Об'єкти інвентаризації необоротних активів та запасів більш детально розглянуті в таблиці 10.4.

Об'єкти інвентаризації запасів
1	2
Виробничі запаси	Сировина, основні й допоміжні матеріали, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), обслуговування виробничого процесу та адміністративних потреб
МШП	МШП, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік
Виробни­цтво	Незавершене виробництво у вигляді незавершених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів чи незавершених технологічних процесів
Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства
Напівфаб­рикати	Напівфабрикати, які споживаються в середині підприємства (не відчужені), частково відчужені і частково невідчужені
Готова продукція	Готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом
Товари

Таблиця 10.4. Об'єкти інвентаризації необоротних активів та запасів

Особливості проведення інвентаризації основних засобів. До початку інвентаризації слід перевірити:

- наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.);

- наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання чи в тимчасове користування.

При виявленні відхилень і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документи внести відповідні виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об'єктів і їхні інвентарні номери. Відсутність технічної документації фіксується в описах - у графі "Примітка".

Машини, обладнання та інші об'єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо, із зазначенням інвентарного номера.

Основні засоби записуються в описі під найменуванням, відповідно з основним призначенням об'єкта. Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

Таким чином, комісією перевіряються дані про наявність основних засобів, вивчаються записи про рух і технічний стан окремих об'єктів в інвентаризаційних картках або інших документах, а також перевіряється наявність документів, що характеризують окремі об'єкти основних засобів (технічні паспорти, плани по кожному поверху будівель тощо), наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

При інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують право власності підприємства на дані об'єкти.

Перевірка наявності основних засобів проводиться в наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби на відповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, основні засоби, передані або прийняті в оренду (лізинг).

Основні засоби, які в момент інвентаризації знаходяться за межами підприємства (морські та річні судна в далеких рейсах; залізничний рухомий склад; автомашини; відправлені на капітальний ремонт машини та обладнання тощо) інвентаризуються до моменту їх тимчасового вибуття.

Окремі описи складаються при інвентаризації садів, виноградників, ягідників, лісопосадок, ставків, водоймищ, іригаційних і меліоративних споруд. Насадження записуються за культурами, ботанічними сортами із вказівкою року закладення, площею, кількістю дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються до опису за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

При проведенні інвентаризації основних засобів слід пам'ятати, що:

- обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але й технічної документації на них (наприклад, технічного паспорту, технічних умов експлуатації тощо);

- необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або у тимчасове користування;

- відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись раз на три роки, а бібліотечних фондів – раз на п'ять років.

Після детального вивчення облікової інформації члени комісії проводять огляд об'єктів в натуральному виразі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову вартість.

Присвоєні об'єктам (предметам) основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об'єкти. Такі основні засоби до опису фактичних залишків не включаються.

При виявленні підчас інвентаризації споруджених об'єктів, не відображених в обліку, встановлюється на який рахунок було віднесено витрати на їх спорудження, коли і ким видано відповідне розпорядження. Ці відомості відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У разі неможливості встановлення первісної вартості за фактичними витратами, об'єкти, не відображені в обліку, оцінюються за справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом залежно від технічного стану відповідного об'єкта.

В інвентаризаційному описі містяться відомості про всі наявні об'єкти основних засобів: найменування та інвентарний номер об'єкту, його призначення, основні технічні та експлуатаційні характеристики.

Дані інвентаризаційних описів порівнюються з інвентарними картками обліку об'єктів основних засобів (форма № ОЗ-6), а також технічною і первинною документацією, даними облікових регістрів на предмет тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

Інвентаризація виробничих запасів передбачає виконання наступних дій:

- переважування, обмір, підрахунок, які інвентаризаційна комісія проводить у порядку розміщення запасів у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду запасів до іншого. При зберіганні запасів у різних ізольованих приміщеннях у однієї МВО, перевірка проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки запасів вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить до наступного приміщення;

- інвентаризаційні описи складаються окремо на запаси, що перебувають в дорозі, на неоплачені у строк покупцями відвантажені товари і на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

- кількість виробничих запасів і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатись на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини таких запасів;

- на видаткових документах про запаси, які відпущено зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера, у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка. Вони заносяться до окремого опису в тому порядку, що й для запасів, які надійшли під час інвентаризації.

Виробничі запаси, які з тих чи інших причин зберігаються на складах інших підприємств, а також ті, що переробляються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі підтверджуючих документів із зазначенням назви підприємства, що здійснює їх переробку, найменування запасів, кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати їх передачі в переробку, номеру і дати документу.

При проведенні інвентаризації запасів одночасно перевіряється наявність тари за видами. Порожня тара (ящики, мішки, балони тощо) також повинна бути внесена до опису і оцінена. Залишки тари вносяться до окремого опису, де зазначається найменування тари, номенклатурний номер. шифр, одиниця виміру, ознаки, які визначають її призначення та якісний стан. На тару, яка прийшла в непридатність, складається окремий акт, в якому вказують причини псування і відповідальні особи.

Інвентаризація МШП проводиться за місцями їх зберігання та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації слід встановити правильність віднесення об'єктів до малоцінних і швидкозношуваних предметів. Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмета. Малоцінні і швидкозношувані предмети вносяться до описів за найменуваннями відповідно до номенклатурних номерів і в одиницях виміру, що прийняті у бухгалтерському обліку.

В ході перевірки інвентаризаційна комісія повинна з'ясувати:

- чи закріплені МШП, що знаходяться на складі і в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;

- чи здійснюється маркування до передачі в експлуатацію спецодягу, спецвзуття, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентарю тощо. Маркування повинно містити найменування підприємства;

- як організовано облік МШП в місцях їх експлуатації, чи ведуть матеріально відповідальні особи (коменданти, бригадири, комірники тощо) облік отриманого зі складу виробничого і господарського інвентарю на картках (в книгах) за окремими особами, яким цей інвентар виданий у користування.

На МШП, видані в індивідуальне користування, наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних описів (на куртки, черевики, халати тощо) із зазначенням прізвищ осіб, яким видано такі предмети. Обов'язковою умовою при цьому є ведення особистих карток на такі предмети і наявність в інвентаризаційному описі підписів осіб, які отримали ці предмети.

Білизна, постільні речі, одяг та взуття одного найменування, близькі за розмірами, якостями матеріалу і ціною, заносяться до опису сумарно, з зазначенням кількості цих предметів та їх інвентарних номерів.

Інвентаризація незавершеного виробництва. Незавершене виробництво необхідно ретельно перевіряти не тільки на предмет фактичної наявності незавершених обробкою заготовок, деталей, вузлів, сумішей, маси, а й щодо визначення їх правильної оцінки (вартості).

Перед початком інвентаризації необхідно здати на склад усі непотрібні для виробництва матеріали, деталі та напівфабрикати, а також усі деталі, вузли та агрегати, обробка яких на даному етапі закінчена.

Перевірка залишків заготовок в незавершеному виробництві (деталей, вузлів та ін.) проводиться шляхом фактичного підрахунку, переважування, перемірювання. Описи складаються окремо по кожній майстерні із зазначенням найменування заготовок, стадії або ступеню їх готовності, кількості або обсягу.

Документальний контроль в бюджетних установах

Документальний контроль в бюджетних установах необхідно розпочати з перевірки правильності оформлення первинних документів з обліку необоротних активів, а також відображення в обліку операцій, які оформлені даними первинними документами. Під час ревізії необхідно вивчити наступні питання з обліку необоротних активів і запасів.

Перевірка правильності оприбуткування запасів шляхом порівняння даних обліку з даними первинних документів.

При перевірці операцій з надходження необоротних активів ревізору необхідно визначити:

- за якою вартістю оприбутковані та відображені в обліку необоротні активи;

- чи ведеться облік необоротних активів в повних гривнях, без копійок;

- чи вказується при отриманні процент зносу необоротних активів, які були у користуванні;

- чи отримувала установа необоротні активи як гуманітарну допомогу чи благодійний внесок тощо.

При перевірці операцій з надходження запасів ревізор повинен пам'ятати що:

- витрати, пов'язані з наймом транспорту для перевезення запасів не включаються до первісної вартості придбаних запасів, а відносяться на видатки установи за відповідним кодом економічної класифікації видатків, за якими вони передбачені в кошторисі;

- первісною вартістю запасів, отриманих бюджетною установою безоплатно є їх справедлива вартість;

- облік запасів отриманих безоплатно ведеться окремо від запасів, придбаних установою за рахунок коштів загального або спеціального фондів;

- на збільшення первісної вартості не відноситься сума ПДВ, сплаченого при придбанні запасів та ін.

Перевірка правильності проведення та відображення в обліку результатів переоцінки запасів. Ревізор повинен перевірити чи проводилась переоцінка об'єктів на дату балансу, а також чи була створена постійно діюча комісія, яка проводить переоцінку.

При переоцінці запасів ревізор повинен перевірити чи є наказ керівника установи про проведення переоцінки запасів і чи складений за результатами переоцінки акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів. Ревізору необхідно з'ясувати, чи списано витрати на поточний ремонт на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків. При цьому необхідно пам'ятати якщо установа здійснює роботи з добудови, реконструкції та модернізації основних засобів, які призвели до додаткового укомплектування таких об'єктів, первісна вартість об'єкта може змінюватися.

Перевірка правильності оформлення вибуття запасів. При вибутті необоротних активів в бюджетних установах шляхом продажу, ревізору необхідно перевірити чи отримано дозвіл центрального чи місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління майном, а також за погодженням із Фондом державного майна України. Продаж усіх необоротних активів відбувається за справедливою вартістю, а початкова ціна продажу майна визначається підприємством на підставі висновків звіту про оцінку майна.

Окремо виділяється вибуття необоротних активів у разі ліквідації або безоплатної передачі. Завданням ревізора є визначення суми втрат підприємства, які виникли у зв'язку з вибуттям необоротних активів.

При вибутті запасів ревізору необхідно перевірити застосування методів списання запасів, оцінку запасів при вибутті (за балансовою або за середньозваженою вартостями), оцінку запасів при продажу.

В таблиці10.6, наведено можливі порушення норм, передбачених Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ № 125.

Таблиця 10.6. Порушення норм Інструкції № 125, які виявляються ревізорами при дослідженні документів, операцій і записів

№ з/п	Питання, що досліджуються	Типові порушення норм Інструкції № 125	Пункти інструкції, що пору­шуються
	Облік зміни первісної вартості запасів	Включення розміру зміни первісної вартості запасів до додаткового доходу установи	п. 41
	Облік переоцінки запасів	Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запасів без встановлення нових цін	п.42
	Порядок документального оформлення результатів переоцінки	За результатами переоцінки комісія не складає акт про зміну вартості запасів	п.42
	Порядок відпуску запасів	Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за відновлюваною вартістю, а не за балансовою	п.43
	Облік тари	При поверненні або реалізації тари різниця між ціною придбання і ціною, за якою тара реалізована, не визначається і не відноситься на фактичні видатки	п,46
	Формування вартості запасів при придбанні	Витрати з наймання транспорту для перевезення запасів збільшують вартість придбаних запасів, і не відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків, за якими вони були передбачені у кошторисі	п.49
Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) запасів зараховуються до вартості запасів	п, 50

Документальний контроль в госпрозрахункових та недержавних підприємствах

Після вивчення фактичної наявності запасів ревізор розпочинає документальну перевірку.

Перевірка правильності оприбуткування запасів шляхом порівняння даних обліку з даними первинних документів.

Особливу увагу ревізор приділяє шляхам надходження необоротних активів на підприємство, адже саме від них залежить вартість, за якою об'єкти зараховуються на баланс. Так, для об'єктів, безоплатно одержаних, внесених до статутного капіталу учасниками, це буде справедлива вартість. При придбанні та створенні необоротних активів - первісна вартість. При проведенні ревізії необхідно звернути увагу на повноту формування фактичних витрат з придбання окремих об'єктів основних засобів.

Ревізор має перевірити, чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та запасів.

При перевірці повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання ревізору слід перевірити:

- чи дотримується на підприємстві порядок приймання та оформлення документації з приймання запасів;

- чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника (за конкретними назвами і за визначений період);

- чи відповідає якість запасів, що зазначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в рахунках-фактурах, сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку запасів особливу увагу приділяють перевірці первинної документації. При цьому необхідно оцінити правомірність використання тих чи інших форм документів (чи використовуються уніфіковані форми; чи передбачено всі обов'язкові реквізити), перевірити дотримання порядку їх заповнення (чи всі обов'язкові реквізитизаповнюються, чи ставляться підписи, чи робиться застереження про виправлені помилки тощо) та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції, чи дотримується графік документообігу тощо).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, накладних, рахунків-фактур та прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо. Найбільш поширеною помилкою, що при цьому зустрічається в обліку, є оприбуткування невідфактурованих поставок та відпуск таких матеріалів у виробництво.

Перевірка відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку запасів. Під час перевірки відповідності даних аналітичного обліку необоротних активів і запасів даним синтетичного обліку на певну дату, підраховується вартість необоротних активів і запасів всередині класифікаційних груп та встановлюється правильність обліку залишків, виведених у документах, які підтверджують рух необоротних та запасів за окремими групами.

Перевірка правильності оформлення вибуття запасів здійснюється шляхом порівняння даних з первинними документами. З цією метою ревізор з'ясовує причини вибуття запасів, звіряє з первинними документами факт вибуття, а також перевіряє за накладними оприбуткування матеріалів, придатних до використання, що з'явилися внаслідок списання (ліквідації) об'єктів.

При перевірці вибуття запасів ревізор повинен перевірити правильність встановлення лімітів з відпуску запасів та дотримання їх виконання. Правильність встановлення лімітів з відпуску конкретних видів запасів здійснюється виходячи з обсягу випуску продукції, норм витрачання матеріалів на одиницю виробів або робіт і залишку матеріалів на початок запланованого періоду. Коригування лімітів в поточному періоді дозволяється у випадках уточнення кількості матеріалів, що знаходяться в незавершеному виробництві, а також при заміні одних запасів іншими і зміні виробничої програми. Під час проведення перевірки необхідно звернути увагу на те, чи здійснюється зміна ліміту тими ж особами, яким надано право їх затвердження, а також, чи не допускається зміна лімітів по окремих видах запасів на поточний період часу, оскільки такими змінами, як правило, намагаються приховати перевитрачання запасів.

Дотримання ліміту на відпуск запасів зі складу у виробництво перевіряється на підставі лімітно-забірних карток. При цьому доцільно застосовувати зустрічну перевірку для порівняння записів у документах на витрачання, що зберігаються в різних місцях (на складі, в цехах, бухгалтерії, відділах постачання).

Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для цього ревізору слід перевірити:

- чи дотримується на підприємстві порядок приймання та оформлення документації з приймання запасів;

- чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника (за конкретними назвами і за визначений період); - чи відповідає якість запасів, що зазначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в рахунках-фактурах, сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку запасів особливу увагу приділяють перевірці первинної документації, оцінюючи правомірність використання тих чи інших форм документів (чи використовуються уніфіковані форми; чи передбачено всі обов'язкові реквізити), перевіряючи дотримання порядку їх заповнення (чи всі обов'язкові реквізити заповнюються, чи ставляться підписи, чи заповнюються незаповнені рядки, чи робиться застереження про виправлені помилки тощо) та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції, чи дотримується графік документообігу тощо).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, накладних, рахунків-фактур та прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо. Найбільш поширеною помилкою, що при цьому зустрічається в обліку, є оприбуткування невідфактурованих поставок та відпуск таких матеріалів у виробництво. Потім за даними журналу № 5 здійснюється перевірка правильності відображення в облікових регістрах оприбуткованих матеріалів.

Порівнюються кількісні показники оригіналів рахунків-фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника, а також приймальних актів, що дозволяє встановити, чи всі запаси оприбутковані за актами приймання. За деякими видами запасів (тютюну, чаю, картоплі тощо) для правильного кількісного оприбуткування вимагаються дані лабораторного аналізу про вологість, сортність тощо.

Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти неоприбуткування запасів, відпущених підприємству, або оприбуткування їх в меншій кількості.

Перевіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складання, порівняти дані документів з оплати постачальникам з даними документів на оприбуткування запасів. Необхідно перевірити правильність обчислення та відображення в обліку ПДВ.

Перевірка своєчасності пред'явлення претензій за якістю і кількістю запасів та за кількістю виконаних робіт і наданих послуг. Під час перевірки операцій з оприбуткування запасів, виконаних робіт і наданих послуг, по яких було виявлено розбіжності в якості та кількості з характеристиками та кількістю, вказаними в документах постачальника, необхідно встановити наявність акту про виявлені невідповідності. На суму недостачі продукції підприємство-одержувач пред'являє відправнику (постачальнику) претензію. Для перевірки своєчасності пред'явлення претензії ревізору слід перевірити наявність:

- супровідних документів або порівняльних відомостей фактичної наявності продукції з даними, які вказані в документах постачальника;

- квитанцій станції (порту) про перевірку ваги вантажу, якщо вона здійснюється;

- актів про виявлену недостачу продукції;

- інших документів, які засвідчують причини виникнення недостачі (аналіз показників вологості продукції, комерційні акти тощо).

Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському обліку. В ході такої перевірки ревізору необхідно з'ясувати:

- як обліковувались надходження і витрачання запасів в коморах, на складах та інших об'єктах;

- чи не було фактів неоприбуткування (повного або часткового) запасів, що надійшли;

- чи не списувалися на витрати запаси понад встановлених норм і без достатніх підстав;

- чи відповідало фактичне витрачання запасів документальним даним;

- чи не було фактів вуалювання недостач запасів в бухгалтерському обліку;

- чи не приховувались недостачі запасів різними необгрунтованими бухгалтерськими проводками.

Для з'ясування наведених питань важливе значення має детальний аналіз первинних документів з обліку руху запасів за місцями зберігання. Порівнянням первинних документів із записами в картках складського обліку необхідно перевірити, чи відповідають записи про кількість і найменування запасів, що надійшли і відпущені, даним, що містяться в документах.

В ході перевірки операцій з відпуску матеріалів необхідно перевірити відпуск матеріалів у виробництво і обґрунтованість їх списання на витрати. Також необхідно переконатись, чи не списуються виробничі запаси на витрати виробництва без попереднього їх оприбуткування і без оформлення по них видаткових документів.

Перевірка фактів псування запасів. В результаті детальної перевірки актів на списання зіпсованих запасів ревізори повинні висвітлити в узагальнюючих документах такі питання: коли, де і в якій кількості зіпсувалися запаси, повністю чи частково вони зіпсовані, внаслідок яких причин відбулось псування; в чому виявилась бездіяльність посадових осіб, відповідальних за збереження запасів; чи можна було запобігти псуванню, а якщо так, то чому своєчасно не вжито відповідних заходів.

Якщо є можливість оглянути зіпсовані запаси, тоді в присутності матеріально відповідальних осіб необхідно взяти проби для аналізу з усіх місць зберігання запасів. Перед спеціалістами, які беруть участь у контролі, рекомендується поставити питання про причини і ступінь зіпсованості запасів, про відповідність стану комор і сховищ технологічним умовам, про можливість запобігання псуванню запасів при фактично наявних пристосуваннях, а також про можливість використання зіпсованих запасів.

Перевірка операцій з тарою, як правило, розпочинається з ознайомлення зі станом контролю за отриманням, зберіганням, відпуском та списанням тари. Перевіряючи наявність договорів з комірниками, завідуючими складів та іншими працівниками про матеріальну відповідальність, ревізор визначає правильність їх складання. Якщо тара і матеріали знаходяться під відповідальністю однієї і тієї ж особи, то в договорі окремо повинна бути вказана особа, відповідальна за тару. В бухгалтерії і у комірника перевіряється наявність переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і відпуск зі складу, вивезення або винесення тари з підприємства.

Перевірка операцій, пов'язаних з обліком незавершеного виробництва. Одним з важливих напрямів перевірки витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції є перевірка відповідності оцінки незавершеного виробництва.

Для цього ревізору слід перевірити:

- склад незавершеного виробництва та наявність нормативів залишків у незавершеному виробництві;

- методи оцінки незавершеного виробництва та його порядок здійснення поточного контролю за величиною;

- особливості незавершеного виробництва за звітний період;

- дотримання встановлених норм незавершеного виробництва (якщо вони прийняті на підприємстві) та правильність їх оцінки.

Якщо в процесі господарської діяльності підприємства мали місце випадки припинення виготовлення раніше розпочатих замовлень, ревізор повинен перевірити, як використовувались запаси, що залишились, як визначені та відображені в бухгалтерському обліку витрати по анульованих замовленнях.

Перевірка операцій з руху малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП). Ревізору необхідно ретельно перевірити, кому видаються МШП (робітникам яких професій і на яких підставах), чи дотримуються термінів використання і порядку списання зношених МШП, чи складаються акти на списання МШП, що прийшли в непридатність. Також необхідно встановити, чи ведуться на підприємстві відомості із зазначенням, коли, кому, які МШП видано, на який термін, а також коли і в якому стані їх повернуто. Отримання і повернення на склад МШП повинно підтверджуватись підписами осіб, що їх отримують і здають.

Тема 13. Ревізія використання трудових ресурсів на фонд

Оплати праці.