Заходи з охорони праці при виконанні земляних робіт

До початку земляних робіт необхідно встановити місця знаходження підземних комунікацій і отримати в установленому порядку дозвіл на проведення розроблення ґрунту.

Виїмки доцільно розробляти з укосами. Під час розроблення ґрунту необхідно забезпечувати стійкість укосів земляних споруд і слідкувати за їх станом. При розробленні виїмок з вертикальними стінками стан кріплень перевіряють кожну зміну.

Машини і механізми повинні рухатись на відстані не меншій за 0,5 м від брівки земляної виїмки. Для переходу через траншеї потрібно влаштовувати перехідні містки з поруччям. Опускатися у виїмки та підніматися з них робітники повинні по драбинах шириною не менше 0,75 м, обладнаних поруччям, а у вузьких траншеях – по приставних драбинах.

Під час розроблення ґрунту екскаватором робітникам заборонено перебувати під ковшем і стрілою та працювати з боку забою. Сторонні особи можуть знаходитися на відстані, не меншій, ніж 5 м від радіуса дії екскаватора.

При розпушенні або електророзморожуванні ґрунту і розробці його гідромеханічними способами територія виконання робіт повинна бути загороджена і встановлені попереджувальні знаки.

Під час електророзморожування ґрунту необхідно передбачати заходи електробезпеки: трансформатор повинен бути заземлений; тимчасові електричні дроти повинні бути підвішені на висоті не меншій 2,5 м; на майданчику повинен чергувати електромонтер, який забезпечений індивідуальними захисними засобами.

Під час механічного розпушення мерзлих ґрунтів ударним способом робітники повинні знаходитися на безпечній відстані, за межами зони розлітання шматків мерзлого ґрунту.

Контрольні запитання і завдання

1. За якими якостями можуть використовуватись ґрунти?

2. Як поділяються земляні споруди відносно поверхні землі, залежно від терміну користування?

3. Якими показниками оцінюється група ґрунту за складністю розробки?

4. За яким рівнянням визначається середня відмітка природного рельєфу при вертикальному плануванні будівельного майданчика, розбитого на квадрати?

5. За яким рівнянням визначаються проектні відмітки вершин квадратів без їх прив’язки?

6. Які показники враховуються при визначенні похилу укосу виїмки або насипу?

7. За яким рівнянням визначається об’єми в однойменних і перехідних фігурах сітки планувальної площини?

8. Якими способами визначається середня відстань переміщення ґрунту при вертикальному плануванні?

9. За якими схемами виконується розробка і переміщення ґрунту бульдозером залежно від ширини виїмки і відстані переміщення ґрунту?

10. Які конструктивні, технологічні й організаційні прийоми застосовують для зменшення втрат ґрунту при розробці його бульдозером?

11. За якими схемами виконується різання та розробка ґрунту скреперами?

12. Які схеми руху скреперів використовують при розробці виїмок з наступним вкладанням ґрунту в насип?

13. За якими схемами розроблює екскаватор ґрунт у виїмці залежно від виду вибою і ширини виїмки?

14. За якими схемами розробляють ґрунт багатоківшеві екскаватори повздовжнього та поперечного копання?

15. За якими формулами виконується розрахунок землерізально-транспортних машин?

16. Визначте шляхи підвищення продуктивності землерізально-транспортних машин.

17. Дайте характеристику закритих способів розробки ґрунту.

18. Дайте характеристику способів ущільнення ґрунту, ущільнюючих засобів і умов їх застосування.

19. За якими формулами визначається продуктивність ущільнюючих машин?

20. Дайте характеристику способів підготовки мерзлого ґрунту до розроблення земле різальними машинами.

21. Дайте характеристику способів гідромеханічної розробки ґрунту.

22. Дайте характеристику способів зведення насипів шляхом намиву.

23. Назвіть заходи з попередження виробничого травматизму при виконанні земляних робіт.

 

ТЕМА 3. ТРАНСПОРТНІ ТА ВАНТАЖНО- РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ

Горизонтальний транспорт та його класифікація

Вантажі на об’єкти будівництва перевозять залізничним, автомобільним і тракторним транспортом. В будівництві широко застосовується автомобільний транспорт, як найбільш маневрений.

Залізничний транспорт використовується при наявності колійних шляхів для транспортування вантажів до складів виробничих баз.

На близькі відстані та в межах будівельного майданчика, особливо при бездоріжжі, будівельні вантажі перевозять тракторами.

За призначенням горизонтальний транспорт ділять на зовнішній і внутрішній. Зовнішній транспорт забезпечує перевезення вантажів на будівельний майданчик шляхами загального користування; внутрішній - перевезення вантажів на території будівельного майданчика.

На вибір виду транспорту впливає інтенсивність і відстань перевезень, транспортабельність вантажів, рельєф місцевості, наявність та стан доріг, собівартість 1т перевезень.

Інтенсивність перевезень характеризується вантажообігом і вантажопотоком. Вантажообіг - це загальна кількість тонн вантажів, що перевозяться з місця одержання на об’єкт за відомий проміжок часу (доба, місяць, рік). Вантажопотік - це кількість тонн вантажів, які перевозяться даною ділянкою шляху за одиницю часу.

Транспортабельність - це здатність вантажу в процесі перевезення зберігати свої первинні властивості.

Автомобільний транспорт за призначенням ділять на: транспорт загального призначення (бортові автомобілі, автомобілі з напівпричепами) і спеціалізований (загальнобудівельні автосамоскиди, землевози, цементовози, плитовози, панелевози і т.п.).

Автомобільні шляхи класифікують за призначенням: дороги загальнодержавної дорожньої мережі і внутрішньогосподарські автомобільні дороги в межах населених пунктів, на території сільськогосподарських підприємств та інших установ.

За терміном служби дороги бувають постійними і тимчасовими.

На вибір транспортних засобів впливають: вид вантажів; розміри та маса конструкцій; відстань транспортування вантажів; напрям транспортування (горизонтальний, вертикальний); засоби вантаження і розвантаження; температура вантажів та навколишнього повітря.

Кількість транспортних одиниць (N_т ) при циклічному завантаженні встановлюється за умови безперебійної роботи навантажувальних засобів за формулою

N_т = t_т / t_п, (3.1)

де t_т , t_п - відповідно тривалість виробничого циклу транспортної одиниці та тривалість навантаження, хв

t_т = t_п + 2·60 L / V_ср + t_р + t_м, (3.2)

L - відстань транспортування вантажу, км; V_ср - середня швидкість переміщення автотранспортного засобу, км/год; t_р,, t_м - відповідно тривалість розвантаження і маневрів транспортного засобу, хв.

 

Для навантажувальних машин безперервної дії кількість транспортних одиниць визначається за формулою

N_т = П_п / П_т, (3.3)

де П_п, П_т - відповідно змінна продуктивність навантажувального засобу і транспортної одиниці.

 

Якщо ведучим процесом є транспортування вантажів, то кількість автомобілів для окремого технологічного процесу визначається за формулою ,(3.4)

де Q – інтенсивність подачі матеріалу або його відвезення, т/год, м³/год; t_т - тривалість виробничого циклу транспортної одиниці; к_о – коефіцієнт, який враховує втрати часу (1,1…1,15); q – вантажопідйомність автомобіля, т.

 

Важливою складовою ланкою транспортних робіт є вантажно-розвантажувальні роботи.

При вантажно-розвантажувальних роботах необхідно використовувати інвентарні стропи чи спеціальні вантажозахватні пристрої. Вантажні гаки повинні мати запобіжні замикаючі пристрої, а способи стропування не повинні допускати падіння чи зісковзування вантажу. В процесі експлуатації не рідше як один раз протягом 6 місяців проводиться технічний огляд всіх вантажозахватних пристроїв.

Заздалегідь проведена підготовка будівельного майданчика є запорукою досягнення високого рівня організації праці. Розкладання конструкцій та розміщення місць складування слід здійснювати відповідно до технологічних рішень організації складу. Штабелі з важкими елементами розміщують ближче до рейкового ходу крана, а з легшими – в глибині складу, ширина якого визначається вильотом стріли крана. Суміжні штабелі укладають на відстані не менш як 0,2 м один від одного.

Повздовжній прохід повинен знаходитися посередині складу, а поперечні проходи – через 25…30 м при ширині їх не менш як 0,7 м.

Збірні залізобетонні та бетонні вироби складають у місцях, визначених будгенпланом та планом розміщення деталей, розробленими у проекті виконання робіт. Під час зберігання збірні вироби по можливості повинні мати таке положення, яке б відтворювало умови їх роботи в будівлі, щоб не викликати перенапруги в бетоні. При зберіганні виробів у штабелях, тобто в горизонтальному положенні, перший елемент та всі наступні слід укладати на дерев’яні прокладки перерізом 6×6 або 10×10 см, які встановлюються строго горизонтально.

Максимальна висота штабеля разом з прокладками не повинна перевищувати 2,5 м. Стінові панелі встановлюються вертикально у спеціальні касети. Допускається складувати їх в похилому стані в пірамідах.

Металеві конструкції у вигляді лінійних елементів прокатного профілю вкладають в штабелі висотою не більше 1,5 м з прокладками між рядами.

Поверхня землі на місці складу повинна бути ретельно спланована і ущільнена. Для відведення талих та дощових вод поверхня складу повинна мати похил 1…2⁰ в бік зовнішнього контуру. На майданчиках, де виконують вантажно-розвантажувальні роботи, у відповідних місцях необхідно встановити таблички „В’їзд”, „Виїзд” і т. ін.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Як класифікується горизонтальний транспорт в будівництві за призначенням?

2. Якими показниками характеризується інтенсивність перевезень вантажів?

3. Як класифікуються автомобільні дороги за призначенням?

4. За яким рівнянням визначають тривалість виробничого циклу транспортної одиниці?

5. Назвіть вимоги до вантажно-розвантажувальних робіт і організації складського господарства.

 

ТЕМА 4. БЕТОННІ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННІ РОБОТИ

 

Загальні відомості

Бетон та залізобетон є основними матеріалами, які широко використовують в сучасному будівельному виробництві.

Бетон – це штучний кам’яний матеріал, одержаний в результаті твердіння ретельно перемішаної та ущільненої суміші із в’яжучої речовини, води, дрібного та крупного заповнювачів, взятих в певних пропорціях (рис. 4.1). До затвердіння цю суміш називають бетонною.

 

 

 

Рис. 4.1. Схема складових частин бетону

Залізобетоном називають матеріал, в якому з’єднані в одне ціле сталева арматура та бетон.

Бетон характеризується такими значеннями своїх властивостей:

· щільність 2200…2500 кг/м³;

· міцність – В 3,5; В 5; В 10; В 12,5; В15; В 20; ….В 60 (МПа);

· водонепроникність – W 2; W4; W6; W8; W 10; W 12 (відповідає тиску води 0,2…1,2 МПа без її просочування);

· морозостійкість – F 50; F 75; F 100; ….F500.

Визначення кількісного складу складових частин бетону виконується за формулами:

· водо-цементне співвідношення

В/Ц = АR_ц / (R_б + 0,5 АR_ц); (4.1)

· кількість цементу на 1 м³ бетону

Ц= В/ (В/Ц), кг; (4.2)

· кількість щебеню на 1 м³ бетону

Щ=1000/ ( Р_щ/ + 1/ ), кг; (4.3)

· кількість піску на 1 м³ бетону

П = , кг; (4.4)

де А – коефіцієнт, який залежить від якості матеріалів; R_ц,R_б –міцність на стиск відповідно цементу і бетону в 28-добовому віці; - коефіцієнт розсування зерен щебеню, =1.2…1,46; Ц, Щ, П – кількість відповідно цементу, щебеню, піску в 1 м³ бетону; Р_щ – порожнистість щебеню; - насипна маса щебеню; , - щільність відповідно щебеню, цементу, піску.

 

Залежно від способу влаштування розпізнають монолітні, збірні та збірно-монолітні бетонні і залізобетонні конструкції.

Монолітні конструкції влаштовують безпосередньо на будівництві, встановлюючи в проектному положенні арматуру і вкладаючи бетонну суміш в спеціально підготовлені форми – опалубку.

Збірні конструкції елементів, виготовлених на заводах залізобетонних виробів, встановлюють на будівельному майданчику.

Збірно-монолітні конструкції влаштовують безпосередньо на будівництві із збірних елементів, які з’єднуються в єдине ціле монолітними ділянками.

Залізобетонні конструкції залежно від способу армування можуть бути з ненапруженою і напруженою арматурою.

Влаштування бетонних та залізобетонних конструкцій - це складний процес, який складається із заготівельних, транспортних та монтажно-укладальних процесів.

Заготівельні процеси включають виготовлення опалубки, заготовляння арматури, приготування бетонної суміші.

Транспортні процеси включають доставляння з місць виготовлення до будівельного майданчика опалубки, риштувань, арматури, арматурно-опалубних блоків, бетонної суміші та устаткування.

Монтажно-укладальні роботи виконують безпосередньо на будівельному майданчику і включають встановлення опалубки та арматури в проектне положення, подачу бетонної суміші, її вкладання та ущільнення, догляд за бетоном, зняття опалубки з конструкцій та їх оздоблення.

В процесі влаштування бетонних та залізобетонних конструкцій і споруд виконуються опалубні, арматурні та бетонні роботи (рис. 4.2).

 

 

Рис. 4.2. Структура бетонних та залізобетонних робіт

 

Улаштування опалубки

Опалубка - це форма, в яку вкладають бетонну суміш для одержання бетонних чи залізобетонних конструкцій заданих розмірів, форми і положення в просторі.

В опалубні форми вкладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення бетоном потрібної міцності.

Опалубку розпізнають за такими ознаками:

- за кількістю циклів використання –опалубка неінвентарна (застосована тільки один раз) та інвентарна (багатооборотна);

- за матеріалами, що використовуються для її виготовлення – із дерева, металу, синтетичних матеріалів, матеріалів на основі цементних в’яжучих та комбінована;

- за конструктивними особливостями – індивідуальна, незнімна, розбірно-переставна, блочна, ковзна, котюча, пневматична.

Індивідуальну опалубку застосовують для спорудження конструкцій складних, неповторних форм.

Незнімна опалубка складається із формоутворюючих елементів (плит, оболонок, блоків), кріплень та підтримуючих елементів. Після бетонування формоутворюючі елементи з монолітної конструкції не знімають і вони утворюють з нею єдине ціле.

Розбірно-переставна опалубка складається із окремих щитів, підтримуючих елементів та кріплень. На висоті опалубні щити підтримуються риштуванням із інвентарних стояків та прогонів. Розрізняють два види розбірно-переставної опалубки – дрібнощитову (при висоті меншій 0,5 м) та великощитову (при висоті більшій 0,5 м) (рис. 4.3, 4.4).

Рис. 4.3. Основні способи кріплення розбірно-переставної опалубки:

а, б – дрібнощитової; в, г - великощитової: 1 – кілок; 2 – риштування; 3 - металева стяжка

Рис. 4.4. Схеми кріплення великощитової опалубки:

а – при висоті блоків до 3 м; б – при висоті блоків до 5 м; в - при близькому розміщенні укосів котловану; г, д – для похилих поверхонь; е – при бетонуванні балок і покриттів

Блочна опалубка – це опалубна форма, яку монтують і демонтують у суцільному вигляді; застосовується для бетонування однотипних конструкцій (основ під колони, колон, балок).

Ковзна опалубка відрізняється від інших видів опалубки тим, що при переміщенні по висоті вона не відділяється від конструкції, яку бетонують, а ковзає по її поверхні за допомогою підйомних пристроїв. Таку опалубку застосовують для бетонування висотних споруд з незмінною за висотою формою плану (силосні башти, елеватори, будинки).

Котюча опалубка – це опалубна форма з механічним пристроєм для її відривання, опускання та стулювання, встановлена на візках, що переміщаються колією. Цю опалубку використовують для бетонування лінійновидовжених споруд постійного перерізу по довжині (тунелів, траншейних складів, стінових конструкцій).

Пневматичну опалубку застосовують для бетонування купольних та склепінчастих покриттів із залізобетонних оболонок завтовшки 30…100 мм.

Вибір опалубки проводять з урахуванням її відповідності до споруджуваних конструкцій та економічної ефективності її застосування. При цьому перевагу віддають технологічним факторам, через те, що вони визначають можливість застосування опалубки і умови забезпечення якості споруджуваної конструкції.