промисловості. Не можна переоцінити естетичного значення тварин (птахів, метеликів, риб тощо), без яких природа була б наполовину мертвою. Тварини служать об'єктом наукових досліджень.

Відома і негативна роль тварин. Серед них є шкідники культурних рослин. Існують тварини, що викликають різні хвороби людей. І все ж гаки абсолютно шкідливих і абсолютно корисних тварин у природі немає. Значення кожного з них різностороннє і часто істотно змінюється залежно від місця, часу, характеру господарської діяльності людини.

Тварини викликають у дітей-дошкільників найбільший інтерес, захоплення. Це створює сприятливі умови для формування у дошкільників знань і правильного ставлення до братів наших менших.

У процесі формування знань слід показати дітям важливість існування тварин для життя природи і людини, поступово довести до свідомості, що якщо не буде їх, то не буде і нас. Засвоїти це дошкільники повинні на конкретних фактах: якщо буде мало бджіл — не буде яблук, огірків та інших потрібних для людини продуктів.

При відборі відомостей про тварин, поширених у нашій країні, ми виходили з можливостей зустрічі з ними в процесі навчально-виховної роботи з дітьми, враховуючи як безпосередній контакт, так і через розповідь вихователя, читання літератури, бесіди тощо,

 

ПІДЦАРСТЗО НАЙПРОСТІШІ

З представниками найпростіших широко не знайомлять дітей-дошкільників, проте вихователі дитячих дошкільних закладів повинні знати про них, розуміти їх роль у природі, вміти застерегти дітей від деяких небезпечних представників цього виду. Найпростіші складаються з однієї клітини, але це клітина — організм, якому властивий обмін речовин, жив­лення, виділення, сприймання зов­нішніх подразників і реакція на них, рух, ріст, розмноження.

За будовою найпростіші поділяють на чотири класи: Саркодові, або Корененіжки, Джгутикові, Інфузорії і Споровики.

Найтиповішим представником класу Саркодові є звичайна амеба, що зустрічається у багатьох водоймах. Пересуваються амеби за допомогою псевдоподій, які виникають у будь-якій частині тіла. Ними ж вони захоплюють здобич, яка перетравлюється у вакуолях. Під час пересихання водойм амеби утворюють цисти і можуть переноситися вітром. Звичайна амеба-протей не є небезпечною для людини, інша справа — дизентерійна амеба, яка паразитує в товстій кишці людини і є збудником амебної дизентерії. Дизентерійна амеба поширена скрізь у зоні помірного клімату. Людина заражається дизентерією через немиті овочі, фрукти, брудні руки. Звідси і профілактичні заходи боротьби — додержання особистої гігієни.

Крім амеб, до корененіжок належать форамініфери (мал. 97) і радіолярії, що живуть у морській воді. Вони мають кальциновані скелети, деякі з них — надзвичайної краси. Недаремно при першій постановці опери М. І. Глінки «Руслан і Людмила» для створення декорацій чарівного саду Чорномора художником були використані малюнки кальцинованих скелетів радіолярій. Скелети форамініфер, що падали на дно, утворили цілі пласти гірських порід. Крейда, якою люблять малювати діти — це спресовані черепашки фо­рамініфер, що жили мільйони років тому.

Клас Джгутикові охоплює найпростіших, у яких органоїдами руху є джгутики.

Влітку досить часто на водоймах ми зустрічаємося з «цвітінням» води, що нерідко викликає запитання у дітей. Дослідження такої води під мікроскопом показало, що в ній є багато евглен. В їх тілі є хроматофори, що містять хлорофіл. Завдяки цьому евглена на світлі засвоює вуглекислий газ. У темноті вона живиться як тварина.

У морях живе джгутиконосець ночосвітка, який викликає дивовижне світіння моря. Воно виникає за рахунок окислення жирів, посилюється під час руху води, наприклад, коли набігає на берег хвиля. Враження від цього незвичайного явища западає дітям глибоко в пам'ять. До паразитичних джгутикових належать лямблії (мал. 98). Цього паразита відкрив у 1859р. професор Харківського університету Лямбль. Хвороба, що викликається цим збудником, називається лямбліозом. Лямблії живуть у тонкій кишці, зокрема у дванадцятипалій кишці, у протоках печінки, жовчному міхурі. Живляться паразити осмотичне. Лямблії порушують функцію печінки, нервової системи, а також органів травлення. Вони можуть спричинити лямбліозний холецистит, гепатит і нерідко жовтяницю. Лямбліоз виникає там, де порушу­ються норми особистої гігієни. Хворий на лямбліоз виділяє з екскрементами цисти. Людина заражається при проковтуванні цист із забрудненими продуктами, водою.

Клас Споровики об'єднує внутрішньоклітинних паразитів багатьох тварин і людей, що спричиняють тяжкі захворювання: малярію у людей, кокцидіоз у тварин і людей, піраплазмоз у великої і дрібної рогатої худоби тощо. На одній із стадій свого розвитку вони розмножуються спорами, від цього і назва — споровики. Живляться вони всією поверхнею тіла. До споровиків належать різні види малярійного плазмодія — збудника малярії людини і тварин. Переносник збудника малярії людини є самиця малярійного комара анофелеса. Малярійний плазмодій проходить складний цикл розвитку.

Кокцидія викликає тяжке захворювання — кокцидіоз. Воно вражає молодняк багатьох свійських тварин, особливо кролів, велику рогату худобу, курей, риб.

До класу Інфузорій належать найбільші за розмірами найпростіші. Тіло їх вкрите оболонкою і війками. Розмножуються інфузорії поділом і статевим шляхом — кон'югацією.

Інфузоріями називали всі мікроорганізми, численне населення яких було виявлено у настоях із сіна, листя та інших рослинних решток у часи А.Левенгука. Інфузорія туфелька — звичайний мешканець боліт, рівчаків. Вона добре розмножується у настої сіна і їжею її є сінні бактерії. В свою чергу інфузорій споживають рачки, личинки риб тощо. Без цих «нікчемних», як їх називав Левенгук, істот, існування багатьох водних тварин було б неможливий.

Крім вільноплаваючих, в наших водоймах живуть прикріплені інфузорії — трубачі, сувійки (мал. 99, 100). Всі інфузорії, живлячись бактеріями, активно очищають водойми. Вони використовуються і під час біологічного очищання стічних вод, утворюючи так званий активний мул у спеціальних установках — аеротенках.

У шлунку жуйних ссавців живе багато інфузорій, які сприяють перетравленню грубої рослинної їжі.

Серед інфузорій балантидій кишковий — паразит кишок людини ї свиней. Людина заражається балантидієм під час догляду за тваринами, заносячи цисти в рот немитими руками. Балантидії утворюють виразки в товстій кишці, викликаючи коліт.

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ

 

Кишковопорожнинні живуть виключно у воді, найчастіше у морях, океанах. Лише окремі, наприклад гідра, живуть у прісних водоймах.

Тіло кишковопорожнинних складається з двох шарів клітин. Усередині тіла є кишкова порожнина, яка відкривається назовні одним отвором. Нервові клітини «розкидані» в усьому тілі і зв'язані нервовими відростками. У кишковопорожнинних є жалкі клітини, що служать для захисту і нападу.

У приморській місцевості особливий інтерес дошкільники виявляють до медуз. У Чорному і Азовському морях зустрічаються великі сцифоїдні медузи — аурелія і коренерот.

Аурелію, або вухату медузу (мал. 101), легко впізнати за рожевим або злегка фіолетовим кольором і чотирма темними підковками у середній частині дзвона. По краях рота у медузи розташо­вані довгі ротові лопаті, що нагадують за формою вуха віслюка, за що медузи і одержали таку назву.

Влітку в тиху спокійну погоду можна бачити велику кількість цих гарних медуз, які повільно колишуться у воді. Вухаті медузи — погані плавці. Через скорочення дзвона вони можуть повільно підійматися до поверхні і опускати­ся в глибину. Живиться аурелія планктоном (рачками, плаваючою ікрою риб), який підганяє до рота за допомогою щупалець, усаджених значною кількістю жалких клітин. У людини аурелія значних опіків не викликає.

Розмножуються вухаті медузи, виділяючи яйцеклітини і сперматозоони, які проходять складний розвиток. «Кришталеве м'ясо» аурелій може використовуватися в їжу.

У Чорному і Азовському морях часто зустрічається велика медуза коренерот (мал. 102). Дзвін цієї медузи конічної форми з заокругленою верхівкою. Колір медузи білуватий, але по краю дзвона проходить досить яскрава блакитна або фіолетова облямівка. Щупалець у цієї медузи немає, але її ротові лопаті утворюють численні складки і зростаються між