Українська ж-стика в росії в добу «великих реформ»

Альманах «Записки о Южной Руси»

вийшли а Петербурзі з друкарні П.Куліша. Це був двотомний альманах, 1 книжка якого з’явилась 1856, а 2 – 1857 р. Фінансову допомогу надали поміщики Г.Ґалаґан та В.Тарновський (перші меценати УЖ).Перший том «Записок о Южной Руси» мав назву «Этнографические записки о Южной Руси». Він був складений з матеріалів дванадцятирічної давнини, тобто 1844 року. Другий том мав відмінності від першого й виразно засвідчив тенденцію до переростання видання в універсальний журнал.

Альманах «Хата».

П.Куліш готував до друку 3й том «Записок о Южной Руси». У 1858 році він звернувся з клопотанням до міністра народної освіти Є.Ковалевського про дозвіл видати замість «Записок о Южной Руси» журнал «Хата». Мотивація – потрібно сприяння передплатників. П.Куліш отримав відмову, видав їх пізніше у 25 лютого 1860 році альманахом, дав назву «Хата». Через успіх 11 травня 1860 р. випускає другий наклад. «Хата» - збірка творів провідних укр. письменників, що писали на той час укр. мовою: Марко Вовчок, Ганна Барвінок, Котляревський, Шевченко, Жемчужников.

«Основа» - кульмінація в сюжеті розвитку УЖ першого періоду. Він почав виходити в рік скасування кріпацтва. Журнал обіцяв друкувати твори красного письменства укр. мовою або такі, що відображають життя й природу України, праці з етнографії та історії тощо. Перший номер журналу вийшов з друку 12 січня 1861 року. На його обкладинці стояли слова: «Основа – южно-русский литературно-учёный вестник». Часопис проіснував майже два роки і припинився на десятому числі 1862р. Друкувався укр. і рос. мовами.

Найголовніші автори-худ.: Т.Шевченко, Марко Вовчок, О.Стороженко, П. Куліш, С. Руданський, Я. Кухаренко, Д.Мордовець, Л.Глібов. Наук.: Д.Чижевський, М.Костомаров, сам Куліш, В.Антонович.

«Черниговский листок» Леоніда Глібова

Видання щотижневої газети «Чернігівський листок» можна розглядати як приклад благотворного впливу журналу «Основа» на укр. громадянство й УЖ. Мета видання – надати можливість місцевим мешканцям мати друкований орган громадського життя і діяльності. У газеті передбачалося друкувати літературні твори невеликого розміру;новини й повідомлення з столиці губернії та повітових міст популярні статті з сільського господарства, популярні статті з сільського господарства, домоводства, промисловості, торгівлі, медицини, освіти тощо; бібліографічні повідомлення та короткі відгуки про книжки; оголошення приватних осіб та офіційних установ.

12 липня 1861 р. Леонід Глібов розпочав видання «Черниговского листка».

«Чернігівський листок» завершив перший період історії УЖ. Газета була видатним явищем укр. просвітницької преси свого часу, гідним супутником столичного журналу «Основа». Тижневик будив застояне болото провінції, виносив на суд громадськості важливі проблеми суспільного життя, був тим дзеркалом, у якому чернігівське громадянство могло бачити свій реалістичний образ. А відтак, творчий досвід Л.Глібова-ж-ста потребує свого вивчення як цікава сторінка укр. духовної культури.

РЕПРЕСИВНІ ЗАХОДИ РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

Появі Валуєвського циркуляра 1863 р., який остаточно законодавчо закріпив заборону УЖ в Росії, передували кілька важливих суспільно-політичних чинників:

1. українське відродження, яке розпочалося наприкінці 1850-х рр. унаслідок загальнополітичного потепління в Росії, пов’язаного з «епохою великих реформ»

2. виникнення громад, як протопартійних об’єднань свідомих українців

3. заснування недільних шкіл для народу з укр. мовою навчання

4. активізація творчої діяльності укр. письменників і укр. книговидавництва

5. перехід у ж-стиці від ненадійних і несталих альманахових спроб до до справжніх періодичних видань

Процес укр. відродження загрожував цілісності й неподільності Росії, з погляду імперського мислення він повинен бути негайно зупинений. А відтак, російське громадянство починає схиляти до цього уряд.

18 липня 1863р. з’явилося за № 364 «по Височайшому повелінню» «таємно» розпорядження міністра внутрішніх справ міністру народної освіти «Про книги, що видаються для народу малоросійським наріччям». Воно увійшло в історію як «Валуєвський циркуляр (обіжник)». Він зводиться до таких положень:

1. Під виглядом поширення освіти твори сполітизованої малоросійської літератури, зорієнтовані на «масу неосвічену»переслідують злочинні політичні задуми (сепаратизм).

2. «Ніякої особливої малоросійської мова не було, немає і бути не може… наріччя, використовуване простолюдом, є та ж сама російська мова, тільки попсована впливом на неї Польщі»

3. По цензурному відомству віддавався такий наказ:

- друкувати укр. мовою тільки твори художньої літератури

- заборонити пропускання книжок укр. мовою а) духовного змісту, б) навчальних, в)призначених для початкового читання народу.

Дане розпорядження віддавалось як тимчасове. Після Валуєвського циркуляра під забороною опинилася УЖ в Росії. За доносом М.Юзефовича в Петербурзі була скликана надзвичайна комісія «для пресечения украинофильской деятельности» за участю міністра внутрішніх справ, міністра народної освіти, оберпрокурора Синоду, головного начальника ІІІ відділу і самого М.Юзефовича. На підставі записки М.Юзефовича, тобто самого доносу, ця комісія підготувала Емський указ (30 травня 1876 р м.Емськ). Він оголошував:

1. Заборону на ввезення у межі імперії україномовної продукції

2. Заборонити друк україномовних творів і перекладів окрім: а) історичних документів і пам’яток, б) творів красного письменства

3. Заборонити різні сценічні вистави і читання укр. мовою, а також друкування нею ж текстів до музичних нот

До Емського указу наступний російський імператор Олександр ІІІ 8жовтня 1881 р. вніс незначні доповнення, які робили умови існування укр. слова взагалі нестерпимими, вносили його поза рамки виживання.

МОСКВОФІЛЬСЬКА Ж-СТИКА

Історичні передумови. Після заборони Рос. урядом УЖ переноситься до формування на теренах Австро-угорської України. Галичина, що перебувала у складі Польщі наприкінці ХІХ ст. мала:

1. брак світської освіти, відсутність інтелігенції;

2. вища верства – духовенство – робила державу реакційною;

3. уніатство виокремлювало себе з широких кіл європейської спільноти;

4. українці були оточені народами, які не визнавали їхньої національної самобутності.

У 1848 р. внаслідок революційних перетворень Галичина набуває відносної самостійності. Створено ГРР (Головну Руську Раду), що увійшла в історію УЖ як перша політик. організація, що мала власний друкований орган - газету «Зоря Галицька». Перший номер – 15 травня 1848 р. в день скасування панщини. Газета друкувала відозви, ухвали ГРР, формувала громадську думку. ГРР ліквідовано у 1851 р.

Москвофільство зародилося в Галичині як суспільно-політична течія перед революцією 1848 р. як спротив проти полонізації, мадяризації тощо. Виникає панславізм (Й.Геркель, 1826 р.) – суспільно-історична і філософська доктрина, що носить ідеї: 1. поводження усіх слов’ян як братських народів; 2. різне бачення «спільного слов’янського дому» передусім як вільної федерації рівноправних народів; 3. протистояння європейській буржуазній цивілізації; 4. взаємообмін та взаємовивчення братніх культур.

За Франком москвофільство мало форми: а. хлопське (соціальне – цар); б. язикове (творення однієї мови); в. політичне (прихильність/служіння Москві). Типологія МЖ така:

1. офіційні урядові видання: «Галичо-Рускій Вестнік» (2 липня 1849 р., Львів, М.Устиянович, 78 чисел) + додатки «Отечественний сборник», «Домова школка» тощо. Низькопробні, видані старою кирилицею, призначені для інформування про поточні події.

2. загальні, суспільно-політичні якісні видання:

- «Зоря Галицька» (з 1850 р. Ставропігійний інститут)

редагували – Павенцький, Вагилевич, Головацький, Гушалевич та ін.; мала інформаційну домінанту, але друкувала і худ.твори відомих письменників. Значення: 1. перша українська газета за змістом, мовою; 2. відбила особливості існування народу; 3. формувала громадську думку; 4.еволюціонувала від політичної до науково-літературної; 5. репрезентувала молодий український рух; 6. декларувала найважливіші політичні вимоги і засади; 7.публікувала офіційні документи; 8.публікувала вперше твори Галицьких письменників; 9. формувала нац.свідомість у польськомовному середовищі; 10.п-стика, критика, наука, переклади; 11.вироблення літературної мови; 12.перші редакторські спроби на укр. ґрунті; 13.виховала читача.

- газета «Новини» (1849 р., Іван Гушалевич, 27 чисел).

- «Слово» (1861 р., Львів, Б. Дідицький)

громадсько-політична газета широко друкувала літ. твори, виходила 2-3 рази на тиждень. Редактори – Богдан Дідицький, В.Площанський. З 1876 р. – на утриманні російського уряду. Значення: 1.напочатку виражала всеукраїнську громадську позицію; 2.справжня українська політична газета; 3.розбудження галицької громадської думки; 4.співпраця з Ю.Федьковичем, дебюти Романчика, Заревича й ін.; 5.москвофільська позиція призвела д деградації; 6.занепад газети засвідчив занепад москвофільства.

- двотижневик «Русская рада» і ілюстрований журнал для селян «Наука» (1871-1912, 1871-1876, священник Іван Наумович).

- журнал «Русска правда» - «Православная Буковина» (1888-1904, Відень-Чернівці, Г.Купчанко і К.Козаркевич, В.Козарищук,68 чисел).

- двотижнева газета «Пролом» (1880, Й.Марков) - «Новий пролом» (1883-87) – «Червоная Русь» (88-91) – «Галицкая Русь» (91-92) – «Галичанин» (1893-1913)

3. літературно-наукові часописи: «Пчола» (7 травня – 3 вересня 1849 р., І. Гушалевич, 19 чисел, гражданка) «Семейная Бібліотека» (1855-56, Я.Головацький, С.Шехович, низький рівень), щотижнева літературно-наукова газета «Боян» (1 квітня-14 грудня 1867 р., В.Стебельський, Л.Михалевич, ідеалізація Росії); літературно-науковий двотижневик «Родимый листок» (1879-82, Чернівці, священник Микола Огоновський, двомовний рос.-укр.).

4. спеціалізовані часописи, фахові та призначені певній темі чи аудиторії:

педагогічні газети і журнали – «Дом и школа» (січень 1863-64, І.Гушалевич,61 номер, історія, фольклор, мова) «Школа» (1865, Львів, С.Шехович, 7 чисел); щотижнева газета «Учитель» (1869-1974, Львів, М.Клемертович, + додаток «Ластівка»); «Газета школьна» (1875-79, Львів, О.Партицький).

релігійні часописи – «Слово Боже» (1879-81, І.Наумович)

фахова наукова – щорічник «Временник Института ставропігійського с месяцословом» (1864-1939, наукові статті); «Вестник Народного Дома» (1883-1914, Львів); «Науковий сборник» - «Літературний Сборник» - «Літературно-науковий сборник» (1865-1908, Галицько-Руська Матиця)

гумористично- сатиричний журнал «Страхопуд» (1863-68, Відень, Й.Ливчак, 2 рази на місяць, відроджено 1872-1873 у Львові Стебельським, у 1880-82 – С. Лабашем, 1886-1905 – О.Мончаловським)

жіночі часописи – «Лада» (1853, С.Шехович, 15 номерів), «Русалка» (24 числа).

НАРОДОВСЬКА Ж-СТИКА

(журнали "Вечорниці", "Мета", "Нива", "Русалка"; журнал "Правда"; газети "Батьківщина" і "Діло"; журнал "Зоря").

Народовці – 2ге покоління української інтелігенції в Галичині. Т.з. «національники». Концепція:

1. галицькі русини- самостійний народ близький до «малоросів»;

2. українці – великий і могутній народ, що повинен об’єднатися;

3. внутрішня орієнтація на власні сили українства;

4.пробудження національної свідомості, культурно-освітня діяльність, творення інтелігенції, легальна діял.

5. комунікаційний канал – українська літературна мова.

6. утвердження мови через літературу і ж-стику, театр, громад. організації тощо.

7.розвиток школи і всієї освіти;

8. не можливість союзу з Росією;

9.національно-культурна автономія від Австрії.

Відділення Н від М сталося у 1860-х рр. 1861 р. – відкриття товариства «Руська бесіда», його театру.

8 грудня 1868 р. – заснування «Просвіти» у Львові. 1880 р. – газета «Діло». 11 грудня 1873 р. – Наукове Товариство імені Шевченка у Львові і друкарню при ньому, де видавали журнали «Зоря» і «Правда», «Записки НТШ». Розквіт НТШ – 1897-1913 рр. М.Грушевський.

3 періоди НЖ:

1. 1862-1866 – існування невеликих часописів «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка», «Русь»

«Вечерниці» - з 1 лютого 1862 до 2 травня 1863 рр., видавець – «Молода Русь». 600 передплатників у 1862, у 1863-му впали. Редактор – Ф. Заревич (34 числа), далі – В.Шашкевич. Друкувалися твори і критика – Шевченка, Куліша, Глібова, Костомарова, Федьковича (особливо) та ін. Значення: 1. перший для Н; 2.широко знайомив з якісною укр. літ.; 3.представив критику; 4.п-стичні зразки Танячкевич, Климкович; 5.нац. свідомість;6.нові імена.

«Мета» - вересень 1863 р., ред. – К.Климкович. Літературно-політичний вісник. Виразна антиросійська тенденція. Значення: запровадження літературно-наукової і політичної Ж, утвордила яскравих п-стів – Климковича і Заревича.

«Нива» - журнал наукового спрямування, 1865 р.(до грудня), 20 номерів. Ред. – Кость Горбаль, не надто талановитий ж-ст і письменник. Худ. політика успадкувала позиції «Мети». Друкувалися – Федькович, Марковецький (критик), переклади.

«Русалка» - літ. часопис, тижневик. 12 номерів – з 1 січня до 2 квітня 1866 р. Ред. –В. Шашкевич. Друкувалися – О.Кониський, Ф.Заревич, статті з природознавства.

2. 1867-1880 – єдиний народовський журнал «Правда».

«Правда» -1867-1898, головне видання 3х періодів: 1)1867-70 2) квітень 1872-1880 3)1888-1898.

Значення: 1. довготривале видання, орієнтоване на народну мову; 2. здатність до відродження підтверджувала життєздатність; 3. першодруки Нечуя-Левицького, Федьковича, Стороженка, Франка, Куліша та ін.; 4. першодруки критики Драгоманова, Грінченка, Білика, Кониського; 5. розвиток науки Терлецького, Навроцького, Реваковича; 6. поєднав письменство підавстрійської та підросійської України та їх читачів; 7. плюралізм думок; 8. вироблення літературної мови; 9. угодницька польська політика призвела до занепаду – історичні уроки; 10. зростання національної свідомості.

3. 1880-1900 – бурхливий розвиток НЖ: щоденні газети «Батьківщина», «Діло», «Буковина», «Правда», «Зоря».

«Батьківщина» - громадсько-політична газета-щотижневик, вперше – 1 жовтня 1879 до 1896, Львів, як опозитивна полонізації Галичини. Засновник – Юліан Романчук, співробітники – А.Дольницький, М.Дорундяк. У 1886 виходить доаток літературно-наукового спрямування. 1888-89 рр. – редактор М.Павлик. Мала велике значення для укріплення українства.

«Діло» - загальнополітична інформаційна газета для широких кіл українства. Вперше – 1 січня 1880 р. Ініціатори – Ю.Романчук і В.Барвінський. Проіснувала з 1880 до 1939 р. (5 вересня). З 1888 р. – щоденна! Редактори – В.Барвінський, А.Горбачевський, І.Белей. Значення: 1. загальнонаціональна найбільш достовірна щоденна газета; 2. видатна інформаційна функція з культурного і політичного боку; 3. п-стичне начало (історіософія Грушевського, Партицького); 4. культуро творча функція (переклади класиків і сучасників укр. літ.); 5. декларувала толерантність до інших народів; 6. співпраця з підросійськими письменниками Антоновичем, Кониським, Нечуй-Левицьким, Грушевським, що робило її загальнонаціональною; 7. вироблення літературної укр. мови та худ., публ., інформ. стилів.

«Зоря» - журнал, 1880-1897 рр., заснований і виданий Омеляном Партицьким, пізніше трансформувався в ЛНВ. Мав підзаголовок «Письмо літературно-наукове для руських родин», на рік виходило 24 номери. Тісно співпрацювали з Франком, друкувалися Леся Українка, Куліш, Кримський, Лукич, Маковей, Олена Пчілка, Щурат та ін. Значення: 1. започаткований як приватне підприємство, журнал був куплений НТШ, ставши його періодичним органом; 2. видатні ж-сти, що заклали підвалини для досягнень української преси (І.Франко і В.Лукич); 3. залучення провідних письменників, що підтримали високий рівень літератури, п-стики і критики; 4. співпраця галичан і українців; 5. перший ілюстрований часопис з високою поліграфічною культурою та літературною мовою; 6. постійна еволюція; 7. передплата в Росії, що призвело до його заборони; 8. доповнення роботі газети «Діло»; 9. достойно трансформувався у «ЛНВ».

НЖ була основною складовою української ж-стики ІІ пол.. ХІХ ст., що стала поштовхом до подальшого розвитку.

 

РАДИКАЛЬНА Ж-СТИКА

У середовищі народовців у 70-х рр. ХІХ ст. зародилася нова культурна і політична течія – радикальна (соціалістична). Радикали обстоювали соціальну рівність, різкі соціальні зміни. Батьком виступив М.Драгоманов (1841-1895), що проповідував «громадівство» на укр. грунті – еволюційну концепцію та революційні зміни. Разом із Павликом і Подолинським підписали «Програму Громади» (1880). Було сформовано гурток соціалістів, який у березні 1874 р. комітетом періодичного проекту «Бібліотека повістей» ухвалив видавати двічі на місяць літературну газету. Так з’явився журнал

"Друг " – 1 квітня 1874 р. як «письмо для белетристики і науки», об’єм – 1,5 друк.арк. Тираж спочатку – 600 прим., а з 1875 – 2 000. Редагували журнал студенти – Лабаш, Дольницький і Павлик. О.І.Дей виявляє 3 етапи у розвиту журналу:

1) з 1874 до осені 1875 р. (до початку дискусій після 1го листа Драгоманова)

2) з осені 1875 до кінця 1876 р. (процес ідейного зламу і зміни демократичних тенденцій)

3) 1877 р. – журнал виходить як революційно-демократичний.

Значення: 1. перший студентський часопис, що з москвофільства і народовства прийшов до соціалістичного напрямку; 2. став стартовим для ж-стів різних спрямувань – москвофільського (Лабаш, Марков); народовського (Лукич, Белей), радикального (Франко, Павлик); 3. орієнтація на передові європейські ідеї; 4. літературні дебюти (в т.ч. Франка); 5. виступав за галицько-українську єдність; 6. тісна співпраця з М.Драгомановим; 7. вперше опубліковано твори на робітничу тематику (Бориславський цикл); 8. прояви українського натуралізму (Франко); 9. довів невсеохопність соціалізму на укр. ґрунті.

"Громадський друг" – назва була запропонована Драгомановим по виходу Франка з тюрми у березні 1878 р. Відповідальним редактором виступив М.Павлик. У квітні вийшло 1е число накладом 600 прим. Часопис яскраво поділявся на літературну і п-стичну частини. Закрито із-за арешту редакторів. Значення: 1. підвищено професіаналізм УЖ; 2. високий рівень літературного відділу, який редагував і писав Франко; 3. п-стика була слабшою, домінували перекладні праці Шеффле, Ланге, Драгоманова, Лімановського, теоретиків соціалізму; 4. рубрики «Вісті з України» і «Вісті з Галичини» містили соціальну критику дійсності, будили громадську думку; 5. демонстрація обличчя українського соціалізму (каменярський); 6. широке коло авторів; 7. тісна співпраця з підросійською Україною; 8. незважаючи на конфіскації збірники і журнал широко читалися і формували громадську думку і піднімали рівень української журналістики.

"Дзвін" і "Молот" – літературно-п-стичні збірники, що видавалися «Г.д.», де найбільшу роль відіграв Франко.

"Світ" – у листопаді 1880 р. Радикально налаштованою гімназійською і студентською молоддю ухвалено створення журналу. Відповідальним перед цензурою став Іван Белей (24 роки). «Ілюстрована літературно-політично-наукова часопись», видавався 1 раз на місяць, 3 друк.арк. 1е число вийшло 10 січня 1881 р. Редактором белетристики був І.Франко. Закрито із-за байдужості публіки із-за використання фонетичного правопису і зайнятості Белея. Значення: 1.сила радикальної журналістики; 2. видання було помірковане; 3. відсутня була антицерковна спрямованість Павлика; 4. відсутність перекладних соціалістичних творів; 5. опубліковано роман Франка «Борислав сміється»; 6. велика частина (36 з 60 віршів) поезії Франка; літ. Дебют Б.Грінченка; 7. хороша п-стика (Терлецький, Кониський, Франко, Василевський); 8. правомірність існування радикальної журналістики в Україні; 9. засвідчив сумніви Франка у соціалізмі.

"Народ" – часопис-журнал почав виходити 1 січня 1890 р., виходив 2 рази на місяць, редктори – Павлик і Франко, матеріальне утримування – М.Драгоманов. Був друк. органом Русько-Української радикальної партії. Друкував багато літератури і критики – Леся Українка, Л.Мартович, Драгоманов, Франко, Маковей та ін.

"Хлібороб" – журнал/газета-супутник «Народу», «письмо політичне, літературне і наукове для руських селян і міщан». Перше число вийшло у Львові 25 квітня 1891 р.

"Життє і слово " - журнал Франка.