Основи страхування ризиків підприємницької діяльності

У загальному розумінні підприємницький ризик – це ризик, що виникає в результаті будь-яких видів діяльності, пов¢язаний з виробництвом, реалізацією товарів та послуг, фінансово-кредитних операцій.

В умовах ринку підприємство не може розраховувати на покриття збитків від прояву ризиків за рахунок коштів бюджету, а можуть використовувати три основні варіанти для покриття збитків:

Þ самострахування (формування власних резервних фондів),

Þ об¢єднання підприємств і створення фондів взаємного страхування, у яких страхові внески учасників одночасно вступають їх пайовими вкладами у статутний капітал (такі товариства створюються переважно підприємствами однієї або суміжної галузі економіки для покриття однотипних ризиків),

Þ укладання страхової угоди із страховими компаніями.

Види С.:

1) страх-ня майна від вогню та інших небезпек; 2) страх-ня від перерв у вир-ві внаслідок знищення або пошкодж.застрах.майна; 3) страх-ня відповідальності товаровиробників.

Страхування на випадок від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Досить часто страхові події, які завдають збітків майну, парелельно призводять до зупинки виробництва. При цьому збитки в період вимушеного простою можуть значно перевищувати прямі збитки від ушкодження і втрати майна.

Для покриття таких втрат застосовується як додаток до стандартного договору страхування (вогневого) страхування від перерв у виробництві. Іноді таке страхування проводиться як самостійне.

Комплексне страхування (і від вогню, і від перерв у виробництві) вважається вигідним як для страхової компанії, бо ризики по цих договорах зазвичай одні й тіж самі і якщо страхова компанія уклала обидва ці договори, то вона зацікавлена у якнайшвидшому відновленні застрахованого майна, аби уникнути значних страхових виплат у зв¢язку із компнсацією страхувальникові втрат від перерв у виробництві.

У контексті цього страхування перерва у виробництві вважається такою, що наступила, якщо виробництво або інша діяльність (підприємницька), зазначена в договорі, повністю або частково припиняється внаслідок настання матеріальних збитків із застрахованим майном.

Обсяг відповідальності страховика при страхуванні перерв у виробництві здебільшого відповідає обсягу покриття за майновим страхуванням, але він, як правило, буває дещо ширшим, бо сюди включаються ще такі ризики, як втрати (простої) підприємства внаслідок недопостачання електроенергії, палива, недоподачі води, внаслідок аварії, що сталася не на підприємстві страхувальника, а на підприємствах, які забезпечують таке постачання.

Страхове покриття розширюється за рахунок того, що страхова компанія покриває втрати від простою не тільки майна, що належить підприємству, але й майна, яке не є його власністю, а використовується на умовах оренди, лізингу тощо.

Збиток підприємсва, який відшкодовує страхова компанія, включає:

• витрати страхувальника, які є умовно-постійними і зберігаються під час вимушеного простою:

- заробітна плата персоналу із нарахуваннями

- орендна плата за приміщення та устаткування

- податки і збори, які не залежать від результатіів діяльності

- проценти по кредитах

- амортизаційні відрахування

• недоотриманий прибуток за час простою

Під втратою прибутку, що покриває даний поліс, розуміють той очікуваний прибуток, який страхувальник отримав би від своєї діяльності за пероід вимушеного простою у виробництві. Право на компенсацію втрати прибутку підприємство має лише в тому випадку, якщо останні 12 місяців до настання страхової події воно отримувало прибуток від цієї діяльності.

Величина прибутку, недоотриманого під час простою, може бути розрахована шляхом множення обсягу недооотриманої продукції під час простою на рентабельність, яку підприємство мало протягом 12 місяців до настання страхової події.

Термін дії договору страхування 1 рік.

Страхова премія встановлюється індивідуально для кожного підприємсва (зазвичай вона у 1,5 рази більше, ніж премія по основному договору страхування майна).

У цьому виді страхування застосовується франшиза (або у відсотках, або у днях простою – 5-7 днів).

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, що виробляється.

Мета цього страхування полягає У:

- коменсації матеріальних втрат страхувальників у зв¢язку із необхідністю сплати ними збитків, завданих споживачам;

- захисті інтересів споживачів за шкоду, заподіяну їх життю, здоров¢ю та майну.

У практиіц страхування застосовується принцип вини: на товаровиробника лягає оюов¢язок довести свою невиновність за позовом споживача даної продукції, а саме він може довести, що:

- він не передавав дефектну продукцію до сфери збуту

- поставка здійснювалася не для отримання прибутку (наприклад, подарунок)

- він виготовив тільки частину продукту, а дефектною виявилася вся конструкція

- на момент передачі товару на збут він не міг виявити цей дефект, виходячи з рівня наукових та технічних знань того періоду

Страхова сума встановлюється, виходячи з обсягів товарообороту фірми-страхувальника і при цьому стновлюється ліміт відповідальності окремо за збитками, заподіяними життю і здоров¢ю споживачів, і окремо за збитками, заподіяними майну споживачів, а також за збитками у розрахунку на один інсцедент. Ліміти за збитками життю і здоров¢ю набагато вищі.

Тарифи коливаються від 0,1 до 0,6% (в деяких випадках 1%). Залежить розмір страхового тарифу від продукції, від організації просування товару на ринок, від країни-ексортера, від історії збитків за цим видом страхування для конкретного страхувальника. Договори страхування укладаються на строк, як правило, який відповідає гарантійному строку, встановлений на певний товар даного страхувальника. Договір може укладатися на більш довгий термін, але і підвищуються ставки страхової премії. Практично завжди ці договори передбачають франшизу.

Страхова премія обчислюється у відсотках від річного грошового обігу страхувальника на основі даних попередніх періодів (наприкінці ставка коригується згідно з реальним оборотом) або на 100 одиниць продукції.

Не покриваються страховиком здитки, пов¢язані із:

• змінами конструкцій товарів

• поліпшенням і замінами товарів, що споживаються

• витрати, пов¢язані із виданими без відома страховика гарантійними зобов¢язаннями

• збитки, які виникли через відхилення від технології виробництва та ремонту цих товарів

• збитки, пов¢язані із пошкодженням майна споживача продуктом, використання якого не було достатньо опробувано.

Страхування відповідальності роботодавця.

Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства.

Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.

В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:

Ø смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;

Ø отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;

Ø тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.

Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.

Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті - 100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи - 90-100%, ІІ група - 70-75%, ІІІ - 50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.

При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.

Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.