Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор та індекс цін.

ВВП -це сумарна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, виготовлених у країні протягом певного періоду часу. Номінальний ВВП - вартісний показник, обчислений за діючими ринковими цінами, тобто такими, які склались на момент його розрахунку. Реальний ВВП – вартісний показник обчислений за базовими (незмінними) цінами.

Якщо ВВП розраховується за поточними цінами, то в сусп-ві складається не зовсім правильне уявлення про стан економіки, життєвий рівень населення. Виходить, що ВВП збільшується і, отже, життєвий рівень повинен підвищуватись, а фактично він зменшується. Для точнішого вимірювання резельтатів економ. діяльності сусп-ва на показникові кількості вироблених в економіці товарів і послуг не повинно позначатися зміна цін (тому реальний краще).

На величину номін. ВВП впливають 2 чинники:?фізичний обсяг вир-ва і?рівень цін, а на величину реального ВВП - лише обсяг вир-ва. Тому: реальний ВВП = номін. ВВП / дефлятор ВВП. Звідси випливає, що дефлятор ВВП - це відношення ном. ВВП до реального. Дефлятор ВВП хар-є динаміку загального рівня цін в економіці:

Темп зростання реального ВВП = темп зрост. мінімального ВВП - дефлятор ВВП. Загальний рівень цін визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за допомогою індексу цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яке служить масштабом цін. Індекс цін показує відносну змінну середнього рівня цін за певний період.

Індекс цін визначається за формулою: індекс цін поточного року = ціни поточного року / ціни базового року * 100%. Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП, називають ВВП-дефлятором. Дефлятор визначається як середня зважена ціна всіх товарів та послуг у ВВП, а вага кожного товару дорівнює його частці у сумарному ВВП. Зведення номін. ВВП до реального відбув. шляхом інфлювання та дефлювання. ·якщо дефлятор ВВП більший за 1, то зведення номін. ВВП до реального назив. дефлюванням, ·якщо дефл. ВВП менший за 1, то зв. ном. ВВП до реал. назив інфлюванням.

 

25. Фактори, що впливають на сукупний попит

 

26. Сукупна пропозиція та її структура

Сукупна пропозиція — це величина реального рівень національного виробництва, який підприємства готові виробляти і продавати протягом року за певного рівня цін.

Крива су­купної пропозиції є висхідною. Додат­ний нахил цієї кривої економісти пояснюють зміною витрат на одиницю продукції, коли ре­альний національний продукт збільшується. Крива сукупної пропозиції має 3 відрізки — кейнсіанський, проміжний та класичний.

Кейнсіанський відрізок відбиває си­туацію, коли економіка перебуває у стані спаду і значна частка виробничих потужностей та робочої сили не вико­ристовується, рівень безробіття перевищує природний (5-6%). Збіль­шення обсягу виробництва на кейнсіанському відрізкові не веде до помітного зростання цін, бо витрати на одиницю продукції відчутно не змінюються.

Висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва супроводжу­ється зростанням цін. Економіка наближається до стану повної зайнятості. Витрати на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишалося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію.

Класичний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що економіка досягає повної зайнятості, тобто усі виробничі потужності завантажені, рівень безробіття не перевищує природного значення. Зростають ціни ресурсів і ви­трат і, зрештою, цін продуктів, але реальний обсяг виробництва помітно не змінюється.

Чинники, що визначають сук.пропозицію. Крива сукупної пропозиції показує величину пропозиції товарів і послуг за кожного рівня цін. На сукупну пропозицію впливають 2 групи чин­ників: цінові та нецінові.

До цінових чинників належать різноманітні змінні, які зі збільшенням обсягу націо­нального виробництва сприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищенню рівня цін. Коли зі збільшенням обсягу національного виробництва витрати на одиницю продукції і рівень цін починають швидко зростати, крива су­купної пропозиції стає крутою. Це означає, зростання цін і незначне збільшення обсягу виробництва.

Основними ціновими чинниками є: процентна ставка, рівень цін.

По-перше, це змінні, що починають діяти, коли національна економіка виходить за меж природного рівня виробництва (використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації; виникнення слабин у виробництві — проблеми із забезпеченням си­ровиною, транспортом тощо).

По-друге, це структурні та природні умови (неодночасне досяг­нення повної зайнятості в окремих галузях; використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються; збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах та ін.).

По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва; розширення збуту на дорогих ринках — віддалених, захищених митом, корумпованих то­що).

По-четверте, це інституційні чинники (екологічні нормативи та санкції; прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії; ставки непрямих податків та ін.). Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю про­дукції.

До нецінових чинників сукупної пропозиції нале­жать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Не­цінові чинники переміщують криву ліворуч і вгору, коли сук.пропозиція скорочується і праворуч і вниз, коли сук.пропозиція зростає. До нецінових чинників відносять: рівень цін на виробничі ресурси, продуктивність праці, бюджетно-податкова політика.

 

27. Фактори, що впливають на сукупну пропозицію

28. Макроекономічна рівновага. Три варіанти макроекономічної рівноваги

 

29. Класична і кейнсіанська моделі макроекономічної рівноваги. Основні теоретичні положення

 

КММ-взаємодія ринків ресурсів,товарів,грошей та інвестицій-це пояснююча короткострокова модель,яка описує спосіб досягнення економічного оптимізму без державного втручання.КММ базується на таких положеннях:1). Рівновага встан у результаті взаємодії ринків ресурсів,товар,грош та інвестицій, заощаджень.2). вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.1)Ринок ресурсів:а)головним ресурсом вваж.-праця,рівновага на цьому ринку встанов. В результаті взаємодії попиту, пропозиції праці та виробнич ф-ї.Відповідно до класичної моделі,те скільки тов. Повино бути запропоновано на ринку визначається саме через механізм виробничої функції.Графік 4(1,2,3) - ст.77, 5.4 Б).Ринок товарів.Відповідно до класичної моделі рівновага на тов.ринку встановлюється завввдяки механізму виробничої фун-ї.Попит на реальний продукт (Ydr)визначається як спадна функ-я від заг.рівня цін,а пропозиція (YSR),як абсолютно нееластична за ціною.Обсяг продукту,який буде запропоновано на ринку залежить не від заг. Рівня цін,а від обсягу залучених ресурсів праці.Однак,оскільки у короткостроковому періоді єдиним змінним ресурсом є праця,то фун-я пропозиції має такий вигляд:YSR=f(v) Абсолютно нееластична-паралельна до певної лінії. В).Відповідно до класичної моделі гроші є нейтральними,тобто їх маса (М)впливає тільки на рівень цін,розмір номінальної зарплати,однак не визначають обсягів реальної зарплати,виплати та рівня зайнятості.Пропозиція грошей MS є наперед визначеною величиною,а попит на гроші визначається за формулою:Md=y/v; V-швидкістьобертання грош.одиниці. Графік 5, ст.80, 5.6(а,б). На цьому графіку зображено те,що пропозиція грошей не залежить від обсягу продукту,а попит на гроші навпаки.Рівновага на ринку грошей передбачає,що за певн пропозиції існує номінальний продукт,який відповідає цій пропозиції. РИНОК ЗАОЩАДЖЕНЬ(інвестицій).за класичною моделлю вирішальну роль у встановленні рівноваги на цьому ринку відіграє процентна ставка.Вважаеться,що завжди існує певний її рівень,який урівноважує попит і пропозицію.

ГРАФІК 6

Кейнсіанська модель макр. рівноваги. суттєво відрізняється від класичної. Зокрема:

а) у кейнс. моделі вирішальний вплив на кінцевий продук має попит, тоді як у класичній - пропозиція.

б)сукупний попит, котрий існує в економіці сам ще не гарантує повної зайнятості, тобто рівновага за кейнс. моделлю може встанов. і за умов неповної зайнятості.

Кейнс.модель припускає, що розгляд. закрита економіка, а ціни, зарплата і %-ставка є незмінними (жорсткими). Графічне зображ. цієї моделі має назву "Кейнсіанський хрест". Якщо відкласти на горизонт. осі реальний ВВП, а на вертикальній - споживання та інвестиції, можемо отримати такий графік. ГРАФІК 7(ст.86, 5.10). Лінія сукупних видатків (AD) є вихідною оскільки вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання. Нахил цієї лінії (AD) визначаеться граничню схильністю до споживання С. Нац. економіка перебуватиме у стані рівноваги, якщо фактичні видатки будуть дорівнювати запланованим: Y=AD.

Якщо обсяг виробництва встанов. на рівні YB, то заплановані видатки С+І є меншими, ніж обсяг виробництва.У такому разі підприємства будуть змушені формувати запаси і одночасно зменшувати обсяг випуску доти, поки він не сягне значення Y0.

Якщо обсяг нац. виробництва становитиме Y2, то заплановані видатки будуть більшими, ніж фактичний обсяг виробництва, тобто в економіці буде дефіцит. З метою його ліквідації підприємства використають раніше накопичені запаси і паралельно будуть нарощувати обсяги випуску Y0.

Існує усклад модель "Кейнсіанського хреста", в якій присутні держ видатки.ГРАФІК 8(ст. 87, 5.12) Модель "Кейнсіанського хреста" використ. Для з'ясування впливу бюджетно-податкової політики на обсяг ВВП.

 

30. Функція споживання. Гранична та середня схильність до споживання

31. Функція заощадження. Гранична та середня схильність до заощадження

32. Інвестиції

33. Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса

 

34. Рівноважний ЧНП в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви

 

Інфляційний розрив-це відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при сталій пропозиції.

ON- рівноважний обсяг ВНП

KL- інфляційний розрив

Q- реальний ВВП

N* - лінія повної зайнятості;

N – рівноважний дохід

Інфляційний розрив утворюється, коли сукупний попит зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін (Р) падає.

 

35. Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважнийЧНП

 

 

36. Парадокс ощадливості