Улаштування покрівель із азбестоцементних виробів

Покрівлю із азбестоцементних хвилястих листів влаштовують двома способами: без зміщення швів у повздовжньому напрямку і з перев’язуванням швів. Використовуючи перший спосіб, в листах крайніх рядів обрізають один кут (верхній лівий або нижній правий); в листах середніх рядів обрізають два кути (нижній правий і верхній лівий). При другому способі кожний наступний ряд відносно нижчевкладеного зміщується на одну хвилю.

Листи азбестошиферу кладуть правильними рядами знизу вгору, паралельно карнизу. Кожний ряд листів звичайного профілю по довжині повинен перекриватись наступним на 120...140 мм, листів уніфікованого профілю – на 200 мм, інших листів – на 180-190 мм. В рядах кожний лист має перекривати сусідній на одну хвилю. До лат та дерев’яних прогонів листи прикріплюють нержавіючими цвяхами або шурупами з м’якими шайбами, а до металевих чи залізобетонних прогонів – оцинкованими гвинтами з гайками або скобами.

 

Улаштування покрівель із черепиці

Для покрівельних робіт використовують глиняну (керамічну) черепицю, яка за формою буває жолобчаста, хвиляста, плоска і пазова, а також цементно-піщану. Під черепичну покрівлю влаштовують лати із брусків перерізом 50х50 (50х60) мм, відстань між якими залежить від розмірів черепиці. Вкладання черепиці проводиться рядами знизу вверх і справа наліво.

Улаштування металевих покрівель

Металеві покрівлі влаштовують по латах з дощок (40х200 мм) і брусків (50х50 мм), які укладають на відстані 200 мм один від одного. Між собою листи з’єднують за допомогою фальців, які можуть бути одинарними і подвійними, лежачими і стоячими. Листи по довжині схилу покрівлі з’єднують між собою в картини як правило одинарними лежачими фальцами, лише при малому нахилі - подвійними. Уздовж схилу картини між собою з’єднують стоячими фальцами. Картини до лат кріплять за допомогою клямерів – металевої стрічки завширшки 40...50 мм і довжиною 120...150 мм. Один кінець клямра цвяхами прибивають до дощок або до бокової поверхні брусків, а другий заводять у фальц між картинами покрівлі.

Улаштування покрівель із рулонних матеріалів

Основою покрівлі із рулонних матеріалів служать несучі монолітні або збірна плити покриття з нанесеною на них цементно-піщаною чи асфальтобетонною стяжкою, плоскі азбестоцементні листи та суцільний настил із дощок. Кількість шарів рулонних матеріалів залежить типу споруди, виду матеріалу та нахилу даху і може бути від одного до п’яти.

Для склеювання рулонних матеріалів використовують мастики, марка яких визначається залежно від району будівництва, виду та нахилу покрівлі. Товщина шару мастики не повинна перевищувати 2 мм. Полотнища рулонних матеріалів при нахилі даху до 15% наклеюють перпендикулярно стоку води, а при більшому нахилі – паралельно йому.

Наклеювання полотнищ починають знизу проти напряму нахилу даху. Перекриття стиків по довжині полотнищ повинно бути не менше 70 мм, а впоперек – не менше 250 мм.

Стики руберойду після його наклеювання прошпакльовуються гарячою (150...160⁰С) бітумною мастикою. Захисний шар покрівлі влаштовують по верхньому шару килима нанесенням шару гарячої бітумної мастики товщиною 3 мм і посипки гравієм або щебенем фракціями 10...20 мм.

Улаштування мастикових покрівель

Мастикові покрівлі застосовують при будівництві виробничих і господарських будівель, які мають покриття із збірних залізобетонних плит. Вони можуть бути армовані і неармовані, Для армування використовують склосітку, склополотно. Мастикові покрівлі влаштовують з холодних бітумних емульсійних паст і мастик, полімерних мастик, а також гарячих бітумних і бітумно-гумових мастик. Улаштування мастикових покрівель починають з підготовки основи: перевіряють нівеліром нахил поверхні основи під покрівлю; наклеюють над стиками панелей, армуючи прокладки з склосітки, утоплюючи її в бітумно-емульсійну пасту; влаштовують гнучкі компенсатори з полімерної плівки по шару емульсійної пасти.

Пароізоляцію влаштовують з бітумної емульсійної мастики шарами товщиною 2 мм, кількість яких залежить від умов експлуатації будівлі і може бути від 1 до 4.

Улаштування теплоізоляції та вирівнювальних (захисних) шарів аналогічно влаштуванню рулонних покрівель. Мінімальна кількість шарів мастикової покрівлі дорівнює трьом: ґрунтовка, проміжний (робочий) шар і верхній шар, на який наносять захисне покриття із суспензії алюмінієвої пудри в гасі. Проміжних (робочих) шарів може бути 2 і 3. Ґрунтовку наносять механізовано шаром завтовшки 2 мм.

Улаштування підлог

Улаштування підлог – це один із видів опоряджувальних робіт, до яких ставлять вимоги залежно від призначення будівлі в цілому і кожного приміщення окремо.

До суцільних підлог належать бетонні, цементно-піщані, мозаїчні, асфальтобетонні, металоцементні, ксилолітові, полімерні, наливні підлоги; до підлог із штучних матеріалів – покриття з деревини, кераміки, скла, природного каменю, шлакоситалу, полівінілхлоридних плиток тощо; до підлог із рулонних матеріалів - покриття з лінолеуму, синтетичних килимів.

Основними елементами підлоги є: основа, підстильний шар, покриття.

Залежно від призначення будівлі, а також її приміщень в період експлуатації основа може бути ґрунтовою, бетонною або залізобетонним покриттям.

Ґрунти з недостатньою несучою здатністю зміцнюють шляхом вдавлювання щебеню або гравію крупністю фракцій 40...50 мм. Підстильний шар влаштовується із піску, щебеню, гравію, шлаку, бетону.

Пісок вкладають суцільним рівним шаром товщиною 5...10 см з наступним ущільненням. Щебеневий підстильний шар виконують із щебеню з розмірами фракцій 25...75 мм і кам’яного дріб’язку крупністю 5...15 мм ущільненими шарами завтовшки 8...20 см. Для гравійного підстильного шару використовують суміш гравію визначеного гранулометричного складу з включенням піску. Вкладають суміш шарами 10...20 см, ущільнюючи її до припинення осадки гравію. Бетонну суміш у підстильний шар вкладають смугами шириною 3...4,5 м, які обмежують рейками, вирівнюють і ущільнюють віброрейками (вібробрусами).

Для вирівнювання підстильного шару і надання йому проектного похилу влаштовують бетонні, цементно-піщані, асфальтобетонні стяжки товщиною 15...40 мм.

Бетонні підлоги влаштовують зверху підстильного шару смугами шириною до 3м, які відокремлені одна від одної маячними дерев’яними рейками висотою, яка відповідає товщині покриття. Вкладена бетонна суміш після розрівнювання повинна виступати над маячними рейками на 3...5 мм. Ущільнення бетонної суміші виконується віброрейкою або вібробрусом. Перед заповненням бетонною сумішшю суміжних смуг маячні рейки прибирають. Поверхню покриття загладжують до початку схоплювання бетону і через 3 години починають поливати водою. Догляд за бетоном здійснюється протягом 7...10 діб.

Цементно-піщані підлоги влаштовують смугами завширшки 2...2,5 м. Перед початком вкладання розчину підстильний шар повинен бути змочений водою. Розчин наносять послідовно через смугу. Вкладений розчин розрівнюють рейкою-правилом, потім ущільнюють віброрейкою і загладжують.

Мозаїчну підлогу влаштовують із бетонної суміші, до складу якої входять білий або кольоровий цемент і мармурова крихта, підібраного гранулометричного складу і кольору. Конструкція мозаїчної підлоги двошарова. Нижній шар роблять завтовшки 12...20 мм із жорсткого цементно-піщаного розчину. Однокольоровий верхній шар покриття вкладають на попередній до початку його твердіння, розрівнюють і ущільнюють. Для багатоколірного покриття в нижньому шарі із смуг нержавіючої сталі, алюмінію, латуні, пластмаси або скла викладається малюнок. Бетон відповідного кольору вкладають на площину, обмежену смугами, розрівнюють і ущільнюють. Вкладений мозаїчний шар закривають матами і поливають протягом 7 діб. Після набуття бетоном достатньої міцності мозаїчну підлогу шліфують, полірують, а потім глянцюють мастикою.

Асфальтобетонну підлогу влаштовують із гарячої суміші заводського виготовлення. Суміш може бути жорсткої консистенції або лита. Для литого асфальтобетону використовують асфальтову мастику (суміш бітуму і порошку із вапняку). Після підготовки основи із бетону або цементно-піщаного розчину її ґрунтують 25...35%-ним розчином бітуму в гасі або бензині. Покриття виконують із суміші жорсткої консистенції в один шар завтовшки 20...50 мм або в два шари загальною товщиною 50 мм; із литої асфальтобетонної суміші товщиною не більше 25 мм. Асфальтобетонну суміш вкладають смугами завширшки 2 м, обмеженими маячними рейками. Жорсткі суміші ущільнюють механічними котками (5...8 т), литі – ручними котками масою 50...80 кг.

Ксилолітові підлоги влаштовують із суміші: каустичного магнезиту, водного розчину хлористого магнію і наповнювача – тирса хвойних порід деревини. Для надання підлозі необхідного кольору вводять пігменти. Підстильний шар повинен мати вологість 1...2 %, за 30...40 хв. перед вкладанням ксилолітової суміші його ґрунтують розчином із хлористого магнію і каустичного магнезиту у співвідношенні 4:1 по масі. Ксилолітову суміш вкладають смугами завширшки 1,5...2,5 м, які обмежуються маячними рейками. Смуги заповнюють через одну, а суміжні – після зняття рейок через 1...2 доби. Вкладену суміш вирівнюють рейкою-правилом і ущільнюють ручною трамбівкою масою 3...5 кг. остаточно оздоблюють ксилолітове покриття циклюванням, шліфуванням і натиранням мастикою для підлоги.

Полівінілацетатно-цементні підлоги влаштовують із суміші, до складу якої входять: полівінілацетатна дисперсія, портландцемент, тирса, пігменти і вода. Технологія влаштування такої підлоги аналогічна влаштуванню ксилолітової.

Для влаштування підлоги із дощок використовують стругані дошки товщиною 32 мм і шириною 75...125 мм. На крайках дощок вибирають пази і гребені. Дошки стелять на лаги (50х70 мм), які вкладені на перекриття або на цегляні стовпчики. Дошки щільно притискують одна до одної за допомогою притискачів або будівельними скобами і клинами. Потім дошки прибивають до лаг цвяхами довжиною 70...80 мм, обов’язково утоплюючи шляпки.

Паркетні підлоги влаштовують із штучного паркету і щитового паркету.

Влаштування паркетної підлоги починають із розмічування підлоги і складання плану розкладання паркету. Насамперед вкладають маячну „ялинку”. Для цього на підготовлену основу наносять клеєву заправу (бітумну мастику, синтетичний клей тощо) на яку вкладають 6...8 планок паркету, щільно притискуючи їх до основи паркетним молотком. Далі послідовно стелять весь штучний паркет, щільно припасовуючи його до раніше вкладеного.

Для влаштування підлоги із щитового паркету виконують розмічування вздовж суміжних стін, шляхом натягування шнура під прямим кутом на відстані від стіни рівній ширині щита (+ 10 мм). По шнурах у вигляді букви Г настилають два ряди щитів. Перший щит закріпляють і в його пази вставляють рейки, на які насаджують наступні щити, забезпечуючи необхідну щільність з’єднання щитів. Закріпляють щити цвяхами довжиною 50...60 мм до лаг. Вкладений паркет циклюють і шліфують, використовуючи циклювальні і шліфувальні машини. Остаточно поверхню підлоги лакують або натирають мастикою.

Перспективним є влаштування покриття підлоги із ламінованих панелей. Для вкладання такої підлоги поверхня основи повинна бути ідеально рівною і твердою, всі нерівності (більше 2 мм на 2 м) повинні бути ліквідовані. Для вирівнювання нерівних поверхонь необхідно використовувати самовирівнюючі суміші або спеціальні вирівнюючі щити.

Влаштування ламінованих підлог може виконуватися двома способами: безклеєвим і клеєним. Безклеєвий спосіб передбачає з’єднання панелей в замок через систему „шип-паз”. Клеєвий спосіб передбачає приклеювання кромок панелей одна до одної (через систему „шип-паз”) і стягування їх за допомогою спеціальних стяжок (струбцин).

Підлогу із керамічної плитки влаштовують в такій послідовності: виконують розмічування площі підлоги, закріпляють в кутах приміщення і посередині на відстані 2...2,5 м маячні плитки, які вивіряють водяним рівнем, потім встановлюють маячні рейки, товщина яких рівна товщині шару цементно-піщаного розчину (10...15 мм), замочують відсортовані і нарізані плитки, між маячними рейками вкладають і розрівнюють розчин, у який утоплюють плитки за заданим малюнком.

Підлогу із кам’яних плиток влаштовують на прошаркові із цементно-піщаного розчину завтовшки 10...20 мм, або на мастиках, яку наносять шаром в 2...3 мм. Послідовність виконання робіт аналогічна влаштуванню підлоги із керамічної плитки.

Підлоги із лінолеуму влаштовують на монолітних і збірних стяжках, які повинні мати рівну поверхню. Лінолеум на тканинній основі або без основи приклеюють до підготовленої основи мастиками, а полівінілхлоридний на теплозвукоізоляційній підоснові вкладають насухо, зварюючи або склеюючи тільки стики. Лінолеум і ковдри з нього вкладають після закінчення всіх оздоблювальних робіт. Попередньо лінолеум витримують при температурі не нижче 15⁰С протягом 2 діб (взимку), потім його розкатують і ще витримують протягом 3 діб.

Перед настиланням лінолеуму основу ґрунтують рідкими клеями або мастиками. Полотна лінолеуму вкладають з напуском 20...30 мм одне на одне. Потім, відхиляючи полотно, наносять клей або мастику, залишаючи смуги біля стику шириною 100...150 мм. Приклеївши перше полотно, приступають до наступного. В місцях напуску полотен прорізають два шари лінолеуму під лінійку і після прибирання обрізків остаточно приклеюють лінолеум в місцях стиків. Для кращого щеплення з поверхнею основи лінолеум прокатують котками.

 

Ізоляційні роботи

Для захисту споруд, комунікацій і технологічного обладнання від шкідливої дії води і попередження корозії на їх поверхнях влаштовують гідроізоляції. Гідроізоляцію поверхонь виконують шляхом фарбування бітумними, хімічностійкими лакофарбувальними мастиками, емульсіями гумових сумішей або пластмас; оклеювання листовими чи рулонними матеріалами; шпаклювання або штукатурки. Усі операції, які виконуються при гідроізоляційних роботах, поділяють на три групи: підготовка поверхні, що ізолюється; підготовка ізоляційних матеріалів; виконання гідроізоляції.

Фарбувальну гідроізоляцію виконують для захисту поверхонь від капілярної вологи. Для фарбування використовують гарячі або холодні бітумні мастики, а також мастики на основі синтетичних смол, які наносять рівномірно на поверхню не менше ніж у два шари завтовшки 2 мм кожний механізованим способом за допомогою форсунок.

Оклеювальна гідроізоляція - непроникний килим, створений шляхом наклеювання на поверхню кількох шарів ізоляційних матеріалів (гідроізол, ізол, бризол, скловолокно, поліетиленова плівка, фторопласт, поліаміди). Їх наклеюють за допомогою гарячих бітумних, бітумно-гумових мастик, а також бітумно-полімерних сплавів.

Вертикальні поверхні обклеюють ярусами висотою 1,5 м, приклеюючи полотнища знизу вверх, перекриваючи нижній шар наступним у повздовжніх стиках не менше як на 100 мм і в поперечних на 150...200 мм.

Штукатурна гідроізоляція буває двох видів: цементно-піщана та асфальтова. Штукатурна цементно-піщана гідроізоляція застосовується для захисту жорстких, тріщиностійких конструкцій, при чому виконується після повного її осідання. Цементно-піщані розчини готують із портландцементу (безусадного або розширювального), піску, води і гідрофобних добавок (розчин хлориду заліза, емульсії ПВА, синтетичного каучуку). Розчин наносять способом торкретування за допомогою торкрет-установки або установки „Пневмобетон” шарами завтовшки 6...10 мм.

Особливості влаштування гідроізоляції в зимових умовах

При температурі природного середовища нижче 5^оС забороняється влаштовувати фарбувальну, штукатурну і оклеювальну гідроізоляції без застосування спеціальних заходів. В зимових умовах на відкритому повітрі можна влаштовувати фарбувальну, штукатурну асфальтову, литу асфальтову ізоляції на висушеній і прогрітій поверхні при умові, що гарячі асфальтові мастики і суміші мають температуру 160...200^оС, а холодні – 60...80^оС.

При влаштуванні оклеювальної гідроізоляції на відкритому повітрі взимку поверхня конструкції повинна бути висушена і прогріта до температури 10...15^оС. Перед наклеюванням рулонні матеріали необхідно витримати в теплому приміщенні не менше 20 годин, а потім обробити розчинником, що повільно випаровується.