Інформаційний підхід у ж-стиці (соціальна інф-ія. Відкритість інформаційного простору. Доступ до інф-ї. Види і правила передачі інф-ї)

Спочатку поняття „ інформація ” сприймалось як повідомлення, що передається людьми. Із сер ХХ ст.- це загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною й автоматом, автоматом і автоматом, обмін сигналами у тваринному, рослинному світах, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму. Жодна людина не може набути знань про світ, спираючись лише на особистий досвід. Для всебічної орієнтації індивіду в цілому служать відомості, накопичені людством за його довгу історію, і відомості, що виникають сьогодні. Інф-я, що виникає у процесі пізнання світу, є соціальною. Соціальна інф-я виникає у процесі людської діяльності, відображає факти з точки зору їх суспільного значення і служить для спілкування між людьми і досягнення ними своїх цілей, обумовлених їх соціальним становищем.

Згідно із законодавством, національний інф-ий простір У. складається з організаційної, адміністративної, творчої, матеріально-технічної структури та суб’єктів створення, зберігання, розповсюдження й охорони інформаційної продукції, протяжності поширення інф-ї та інф-го зв’язку і його забезпечення по горизонталі і вертикалі на території держави та за її межами за допом. всіх компонентів національної сис-ми та мережі і засобів зв’язку. Це упорядкована сукупність об’єктів, суб’єктів та зв’язків між ними, які функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів та правил забезпечення інформ-их потреб особи, суспільства і держави. Інф-на власність (сукупна інф-на продукція) У-ни охороняється державою. Вивезення, поширення усієї інф-ої продукції, передача прав на неї за межами У. Здійснюється виключно на підставі законодавства У. Інф-на власність суб’єктів національного інф-го простору складається з інф-ї продукції, виробленої або у встановленому законодавством порядку придбаної ними.

На території У. суб'єкти національного інф-го простору самостійно розпоряджаються своєю інф-ою продукцією відповідно до законодавства У. Забороняється використання без дозволу власника (без договору з власником) інф-ої продукції в межах національного інф-го простору У.

Недоторканність інф-ої власності суб'єктів національного інф-го простору за межами У, права суб'єктів національного інф-го простору на реалізацію своєї інф-ої власності за рубежем охороняються міждержавними угодами України, договірними зобов'язаннями держав-партнерів.

Предметом інф-ої власності суб’єктів нац-го інф-го простору У. не можуть бути будь-які матеріали, що містять держ. таємниці, інф-ю, поширення якої шкодить безпеці У.

Громадяни У., держ. органи й організації, громадські об’єднання мають право на інф-ю – можливість вільного одержання, використання, поширення відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення своїх завдань і функцій. Але це не повинно порушувати права, свободи ін. Громадян, юридичних осіб. Кожен громадянин має доступ до інф-ї, яка стосується його особисто.

Право на інф-ію забезпечується: обов'язком органів державної влади та громадських об'єднань інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інф-них служб або систем, що повинні забезпечити в установленому порядку доступ до інф-ії; вільним доступом суб'єктів інф-их відносин до архівних фондів і фондів публічних бібліотек; створенням механізму здійснення права на інф-ію (встановлення форми запиту на одержання від держ. органів, громадських об'єднань тієї чи іншої інф-ії, строків його виконання, передбачення можливих випадків мотивованої відмови у наданні інф-ії і порядку оскарження відмови, випадків одержання інф-ії безплатно або за певну плату, випадків переважного права на одержання інф-ії, коли подібна інф-ія необхідна суб'єкту інф-них відносин безпосередньо для виконання професійних обов'язків тощо); здійснення державного контролю за додержанням законодавства про інф-ію.

Важливого значення набуває механізм доступу до інф-ії. У зв'язку з цим заслуговує на увагу зарубіжний досвід. У демократ. країнах доступ громадян до офіційної інф-ії забезпечується, здебільшого, двома шляхами: забороною цензури і детальним визначенням питання про державну таємницю, а також можливістю приватних осіб знайомитися з різними офіційними документами.

Види інф-ї. Масово-поширювальна (масова) інф- я – публічно поширювана друкована, аудіо- та аудіовізуальна інф-я. Розмножується і передається у масовому масштабі, практично на необмежену аудиторію, поширюється за доп. технічних каналів, які характеризуються великою потужністю і здатністю до широкої та оперативної передачі (газети, часописи, брошури, бюлетені, книги і разові видання, теле- і радіопередачі, повідомлення інформагентств).

Статистична інформація - офіційна документована державна інф-ія про процеси, що відбуваються в екон-му, соціал-му, кул-ному житті У. та її адміністративних одиницях. Підлягає систематичному відкритому публікуванню (Закон У. «Про державну статистику» та ін.).

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - офіційні повідомлення та систематизовані відомості в установлених формах або з використанням передбачених законом засобів про різноманітні події, явища і процеси суспільного життя. (енциклоп., словн., довідн., путівники, геогр. карти).

Інформація про особу — сукупність офіційних документованих відомостей про неї. Основними даними про особу (персональними даними) є: освіта, сімейний стан, стан здоров'я, релігія, а також адреса і т. ін.

Джерелами особистої документованої інф-ії є видані на ім'я особи документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами, організаціями і посадовими особами в межах своїх повноважень.

Інформація про діяльність державних органів і організацій (правова інформація ) - офіційна документована інф-ія, яка створюється в процесі діяльності органів законод., виконав.і судов. влади, органів місцев. самоврядування і місцев. адміністрації, громад-их об'єднань, держпідприємств, установ і організацій (законодавчі акти У., акти В. Ради та її органів, акти органів місцев. самоврядув. тощо).

Масова інформація ще поділяється на фундаментальну (виробляється й пошир. дитячі заклади, вища шк..)та оперативну ( поширюється ЗМІ).

Правила передачі інф-ї. (за швейцарським проф. Роджером Блюмом ). Деклараційна ж-стика (ж-стика повідомлень) - працівники ЗМІ повідомляють про факти, залишаючись при цьому нейтральними. Вони доводять до відома своєї аудиторії те, що роблять політичні діячі.

Ж-стика думки, власного погляду на проблем розглядає світ через призму однієї ідеології та пропускає те, що не гармонує з власною уявною картиною світу. Новини та коментарі до них тут подаються непослідовно. При цьому працівники ЗМІ виконують роль прихильників якої-небудь партії. («Правда», радіо Ватикану).

Пошукова ж-стика виникла в Англії. ЗМІ бажають перевіряти інф-ію, піддавати її незалежній експертній оцінці, працівники ЗМІ виконують роль кримінального детектива, що веде слідство. Формою дегенерації такої ж-стики є ж-стика чисто негативного висвітлення проблеми, при якому чим більше розшукують, тим більше натрапляють на негативне.

Ж-стика розслідування - вища форма пошукової жур-ки, прийшла з Америки в кінці XIX ст. і була розроблена Йозефом Пулітцером. Мета - за допом. політ-их викриттів виконувати суспільну фупкцію критики та контролю. Працівники ЗМІ тут виконують функції охоронців громадських інтересів. Негативним у такій ж-ці є «ж-стика смертного вироку», яка несправедливо засуджує людину.

Ж-стика інтерпретації. Роль працівників ЗМІ - виконання функцій коментатора, аналітика. ж-сти активно займаються пояснювальною роботою, висувають власні думки, не подаючи при цьому свою позицію як останню інстанцію Негативна форма такої ж-ки маніпулюнпння, користуючись якою працівники ЗМІ інтерпретують факти, виходячи із своїх власних інтересів.

Точна ж-стика. Працівники ЗМІ виконують роль „дослідників", аналізуючи громадську думку, роблячи висновки щодо стану суп-ва та створюючи емпіричні банки данних для знаходження фактів, що підтверджуються науково. Проблема: дуже мало працівників ЗМІ мають освіту соціолога й небезпека того, що вони будуть видавати інф-ію дуже академічно.

Педагогічна ж-стика -роль працівників ЗМІ у виконанні функції просвітянина, вчителя. Передусім йдеться про науковий стан речей у світі, котрий, зрозуміло, потрібно пояснювати.

Адвокатська ж-стика

Іноді ж-стика повинна заступатися за будь-яку партію, передусім, тоді, коли відома кричуща несправедливість та коли обмежується постачання інформацією соціальних груп населення. Походить від авторів соціальних репортажів у Англії в XIX ст. Адвокатська ж-стика хоче формувати солідарність у суспільстві. Роль працівників ЗМІ - виконання функцій захисника громадських прав

Ж-стика розваг концентрується на розповідях про різні історії та події з особисто-конкретною перспективою. Розслабляє та розважає споживачів. Працівники ЗМІ викон. функції конферансьє та розважальника. Факти подаються ненав'язливо в емоційно-хвилюючому плані.

«Нова» ж-стика - літературна ж-стика. Це поняття прийшло з Америки, у певній мірі я к реакція на суху, англосаксонську ж-стику новин. Хоче досягти гармонії напруження уваги та розважання читачів.

(Социальная информация - совокупность знаний, сведений, данных и сообщений, которые формируются и воспроизводятся в обществе и используются индивидами, группами, организациями, различными социальными институтами для регулирования социального взаимодействия, общественных отношений и процессов.