Контроль якості бетонних робіт

Під час зведення бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно здійснювати контроль на всіх стадіях. За якість готової бетонної суміші відповідає завод, що її виготовляє. Бетонна суміш, потрапляючи на об’єкт, перевіряється на недопустимість розшарування складових частин і зміни рухомості, а також на дотримання допустимого часу перевезення.

При контролюванні арматурних робіт, які відносяться до схованих, перевіряється відповідність змонтованої арматури до робочих креслень і відхилень згідно з чинними будівельними нормами. Допустимі відхилення від проектної товщини захисного покриття: якщо товщина захисного шару до 15 мм - відхилення 3 мм; при товщині захисного шару більше за 15 мм – 5 мм.

При бетонуванні в зимових умовах проводять спостереження за температурою бетонної суміші в момент її вкладання і під час твердіння 2...3 рази на добу.

При виконанні бетонних робіт ведеться спеціальний журнал, до якого кожної зміни заносять такі дані: дату вкладання бетонної суміші, марку бетону, кількість вкладеного бетону, умови виконання робіт (температура повітря, наявність опадів), результати випробувань контрольних кубиків, дату розбирання опалубки.

Заходи з охорони праці при виконанні бетонних робіт

При виконанні бетонних робіт необхідно дотримуватись правил, викладених в державних нормативних документах „Охорона праці в будівництві”.

Опалубка і конструкції, що її підтримують, повинні бути виготовлені згідно з проектом. Доріжки і естакади, якими підвозять бетонну суміш, повинні мати суцільний настил завширшки не менше 1,2 м з бортовою дошкою, висота якої 0,15 м, і поруччям.

При вивантаженні бетонної суміші із бадді відстань між вихідним отвором і площиною вкладання не повинна перевищувати 1,0 м.

Під час ущільнення бетонної суміші електровібраторами, а також при електропрогріванні бетону, необхідно передбачати заходи від ураження електричним струмом: корпуси вібраторів повинні бути заземлені, робітники, які працюють з ними, повинні бути в гумовому взутті; зону виконання робіт з електропрогріванням огороджують, встановлюють попереджувальні написи і вмикають червону сигнальну лампу. Очищення або ремонт бетонозмішувачів, бетононасосів та іншого устаткування допускається тільки за умови їх відключення від електричної мережі і при наявності на вимикачу таблички „Не вмикати, працюють люди”.

Роботи, що пов’язані з обслуговуванням електричного інструменту, зварювальних установок, електропрогріванням і підключенням електродвигунів будівельних машин, повинні виконуватись електриком. До виконання зварювальних робіт допускаються робітники, які мають відповідну кваліфікацію і дозвіл на ці роботи.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення бетону і характеристику його складових.

2. Назвіть структуру виробничих процесів при виконанні бетонних та залізобетонних робіт.

3. Якими значеннями характеризується міцність, водонепроникність та морозостійкість бетону?

4. Від яких показників залежить водоцементне співвідношення бетонної суміші?

5. За якими формулами визначається кількість цементу, піску та щебеню на 1 м³ бетону?

6. Якими технологічними процесами характеризується влаштування бетонних та залізобетонних конструкцій?

7. Як розміщується арматура в залізобетонних конструкціях?

8. Як класифікують опалубку за матеріалом та технологією виготовлення, конструктивними особливостями, кількістю циклів використання?

9. Як класифікується арматура за призначенням, способом встановлення?

10. З яких робочих процесів складаються арматурні роботи?

11. З яких технологічних операцій складається процес приготування бетонної суміші?

12. Як класифікуються бетонозмішувачі за способом змішування?

13. Як класифікуються бетонозмішувальні установки за технологічною схемою?

14. Які схеми розміщення бетонозмішувачів використовуються на бетонних заводах?

15. Яким показникам повинна відповідати бетонна суміш?

16. Яким показником обмежується тривалість транспортування бетонної суміші?

17. Які застосовуються способи подачі бетонної суміші до місця виконання робіт?

18. За якими параметрами вибирається підйомний кран для виконання бетонних робіт?

19. Яка найбільша висота вільного падіння бетонної суміші?

20. Яким параметром обмежується товщина шару вкладання бетонної суміші?

21. В чому полягає догляд бетону?

22. Які способи захисту бетону від замерзання найчастіше використовують?

23. Назвіть робочі процеси і операції, які підлягають контролю при виконанні бетонних робіт.

24. Назвіть заходи з охорони праці при виконанні бетонних робіт.

ТЕМА 5. КАМ’ЯНІ РОБОТИ

Загальні відомості

Кам’яні роботи – це складний будівельний процес, у якому провідною є кладка з природних чи штучних каменів несучих і огороджуючих конструкцій будівель і споруд. Різновиди каменів, що використовуються у будівництві, визначають вид кладки.

Цегляну кладку із звичайної глиняної чи силікатної цегли застосовують при зведенні стін, простінків, стовпів, перемичок, арок і сволоків, перегородок. Цегляну кладку виконують із повнотілої, порожньотілої і силікатної цегли.

Дрібноблочна кладка виконується із штучного і природного каменю правильної форми (керамічних, бетонних і шлакобетонних, гіпсових, силікатних і каменів із вапняків, черепашнику і туфів, маса яких (до 16 кг) дозволяє укладання їх вручну при зведенні стін, простінків, стовпів і перегородок.

Тесова кладка - це кладка із природних каменів, яким надана правильна форма, призначена для зведення і облицювання цоколів фундаментів та монументальних будівель і споруд.

Кладку виконують тільки горизонтальними рядами. Камені, що вкладені довгим боком (ложком) вздовж стіни, створюють ложковий ряд, коротким боком (поперечником) тичковий ряд, а відносно до фасаду будівлі – зовнішню і внутрішню версти (рис. 5.1).

Заповнення між верстами зветься забуткою. Нижня грань каменю, що передає зусилля, і верхня, що їх сприймає, називаються постелями; щілина між каменями, яку заповнюють розчином, називається швом.

Шви бувають горизонтальними і вертикальними. Форма шва залежить від подальшого упоряджування поверхні кам’яних конструкцій. Під штукатурку та облицювання кладку ведуть у пустошовку (глибина незаповненого шва 10...15 мм). Якщо кладку виконують під розшивання з наданням швам відповідної форми, то щілину між каменями цілком заповнюють розчином (рис. 5.2).

Достатня міцність і стійкість кладки послідовністю розміщення цеглин в рядах і чергуванням горизонтальних рядів, тобто певною системою перев’язування вертикальних швів.

Найросповсюдженими видами перев’язування швів є: для стін і простінків – однорядне і багаторядне, для стовпів і простінків, ширина яких до 1 м, - трирядне. У однорядній кладці вертикальні шви кожного ряду перемежовуються цеглинами вище лежачого ряду. Якщо тичкові і ложкові ряди перемежовуються рівномірно, однорядну кладку називають ланцюговою. Ланцюгова кладка має повну перев’язку всіх вертикальних швів (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Схема ланцюгової кладки

У багаторядній системі кладки декілька ложкових рядів перекривають одним тичковим. Для зведення стін використовують п’ятирядну кладку, у якій п’ять ложкових рядів перекриваються одним тичковим (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Схема п’ятирядної кладки

 

При цьому вертикальні поперечні шви перекриваються вище лежачими цеглинами в кожному ряду, а поздовжні – тільки через п’ять рядів.

Для перев’язування поперечних вертикальних швів кладку кожного ряду зміщують на ¼ або ½ цеглини.

Правила розрізування кам’яної кладки. Монолітність та несуча здатність кладки забезпечується дотримуванням певних правил розрізування, а саме: певним розміщенням рядів кладки, розподілом їх на окремі камені та розміщенням вертикальних швів у суміжних рядах (рис. 5.5).

Перше правило розрізування вимагає, щоб постелі каменів, які укладені в ряди, були перпендикулярні до сил, що діють на них, або сприймали зусилля, спрямовані під таким кутом, який запобігав би зсуву каменів (не більше 15...17⁰).

 

Рис. 5.5. Елементи кладки і особливості її розрізування: а – дія похилої сили на кладку; б – правильне розташування площин розрізування; в – неправильне розташування

Друге правило розрізування передбачає, щоб кожний ряд кладки поділявся на окремі камені системою вертикальних площин, одні з яких перпендикулярні верстовим рядам кладки, а другі – їм паралельні. Невиконання цього правила може призвести до розклинення рядів.

Третє правило розрізування передбачає перев’язку вертикальних швів, що виключає накладання у суміжних рядах кладки поперечних і поздовжніх швів.

Розчини для кам’яної кладки. Кам’яну кладку ведуть на будівельному розчині. За видом в’яжучого розчини бувають простими цементними або вапняними і складними – цементно-вапняними, цементно-глиняними.

На цементних розчинах зводять підземні і наземні конструкції, які несуть великі навантаження і експлуатуються у вологих умовах.

Вапняні розчини застосовують при кладці конструкцій, які експлуатуються в сухих умовах і несуть незначні навантаження.

Цементно-вапняні, цементно-глиняні розчини використовують при кладці конструкцій, що експлуатуються в сухих і вологих умовах.

За нормальних умов застосовують розчини марок М4, М10, М25, М50, М75, М100, М150, М200 та М300 з рухливістю 4...6 см для бутової кладки і 9...13 см для кладки із цегли та інших каменів. Розчини М4 та М10 виготовляють переважно з вапна.

Інструменти і пристрої для кам’яної кладки. При виконанні виробничих операцій користуються такими інструментами: розчинною лопатою перемішують розчин у ящику і подають його на стіну; комбінованою кельмою розрівнюють і підрізують розчин; молотком-кирочкою обрубують і стесують цеглу; розшивками надають швам відповідної форми (рис. 5.6).

Під час контрольно-вимірювальних операцій використовують такі інструменти і пристрої: рулетку і стальний метр, шнур-причалку, гнучкий водяний рівень, будівельний рівень завдовжки 500 чи 700 мм, льон мулярський (рис. 5.7).