Дієвість та ефективність ж-стської діяльності

Точних одиниць для виміру впливовості ж-стського твору зокрема чи якогось видання в цілому не існує. Неможливо передбачити точний безпосередній ефект, що його може дати нагромадження інфор­мації від постійного спілкування з тим чи іншим ОМІ. Читач часто перебуває в полі дії не одного видання, а кількох, які мають різновекторну спрямо­ваність, що ускладнює врахування впливу на нього конкретного видан­ня чи програми. Проте ж-стику як вид прагматичної масово-інформаційної діяльності завжди цікавила міра власної впливовості на житгя.

Ж-стика сьо­годні стала чинником політичних подій, будь-яка поважна політична сила починає утверджуватися з організації власної системи ЗМІ (саме ЗМІ, а не ОМІ, бо ОМІ є органами суспільства в цілому, а ЗМІ політич­них партій).

Теорія журнатісгики виробила поняття для осягнення впливовості ж-стики — це дійовість та ефективність ж-стської діяльності.

Дійовість — це особлива форма результативності, що визнача­ється як конкретна участь ж-стики в розв'язанні соціально-економічннх, господарчих, культурній тощо завдань і вимірюється су­купністю прийнятих органами влади заходів за матеріалами ж-стів. Під дієвістю преси розуміємо оперативну, безпосередню ре­акцію суспільних інститутів і посадових осіб на її виступи.

Вплив на електорат, на сусп.настрої, участь преси у розв’язанні війн.

вплив може бути як позитивним, спрямованим на утвердження гуманістичних ідеалів, розв'язання назріваючих конфліктів, забезпечення гармонійного розвитку соціуму, так і негативним, таким, що призводить до загострення існуючих супе­речностей, посилення дестабілізації і навіть до виникнення воєн. Вели­чезне значення ж-стики в суспільному житті накладає тягар що­денної моральної відповідальності на кожного представника цієї про­фесії, зобов'язує його служити правді, а не особам, шукати істину, а не покровительства можновладців, і завжди пам'ятати про гуманізм як найважливішу засаду ж-стики.

Якщо поняття дійовості тяжіє більше до тактичних характерис­тик ж-стики, то поняття ефективності — до стратегічних.

Ефективність — це форма результативності ж-стки при її зверненні до масової аудиторії, виконання ж-стикою її ідеологічних, культурно-розважальних, гносеологічних та ін. функцій; це міра задово­лення потреб аудиторії в масовій інформації. Поняття ефективності більш об'ємне й широке, ніж поняття дієвості. З ефекивністю пов'язується пере­дусім сталий вплив преси на людину й суспільство. Йдеться про результат, який не можна виміряти прийнятою державною установою ухвалою, а який пролягає в площині цілої суспільної свідомості й соціальної практи­ки і оцінка якого можлива в погляду історичного процесу.

Ефективність завжди передбачає цілепокладення і щоденний, постійний і наполегливий рух у напрямку досягнення визначеної мети. Вона і с мірою, ступенем досягнення визначених цілей на базі викорис­тання більших чи менших витрат (не лише матеріальних, але й духов­них, творчих) засобів і ресурсів.

З цього погляду найважливішого значення для ж-стики набу­ває категорія мети, адже від її правильного визначення, реалістичної оцін­ки залежить і можливість її досягнення. Мета в кожній конкретній ситуації визначає зміст, вибір форм і м-дів упливу на людину того чи іншого органу масової інформації. Мета — це майбутній рівень суспільної свідомості й стан громадської думки, які в кінцевому підсумку визначатимуть поведінку соціальних груп, колективів і окремих осіб. Тому дуже важли­во, щоб постановка цілей і завдань ж-стики здійснювалася в межах загальнолюдських цінностей, орієнтації на гуманістичні ідеали, виплива­ла з прагнення забезпечити гармонійний розвиток суспільства.

Характеризуючи аудиторію, до якої звертається будь-який ОМІ, слід мати на увазі таке:

1) аудиторія буває первинна і вторинна; первинна аудиторія — безпосередні читачі, слухачі й глядачі певного ОМІ;

2) особливо цікаві матеріали вони "транслюють" далі на своїх родичів, друзів, знайомих, створюючи тим самим значно ширшу за по­чаткову аудиторію, яка й називається вторинною;

3) існує поняття аудиторії розрахункової, тобто тієї, на яку розраховане дане видання і над залученням якої весь час працює редакція.

Ефективність діяльності ОМІ має дві головні сфери вияву: 1) у сфері духовній, у свідомості великих соціальних груп та окремих людей та 2) у їхній поведінці і вчинках. Відповідно до цього правомірно гово­рити й про два типи ефективності: духовну та практичну, а також про дві групи її критеріїв. Критеріями ефективності духовної с 1) знання; 2) моральна активність; 3) переконання.

 

Серед чинників впливовості найважливіше значення мають такі:

1) суспільна актуальність ж-стських матеріалів; близькість, прямий зв'язок творів з проблемами, що хвилюють і цікавлять аудиторію;

2) ситуативність, під якою розуміється, що авторська ідея по­дається не у вигляді абстрактної вимоги, а як висновок з роздумів над ситуаціями людського життя, з якими автор знайомить аудиторію;

3) драматизм, що складається з таких компонентів:

а) драматизму самого життя, предмета відображення,

б) драматизму розповіді, побудови сюжету,

в) драматизму як демонстрації "пошуку істини" самим автором,
зображення "пріпгод" його думки в ході розслідування проблем життя;

г) драматизму як діалогічного викладу теми

4) оригінальність, небанальність свідчень, новизна повідомлень:

5) доступність, зрозумілість "мови" ж-ста для читача, про­стота викладу;

6) оперативність, швидкість подачі новин;

7) уміння надавати виданню привабливого зовнішнього вигляду,

М-Д Ж-СТИКИ

"М-д" давньогр. "шлях дослідження, спосіб пізнання". М-д невіддільний від предмета пізнання. Головні м-дологічні прийоми формуються під впливом тих чи інших особливостей предмета, відбивають його провідні ознаки, служать для моделювання предмета в цілому або окре­мих його сторін. Предмет ж-стики — це саме соціальне життя без будь-яких винятків чи обмежень, узяте в усій своїй неви­черпності й розмаїтті. Цей максимально широкий предмет визначає в кінцевому підсумку й особливості м-ду ж-стики.

Як пізнавальна діяльність ж-стика спирається на загальнофілософські м-дологічні засади: об'єктивності та інтелектуальної чесності. Пошук істини як мета ж-стики спирається на: діалогічність, (діалог виступає неминучим у силу множинних підходів до способів пошуку істини; є надійним способом руху до неї, породженим внутрішньою діалогічністю людського розуму; гарантує найбільшу міру наближення до істини на кожному етапі її осягнення), ситу­ація здивування (несподіванка сприйняття звич­ного предмета в незвичному висвітленні), сумнів, критику (спосіб суджень про предме­ти і явища, за допомогою якого, вивчається внутрішня природа речей), проблематизацію. Унаслідок застосування цих засад народжується ж-стський текст, який, набуває форми розгорнутого обговорення дійсності, свідомого вичленування парадоксів і труднощів піднятої проблеми.

М-д ж-стики складається ніби з двох невіддільних одна від одної частин: м-ду вивчення дійсності й м-ду викладу наслідків цього вивчення. Перша частина, власне, тотожна м-дам збирання інфор­мації. Друга характеризується:

1) описом (дослідженням) дійсності на підставі свіжих спостережень, узятих з життя фактів і явищ;

2) широким використанням абстрактно-логічного (понятійно-наукового) способу мислення (який лишається у межах суб'єктивного бачення світу, не претендуючи на наукову повноту, точність і виразність);

3) наявністю образу автора, який об'єднує асоціативні частини тексту, упорядковує факти,

4) "лабораторністю", навмисною сконструйованістю.

Найголовніша властивість м-ду ж-стики полягає в зага­лом довільному поєднанні елементів наукового й художнього мислен­ня. Як і завжди в науці, чільне місце в побудові концепції у рухові до висновків належить доказам і аргументам.

Доказ є окремим виявом аргументації і виявляється тоді, коли в текст ж-стського твору включаються положення або твердження, істинність яких встановлена раніше і не підлягає сумніву в межах існую­чої системи знань.

Ж-стських аргументів: 1) фактично-документальш, 2) психологічні, 3) образні.

Фактично-документальні – факти життя (власні спостереження), факти науки, документальні дані (статистика)

Психологічні аргументи — це такі, що становлять собою опис по­чуттів, переживань, настроїв людей.

Типи образів у ж-стиці зустрічаються такі ж, як і в художній літературі: образ — картина дійсності; образ персонаж; образ сюжету, події; образ автора; художня деталь, мікрообраз.

Але окремо слід розглянути питання про специфіку образності в ж-стиці.

1) У ж-стиці відбувається персоніфікація ідеї, перетворення думки на живу особу; образ тут не є самодостатнім, а підпорядкованим концепції;

2) Образ у ж-стиці редукований, виражений економно, ла­конічно, ощадливою системою образотворчих засобів.

3) Ж-стика широко користується ремінісцентними образа­ми, тобто створеними класиками літератури й сучасними письменника­ми, наповнює їх новим понятійним смислом, використовує наявний у них семантичний потенціал для розбудови інтелектуального сюжету чи прагматичної концепції. Ремінісцентні образи збагачують аргументацію ж-ста, скорочують його шлях до читацької свідомості, служать важливим прийо­мом економії доказових засобів.

4) Ж-ст будує свій твір на ліричних засадах, що випливає з майже обов'язкової наявності образу автора. Без наявності такого образу, часом, буває важко, а то й цілком неможливо сформулювати п-стичну ідею, вербалізувати й пояснити читачеві в прийнятній для нього формі авторський задум і м-д його виконання.

Полемічність практичного мислення спричинює потребу для ж-ста часто звертатися до такого прийому ведення дискусії, як до­ведення хибності аргументів і умовиводів опонента, завдяки чому дося­гається спростування його позиції. Існують такі способи спростувань:

1) заперечення тези опонента на підставі доведення її хибності;

2) відхилення аргументів, наведених на підтвердження хибної тези;

3) встановлення відсутності зв'язку між аргументами й тезою, на підставі чого робиться висновок про помилковість концепції опонента в цілому.

Ж-СТИКА ЯК ТВОРЧІСТЬ

Суб'єктом масово-інформаційної діяльності є ж-ст. У якій би галузі ж-стики він не працював, його праця завжди пов'язана з творчістю. Ж-стика завжди балансує між творчістю й ремеслом. Вона ремесло тому, що має ужитковий характер, спрямована на досягнення очікуваного результату, пов'язаного з формуванням громадської думки в певному напрямку, із службовим характером діяльності ж-ста. Ж-стика — це творчість тому, що пов'язана з народженням нових духовних сутностей, із створенням раніше неіснуючих, невідомих, суспільно-корисних цінностей.

Професійні обов'язки ж-ста в справі приготування інформації можуть бути зведені до такого:

1. Участь у плануванні, поточному й перспективному, висунення своїх ідей, пошук інформації,

2. Організаторська робота – налагодження контактів з усіма, хто може поставляти новини, інформувати

3. Участь у підготовці до випуску інформації; створення власних інформаційних текстів.

4. Аналіз власної діяльності, що може мати індивідуальний і колективний характер

5. Індивідуальна літературна творчість.

Творча робота ж-ста досягає найбільшого ефекту за умови його спеціалізації. Сучасна масово-інформаційна діяльність передбачає різні види спеціалізації: галузеву (газетна, фото, радіо й тележур-налістика, паблік рилейшнз), тематичну (політика, соціум, економіка, культура і т. д.) та рольову (репортер, кореспондент, оглядач, ведучий телепрограми, редактор напрямку, головний редактор та ін.). Закони тематичної спеціалізації:

1) вивчення своєї теми, глибоке оволодіння наявними знаннями

2) створення власного досьє з висвітлюваної теми, а можливо, й архіву;

3) створення бібліотеки за своєю темою, підбір спеціальної літератури,

4) вивчення кола науковців та службових осіб, що можуть дані інформацію з даного напрямку спеціалізації;

5) організацію навколо себе кола позаштатних авторів, спромож­них створювати ж-стські тексти з вашої тематики

Проблеми творчості ж-ста сьогодні розглядаються в трьох аспектах: 1) семантичному; тобто змістовно-значеннєвому, передбачає рогляд питань, що в творі відібрано й відображено з мільйонногранної
дійсності, які епізоди зображено, який сюжет побудовано, що за проблеми піднято;

2) синтаксичному, тобто композиційно-текстовому, передбачає розгляд питань, пов'язаних з побудовою ж-стського тексту, використанням у ньому образно-художніх і науково-понятійних частин, май­стерністю заголовків і лідів, пропорційністю вступної і заключної частин;

3) прагматичному, ужитковому, передбачає розгляд питань, як сприйнято текст аудиторією, які відгуки надходять із поштою, що особливо зачепило читачів і т. ін.

1. Семантичний аспект покликаний розглянути змістовий бік ж-стського твору. Зміст ж-стського твору має щонайменше дві складові - предмет відображення і оцінка відображеного. Наявність цих двох частин відбиває співвідношення в творі двох типів інформації: зовнішньої, що надходить зі світу (програма об'єкта), і внутрішньої, що виробляється самим автором на підставі його спостережень над дійсністю (програма суб'єкта).

Предмет відображення — це подієво-фактичні й тематичні реалії твору; це саме описуване явище, подія як цілісність, факт чи система фактів, відбитих у матеріалі

Оцінка відображуваного — це проблематичний, ідейно-концептуальний рівень твору, авторська принципова концепція, яка може зводитися до керівних дирекцій, висновків, прагматичних рекомендацій

Співвідношення предмета й оцінки істотно коливається аж до можливості витіснення першого другим і навпаки. Це залежить від об­раного жанру та поставленої мети.

Вимоги до роботи з фактами.

1. Об'єктивність (науковість, правдивість, точність, всебічність)

2. Причиново-наслідкове сприйняття (вдумливий відбір фактів, аналіз, гіпотетичні умовиводи, перевірка).

3. Історизм спонукає розглядати факти в розвитку, простежувати еволюцію явищ

4. Діалектичність вимагає сприймати факти і явища в єдності й боротьбі протилежностей,

Типи аналізу: пряма аналітична дія (лінійне представлення концепції автора), коментування, Аналіз у викладі логічного чи хронологічно-послідовного ланцюжка подій, відтворення ходу власної думки, інтерв’ю та посилання і цитати

2. Синтаксичний аспект. П рийнято говорити про такі елемент форми:

1) жанрові, під якими розуміються модифікації жанрів, різно­манітні добірки матеріалів, рубрики,

2) сюжетно-композиційні, до яких входять сюжет, композиція, характеротворення, шрифтове рішення, ілюстраційне оформлення, поєд­нання записаних заздалегідь сюжетів із прямим репортажем;

3) лексико-стилістичні, тобто мова, стиль, зображально-виражальні засоби

4) При цьому слід розуміти, що є різні рівні змістово-формальної єдності:

1) окремого тексту;

2) смуги, шпальти, теле- чи радіопередачі;

3) газети, журналу, видання в цілому, радіостудії чи телеканалу.

На змістово-формальну єдність впливають:

1) дійсність, життя, об'єктивна реальність

2) автор, його талант, світогляд

3) тип видання

4) характер аудиторії, врахування інтересів адресата;

5) тиск власне професійних моментів (терміновість публікації, ліміт місця в газеті тощо)

6) стереотипи й традиції, усталені норми в підході саме до такого матеріалу (тематичні, жанрові та ін.).

3. Прагматичний аспект визначається безпосередньою реакцією читачів на публікацію чи радіо й телепередачу.

Важливою стороною ж-стської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацювання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення йо­го відповідно до запитів видання. У вужчому значенні редакторська діяльність полягає в керівництві виданням, визначенні його стратегічних і тактичних за­вдань, змісту і характеру, організації творчого колективу для здійснен­ня певної мети, остаточному затвердженні матеріалів до друку чи вихо­ду в ефір.