Правила збору рослин для гербарію

ПРАВИЛА ЗБОРУ РОСЛИН ДЛЯ ГЕРБАРІЮ

Збирати рослину треба повністю, з усіма її частинами, тобто обов'язково стебло з листками, квітками та плодами, а також із підземними органами. Це необхідно для кращого вивчення та визначення рослини. Якщо рослина невелика, то її закладають у гербарій повністю. Саме так збирають і дещо більші рослини, які можна помістити в аркуші для гербарію, зігнувши один-два рази. Якщо рослина дуже велика, тоді для гербарію беруть середній екземпляр, відбирають лише найбільш характерні частини рослини - нижню частину стебла з прикореневими та стебловими листками і підземними органами, а також верхню частину стебла з верхівковими листками, квітками (плодами). Товсті стебла, корені, кореневища, цибулини розрізають вздовж, тоді вони швидше й краще висихають. З дерев і кущів для гербарію беруть тільки гілки з листками, квітками, плодами.

Рослини, які цвітуть до розпускання листків, збирають у два строки - навесні й улітку.

 

СУШІННЯ РОСЛИН

Зібрані рослини зразу бажано вкладати в подвійні аркуші сушильного (газетного) паперу розміром 45x30 см. Рослину треба закладати так, щоб вона не виходила за межі паперу. її необхідно розправити, так щоб не було зморщених і складених листків, а квітки повинні бути в розкритому вигляді. Якщо рослина густо облистнена, або мас багато квіток, тоді між налягаючими частинами кладуть кусочки фільтрувального паперу або вати. У кожен аркуш вкладають етикетку, в якій вказують час збору, місце знаходження рослини. Аркуші паперу з рослинами складають пачкою по 20-30 штук, вкладаючи між ними сухі аркуші. У такому вигляді цю пачку з рослинами вкладають у сітку для гербарію, туго перев'язують шпагатом і виставляють на сонце або на горище. Щоденно рекомендується розв'язувати папку і замінювати паперові прокладки сухими. Добре висушені рослини повинні бути гнучкі, неламкі. Якщо акуратно міняти прокладки, то в нормальних умовах пачку із 20-30 аркушів можна висушити за 3-4 доби.

 

ОФОРМЛЕННЯ ГЕРБАРІЮ

Висушені рослини оформляють на піваркуша цупкого однотонного паперу розміром 45x30 см. На одному листі розміщують лише один вид. Залежно від розмірів рослини оформляють у вигляді одного екземпляру або кількох екземплярів, якщо рослини невеликі. У випадку, коли окремі характерні частини рослини не можна розмістити на одному піваркуші, використовують ще один або два піваркуші. Для того, щоб рослини тримались на папері, їх прикріплюють пришиванням або смужками клейкої стрічки. Ні в якому разі не можна приклеювати рослини до листа гербарію.

На кожному піваркуші внизу з правого боку розміщують етикетку розміром 12×7 см. Вона містить такі відомості: уверху - назву рослини, нижче - повну наукову назву рослини латинською та українською мовами (можна і народну назву). Крім цього, подають, що містить, сировину, час збирання, фармакологічну дію, препарати.

Для кращого збереження піваркуші вкладають в індивідуальні поліетиленові кульки.

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОСЛИН

Визначити рослину - значить встановити її назву та систематичне положення (відділ, родину, рід, вид). Для визначення користуються визначниками. Визначник містить відповідні таблиці для визначення відділів, родин, родів, видів. Кожна таблиця побудована за таким принципом: ступінь, теза й антитеза. Теза виражає короткий опис певних ознак рослини, антитеза містить відомості протилежного характеру або доповнення до тези. Перед тезою ліворуч стоїть її порядковий номер, перед антитезою - риска або нуль. В кінці тези та антитези є певна цифра, яка скеровує до відповідного наступного ступеня. Ступінь - це поєднання певної тези і відповідної до неї антитези.

Для визначення необхідно попередньо провести повний морфологічний аналіз рослини, зібраної у фазі цвітіння - плодоношення. Визначення починають із встановлення приналежності рослини до певного відділу, а потім відповідно до родини, роду та виду. При визначенні дотримуються такого порядку: читають тезу, у випадку неприйняття її - читають антитезу даного ступеня. Прийнявши відповідно певну тезу чи антитезу, переходимо до наступного ступеня, до якого скеровує нас цифра в кінці прийнятої тези чи антитези. Переходячи так від ступеня до ступеня, ми доходимо до такої тези чи антитези, яка закінчується назвою відділу, до якого належить дана рослина. Після цього за таким само порядком визначаємо родину. Після назви відповідної родини вказана сторінка, із якої продовжуємо визначати рід рослини. Визначивши рід, звертаємо увагу на цифру, яка стоїть перед назвою роду. Дана цифра показує порядковий номер, під яким знаходиться опис роду і відповідно в ньому таблиця для визначення виду рослини.

Наукова назва рослини складається з двох слів (бінарна номенклатура), іноді з трьох слів. З них перше слово означає родову приналежність, а друге - видову ознаку.

Визначення рослин є першим етапом їх вивчення. Знаючи точну наукову назву рослини, із літературних джерел можна довідатись про її поширення, біологічні властивості та практичне використання.

Найзручніше визначати свіжі рослини. При визначенні засушених рослин, квітку їх слід розмочувати в гарячій воді або користуватись зафіксованими квітками.

Зверніть увагу, що визначення рослин - це нелегка й копітка справа, яка вимагає твердих знань морфології рослин, уважності та навичок. Володіючи методикою визначення рослин, необхідними для цього знаннями про будову рослинного організму, ви зможете пізнати невідомий вам світ рослин.

ПЛАН МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Місце зростання рослини в природі (ліс, луки, поле, узлісся та ін.).

2. Життєва форма рослими (дерево, кущ, трав'яниста рослина одно - чи багаторічна).

Підземні органи

1. Якими органами представлена підземна частина рослини (корінь, кореневище, бульба, цибулина).

2. Тип кореневої системи.

3. Видозміни кореня (коренеплід, коренева бульба).

Стебло, пагін

1. Форма стебла на поперечному розрізі (округле, ребристе, тригранне, чотиригранне, тощо; виповнене, чи порожнисте).

2. Різновидність стебла за орієнтацією в просторі (прямостояче, висхідне, повзуче, витке, чіпке тощо).

3. Наявність опушення.

4. Видозміни пагона.

5. Тип листкорозміщення (чергове, супротивне, кільчасте, листкова розетка).

Листок

1. Спосіб прикріплення (черешкові, сидячі, піхвові).

2. Тип листка (простий чи складний).

3. Назва листка (ланцетний, яйцеподібний, лінійний тощо; пальчасто-лопатеві їй, пальчасто-роздільннй, пальчасто-розсічений, перисто-лопатевий тощо; а для складних листків -трійчастий, пальчастий, перистий).

4. Наявність опушення.

5. Видозміни листка.

Квітка

1. Квітки поодинокі чи в суцвітті.

2. Тип і вид суцвіття (просте чи складне, китиця, зонтик тощо).

3. Тип квітки (актиноморфна чи загиморфна).

4. Тип оцвітини (проста, подвійна, без оцвітини);

а) чашечка: вільнолиста, зрослолиста, кількість чашолистиків;

б) віночок: форма віночка, забарвлення, кількість пелюсток, зрослі чи вільні. Описуючи форму, вкажіть: трубчастий, язичковий, двогубий, метеликоподібний, дзвоникоподібний та ін.

5. Андроцей: кількість тичинок, зрослі чи вільні.

6. Гінецей: кількість маточок, із кількох плодолистиків вона утворилась, тип зав’язі.

7. Формула квітки.

Плід

1. Тип плоду: простий, збірний, супліддя.

2. Вид плоду: ягода, кістянка, біб, коробочка тощо

3. Плоди: одно- чи багатонасінні.

Перелік

лікарських та отруйних рослин запропонованих

кафедрою фармакології і токсикології для вивчення та оформлення гербарію:

 

АЇР ЗВИЧАЙНИЙ, АИР ОБЫКНОВЕННыЙ

( ЛЕПЕХА, ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ ) - ACORUS CALAMUS

 

1. Містить: ефірні олії, глікозид акорин, аскорбінову кислоту, дубильні речовини.

2. Сировина: кореневище

3. Час збирання: осінь, рання весна

4. Фармакологічна дія: використовують як ароматичну гіркоту, проявляє тонізуючу, відхаркувальну, жовчогінну дію.

4. Препарати: rhіzoma Calamі

 

БЕРЕЗА - БЕРЁЗА- BETULA

1. Містить: ефірна олія, сапоніни, дубильні речовини, аскорбінову та нікотинову кислоти

2. Сировина: бруньки, листя

3. Час збирання: бруньки рано навесні (в час набухання), листя у квітні - травні

4. Фармакологічна дія: сечогінна, жовчогінна, протизапальна дія, протипаразитарна, антифунгальна та глистогінна дія

5. Препарати: Folіum Betula, Gemmae Betulae, Pіx lіquіda Betulae

 

ДРІОПТЕРИС ЧОЛОВІЧИЙ - ПАПОРОТНИК ЛУЖНОЙ

( ЧОЛОВІЧА ПАПОРОТЬ ) – DRІOPTERІS FІLІСІS-MARІS

1. Містить: похідні флороглюцину, філіксонову та флаваспідову кислоти, флавоноїди, гіркі речовини

2. Сировина: кореневище

3. Час збирання: рання весна та восени

4. Фармакологічна дія: глистогінна дія (річкові глисти)

5. Препарати: Rhіzoma Fіlіcіs marіs, Extractum Fіlіcіs marіs spіssum, Fіlіxanum

КОРОНАРІЯ - КОРОНАРИЯ

(ЗОЗУЛИН ЦВІТ, ІВАН-ЧАЙ)- CORONARІA FLOS-CUCULІ

1. Містить: Сапоніни, глікозиди, аскорбінову кислоту

2. Сировина: Трава

3. Час збирання: Червень-липень

4. Фармакологічна дія: Кровоспинний засіб, посилює скорочення матки, відхаркувальна дія

5. Препарати: Herba Coronarіae, "Флоскулен" (спиртовий екстракт трави)

31. КРІП ЗАПАШНИЙ - УКРОП (КОПРІЙ)- ANETHUM GRAVEOLENS

1. Містить: Ефірна олія, флавоноїди, каротин, жирна олія

2. Сировина: Плоди

3. Час збирання: Після дозрівання 50% плодів

4. Фармакологічна дія: Подразнюючий, відхаркувальний, вітрогонний засіб

5. Препарати: Fructus Anethі

ШИПШИНА СОБАЧА - ШИПОВНИК

( СВЕРБИУС, ГЕЧЕ-ПЕЧЕ ) - ROSA CANІNA

1. Містить: Вітаміни, флавоноїди, пектинові речовини, органічні кислоти

2. Сировина: Плоди

3. Час збирання: У період повної стиглості плодів (вересень-жовтень)

4. Фармакологічна дія: Вітамінний засіб; проявляє протизапальну та жовчогінну дію

5. Препарати: Fructus Rosae, Cholosas

ПРАВИЛА ЗБОРУ РОСЛИН ДЛЯ ГЕРБАРІЮ

Збирати рослину треба повністю, з усіма її частинами, тобто обов'язково стебло з листками, квітками та плодами, а також із підземними органами. Це необхідно для кращого вивчення та визначення рослини. Якщо рослина невелика, то її закладають у гербарій повністю. Саме так збирають і дещо більші рослини, які можна помістити в аркуші для гербарію, зігнувши один-два рази. Якщо рослина дуже велика, тоді для гербарію беруть середній екземпляр, відбирають лише найбільш характерні частини рослини - нижню частину стебла з прикореневими та стебловими листками і підземними органами, а також верхню частину стебла з верхівковими листками, квітками (плодами). Товсті стебла, корені, кореневища, цибулини розрізають вздовж, тоді вони швидше й краще висихають. З дерев і кущів для гербарію беруть тільки гілки з листками, квітками, плодами.

Рослини, які цвітуть до розпускання листків, збирають у два строки - навесні й улітку.

 

СУШІННЯ РОСЛИН

Зібрані рослини зразу бажано вкладати в подвійні аркуші сушильного (газетного) паперу розміром 45x30 см. Рослину треба закладати так, щоб вона не виходила за межі паперу. її необхідно розправити, так щоб не було зморщених і складених листків, а квітки повинні бути в розкритому вигляді. Якщо рослина густо облистнена, або мас багато квіток, тоді між налягаючими частинами кладуть кусочки фільтрувального паперу або вати. У кожен аркуш вкладають етикетку, в якій вказують час збору, місце знаходження рослини. Аркуші паперу з рослинами складають пачкою по 20-30 штук, вкладаючи між ними сухі аркуші. У такому вигляді цю пачку з рослинами вкладають у сітку для гербарію, туго перев'язують шпагатом і виставляють на сонце або на горище. Щоденно рекомендується розв'язувати папку і замінювати паперові прокладки сухими. Добре висушені рослини повинні бути гнучкі, неламкі. Якщо акуратно міняти прокладки, то в нормальних умовах пачку із 20-30 аркушів можна висушити за 3-4 доби.

 

ОФОРМЛЕННЯ ГЕРБАРІЮ

Висушені рослини оформляють на піваркуша цупкого однотонного паперу розміром 45x30 см. На одному листі розміщують лише один вид. Залежно від розмірів рослини оформляють у вигляді одного екземпляру або кількох екземплярів, якщо рослини невеликі. У випадку, коли окремі характерні частини рослини не можна розмістити на одному піваркуші, використовують ще один або два піваркуші. Для того, щоб рослини тримались на папері, їх прикріплюють пришиванням або смужками клейкої стрічки. Ні в якому разі не можна приклеювати рослини до листа гербарію.

На кожному піваркуші внизу з правого боку розміщують етикетку розміром 12×7 см. Вона містить такі відомості: уверху - назву рослини, нижче - повну наукову назву рослини латинською та українською мовами (можна і народну назву). Крім цього, подають, що містить, сировину, час збирання, фармакологічну дію, препарати.

Для кращого збереження піваркуші вкладають в індивідуальні поліетиленові кульки.

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОСЛИН

Визначити рослину - значить встановити її назву та систематичне положення (відділ, родину, рід, вид). Для визначення користуються визначниками. Визначник містить відповідні таблиці для визначення відділів, родин, родів, видів. Кожна таблиця побудована за таким принципом: ступінь, теза й антитеза. Теза виражає короткий опис певних ознак рослини, антитеза містить відомості протилежного характеру або доповнення до тези. Перед тезою ліворуч стоїть її порядковий номер, перед антитезою - риска або нуль. В кінці тези та антитези є певна цифра, яка скеровує до відповідного наступного ступеня. Ступінь - це поєднання певної тези і відповідної до неї антитези.

Для визначення необхідно попередньо провести повний морфологічний аналіз рослини, зібраної у фазі цвітіння - плодоношення. Визначення починають із встановлення приналежності рослини до певного відділу, а потім відповідно до родини, роду та виду. При визначенні дотримуються такого порядку: читають тезу, у випадку неприйняття її - читають антитезу даного ступеня. Прийнявши відповідно певну тезу чи антитезу, переходимо до наступного ступеня, до якого скеровує нас цифра в кінці прийнятої тези чи антитези. Переходячи так від ступеня до ступеня, ми доходимо до такої тези чи антитези, яка закінчується назвою відділу, до якого належить дана рослина. Після цього за таким само порядком визначаємо родину. Після назви відповідної родини вказана сторінка, із якої продовжуємо визначати рід рослини. Визначивши рід, звертаємо увагу на цифру, яка стоїть перед назвою роду. Дана цифра показує порядковий номер, під яким знаходиться опис роду і відповідно в ньому таблиця для визначення виду рослини.

Наукова назва рослини складається з двох слів (бінарна номенклатура), іноді з трьох слів. З них перше слово означає родову приналежність, а друге - видову ознаку.

Визначення рослин є першим етапом їх вивчення. Знаючи точну наукову назву рослини, із літературних джерел можна довідатись про її поширення, біологічні властивості та практичне використання.

Найзручніше визначати свіжі рослини. При визначенні засушених рослин, квітку їх слід розмочувати в гарячій воді або користуватись зафіксованими квітками.

Зверніть увагу, що визначення рослин - це нелегка й копітка справа, яка вимагає твердих знань морфології рослин, уважності та навичок. Володіючи методикою визначення рослин, необхідними для цього знаннями про будову рослинного організму, ви зможете пізнати невідомий вам світ рослин.

ПЛАН МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Місце зростання рослини в природі (ліс, луки, поле, узлісся та ін.).

2. Життєва форма рослими (дерево, кущ, трав'яниста рослина одно - чи багаторічна).

Підземні органи

1. Якими органами представлена підземна частина рослини (корінь, кореневище, бульба, цибулина).

2. Тип кореневої системи.

3. Видозміни кореня (коренеплід, коренева бульба).

Стебло, пагін

1. Форма стебла на поперечному розрізі (округле, ребристе, тригранне, чотиригранне, тощо; виповнене, чи порожнисте).

2. Різновидність стебла за орієнтацією в просторі (прямостояче, висхідне, повзуче, витке, чіпке тощо).

3. Наявність опушення.

4. Видозміни пагона.

5. Тип листкорозміщення (чергове, супротивне, кільчасте, листкова розетка).

Листок

1. Спосіб прикріплення (черешкові, сидячі, піхвові).

2. Тип листка (простий чи складний).

3. Назва листка (ланцетний, яйцеподібний, лінійний тощо; пальчасто-лопатеві їй, пальчасто-роздільннй, пальчасто-розсічений, перисто-лопатевий тощо; а для складних листків -трійчастий, пальчастий, перистий).

4. Наявність опушення.

5. Видозміни листка.

Квітка

1. Квітки поодинокі чи в суцвітті.

2. Тип і вид суцвіття (просте чи складне, китиця, зонтик тощо).

3. Тип квітки (актиноморфна чи загиморфна).

4. Тип оцвітини (проста, подвійна, без оцвітини);

а) чашечка: вільнолиста, зрослолиста, кількість чашолистиків;

б) віночок: форма віночка, забарвлення, кількість пелюсток, зрослі чи вільні. Описуючи форму, вкажіть: трубчастий, язичковий, двогубий, метеликоподібний, дзвоникоподібний та ін.

5. Андроцей: кількість тичинок, зрослі чи вільні.

6. Гінецей: кількість маточок, із кількох плодолистиків вона утворилась, тип зав’язі.

7. Формула квітки.

Плід

1. Тип плоду: простий, збірний, супліддя.

2. Вид плоду: ягода, кістянка, біб, коробочка тощо

3. Плоди: одно- чи багатонасінні.

Перелік

лікарських та отруйних рослин запропонованих

кафедрою фармакології і токсикології для вивчення та оформлення гербарію: