Карта інженерно-геологічних умов

Дана карта складається на основі аналiзу i узагальнення геолого-лiтологiчної карти, гідрогеологічної карти, даних про властивості інженерних ґрунтів, особливості інженерно-геологічних процесів, а також карти інженерно-геологічного районування.

Районування території проводиться за геоморфологiчними, гiдрогеологiчними, лiтологiчними ознаками та ступенями складності інженерно-геологічних умов (додаток 4).

Складность інженерно-геологічних умов досліджуваної території показується латинськими цифрами в кружках

Категорії складності інженерно-геологічних умов слід встановлювати за сукупністю факторів, що вказані у додатку 4. Якщо який-небудь окремий фактор відноситься до більш високої категорії складності і є визначним при прийняті основних проектних рішень, то категорію складності інженерно-геологічних умов слід встановлювати за цим фактором.

На карті умовними знаками необхідно показати:

– території з різними категоріями складності інженерно-геологічних умов (цифрами I, II, III в кружку та показати ці території, відповідно, зеленим, жовтим і червоним кольорами);

– межі територій з різними категоріями складності інженерно-геологічних умов (червоною лінією);

– прогнозовані геологічні та інженерно-геологічні процеси (лінійна ерозія, заболочування, оповзи, карст, суфозія, пливуни тощо):

 

 

суфозія; карст; пливуни; оповзи;

просідання; яружна ерозія;

підтоплення територій

– властивості інженерних ґрунтів, а саме: С^Н – питоме зчеплення в кгс/см², j^Н – кут внутрішнього тертя в градусах, І_Р – число пластичності в %, Е – модуль деформації в кгс/см², К_Ф – коефіцієнт фільтрації в м/добу, е – коефіцієнт пористості.

На основі аналізу інженерно-геологічних умов на карті вибирають найкращу за умовами ділянку (прямокутником) під будівництво споруд визначеного типу і конструкції.

 

7. Інженерно-геологiчний розрiз

 

Інженерно-геологiчний розрiз – це проекція ділянки земної кори зображеної на інженерно-геологічних картах на вертикальну площину з вiдображенням геоморфологічних, гідрогеологічних та власне інженерно-геологічних умов території забудови.

Розрiз будують на основi геолого-літологічної корти та карти інженерно-геологічних умов по заданiй лiнiї в такiй послiдовностi.

а) Спочатку визначають ширину поля для зображення профiлю i товщi порiд, виявлених свердловинами. Для цього знаходять максимальну позначку рельєфу (Н_max) для лiнiї розрiзу. Допустимо, в нашому випадку вона складає 165 м. Потiм по буровому журналу визначають глибини свердловин, пройдених по лiнiї розрiзу. Глибина кожної свердловини дорiвнює потужностi всiх пройдених нею пластiв порiд (див. буровий журнал.). Знаходять вiдмiтки вибоїв свердловин, вiднiмаючи вiд позначок гирл глибини свердловин. Мiнiмальна позначка вибою (Н_min) в свердловинi №10 (78,5 м). Визначаємо амплiтуду коливання позначок

 

А = Н_mах-Н_min=165,0-78,5=86,5 м. (6) (2.1)

 

б) Вибираємо вертикальний масштаб розрізу. Карти індивідуальних завдань побудовані в масштабі 1:10000, тобто 100 м на місцевості відповідає 1 см на карті. Якщо ми приймемо вертикальний масштаб розрізу рівним масштабові карти, то в нашому випаду “А” складе лише 8,6 мм. В таких малих рамках ми не зможемо показати рельєф і геологічну будову товщі. Необхідно вибрати вертикальний масштаб таким, щоб “А” на розрізі складала 5-10 см. В нашому випадку такі умови задовільняє масштаб 1:1000 (в 1 см = 10 м). Масштаби слід вибирати кратними 2, 5 та 10 (наприклад 1:10, 1:50, 1:100, 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000 і т.д.).

в) Будуємо профіль. Для цього до лінії розрізу знизу прикладаємо лист паперу шириною біля 20 см іпереносимо на нього початкову і кінцеву точки лінії розрізу (мал. 11). Перенесені точки позначаємо тими ж буквами, якими вони позначені на карті (в даному прикладі В та Г). Ці точки потрібні для того, щоб листок паперу завжди можна було положити на одне і те ж місце.

3 точок опускаємо перпендикуляри до лінії розрізу. На лівому перпендикулярі відступаємо зверху 3-5 см і відкладаємо Н_mах (170 м), потім у вибраному нами вертикальному масштабі знаходимо відмітку Н_min (80 м). Далі із всіх точок перетину горизонталей з лінією розрізу опускаємо перпендикуляри до відповідних відміток на шкалі. Утворюється смуга точок, якіз’єднуємо плавною лінією. Профіль повинен доходити до бокових рамок, тому по краях його потрібно продовжити, інтуїтивно провівши лінію профілю вверх або вниз на величину, яка повинна бути не більшою від величини перерізу горизонталей (на мал. 11 ці продовження умовно показані штриховими лініями).

Вiдступивши на 1см вiд самої низької вiдмiтки розрiзу (в да-ному випадку 80 м), будуємо три графи, шириною бiля 1см кожна.

г) Будуємо інженерно-геологiчний розрiз. Спочатку на профiль зносимо всi свердловини (поки-що штриховими лiніями). В верхнiй графi таблицi внизу розрiзу “№ свердловини” позначаємо кожну свердловину кружочком i порядковим номером (див. мал.12). В другу графу “Позначка гирла” заносимо позначки гирл свердловин. У самiй нижнiй графi “Вiддаль в м” пiд кожною свердловиною проводимо суцiльну вертикальну лiнiю, роздiлюючи цим самим графу на частини. Вимiрюючи довжину цих частин в сантиметрах, переводимо їх в горизонтальний масштаб i результати записуємо в метрах.

Наносимо на профiль позначки гирл свердловин, якi не завжди точно лягають на криву рельєфу, iнколи дещо вiдступаючи вiд неї вверх або вниз. В мiсцях неспiвпадання позначок потрiбно пiдкоректувати профiль.

 

Мал.11. Приклад побудови профілю

 

Мал.12. Побудова інженерно-геологічного розрізу

 

Тепер, починаючи вiд гирла кожної свердловини, вiдкладаємо шари порiд потужностями, наведеними в буровому журналi, дотримуючись при цьому ранiше вибраного вертикального масштабу (мал. 13). Бiля кожного шару породи показуємо його лiтологiчний склад i геологiчний iндекс.

 

Мал.13. Приклад виносу літології на свердловини 6 і 7

 

Отвір свердловини слiд показувати у виглядi двох паралельних лiнiй, вiддаль мiж якими складає 2 мм. Вибiй свердловини покажемо короткою жирною лiнiєю.

Далi на профiль зносимо геологiчнi границi i наносимо шари, починаючи з самих молодих. Шари порiд заштриховуються i зафарбовуються згiдно додаткiв 1, 2 i 3. Самi нижнi шари розрiзу показуємо до умовної лiнiї, котра з’єднує вибої свердловин. На кожному шарi породи необхiдно проставити її iндекс. Зліва і справа потрібно вказати орiєнтацiю розрiзу вiдносно сторiн свiту.

Далі наносимо данi про водоноснi горизонти, якi беремо з бурового журналу. Рiвнi безнапiрних вод покажемо синiми трикутниками, якi потiм з’єднаємо плавною синьою штриховою лiнiєю (мал. 14). Напiрнi води покажемо кольоровими стрiлками, кiнцi яких вiдповiдають рiвням появлення та встановлення води. Сама стрiлка, а також штрих-пунктирна пряма або ламана лiнiя (п’єзометричний рівень), яка з’єднує напiр мiж окремими свердловинами, повиннi мати колiр, що вiдповiдає зафарбленню напiрного водоносного горизонту.

Використані лінії і символи відображаємо в умовних позначеннях, спільних до геолого-літологічної карти і інженерно-геологічного розрізу (мал. 2).

На розріз наносимо також дані про властивості ґрунтів та геологічні процеси, зображені на карті інженерно-геологічних умов.

На закінчення, показуємо на розрізі вибрану ділянку під забудову і проектуємо від неї інженерно-геологічне тіло – деякий об'єм геологічного середовища в межах сфери взаємодії геологічного середовища з ділянкою забудови, конфігурацію і розміри якого встановлюють у відповідності з критеріями, що визначаються властивостями інженерних грунтів, технічними даними про споруди (глибина закладання, контури виїмки тощо) а також інженерно-геологічними процесами, які прогнозуються при проектуванні споруд.

Мал.14. Винесення гідрогеологічної обстановки на свердловини 7 і 8

 

 

Над розрiзом напишемо його назву –“Інженерно-геологiчний розрiз по лiнiї В-Г”, знизу – масштаби: горизонтальний та вертикальний.