Збирання зовнішньої інформації

Ж-стика —це передусім збирання інформації. Лише на базі зібраної зовнішньої інформації можливе виготовлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній більшості випадків ж-стика займається по­шуком новин з інформаційних джерел і оприлюдненням, публікацією (тобто, донесенням до публіки) повідомлень про них. Підготовча робо­та ж-ста по збиранню інформації лягає в основу матеріалу. Слабкі ж-стські твори виходять внаслідок поверхового уявлення про саму проблему, що обра­на за предмет статті чи нарису, недостатньої діяльності в справі збиран­ня інформації, утворення ситуації інформаційної недостатності. снує лише три м-ди збирання зовнішньої інформації: спостереження, вивчення документів і джерел, інтерв'ю.

І. Спостереження — пасивний м-д збирання інформації. Сутність його полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати кого- чи що-не-будь, звертати увагу на когось, щось.

Ж-стика знає такі типи спостережень, як відкрите і прихо­ване, включене і невключене. Сутність їх полягає в тому, що ж-ст (а часто до такого вдаються й письменники) стає на певний час членом якого-небудь колективу, організації, закладу, установи, щоб досконало, впритул, з близької відстані вивчити їх діяльність, настрої людей, умо­ви праці, механізми здійснення фінансових чи бартерних операцій. Відкрите спостереження передбачає обізнаність навколишніх з тим, що їх вивчають, приховане — відсутність такої обізнаності. Приховане спостереження дає авторові майбутнього ж-стського твору більше можливостей для ознайомлення з дійсним станом справ, гаран­тує неупереджене ставлення до нього членів колективу. Включене спос­тереження передбачає зарахування ж-ста на штатну посаду й ви­конання ним самим певних службових обов'язків. Невключене дає мож­ливість вивчення ситуації іззовні, але забезпечує більш широке ознай­омлення ж-ста з об'єктом вивчення, можливість побувати в різних структурних підрозділах великої фірми чи установи.

Важливо дотримуватися правил безпеки, щоби не видати себе – уникати надмірної цікавості, не поспішати, у публікації не писати яскраво індивідуальні деталі, щоби не виказати себе

II. Вивчення документів і джерел

Головна засада при роботі ж-ста з документами й джерела­ми — неупередженість. Він не повинен шукати в них підтвердження на­перед придуманої концепції, а, навпаки, концепцію будувати на доку­ментально підтверджених фактах. Бувають випадки, коли вже після за­вершення формування концепції виявляється новий факт, що цю кон­цепцію руйнує.

Майстерність ж-ста вимірюється, окрім інших чинників, ще й тим, наскільки глибоко він може осмислити джерельну базу майбутнього твору, скористатися нею, дати в самому тексті необхідні посилання.

Переконайтеся в тому, що документ створений компетентною особою; у ньому не спотворені прізвища службових осіб; зміст документа відповідає відбиткові печатки та кутового штампу; документ підписаний уповноваженою для цієї мети особою.

Необхідно працювати з листами читачів – облік, зберігання, перевірка авторства та наведеної інформації

ІІІ. Інтерв'ю. Це головний м-д збирання інформації в ж-стиці, сутність якого полягає в здобутті новин і повідомлень шля­хом усного спілкування суб'єкта (ж-ста) з об'єктом (політичним діячем, науковцем, митцем чи просто цікавим співрозмовником). Вва­жається, що цей м-д дає від 80 до 90 відсотків потрібної ж-стові інформації.

Типи інтерв’ю: на робочому місці, вдома в об’єкта, в редакції, по телефону, в інтер-ситуаціях (у невимушеній атмосфері – за обідом, в перукарні, на прогулянці), не для запису, не для запису й використання

Підготовка до інтерв’ю:

Загальна – рівень ерудиції, конкретна – на обрану тему, психологічна підготовка – настрій на розмову

Правила інтерв’ю:

1. Слід знати, про що саме ви хочете довідатися, виділити для себе головне чи групу головних запитань, здійснити чітке ціленокладення її неухильно рухатися до нього в процесі розмови.

2. Брати коментар з проблеми вашого майбутнього матеріалу слід лише в першої за компетенцією особи в даній галузі.

3. Візьміть за правило користуватися гаслом: "Вислухаймо іі протилежну сторону!".

4. Сперечайтесь з об'єктом, будьте актором, примушуйте його ви­кладати нові аргументи на свою користь.

5. Ставте лише по одному запитанню, дотримуючись правила: од­не запитання — одна відповідь.

6. Використовуйте ті ж слова, вирази й інтонації, що й ваш об'єкт інтерв'ю. Цим ви викличете його довіру й засвідчите перед ним, що ви добре розумієте його.

7. Якщо ви збираєте матеріал для статті, намагайтеся використати інші м-ди збирання інформації

8. Не бійтеся гострих запитань. Нема питань, що бентежать, є лише відповіді, які бентежать.

9. Написаний унаслідок інтерв'ю текст слід перед опублікуван­ням показати об'єктові, попросити його уважно прочитати, виправити можливі помилки в цифрах, прізвищах, фактах, якщо такі були допу­щені. Попросіть об'єкт завізувати ваш матеріал

Виготовлення внутрішньої інформації

Як уже мовилося, ми виходимо з тієї концепції, що ж-стика є не лише діяльністю по перенесенню зовнішньої інформації від індивідуальних джерел до масової аудиторії, але й способом виготов­лення внутрішньої інформації. Внутрішня інформація створюється не всіма ж-стами, а лише тими, хто виконує спеціальну роль оглядача, нарисовця, есеїста. Це ж-сти особливо визначного рівня, що досягли великого авторитету в своїх виданнях, чиє слово, думка н позиція цінуються так само високо, як і думка спеціаліста в тій чи іншій галузі суспільного життя.

П-стика є вершинним явищем ж-стики, ії серцевиною, стрижнем. Вона потребує особливо високого рівня оволодіння фаховим мистецтвом, найповніше задовольняє функції і завдання ж-стики: бути історією сучасності, впливати на практику суспільно-політичного життя. Далеко не кожний працівник мас-медіа може стати п-стом, — для цього потрібний особливо яскравий талант, великий влас­ний життєвий досвід, глибокі знання в різних сферах дійсності, блиску­чий, зрозумілий мільйонам стиль.

Слово "п-стика" виникло в німецькій мові, що в пере­кладі означає — "суспільний, народний". П-стика — це своєрідний тип творчосгі, предметом котрого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а м-д їх освоєння характеризується поєднанням логічно абстрактного й конкретно-образного мислення, внаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність (п-стичний твір), спрямована на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.Підкреслюються такі головні функції п-стики: 1)формувати громадську думку, 2)викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій.Об'єкт п-стики — уся реальна дійсність у складності и розмаїтті виявів. Предмет п-стики — це соціальна дійсність, суспільно-полі­тичний аспект виробничих, економічних, моральних, мистецьких, на­укових, духовних та інших явищ життя і проблем.

Ж-стика вбирає в себе всього розмаїтій людських відносин, будучи гнучким відгуком на сучасність, способом її оперативного відображення й пізнання, маючи можливість практично бездоганного охоплення неви­черпно багатої дійсності. Ці можливості ж-стики реалізуються в п-стиці.

В основі праці п-ста — відкриття суспільних колізій, аналіз суперечностей, виявлення проблемної ситуації. Виникають такі завдання:

1) віднайдення "первісних фактів", тобто встановлення сукупності фактів, що породжують проблему;

2) вироблення гіпотези "первісних фактів", припущення про їхні причини, значення, місце в сусп.житті;

3) дослідження проблемної ситуації, збирання додаткової інфор­мації, так званих "вторинних фактів" через вивчення документів і дже­рел,

4) перевірка гіпотези "первісних фактів", встановлення хроно­логічного перебігу подій, причиново-наслідкових зв'язків, генезису, структури і т. ін. явища;

5) створення остаточної концепції, перехід від гіпотези до пояс­нюючої теорії, тобто вироблення розуміння й оцінки явища чи події

Вимисел у п-стиці тісно пов'язаний з фактами реальної дійсності, а художні образи — з авторськими міркуваннями, утверджен­ням певної тенденції. Роздуми про конкретні факти дійсності, дати, ци­фри, імена реально існуючих осіб спричинюють те, що образи п-стичних творів сприймаються як одиничні, подібні до конкретних ре­альних осіб, на відміну від образів художніх творів, які розцінюються читачем як узагальнення багатьох подібних явищ.

Те­ма п-стичного твору — це не тільки предмет відображення, але й проблема, яку автор побачив у ньому, його оцінки й концепція поруше­ного питання. Ідея п-стичного твору мусить бути вербалізована, тобто словесно виражена у вигляді вис­новку, дефініції чи формули. Вона повинна бути сформульована логічно чітко, однозначно і не допускати множинності витлумачень.

У п-стиці існують такі тиші конфліктів:

1. Обставинні, які відображають боротьбу людини з обставинами життя, причому обставини можуть мати як природний, так і соціальний характер, можуть бути об'єктивними, так і суб'єктивними.

2. Міжперсонажні конфлікти. Це такі зіткнення, у яких чітко окреслені дві протидіючі сторони, кожна з яких представлена колективом;або окремими особами, що переслідують власні цілі та інтереси.

3. Внутрішньо-психологічні конфлікти. До їх числа належать такі, які розгортаються в свідомості людини між різними сторонами її характеру чи спонукальними векторами. Найпоширенішими різновида­ми внутрішньо-психологічного конфлікту є конфлікт між почуттями і розумом, правом і обов'язком.

П-стичні конфлікти, як правило, не допускають однополюсності, є завжди двополюсними. Якщо в п-стичному творі зображені негативні факти й картини дійсності, то рано чи пізно має з’явитися автор, який виступить із відкритим засудженням зображуваного Своєрідність п-стичного конфлікту — у коментуванні його автором-оповідачем, у недвозначному витлумаченні його.

Зрозуміло, що газета чи журнал не можуть орієнтуватися лише на п-стику, — певне місце на їхніх сторінках мусить бути відведене й інформаційним жанрам, стислій, некоментованій інформації. П-стика — це ніби важка артилерія, що далеко не завжди використовується в бойових діях і яку залучають для розв'язання стратегічних завдань