Способи вивчення стану бухгалтерського обліку.

При вивченні стану організації обліку ревізору необхідно дослідити наступні питання:

1. Вивчення організації облікової політики підприємства. Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є Наказ керівника, що складається на кожен наступний рік.

Наказ про облікову політику - це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності

До документів, якими оформлюють облікову політику, можна відносити не лише накази і розпорядження керівника підприємства, але й різноманітні внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти і процедури, рішення власників (загальних зборів акціонерів) тощо. Вибір конкретного типу документу залежить від внутрішнього розпорядку підприємства і характеру питання облікової політики.

З метою співставлення даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинно забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методики відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до річної фінансової звітності.

Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства і достовірність фінансової звітності, може призвести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.

При дослідженні облікової політики ревізор повинен з'ясувати наступні питання:

- чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику, чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з наказом про облікову політику;

- термін фактичного введення в дію наказу про облікову політику (з 1 січня року, наступного за роком видання даного документу, а для новоствореного підприємства - не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації);

- повне розкриття встановлених способів ведення бухгалтерського обліку, які здійснюють суттєвий вплив на оцінку і прийняття рішень користувачів бухгалтерської звітності (наприклад, оцінка і спосіб нарахування амортизації на основні засоби, нематеріальні активи, критерії віднесення об'єктів до основних засобів і нематеріальних активів, спосіб погашення вартості малоцінних необоротних матеріальних активів, порядок оцінки сировини, матеріалів, МШП, незавершеного виробництва, товарів, готової продукції тощо);

- дотримання методики ведення обліку (методів оцінки запасів, методів нарахування амортизації тощо), обраної та затвердженої в наказі про облікову політику;

- чи затверджені керівником підприємства: робочий план рахунків, форми первинних документів, порядок проведення інвентаризації, правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок здійснення контролю за господарськими операціями;

- визначити, за допомогою якої форми ведеться облік, чи передбачена вона в наказі про облікову політику, акцентувати увагу на особливостях, пов'язаних з цим (меморіально-ордерна, журнально-ордерна, журнальна, автоматизована; для малих підприємств - спрощена форма обліку);

- чи оформлені всі господарські операції первинними документами і чи містяться в них обов'язкові реквізити: назва документу, дата його складання, назва організації, від імені якої складений документ, зміст господарської операції, вимірники господарської операції в натуральному і грошовому вираженні, прізвище, ім'я та по-батькові посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи вказаних осіб;

- чи проводиться на підприємстві інвентаризація майна і зобов'язань і як часто, чи затверджуються керівником підприємства порядок і терміни її проведення (за виключенням випадків обов'язкової інвентаризації).

До облікової політики підприємства висуваються певні вимоги, дотримання яких також повинен перевірити ревізор:

- повнота обліку, тобто в обліку повинні бути відображені всі факти господарського життя, що мали місце;

- обережність при обліку доходів, тобто більша готовність до обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів;

- пріоритет змісту відображених фактів господарського життя перед формою, тобто відображення їх, виходячи не лише з правової форми, але й з економічного змісту і умов господарювання;

- узгодженість даних аналітичного і синтетичного обліку;

- раціональність у веденні бухгалтерського обліку відповідно до умов господарської діяльності і розміру підприємства.

Облікова політика, крім питань щодо способів ведення обліку, регламентує й організаційно-технічні аспекти (вибір форми обліку, організація роботи бухгалтерської служби тощо).

В організаційному аспекті підприємству надаються наступні права:

- обирати форму організації бухгалтерського обліку (мати свій бухгалтерський відділ; найняти для виконання бухгалтерської роботи спеціаліста за договором чи доручити дану роботу спеціалістам відповідних фірм);

- визначати види бухгалтерії (централізовану, децентралізовану чи змішану), встановити структуру бухгалтерської служби і порядок підлеглості відділів;

- визначати можливість і необхідність відокремлення окремих підрозділів на самостійний баланс, виявляти необхідність і можливість організації відділу внутрішньогосподарського контролю, відділу внутрішнього аудиту.

Оформлення результатів вивчення облікової політики ревізор може здійснювати шляхом складання відповідних робочих документів, наприклад, анкети.

2. Вивчення організації діловодства. Діловодство повинно забезпечувати оперативну роботу всього обліково-аналітичного апарату, можливість організації і здійснення швидкого контролю за виконанням і зберіганням кожного документа - носія інформації.

Базовим моментом в системі діловодства є номенклатура. Номенклатурою діловодства називається перелік найменувань справ підприємства для групування і зберігання в них документів.

Спільна номенклатура справ складається працівниками канцелярії за погодженням з усіма відділами (службами) підприємства. В ній зазначається перелік справ, необхідних для збереження кореспонденції та документів кожного відділу.

Добре розроблена номенклатура справ має велике значення для правильного ведення діловодства.

Ревізору необхідно встановити:

чи відокремлюються бухгалтерські документи від інших;

чи дотримується порядок обробки документів.

3. Перевірка організації документування господарських операцій. Документування є першою стадією бухгалтерського обліку, яка включає в себе: реєстрацію та фіксацію інформації про факти, операції, процеси, її обробку та узагальнення.

Ревізору при вивченні організації документування господарських операцій необхідно встановити:

- чи своєчасно та якісно складаються документи;

- чи є в документі обов'язкові реквізити, чи відповідає відображена господарська операція чинному законодавству та чи є логічне узгодження окремих показників операції;

- чи записуються в хронологічній послідовності операції в регістри бухгалтерського обліку із первинних документів і чи забезпечений захист регістрів від несанкціонованих виправлень (в умовах комп'ютеризації обліку);

- чи в повному обсязі складена бухгалтерська звітність;

- чи дотримується на підприємстві класичний порядок обробки документів: первинні документи - картки аналітичного обліку (необов'язковий етап) - оборотні відомості з аналітичного обліку (необов'язковий етап) - регістри синтетичного обліку - Головна книга - фінансові звіти.