Cтагфляція. Аналіз кривої Філіпса.

Стагфляція – збільш. цін, що супроводж. скороч. зайнятості і реальн. обсягу вир-ва.

Стагфляцію в 70р. 20ст. спровокували такі чинники: 1) підвищ. цін на нафту на світ ринку в 4 р.;2) подорожч. зерна на світ і внутр. ринках в рез-ті неврожаїв і великих закупівель зерна;3) девальвація доллара і іноземн. світ валют;4) перехід від фіксованого до гнучкого курсу;5) перехід на поч. 70-х р. від політики заморож. цін і з/п до іхньої лібералізації;6) інфл. очікування. За кейн. теорією є випадковим явищем.

Крива Філіпса – є відбиття того факту, що в економічній теорії, яка виходить із циклічного розвитку економіки, простежується зв’язок між інфляцією і безроб. Безроб. – спад ек-ки, інфл. – підйом.

Оптимальний стан ек-ки: природній рівень безробіття при невисоких показниках інфляції.

Рівень інфляції пов’язаний з нормою безроб. Інфл. і безроб. є альтернативними формами макроек. нестабільності (згідно кейн. теорії). Отже, одночасно ці 2 явища можуть виникн. тільки у випадку надзвич. обставин. Оптимальним станом функціон. ек-ки є природ. рівня безроб. при невисок. показнику інфл. (помірна, повзуча).

Рис. 6.4. Залежність між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття.

За Філіпсом при безроб. на рівні 4,5% рівень з/п залишається незмінним, при скороч. рівня безроб. до 4% відбув. річне збільш. з/п на 0,5%. У разі скороч. безроб. під тиском збільш. сукупн. попиту як наслідок відбув. збільш. граничних витрат і в результаті зростають ціни, → І_р зрост. → інфл.

Вище т. N безроб. є нижчим за прир. рівень, що характ. для економ. буму (перегріву ек-ки)-призводить до інфл. Внаслідок обмеження т. N і т. E, т. перетину з горизонт. віссю, характерне для екон. спаду → зрост. безроб. понад прир. рівень і зменш. інфл. → дезинфл. нище т. E, показник інфл. перех. у від’ємне знач.→ дефляція (↑ рівень безроб. – глибока депресія в ек-ці).

Зауваження: в основі кривої Філіпса лежить припущення, що інфл. очікування лежать на 0-рівні, якщо не є 0, то крива Філіпса має тенденцію до переміщення праворуч.

 

 

Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекономіки.

Кейнісіанці – в довгостр. періоді вважають стагфл. випадковим явищем.

Монетаристи – між інфл. і безроб. зв’язок існує лише в короткостр., в довгостр. – неможливий, тому відсутній. Якщо в коротк. періоді ек-ка функціон. на рівні прир. безроб. і невисок. показники інфл., то спроби уряду зменшити рівень безроб. нижче прир. рівня шляхом стимулюв. сукупн. попиту ↑ інфл.

т.ч. у робітників і підприємц. з’являється інфл. очікування → ↑ з/п → ↑ витрати на од. прод. → встановл. нова рівновага при прир. рівні безроб., але при ↑ показника інфл. Крива Філ. – вертикальна.

Рис. 6.6. Крива Філіпса (монетаристський підхід)

Школа раціон. очікувань – домогоспод. і фірми прогнозують заходи уряду з урегулювання ек-ки і протидіють їм (напр.:очік., що буде грош. експансія, отже буде збільш. цін), але ці протидії нейтраліз. вимогами спілок, що збільш. з/п і як наслідок змушує підприємц. збільш. ціни на прод. Скорочення безроб. не відчувається, бо між інфл. і безроб. немає взаємного зв’язку. Крива Філ. вертикальна за будь-яких умов.

 

Наслідки інфляції

1) зниження реальних доходів населення;2) знецінення фін. активів (зменш. реальної вартості фін. активів з реальними дох.);3) порушення відношень між позичальниками і позикодавцями;4) зменш. мотивація до інвестування;5) перерозподіл дох. між приватним сектором і державою;6) поява «витрат меню»: продавці змушені часто змінюв. цінники, каталоги, що призводить до додатк. витрат;7) поява «витрат зношеного звуття»: спричинених тим, що люди, запобіг. втраті купів. спроможності грошей тримають цю готівку на депозитах і змушені часто ходити в банк, щоб зняти гроші на поточні витрати;8) вводиться фіскальн. податок, спричинений тим, що в умовах інфл. зростання дох. має номінальн. хар-тер, супроводж. зниженням реальн. дох. Якщо норма оподаткув. протягом первного часу залиш. незмінною, то сплатник податків несе певний тягар, змінюються надходження від оподаткув.;9) перерозподільчий ефект (втрачають всі, хто має фіксов. дох.);10) ціни втрач. свою регул. ф-ю (через скороч. обсягів вир-ва і спожив.);11) дезорганізація держави;12) диспропорції між галузями ек-ки;13) затруднює проведення ефективн. макроек. політики;14) ускладн. міжнародн. валютні відносини;15) перехід до натуралізації обміну, спекулятивних тенденцій на ринку, до соц. і політ. потрясінь

 

 

Антиінфляційне регулювання.

Короткостр. регулюв. здійсн. за допомог. реструкційної, фіскальн, монетарн. політик. Довгострок. полягає в інфл. очікуваннях суб’єктів макроекономіки і вимагає стабільної довгостр. фіскальн. і монетарної політики, довіри до уряду.

2 підходи антиінфл. політики:1) кейнсианці (активна бюджетна політика, тобто маневрування змінами держ. витрат і податків з метою впливу на платоспромодний попит. Із зменш. сукупного попиту вдається притормозити інфляційні процеси, але й негатив – падають обсяги вир-ва, а це приводить до застоїв і криз, AD1 змін. AD2);2) пропонується неокласиками (грошово-кредитне регулюв.(монетарна політика) через зміну грошей в ек-ці і %-ставку вплив. на заг. рівень цін, MS1 змін. на MS2, AD=C+I+G+X_n)