Для чого будується геологічний розріз?

6 В якому напрямку проводиться лінія геологічного розрізу??

7 З чого починається побудова геологічного розрізу?

8 Як встановлюється дійсна товщина шару породи?

9 Яке співвідношення горизонтального і вертикального масштабів для розрізу шарів, що залягають нахилено?

10 Які правила оформлення геологічного розрізу? У якому випадку співпадають дійсний і видимий кути падіння?

11 У який бік міняється величина видимого кута відноснно дійсного?

 

12 Як користуватися таблицею поправок кутів падіння?

13 У зв"язку із чим лінія розрізу проводиться не вхрест простягання, а в діагональному напрямку?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №9.

ПОБУДОВА ВИХОДУ НАХИЛЕНОГО ШАРУ НА ДЕННУ ПОВЕРХНЮ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ ЗАЛЯГАННЯ.

Мета роботи. Під час геологічної зйомки часто неможливо під нашаруваннями четвертинних відкладів побачити виходи корінних порід. У випадках коли породи залягають моноклінально, можна за допомогою графічних побудов встановитиположення границі шару, якщо є точна прив'язка хоча б однієїточки з відомими елементами залягання. Якщо відома товщина шарів порід різного віку, то можна побудувати повністю карту шарів, що залягають моноклінально.

 

Основні теоретичні положення

 

Щобзробити графічні побудови, треба хоча б на одному відслоненні заміряти елементи залягання і точно прив'язати цю точку на топооснові. Якщо є можливість - встановити товщину шару безпосередньо на відслоненні. Звичайно, це буде видима товщина; тоді потрібно розрахувати дійсну товщину (дивись лабораторну роботу №7). Якщо це неможливо, дійсні товщини беруться із стратиграфічної колонки.

Поверхні обмеження шару (окремо покрівлю і окремо підошву) треба зобразити в ізолініях абсолютних відміток (стратоізогіпсах) того ж самого січення, що і горизонталі рельєфу топооснови. На перетинах стратоізогіпс пласта з горизонталями рельєфу, що мають однакові абсолютні відмітки, отримують точки виходу спочатку покрівлі, а потім підошви шару (або навпаки).

Щоб зробити побудови, треба спочатку встановити величину закладання - проекцію відрізку лінії падіння шару на горизонтальну площину, що заключений між двома сусідніми лініями простягання, проведеними по покрівлі або по підошві шару за абсолютними відмітками, різниця між якими відповідає величині перетину горизонталей. При цьому форма рельєфу не впливає на цю величину.

Студенти самостійно знайомляться з методом побудови

за літературою [2, с.89-93], [3, с.83-86], [6, с.63-65

.

Хід виконання роботи

 

Студенти переносять зображення топооснови (рисунок 9.1) на формат А4. На топооснову наносять точку з відомими елементами залягання згідно свого варіанту з таблиці 9.1. Умовно вважається, що ця точка знаходиться на покрівлі шару породи. За допомогою графічних побудов треба встановити:

1 величину закладання;

2 положення покрівлі шару на топооснові; знаючи товщину шару встановити положення підошви шару породи.

На формат А4, крім власне карти з побудованими границями покрівлі і підошви шару, переносять допоміжні побудови, за допомогою яких встановили закладання нахиленого шару.

Робота оцінюється за правильністю виконання побудови.

 

 

Рисунок 9.1 – Топооснова для побудови виходу

нахиленого шару

 

Таблиця 9.1 - Варіанти для побудови виходу нахилено залягаючого шару

№ варіанту	Точка виходу	Азимут падіння	Кут падіння, α	Товщина шару, м
	А Б В Г Д Е Ж З І К Л Ж К Г А Б В Д Е І

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №10.1

ПОБУДОВА РОЗРІЗУ ГОРИЗОНТАЛЬНО І НАХИЛЕНО ЗАЛЯГАЮЧИХ ШАРІВ ІЗ СТРАТИГРАФІЧНИМИ ГОРИЗОНТАМИ, ЩО ВИКЛИНЮЮТЬСЯ

Мета роботи. При заляганні шарів із стратиграфічним неузгодженням деякі із шарів не мають повного площадного розповсюдження і їх границі приховані під шарами молодших порід, відслонюючись переважно лише вздовж річок. Студенти повинні навчитися будувати розрізи при такому виді взаємовідношення шарів.

 

Основні теоретичні положення

 

Таке залягання шарів виникає у випадках, коли на певній ділянці акваторії припинився процес осадконакопичення, а на решті цей процес продовжувався. Таке можливо в останню стадію геосинклінального процесу або при коливаннях земної кори в різних ділянках акваторії із протилежним напрямком (міграційний тип залягання).

 

Хід виконання роботи

При побудові розрізів слід звернути увагу на характер виклинювання шарів і виділити по карті границю виклинювання. Для цього застосовується спосіб “просвічування”, тобто прослідковуванняються границі шару від відслонення до відслонення під товщею вищезалягаючих шарів (рисунок 130.1). тТочки перетину цих ліній з лінією розрізу є точками виклинювання. При побудові розрізу, де шари мають нахилене залягання, слід враховувати, що в цих точках товщина шару дорівнює нулю, але поступово в напрямку падіння слід відкладати повну товщину, взяту в стратиграфічній колонці. При цьому міняється кут падіння для підстелаяючих шарів.

 

 

Рисунок 110.1 - Карта і розріз по ділянці території з де шари залягають нахилено залягаючими шараминахилено і, що виклинюються

За завданням викладача студенти будують розріз по учбовнавчальних геологічних картах №№3, 5, 6.. дДетальніше про техніку побудови таких розрізів можна прочитати в літературі [1, с.147-148], [3, с.69-70], [4, с.63-64].

 

Запитання для самоконтролю

1 З чого починається побудова геологічного розрізу?

2 Чому розрізи будують вхрест простягання шарів?

3 В яких випадках і як беруть поправку на кут падіння?

4 Що відбувається з кутами падіння шарів з глибиною у випадку виклинювання окремих шарів?

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОтА №11.2