Вимоги до оформлення структурних елементів документу

2.3.1. Кожний структурний елемент документу (далі – елемент) треба починати з нової сторінки.

2.3.2. Назви елементів «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» розміщують симетрично до тексту (від центру), без абзацного відступу, не нумерують (не можна друкувати «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ»), виконують великими буквами без крапки наприкінці та не підкреслюють.

2.3.3. Основна частина документу може містити: розділи, підрозділи, пункти та підпункти, згідно зі змістовним навантаженням документу. Можливий склад основної частини документу наведений на рис. 2.1.

 

 

Рис. 2.1. Можливий склад основної частини документу

2.3.4. Розділи, підрозділи, підпункти та пункти повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів повинні відображувати їх зміст, бути стислими та точними.

2.3.5. Номер розділу (арабська цифра) ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими буквами симетрично тексту (від центру без абзацного відступу). Крапку наприкінці найменування не ставлять. Переноси слів в заголовках не припускаються.

Приклад оформлення основного тексту документу наведено у дод. Г.

2.3.6. Кожний розділ починається з нової сторінки. Не припускається розміщувати заголовки підрозділу, пункту та підпункту у нижній частині сторінки, якщо після нього поміщається всього один рядок тексту (або текст взагалі відсутній).

2.3.7. Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів пишуться з абзацу маленькими буквами (крім великої першої) з форматуванням за шириною тексту (дод. Г).

2.3.8. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка (приклад: «2. 1.»), після цього ставлять пробіл, потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Наприкінці заголовку підрозділу крапка не ставиться (дод. Г).

2.3.9. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка (приклад: «1. 3. 2.»). Після цього ставлять пробіл, потім у тому ж рядку йде заголовок пункту в підбір до тексту з крапкою наприкінці (дод. Г).

Додаткової відстані між заголовками пунктів або підпунктів та текстом немає. Тобто текст починається з абзацу безпосередньо після заголовка пункту або підпункту. Таке розташування заголовків називають «в підбір до тексту».

2.3.10. Підпункти нумерують у межах кожного пункту таким же чином, як і пункти.

2.3.11. Підпункти на складові не поділяють.

2.3.12. Якщо структурний елемент у тексті один, його теж нумерують за загальними правилами.

2.3.13. Заголовки розділів та підрозділів відокремлюються від інших елементів (в тому числі й від тексту, заголовків пунктів та підпунктів) одним вільним рядком (дод. Г).

Додаткової відстані між заголовками пункту, підпункту та текстом не допускається. Заголовок пункту та підпункту йде в підбір до тексту.

 

Зміст

 

2.4.1. Зміст оформлюється тим самим шрифтом, як і текст документу (див. п.2.1), але без абзацного відступу, вирівнюється по лівому боку (дод. Д).

2.4.2. В змісті відображаються номери сторінок, на яких починаються структурні елементи. Номери сторінок повинні бути розташовані один під другим (вирівняні по правому боку). Слово «сторінка» або його скорочення не пишуть. Найменування елементів відокремлюють від номерів сторінок крапками.

2.4.3. У змісті відображаються такі елементи, як назви розділів, підрозділів та пунктів. Назви підпунктів у змісті відображати недоцільно.

 

Перелік умовних скорочень

 

2.5.1. Перелік треба друкувати двома колонками, вяких зліва за алфавітом наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

2.5.2. Перелік наводять у такий послідовності: скорочення (у тому числі й абревіатурні); умовні (буквені) позначення; одиниці вимірювання; терміни.

2.5.3. Для буквених позначень встановлена наступна послідовність запису: спочатку повинні бути наведені в алфавітному порядку умовні позначення українського (російського) алфавіту, потім – латинського та останнім – грецького.

Переліки

2.6.1. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

2.6.2. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

2.6.3. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

 

Приклад.

При структурному проектуванні виконуються два види робіт:

а) проектування архітектури ІС, що включає:

1) розробку структури й інтерфейсу її компонентів;

2) узгодження функцій і технічних вимог до компонентів;

3) визначення інформаційних потоків між основними компонентами, зв'язків між ними і зовнішніми об'єктами;

б) детальне проектування, що включає:

1) розробку специфікацій кожного компонента;

2) розробку вимог до текстів і плану інтеграції компонентів;

3) побудова моделей ієрархії програмних модулів і міжмодульних взаємодій;

4) проектування внутрішньої структури модулів.

 

Таблиці

 

2.7.1. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

2.7.2. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприкінці номеру таблиці крапка не ставиться.

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

2.7.3. Слово «Таблиця» відокремлюється від основного тексту одним вільним рядком. Після таблиці перед текстом також залишають один вільний рядок.

2.7.4. Кожна таблиця повинна мати назву, яку друкують симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Між строками зі словом «Таблиця», назвою таблиці та самою таблицею вільних рядків не залишають.

Побудова таблиці повинна відповідати рис. 2.2.

 

Таблиця <номер>

Назва таблиці

Головка таблиці				Заголовки Граф
						Підзаголовки Граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)		Графи	(колонки)

 

Рис. 2.2. Приклад побудови таблиці

 

2.7.5. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Наприкінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф вказують в однині. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка.

Не можна розділяти заголовки та підзаголовки боковика і граф діагональними лініями.

Графу з порядковими номерами рядків («номер за порядком») до таблиці включати не треба. Якщо в цьому є потреба, то номери треба розміщувати у першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед найменуванням показників, параметрів або інших даних.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Якщо найменування в боковику записано в декілька рядків, то в сусідніх графах чисельні значення пишуть на рівні останнього рядка, текстовий матеріал починають на рівні першого рядка.

В графах однорідні числові дані записують так, щоб їх розряди співпадали, неоднорідні – посередині графи.

 

Приклад:

 

2.7.6. Числові величини повинні бути відображені у відповідних одиницях виміру. Вводити окрему графу «Одиниця виміру» не дозволяється. Позначення одиниць виміру розміщують:

над таблицею у заголовку, якщо всі параметри або переважна частина граф мають однакову одиницю виміру; позначення одиниць інших параметрів подається у заголовках відповідних граф;

у заголовках граф, якщо усі параметри у графі мають однакову одиницю виміру;

у боковику поруч з найменуванням параметрів, відокремлюючи їх комою, якщо усі параметри у рядку мають однакову одиницю виміру.

2.7.7. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При цьому назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці (приклад: «Продовження табл. 1. 2») з вирівнюванням по правому краю. На сторінці, де таблиця закінчується, пишуть слова «Закінчення табл.» і вказують номер таблиці (приклад: «Закінчення табл. 1. 2»).

На сторінках, де продовжується або закінчується таблиця, обов’язково повторюється її головка.

2.7.8. На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.3», «... в табл. В.3».

У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «(див. табл. 1.3)», «(див. табл. А.3)».

2.7.9. Не варто оформлювати посилання на таблиці як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у назві. У тому місті, де викладається тема, пов’язана з таблицею, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(табл. 2.1)» або зворот типу: «... як видно з табл. 2.1», «… як видно з табл. А.2».

 

Ілюстрації

2.8.1. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Безпосередньо сама ілюстрація відокремлюється вільним рядком зверху від основного тексту та знизу від її підпису. Підпис ілюстрації відокремлюється знизу вільним рядком від основного тексту.

2.8.2. Підпис ілюстрації складається зі слова «Рис.», номера ілюстрації та її назви. Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприкінці номера також ставиться крапка. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

2.8.3. Якщо ілюстрація розміщується на декількох сторінках, то підпис має вигляд:

Рис. 1. 2. (Продовження)

На останній сторінці подання ілюстрації підпис має вигляд:

Рис. 1. 2. (Закінчення)

Після номеру ілюстрації розміщують її назву. Назва повинна стисло відображати зображення. Наприкінці назви крапка не ставиться. Підпис форматується симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу.

Приклад:

Укрупнена функціональна декомпозиція АІС підприємства з міжмережними зв’язками представлена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Декомпозиція АІС підприємства:

УМД – управління маркетинговими дослідженнями;

УТПВ – управління технічною підготовкою виробництва;

ТЕП – техніко-економічне планування;

ОУОВ – оперативне управління основним виробництвом;

УМТП – управління матеріально-технічним постачанням;

УРЗ – управління реалізацією та збутом;

БО – бухгалтерський облік;

УК – управління кадрами;

АФГД – аналіз фінансово-господарської діяльності.

2.8.4. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). При цьому наприкінці назви ілюстрації ставиться двокрапка, а на наступних рядках з абзацу пишеться підрисунковий текст.

Кожний елемент підрисункового тексту пишеться з абзацу через крапку з комою. Підрисунковий текст відокремлюється знизу від основного тексту вільним рядком.

2.8.5. Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2», «рис. Б.2».

У повторних посиланнях на ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись », наприклад: «(див. рис. 1.2)», «(див. рис. B.2)».

2.8.6. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у назві.

У тому місті, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «... як показано на рис. 3.1», «… як показано на рис. А.2».

 

Числа і знаки у тексті

2.9.1. Числа без позначень одиниць фізичних, грошових та ін. величин до дев’яти пишуть словами, а більше дев’яти – цифрами.

Приклад:

Банк налічує п’ять філій.

Адміністративно-територіальний устрій Харківської області містить 27 районів та 17 міст.

 

Числові значення величин з позначеннями одиниць фізичних, грошових та ін. величин і одиниць рахунку необхідно писати цифрами.

Приклад:

Мінімальна заробітна платня в Україні у 2000 р. дорівнювала 118 грн.

Щорічний видобуток вугілля складає 3000 т.

 

2.9.2. Дробові числа пишуть тільки цифрами у вигляді десяткових дробів, за виключенням розмірів у дюймах, які пишуться простим дробом.

Приклад:

0,3 % іноземних інвестицій;

 

Якщо числове значення неможливо відобразити у вигляді десяткового дробу, то його можна записати у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску.

Приклад:

5/32; (50А – 4С)/(40В + 20).

 

2.9.3. Порядкові числівники пишуть цифрами в супроводженні скорочених відмінкових закінчень.

Приклад:

3-я група показників, 7-а графа таблиці.

 

Якщо порядкових числівників декілька, то відмінкове закінчення узгоджують з останнім із них.

Приклад:

3, 4 та 5-й графіки.

 

Кількісні числівники пишуть без відмінкових закінчень.

Приклад:

У 7 випадках; на 27 аркушах.

 

Дати пишуть без відмінкових закінчень.

Приклад:

8 березня, 27 вересня, але у 40-х роках; 90-і роки.

 

Біля римських цифр відмінкових закінчень не пишуть.

Приклад:

На XII конференції; ХХІ сторіччя.

 

2.9.4. Обмежувальні норми перед числовими значеннями треба писати не знаками, а словами: «не менше» або «не більше», «від», «до», «понад».

Приклад:

Нормативне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності повинно бути не менше двох.

Через вузли електронної пошти НБУ передається від 10 до 50 Мб інформації за добу.

 

При означенні меж величин слід використовувати тире або оборот «від» – «до».

Приклад:

Доставка кореспонденції електронною поштою займає 15 – 20 хвилин.

 

2.9.5. У тексті не припускається використання без чисельних або буквених значень:

математичних знаків: – (мінус); < (менше); > (більше); <= (менше або дорівнює); >= (більше або дорівнює); = (дорівнює); ≠ (не дорівнює); ≈ (приблизно дорівнює); 0 (нуль); log (логарифм); sin (синус); cos (косинус) та ін.;

знаків: № (номер); % (відсоток); ^оС (градус Цельсія); Ø (діаметр) та ін.

Знаки №, % і ^оС при позначенні множини не подвоюються.

 

Формули та рівняння

2.10.1. Формули розміщують за текстом або окремими рядками. У тексті пишуть невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення. Усі символи у формулі пишуться через пробіл.

В окремий рядок розміщують основні формули, які використовують у роботі при розрахунках і дослідженнях. Їх розміщують після рядка тексту, у якому вони згадуються, симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу.

Формули відокремлюються від основного тексту одним вільним рядком зверху та знизу. Пояснення до формули відокремлюється одним вільним рядком зверху від формули та знизу від основного тексту.

Приклад:

 

2.10.2. В одному рядку можна розміщувати тільки одну формулу. Якщо формула не вміщується в один рядок, то її можна перенести на наступний рядок тільки на знаках операцій, що виконуються – рівності (=), плюс (+), мінус (–), множення (х) і ділення (/) – при цьому знаки на початку наступного рядка повинні повторюватися. Формули, які слідують одна за другою, відокремлюють крапкою з комою (;) або комою (,) безпосередньо за формулою до її номера. Якщо формула містить символи, які були пояснені у тексті раніш, то наприкінці формули ставиться крапка.

Приклад:

Формулу розрахунку рівню росту продажів наведено нижче.

 

(2. 3)

 

де РРП – рівень росту продажів, який досягається;

Кр – коефіцієнт реінвестування;

ЧП – чистий прибуток, тис. грн.;

ВР – виручка від реалізації, яка дорівнює 120 тис. грн.;

ВК, ПК – власний та позиковий капітал відповідно.

2.10.3. Пояснення значень символів і чисельних коефіцієнтів, якщо вони не були пояснені раніш у тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і чисельного коефіцієнта треба подавати з нового рядка один під іншим. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки та без абзацного відступу. Після формули перед словом «де» треба ставити кому.

Якщо необхідно навести чисельне значення символу, то його наводять після пояснення.

Приклад:

Рівняння має вигляд:

 

(3. 1)

 

2.10.4. Формули повинні мати порядкові номери у межах розділу (третя формула другого розділу нумерується як (2. 3)). Якщо формула в розділі або документі одна, її теж нумерують за загальними правилами. Номер пишеться арабськими цифрами. Між номером розділу і номером формули ставиться крапка. Наприкінці номеру формули крапка не ставиться. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номер формули завжди подається у дужках з форматуванням за правим краєм сторінки.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний – нижче формули. Якщо формула розташована на декількох рядках, то її номер розміщують на рівні останнього рядка.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул в тексті і перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації, якщо:

 

 

а) у тексті перед формами є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

2.10.5. Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)», «... у формулі (А.2)».

 

Список використаних джерел

2.11.1. Приклад оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наведено у табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1