Які категорії населення не можуть бути застрахованими за договорами страхування життя.

а. пенсіонери, інваліди;

б. особи, що визнані недієздатними, інваліди І та непрацюючі інваліди II групи, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД;

в. громадяни інших країн;

г. усі відповіді правильні.

51. Пенсійне забезпечення здійснюється за рахунок:

а. державних пенсійних систем, пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями;

б. тільки за рахунок державних пенсійних систем;

в. пенсійних фондів і банківських установ;

г. за рахунок благодійних внесків.

52. Видами пенсійного страхування є:

а. страхування щомісячної довічної додаткової пенсії;

б. страхування щомісячної пенсії на визначений строк;

в. страхування довічної обумовленої пенсії;

г. усі відповіді правильні.

53. Види страхування від нещасних випадків:

а. колективне, добровільне;

б. обов'язкове, індивідуальне;

в. колективне, індивідуальне;

г. колективне, індивідуальне, добровільне.

54. Добровільне особисте страхування поширюється на:

а. страхування життя;

б. страхування від нещасних випадків;

в. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

г. усі відповіді правильні.

55. Пенсійне страхування є різновидом:

а. страхування ренти;

б. страхування відповідальності;

в. страхування домашнього майна;

г. медичного страхування.

56. Страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя відрізняється тим, що:

а. у разі страхування від нещасних випадків по закінченні терміну дії договору страхова сума не виплачується і сплачені внески по закінченні терміну дії договору страхування не повертаються;

б. у разі страхування від нещасних випадків по закінченні терміну страхування передбачається повернення сплачених внесків;

в. у разі страхування від нещасних випадків по їх настанні договір припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми;

г. існує інший варіант відповіді.

57. Транспортна організація за договорами обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виступає:

а. страховим агентом;

б. страховим брокером;

в. перестраховим брокером;

г. співстраховиком.

58.Для страхування життя має значення:

а. громадянство;

б. вік застрахованого;

в. специфіка роботи страхувальника;

г. усі відповіді правильні.

59. Поняття державне обов’язкове особисте страхування означає:

а. це означає, що воно проводиться на підставі Закону, а джерелом сплати страхових платежів є Державний бюджет і в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками;

б. це означає, що держава вимагає від страховиків обов'язково виплатити страхову суму;

в. це означає, що держава покладає виконання обов'язків страховика на державну страхову компанію;

г. це означає, що держава покладає виконання обов’язків страховика на місцеві фінансові органи.

60. Виплата страхових сум з обов’язкового особистого страхування проводиться:

а. день настання страхового випадку;

б. в термін, визначений компетентним органом, після отримання страховою компанією всіх необхідних документів;

в. негайно – після одержання страховою компанією всіх необхідних;

г. документів; на третій день настання страхового випадку.

61.До страхових випадків з обов’язкового особистого страхування на транспорті належить:

а. одержання застрахованим травми;

б. тимчасова втрата застрахованим працездатності або встановлення інвалідності;

в. загибель або смерть, одержання травми в разі встановлення інвалідності або тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті;

г. правильна відповідь відсутня.

62. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку страхове відшкодування за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті становить:

а. 90 % страхової суми;

б. 100 % страхової суми;

в. 50 % страхової суми;

г. 80 % страхової суми.

63. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на:

а. пасажирів залізничного транспорту;

б. пасажирів морського транспорту на міжнародних перевезеннях;

в. пасажирів морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

г. пасажирів автомобільного транспорту на міжміських маршрутах.

64. На визначення групи ризику під час страхування від нещасних випадків впливає:

а. ступінь ризику професії;

б. вік застрахованих;

в. вік та ступінь ризику професії застрахованого;

г. ступень акредитації підприємства.

65. На розмір тарифної ставки під час добровільного страхування від нещасних випадків:

а. група ризику;

б. група ризику, вид страхування;

в. вік застрахованих;

г. вид страхування, вік застрахованих.

66. Нещасний випадок – це:

а. короткочасна подія, що призвела до тимчасової втрати працездатності;

б. раптова, короткочасна та незалежна від волі застрахованої особи подія, що відбулась і призвела до смерті застрахованої особи або до погіршення здоров’я;

в. несподіване погіршення здоров’я;

г. головний біль, біль у горлі, підвищення температури.

67. З договору страхування від нещасних випадків виключаються:

а. самогубство або замах на нього;

б. травми і смерть застрахованого, отримані як результат алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

в. навмисне заподіяння застрахованого самому собі тілесних ушкоджень;

г. усі відповіді правильні.

68. Розмір страхового відшкодування за страхуванням від нещасних випадків визначається:

а. характером страхового випадку й умовами страхування;

б. тільки лише умовами страхування;

в. характером страхового випадку;

г. має фіксовану суму.

69. Обов'язковим видом особистого страхування від нещасних випадків є:

а. страхування від нещасних випадків на транспорті;

б. страхування працівників від нещасних випадків на виробництві;

в. медичне страхування;

г. пенсійне страхування.

70. Страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя відрізняється тим, що…

а. у разі нещасних випадків договір страхування припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми;

б. довгострокове страхування життя передбачає накопичення внесків, а страхування від нещасних випадків – ні;

в. вони належать до різних галузей страхування;

г. вони не відрізняються.

71. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві здійснюють:

а. Пенсійний фонд України;

б. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

в. страхові компанії, що мають відповідну ліцензію;

г. усі наведені вище суб’єкти.

72. Сума страхового відшкодування за добровільним особистим страхуванням від нещасних випадків залежить від:

а. суми витрат на лікування постраждалого;

б. ліміту відповідальності страховика;

в. виплат із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

г. ступеня втрати працездатності постраждалого.

73. Видами виключно добровільного страхування в Україні є:

а. страхування життя;

б. страхування від нещасних випадків;

в. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

г. усі відповіді правильні.

74. Договір добровільного медичного страхування може бути:

а. індивідуальним;

б. колективним;

в. як індивідуальним, так і колективним;

г. лише індивідуальним.

75. Під час укладення договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:

а. страховиком;

б. страхувальником;

в. лише застрахованим;

г. страховиком, страхувальником, застрахованим та медичним закладом.

76. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать від:

а. програми медичного страхування;

б. фінансових можливостей страхувальника;

в. бажання страховика;

г. соціального статусу страхувальника.

77. Об’єктом медичного страхування є:

а. захист від тілесних ушкоджень страхувальника;

б. витрати на лікування застрахованої особи;

в. втрата працездатності страхувальником;

г. усі відповіді правильні.

78. Суб’єктами медичного страхування в Україні є:

а. страховики та страхувальники;

б. страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи;

в. застраховані, медичні установи;

г. страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи, банки.

79. Програми добровільного медичного страхування не включають такі захворювання:

а. злоякісні новоутворення;

б. венеричні хвороби;

в. СНІД;

г. усі відповіді правильні.

80. Медична установа як суб’єкт обов’язкового медичного страхування повинна:

а. мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування;

б. пройти лише акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

в. мати ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування і пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

г. правильна відповідь відсутня.

81. Страхування осіб, що виїжджають за кордон – це вид:

а. медичного страхування;

б. страхування життя;

в. страхування від нещасних випадків;

г. майнового страхування.

82. Обов'язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата страхових внесків покладається на:

а. роботодавців;

б. працівників;

в. всіх застрахованих;

г. роботодавців та працівників.

83. Взаємовідношення між страховою організацією і медичним закладом такі:

а. немає офіційних взаємовідносин;

б. медична установа вибірково надає медичну допомогу і лікування застрахованих;

в. укладається договір про співпрацю щодо надання медичної допомоги і лікування застрахованих за умови договорів добровільного медичного страхування;

г. правильна відповідь відсутня.

84. Обов’язкове медичне страхування поширюється:

а. тільки на населення віком від 16 до 50 років;

б. на населення з професійними захворюваннями, окрім працівників ДАІ;

в. на державних службовців і працівників державних підприємств;

г. на всі верстви населення та не залежить від віку, стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.

85. Принципи, на яких базується обов’язкове медичне страхування:

а. загальності;

б. державності;

в. некомерційності;

г. усі відповіді правильні.

86. Страхова сума за договорами добровільного медичного страхування визначається:

а. за розміром страхової премії;

б. за розміром страхового відшкодування;

в. згідно зі строком, переліком та вартістю наданих медичних послуг;

г. за домовленістю між страховиком і медичною установою.

87. Страхова компанія на здійснення обов'язкового медичного страхування повинна мати:

а. дозвіл Держфінпослуг;

б. ліцензію;

в. письмовий дозвіл;

г. дозвіл Кабінету Міністрів України.

88. Страхування асистанс – це:

а. страхування на випадок захворювання;

б. страхування від нещасних випадків на виробництві;

в. страхування осіб, що виїжджають за кордон;

г. обов’язкове медичне страхування.

89. Страхування майна юридичних осіб найчастіше здійснюється:

а. за системою першого ризику;

б. за системою пропорційної відповідальності;

в. за системою граничної відповідальності;

г. на обов’язковій основі.

90. У страхуванні майна юридичних осіб виділяють такі види договорів:

а. простий, складний, додатковий, вибірковий;

б. основний, додатковий, вибірковий, спеціальний;

в. основний, простий, складний, спеціальний;

г. простий, складний, комплексний.

91. Під час укладення договору страхування майна підприємства, оцінювання його основних фондів здійснюється:

а. на основі їх залишкової вартості за вирахуванням величини зносу;

б. на основі їх первісної вартості без вирахування величини зносу;

в. на основі домовленості між страхувальником і страховиком;

г. на основі їх повної балансової вартості за вирахуванням розміру страхової премії.

92. Строк дії договору страхування відповідальності виробника за якість продукції:

а. є необмеженим;

б. відповідає гарантійному строку на продукцію страхувальника;

в. відповідає гарантійному строку страховика;

г. залежить від перестрахування.

93. Під час укладення договору страхування відповідачем перед страхувальником є:

а. винна особа;

б. працівник;

в. роботодавець;

г. страхова компанія.

94. Під час укладення договору страхування від перерв у виробництві відшкодовуються:

а. зворотні збитки;

б. непрямі збитки;

в. прямі збитки;

г. всі відповіді правильні.

95. В основу страхування основних засобів покладено:

а. відшкодування збитків страхувальника, страховий захист майна;

б. страховий інтерес, страховий ризик;

в. максимальна сумлінність сторін;

г. правильна відповідь відсутня.

96. Майно, яке підлягає страхуванню згідно з основним договором:

а. майно, отримане підприємством за договором майнового найму;

б. продукція, отримана від населення для переробки, зберігання;

в. усе майно, що належить підприємству;

г. майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт.

97. Майно, яке підлягає страхуванню за додатковою угодою:

а. майно, призначене для проведення дослідницьких та експериментальних робіт, об'єкти незавершеного будівництва, майно, яке не застраховане в наймодавця;

б. передавальні пристрої, силові та робочі машини, об'єкти незавершеного будівництва;

в. дорогоцінні метали;

г. передавальні пристрої, силові та робочі машини.

98. Майно, яке підприємства не приймається на страхування:

а. грошові кошти (готівка), деревина під час сплаву, акції, облігації та інші цінні папери;

б. готова продукція, інвентар, сировина, деревина під час сплаву, акції;

в. будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва.

г. сільськогосподарські тварини.

99. За основу під час оцінювання основних засобів береться:

а. фактична вартість;

б. повна балансова (первісна) вартість;

в. фактична собівартість;

г. дійсна вартість.

100. Страхування ризику втрати прибутку підприємства як правило є:

а. обов’язковим видом страхування;

б. колективним видом страхування;

в. незалежним видом страхування;

г. комплементарним (приєднаним до іншого виду) видом страхування.

101. Втрати, які враховують під час страхування прибутку:

а. прибуток, не отриманий страхувальником, витрати, які мають постійний характер;

б. прибуток, не отриманий контрагентами страхувальника;

в. витрати, які мають змінний характер.

г. прибуток отриманий контрагентами страхувальника, витрати, які мають змінний характер.

102. Термін відшкодування — це термін, протягом якого:

а. страховик має право розраховуватися із клієнтом;

б. визначаються збитки, яких зазнав страхувальник;.

в. страховик повинен повернути страхувальнику страхові платежі;

г. страхових може скористатися правом на суброгацію.

103. Види страхування, які не належать до майнового:

а. страхування транспортних засобів;

б. страхування нерухомості;

в. страхування сільськогосподарських тварин;

г. усі названі види є майновими.

104.У разі настання страхового випадку страхувальник перш за все повинен:

а. повідомити про це страховику;

б. скласти страховий акт;

в. обчислити суму збитку;

г. викликати страхового агента.

105. Оцінка, за якою приймають на страхування готівку в касі підприємства:

а. дійсна вартість;

б. фактична собівартість;

в. в межах ліміту каси;

г. не приймається на страхування.

106. Майно, отримане за договорами оренди чи лізингу:

а. страхується за ринковою вартістю;

б. страхується за договірною вартістю;

в. страхується за балансовою вартістю за даними обліку орендодавця;

г. не приймається на страхування.

107. Розмір збитку в разі втрати майна юридичної особи встановлюється:

а. в розмірі фактичної вартості з урахуванням витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

б. в розмірі фактичної вартості без урахування витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

в. в розмірі витрат на придбання аналогічного майна;

г. за домовленістю сторін.

108. Страхові премії за договорами страхування майна юридичних осіб сплачуються як правило:

а. одноразово;

б. щомісячно;

в. щоквартально;

г. щорічно.

109. Чинник, який зумовлює найбільшу потребу в сільськогосподарському страхуванні, – це:

а. сезонність вирощування сільськогосподарських культур;

б. коливання цін на сільськогосподарську продукцію;

в. знищення врожаю через засуху;

г. необхідність отримання банківського довгострокового кредиту.

110. Випадки, які є страховими:

а. недоотримання врожаю через несвоєчасність збирання;

б. значне пошкодження сільськогосподарських культур градом;

в. недоотримання врожаю через використання неякісного насіння;

г. усі випадки є страховими.

111. Під час страхування врожаю сільськогосподарських культур сума страхового відшкодування залежить від:

а. кількісних утрат врожаю в поточному році порівняно з попередніми 5 роками в розрахунку на 1 га;

б. вартості витрат на посів і вирощування сільськогосподарської культури;

в. наявності укладених договорів на реалізацію продукції;

г. у разі усіх наведених вище факторів.

112.Тварини, які підлягають страхуванню в обов’язковому порядку – це:

а. сільськогосподарські тварини, що належать приватним підприємствам;

б. сільськогосподарські тварини, що належать державним підприємствам;

в. лише робочі тварини;

г. робочі та сільськогосподарські тварини, що мають племінну цінність.

113. Події які є страховими під час страхування тварин:

а. інфекційні хвороби;

б. стихійні лиха;

в. напад диких звірів;

г. усі наведені вище.

114. Вибіркове страхування сільськогосподарських культур означає для страхувальника:

а. вибір форми страхування;

б. вибір обсягу страхового покриття;

в. вибір об’єктів страхування;

г. вибір порядку сплати страхових внесків.

115. Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається:

а. у строк, визначений Кабінетом міністрів України;

б. строк, визначений агрономічними службами;

в. строк, визначений Фондом аграрних страхових субсидій;

г. за домовленістю між страховиком і страхувальником.

116. Якщо збільшується розмір посівної площі, то агровиробник може укласти:

а. комбінований договір страхування;

б. комплексний договір страхування;

в. вибірковий договір страхування;

г. додатковий договір страхування.

117. Максимальний розмір страхового покриття за договором добровільного страхування врожаю сільськогосподарських культур становить:

а. 100 %;

б. 70 %;

в. 50%;

г. 30%.

118. Збиток від вимушеного забою тварин може бути визначений:

а. за вартістю, необхідною для придбання нової тварини;

б. за балансовою вартістю дорізаної тварини;

в. за залишковою вартістю (первинна вартість за мінусом нарахованої амортизації)

г. за залишковою вартістю з урахуванням витрат на забій і вартості отриманого м'яса.

119. Джерелами формування коштів Фонду аграрних страхових субсидій не можуть бути:

а. відрахування страховиків;

б. відрахування страхувальників;

в. внески з державного бюджету;

г. кредити державного бюджету.

120. Сума франшизи, у межах якої здійснюється відшкодування із Фонду аграрних страхових субсидій:

а. 10% суми застрахованого ризику;

б. 20% суми застрахованого ризику;

в. 30% суми застрахованого ризику;

г. не обмежено.

121. Під час страхування багаторічних насаджень об’єктами страхування можуть бути:

а. лише самі багаторічні насадження на випадок їх втрати;

б. лише врожай багаторічних насаджень;

в. самі багаторічні насадження та їх врожай;

г. витрати на вирощування багаторічних насаджень.

122. Обов’язковому страхуванню не підлягають:

а. тварини, що мають племінну цінність;

б. зоопаркові тварини;

в. циркові тварини;

г. будь-які з указаних вище, якщо їх вік – молодше 1 року.

123. До прямих збитків під час обов’язкового страхування тварин відносять:

а. різницю між страховою сумою на кожну тварину та вартістю придатного до споживання м’яса;

б. витрати на ліки та введення їх хворій тварині;

в. витрати на транспортування тварини за направленням спеціаліста ветеринарної медицини на м’ясозаготівельний пункт;

г. усі наведені витрати.

124. Об’єктами добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств не можуть бути:

а. будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка;

б. документи, готівка та цінні папери;

в. урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень;

г. сільськогосподарські тварини.

125. Птиця яйценосних порід приймається на страхування за договорами:

а. добровільного страхування тварин;

б. обов’язкового страхування тварин;

в. комплексного страхування;

г. індексного страхування.

126. У страхуванні сільськогосподарських ризиків по настанні страхового випадку збитки визначаються у страховому акті, який складається:

а. виключно страховиком;

б. страховиком, або уповноваженою ним особою;

в. страхувальником;

г. страхувальником, або уповноваженою ним особою;

127. До страхування технічних ризиків належить:

а. страхування авто перевізника;

б. страхування будівельно-монтажних робіт;

в. страхування вантажів;

г. страхування транспортних засобів при перевезенні вантажів.

128. Страхування технічних ризиків за змістом об’єктів страхування відноситься до:

а. майнового страхування;

б. страхування відповідальності;

в. особистого страхування;

г. декількох галузей страхування.

129. Об’єктом страхування будівельно-монтажних робіт можуть бути:

а. будівельні документи та креслення;

б. заробітна плата будівельників;

в. машини та обладнання для проведення монтажних робіт;

г. усі наведені вище об’єкти.

130. За договором страхування будівельно-монтажних робіт не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

а. внутрішніх пошкоджень будівельних машин;

б. удару блискавки;

в. аварії інженерних мереж;

г. протиправних дій третіх осіб.

131. Договір страхування будівельно-монтажних робіт укладається на:

а. один рік;

б. період виконання будівельно-монтажних робіт;

в. період виконання найбільш ризикованих робіт;

г. необмежений період.

132. Страховий захист коли під час страхування будівельно-монтажних робіт починається:

а. після затвердження плану будівництва;

б. після затвердження кошторису;

в. після вивантаження будівельних матеріалів і техніки на будівельному майданчику;

г. після підписання договору страхування.

133. Страхова оцінка об’єкта будівництва під час страхування будівельно-монтажних ризиків має дорівнювати:

а. дійсній вартості;

б. відновлювальній вартості;

в. залишковій вартості;

г. вартості будівництва.

134. Об’єктами страхування машин від поломок не можуть бути:

а. машини, що виробляють енергію;

б. автотранспортні засоби;

в. верстати;

г. механічне обладнання.

135. Страхування машин від поломок не передбачає покриття збитків від:

а. впливу електроенергії у вигляді короткого замикання;

б. пожежі;

в. фізичного вибуху;

г. перевантаження, перегріву, заклинювання.

136. Договір страхування машин від поломки укладається на:

а. один рік;

б. період від 1 місяця до одного року;

в. період виконання найбільш ризикованих робіт;

г. необмежений період.

137. Страховий захист машин від поломки надається:

а. тільки на території України;

б. незалежно від місця розташування об’єктів;

в. виключно за адресою, вказаною в договорі;

г. за адресою, вказаною в договорі, з можливістю розширення покриття при тимчасовому їх переміщенні.

138. У разі загибелі застрахованої електронної техніки розмір збитку визначається як:

а. вартість відновлення техніки;

б. вартість на момент укладення договору страхування з урахуванням суми зносу і залишків техніки;

в. балансова вартість техніки;

г. певний відсоток від страхової суми за договором страхування.

139. Страхування CAR — це:

а. страхування монтажних ризиків;

б. страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

в. страхування машин;

г. страхування електронних пристроїв.

140. Страхування ЕAR — це:

а. страхування монтажних ризиків;

б. страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

в. страхування машин;

г. страхування електронних пристроїв.

141. Загальне обмеження щодо відшкодування збитків під час страхування технічних ризиків, яке є виключенням зі складу страхових випадків, – це:

а. пожежа;

б. протиправні дії третіх осіб;

в. військових дії та страйки;

г. помилки користувачів техніки.

142. Предмет застави, який страхує під час надання кредитів, – це:

а. договір особистого страхування;

б. договір відповідальності;

в. договір банківського страхування;

г. договір майнового страхування.

143. Під час укладання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може виступати:

а. тільки юридична особа;

б. тільки фізична особа;

в. юридична або фізична особа;

г. страхова компанія та її представництва.

144. Страхова сума під час укладання договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту залежить від:

а. страхової премії;

б. страхового відшкодування;

в. суми кредиту, що видається, і відсотків за ним;

г. суми страхової виплати.

145. Види страхування, які найбільше подібні між собою – це:

а. продаж за «факторингом» — продаж «у розстрочку»;

б. продаж за «факторингом» — лізинг;

в. продаж «у розстрочку» — лізинг;

г. немає схожих.

146. Під час страхуванні споживчих кредитів страхувальником є:

а. юридична особа;

б. підприємства, організації;

в. фізична й юридична особа;

г. фізична особа.

147. Назвіть суб’єктів гарантійного страхування:

а. позичальник, кредитор, страховик-гарант;

б. страховик, гарант;

в. застрахований, страхувальник;

г. бенефіціант, позичальник, страхувальник.

148. На автомобільному транспорті обов’язковим видом страхування є:

а. страхування каско;

б. страхування карго;

в. страхування відповідальності водіїв;

г. страхування водіїв та пасажирів від нещасного випадку.

149. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, – це:

а. на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

б. на настання дорожньо-транспортної пригоди.

в. на настання стихійних лих;

г. усі відповіді правильні.

150. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як марка транспортного засобу, його колір та термін експлуатації, наявність протиугонних пристроїв, місце зберігання транспортного засобу, – це:

а. на настання стихійних лих;

б. на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

в. на настання дорожньо-транспортної пригоди;

г. на розмір втрати товарної вартості;

151. Об'єктом страхування наземного транспорту є:

а. водій та пасажири цього застрахованого транспортного засобу;

б. цивільна відповідальність власника цього застрахованого транспортного засобу;

в. витрати, що є наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: штраф, оплата орендованого автомобіля, проживання в готелі, втрата прибутку, моральні збитки, видатки на відрядження тощо;

г. правильна відповідь відсутня.

152. Втрата товарної вартості – це:

а. окремий об'єкт страхування під час страхування транспортного засобу;

б. окремий ризик під час страхування транспортного засобу;

в. умовна величина зниження дійсної вартості відновленого після пошкодження транспортного засобу під час визначення розміру матеріального збитку;

г. погіршення зовнішнього вигляду автомобіля внаслідок страхового випадку.

153. На розмір страхового тарифу під час страхування транспортного засобу від крадіжки найбільшим чином впливає:

а. наявність протиугінних пристроїв;

б. марка транспортного засобу;

в. місце зберігання;

г. усі відповіді правильні.

154. Під час укладання договору авто-каско застосовується:

а. проста та складна франшиза;

б. комплексний страховий тариф;

в. умовна та безумовна франшиза;

г. простий та складний страховий тариф.

155. У разі знищення транспортного засобу, застрахованого на повну вартість:

а. страхова компанія виплачує всю страхову суму за мінусом безумовної франшизи;

б. страхова компанія виплачує страхове відшкодування за мінусом умовної франшизи;

в. страховик виплачує половину суми;

г. страховик виплачує викупну суму.

156. Якщо застрахованим транспортним засобом за страхуванням КАСКО перевозиться вантаж, то при настанні страхового випадку:

а. страхова компанія виплатить викупну суму;

б. страхова компанія зменшує страхове відшкодування;

в. страхова компанія в разі пошкодження вантажу не виплачує страхового відшкодування;

г. дія договору страхування припиняється.

157. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» почав діяти:

а. 1 січня 2004 р.;

б. 1 лютого 2003 р.;

в. 20 грудня 2004 р.;

г. 1 січня 2005 р.

158. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є:

а. укладення звичайних договорів;

б. виплати компенсацій по звичайних договорах;

в. виплати компенсацій по додаткових договорах;

г. управління централізованими страховими резервними фондами.

159. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір страхових платежів не залежить від:

а. об’єму двигуна;

б. сфери використання транспортного засобу;

в. водійського стажу;

г. страхової суми.

160. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик звільняється від виплати відшкодування збитку у разі:

а. завдання шкоди з вини водія транспортному засобу;

б. що завдання шкоди навколишнім середовищем;

в. завдання шкоди майну третіми особами;

г. завдання шкоди здоров’ю третіми особами.

161. Під час укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальнику присвоюється клас залежно:

а. від частоти страхових випадків;

б. від типу транспортного засобу;

в. від стажу водіння;

г. від сплаченої страхової премії за минулим договором страхування.

162. Клас, який присвоюється страхувальнику, якщо він уперше укладає договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

а. 13;

б. 7;

в. М;

г. 3.

163. Франшиза під час укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюється у розмірі:

а. 10% від страхової суми;

б. що не перевищує 2% ліміту відповідальності страховика;

в. що не перевищує 2% ліміту відповідальності страхувальника;

г. 5% від страхової премії.

164. Поліс «Зелена картка» – це:

а. поліс, що діє на території більшості країн Європи;

б. поліс зі страхування КАСКО;

в. внутрішній поліс України;

г. поліс, що передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.

165. Страхування вантажів – це:

а. каско страхування;

б. карго страхування;

в. накопичувальне страхування;

г. обмежене страхування.

166. Об'єктом страхування в разі добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) є:

а. товарна вартість транспортного засобу на випадок втрати;

б. моральний збиток і недоотримані доходи;

в. транспортні засоби, життя, здоров'я водіїв і пасажирів;

г. відповідальність водія.

167. Поліси страхування вантажів поділяються на:

а. довгострокові та короткострокові;

б. обов’язкові та добровільні;

в. індивідуальні та колективні;

г. строкові та рейсові.

168. Об’єктами страхування засобів наземного транспорту не можуть бути засоби:

а. легкового транспорту;

б. вантажного транспорту;

в. гужового транспорту;

г. пасажирського транспорту.

169. Страхове покриття, за яким судновласник отримує компенсацію витрат із загальної аварії – це:

а. страхування відповідальності судновласника перед третіми особами;

б. особисте страхування від нещасного випадку;

в. страхування вантажів;

г. страхування каско суден.

170. Витрати, які не покриваються страхуванням каско суден:

а. вартість металу або запасних частин для ремонту судна;

б. витрати на перехід судна до місця ремонту;

в. витрати на подальше транспортування вантажу з ушкодженого судна до порту призначення;

г. витрати на заробітну плану екіпажу на час переходу до місця ремонту.

171. Ризик, який може включатися як до поліса страхування каско, так і страхування відповідальності судновласника – це:

а. відповідальність за шкоду навколишньому середовищу;

б. відповідальність судновласника за шкоду, заподіяну судну іншого власника;

в. пошкодження гвинто-кермового механізму;

г. додаткові витрати, пов'язані з ремонтом судна.

172. Ризики, які не покриваються Р&І клубами:

а. шкода навколишньому середовищу;

б. медичні витрати членів команди під час плавання;

в. відповідальність за пошкодження майна третіх осіб;

г. втрати фрахту в зв'язку з пошкодженням судна.

173. Страхування засобів водного транспорту в Україні:

а. є добровільним;

б. є обов'язковим;

в. може бути як добровільним, так і обов’язковим;

г. не здійснюється.

174. Збитки від військових, страйкових риз