І. Вимоги до змісту структурних елементів документів

Вступ

 

Дані методичні рекомендації призначені для студентів спеціальностей 7.080401, 7.080407 усіх форм навчання та містять правила оформлення текстових документів, які розроблюються і використовуються у навчальному процесі (звітів з лабораторних робіт, звітів з практик, звітів з науково-дослідницької роботи студентів, курсових та дипломних проектів та інших документів).

В основу цих методичних рекомендацій покладено вимоги до оформлення дисертацій, які висуваються Вищою Атестаційною Комісією (ВАК) України та вимоги щодо оформлення звітів у сфері науки та техніки, які висуваються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Вже на ранніх стадіях навчання в університеті є доцільним прищеплювання студентам культури оформлення різного роду звітів, пояснювальних записок до курсових і дипломних проектів та інших документів.

Однак слід зазначити, що дотепер вимоги ВАК України до оформлення робіт у значній мірі не погоджені з Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», що викликає розбіжності і непорозуміння при оформленні різноманітних звітів та робіт. При виявленні розбіжностей між цими документами, автори в першу чергу дотримувались вимог ВАК України.

Загальні положення

 

Будь-який текстовий документ, що розробляється і використовується у навчальному процесі, повинен містити наступні структурні елементи:

титульний лист;

реферат (при необхідності);

зміст;

перелік умовних скорочень (при необхідності);

вступ;

основну частину;

висновки;

список використаних джерел;

додатки.

Структура і виконання конкретного документа повинні відповідати вимогам до оформлення і методичним указівкам кафедри за відповідною дисципліною.

 

І. Вимоги до змісту структурних елементів документів

 

Титульний аркуш

 

1.1.1. Титульні аркуші для курсового, дипломного проекту, звітів з практик та ін. розміщуються на двох аркушах, першим з яких є «Пояснювальна записка» (розташовано з одного боку аркуша), а другий – «Завдання на дипломний проект» (курсовий проект, практику та ін.) (розташовано на обох боках другого аркуша – враховується при нумерації документу як одна сторінка). У випадку відсутності «Завдання», титульний аркуш розміщується на одному аркуші.

Реферат

 

1.2.1. Реферат – короткий зміст документу, який містить основні відомості та висновки, які необхідні для початкового ознайомлення з документом. Реферат має складатися не більш ніж з 500 слів. Обсяг реферату не повинен перевищувати однієї сторінки.

1.2.2. Реферат містить:

відомості про обсяг документів;

текст реферату;

перелік ключових слів.

1.2.3. В відомостях про обсяг документу має бути зазначено: кількість сторінок документу (без додатків), ілюстрацій, таблиць, додатків та використаних джерел.

Приклад:

Пояснювальна записка: 141 с., 46 рис., 33 табл., 6 додатків, 35 джерел.

1.2.4. Текст реферату повинен відображати основний зміст документу та включати такі відомості: об’єкт дослідження, мета роботи, методи дослідження та апаратура, результати, ступінь впровадження, взаємозв’язок з іншими роботами, рекомендації щодо використання результатів роботи, галузь застосування, економічна ефективність, значущість роботи та висновки, прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження або розроблення.

Текст реферату на пункти не поділяють. Частини тексту реферату, щодо яких відсутні відомості, пропускають.

1.2.5. Ключове слово – це слово або словосполучення з тексту документу, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Перелік ключових слів повинен включати від 5 до 15 слів (словосполучень) в називному відмінку. Перелік подається в рядок через кому великими буквами. Перший рядок – з абзацного відступу, вирівнювання «за шириною».

Зразок оформлення реферату дипломного проекту наведено в дод. А.

Зміст

1.3.1. До змісту структурні елементи документу включають у наступній послідовності: перелік умовних скорочень, вступ, найменування розділів та підрозділів основної частини, висновок, список використаних джерел, додатки з їх найменуваннями та позначеннями.

 

Перелік умовних скорочень

 

1.4.1. Якщо у документі використовуються маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік має бути подано в роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Незважаючи на це, за першої появи цих елементів у тексті документу надають їх розшифровку.

1.4.2. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення та ін. повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

 

Вступ

 

1.5.1. У вступі необхідно навести коротку характеристику сучасного стану тематики, якій присвячено роботу, відзначити актуальність теми, яка розглядається, мету роботи та задачі, рішення яких сприяє її досягненню.

Історичні довідки, опис робіт, що були опубліковані раніше, та загальновідомі положення у вступі не наводять.

 

Основна частина

1.6.1. Зміст та обсяг основної частини документу відображено у методичних рекомендаціях кафедри інформаційних систем щодо виконання роботи над відповідними документами (звітами з лабораторних робіт, практик, курсовим та дипломним проектуванням).

 

Висновки

1.7.1. У висновку повинні бути наведені короткі висновки за результатами виконаної роботи та пропозиції з її використання, а також дана оцінка ефективності від впровадження наукового результату роботи.

1.7.2. Текст висновків може поділятися на пункти.

Список використаних джерел

1.8.1. Список використаних джерел – це перелік джерел інформації, які було цитовано, згадано або розглянуто у роботі.

1.8.2. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

 

Додатки

 

1.9.1. У додатках вміщують матеріал, який є необхідним для повноти звіту, але не може бути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення та з інших причин.

1.9.2. Ілюстрації (діаграми бізнес-процесів, схеми алгоритмів, технологічних процесів, сценарії діалогів та ін.), таблиці, проміжні математичні докази, формули та розрахунки, текст допоміжного характеру та ін. можуть бути оформлені у вигляді додатків.

 

 

ІІ. Вимоги до оформлення документів

 

Загальні вимоги

2.1.1. Документи виконуються з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

2.1.2. Текст роботи необхідно подавати, залишаючи на аркушах поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

2.1.3. Нумерацію сторінок подають у правому верхньому куті аркуша арабськими цифрами без знака №. Нумерація повинна бути наскрізною для всього документа. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер на ньому не проставляють. Номери проставляють, починаючи зі сторінки, що йде за титульним аркушем (для документу, який містить завдання, титульними є перші дві сторінки документу).

2.1.4. Текст документу повинен бути виконаний наступним чином: з використанням шрифту Times New Roman (розмір 14) текстового редактора Word, з міжрядковим інтервалом 1,2 (37 рядків на сторінці). Найменшим розміром шрифту може буту розмір 10 (його можна використовувати при поданні таблиць та ілюстрацій). Шрифт друку повинен бути чітким, текст – чорного кольору середньої жирності. Кольоровий друк дозволяється використовувати лише для рисунків (інтерфейсні вікна, діаграми бізнес-процесів і т. ін.) Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вирівнювання основного тексту проводиться «за шириною» сторінки.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту та дорівнювати п’яти знакам (1,27 см).

Формули та умовні знаки повинні бути введені до тексту за допомогою редакторів формул Microsoft Equation, Myth Type і т. ін.

Титульний аркуш

2.2.1. Титульний аркуш виконується у відповідності з загальними вимогами до оформлення документу.

Зразки оформлення титульного аркушу та завдання наведено в дод. Б та дод. В відповідно.

 

Зміст

 

2.4.1. Зміст оформлюється тим самим шрифтом, як і текст документу (див. п.2.1), але без абзацного відступу, вирівнюється по лівому боку (дод. Д).

2.4.2. В змісті відображаються номери сторінок, на яких починаються структурні елементи. Номери сторінок повинні бути розташовані один під другим (вирівняні по правому боку). Слово «сторінка» або його скорочення не пишуть. Найменування елементів відокремлюють від номерів сторінок крапками.

2.4.3. У змісті відображаються такі елементи, як назви розділів, підрозділів та пунктів. Назви підпунктів у змісті відображати недоцільно.

 

Перелік умовних скорочень

 

2.5.1. Перелік треба друкувати двома колонками, вяких зліва за алфавітом наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

2.5.2. Перелік наводять у такий послідовності: скорочення (у тому числі й абревіатурні); умовні (буквені) позначення; одиниці вимірювання; терміни.

2.5.3. Для буквених позначень встановлена наступна послідовність запису: спочатку повинні бути наведені в алфавітному порядку умовні позначення українського (російського) алфавіту, потім – латинського та останнім – грецького.

Переліки

2.6.1. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

2.6.2. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

2.6.3. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

 

Приклад.

При структурному проектуванні виконуються два види робіт:

а) проектування архітектури ІС, що включає:

1) розробку структури й інтерфейсу її компонентів;

2) узгодження функцій і технічних вимог до компонентів;

3) визначення інформаційних потоків між основними компонентами, зв'язків між ними і зовнішніми об'єктами;

б) детальне проектування, що включає:

1) розробку специфікацій кожного компонента;

2) розробку вимог до текстів і плану інтеграції компонентів;

3) побудова моделей ієрархії програмних модулів і міжмодульних взаємодій;

4) проектування внутрішньої структури модулів.

 

Таблиці

 

2.7.1. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

2.7.2. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприкінці номеру таблиці крапка не ставиться.

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

2.7.3. Слово «Таблиця» відокремлюється від основного тексту одним вільним рядком. Після таблиці перед текстом також залишають один вільний рядок.

2.7.4. Кожна таблиця повинна мати назву, яку друкують симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Між строками зі словом «Таблиця», назвою таблиці та самою таблицею вільних рядків не залишають.

Побудова таблиці повинна відповідати рис. 2.2.

 

Таблиця <номер>

Назва таблиці

Головка таблиці				Заголовки Граф
						Підзаголовки Граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)		Графи	(колонки)

 

Рис. 2.2. Приклад побудови таблиці

 

2.7.5. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Наприкінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф вказують в однині. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка.

Не можна розділяти заголовки та підзаголовки боковика і граф діагональними лініями.

Графу з порядковими номерами рядків («номер за порядком») до таблиці включати не треба. Якщо в цьому є потреба, то номери треба розміщувати у першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед найменуванням показників, параметрів або інших даних.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Якщо найменування в боковику записано в декілька рядків, то в сусідніх графах чисельні значення пишуть на рівні останнього рядка, текстовий матеріал починають на рівні першого рядка.

В графах однорідні числові дані записують так, щоб їх розряди співпадали, неоднорідні – посередині графи.

 

Приклад:

 

2.7.6. Числові величини повинні бути відображені у відповідних одиницях виміру. Вводити окрему графу «Одиниця виміру» не дозволяється. Позначення одиниць виміру розміщують:

над таблицею у заголовку, якщо всі параметри або переважна частина граф мають однакову одиницю виміру; позначення одиниць інших параметрів подається у заголовках відповідних граф;

у заголовках граф, якщо усі параметри у графі мають однакову одиницю виміру;

у боковику поруч з найменуванням параметрів, відокремлюючи їх комою, якщо усі параметри у рядку мають однакову одиницю виміру.

2.7.7. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При цьому назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці (приклад: «Продовження табл. 1. 2») з вирівнюванням по правому краю. На сторінці, де таблиця закінчується, пишуть слова «Закінчення табл.» і вказують номер таблиці (приклад: «Закінчення табл. 1. 2»).

На сторінках, де продовжується або закінчується таблиця, обов’язково повторюється її головка.

2.7.8. На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.3», «... в табл. В.3».

У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «(див. табл. 1.3)», «(див. табл. А.3)».

2.7.9. Не варто оформлювати посилання на таблиці як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у назві. У тому місті, де викладається тема, пов’язана з таблицею, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(табл. 2.1)» або зворот типу: «... як видно з табл. 2.1», «… як видно з табл. А.2».

 

Ілюстрації

2.8.1. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Безпосередньо сама ілюстрація відокремлюється вільним рядком зверху від основного тексту та знизу від її підпису. Підпис ілюстрації відокремлюється знизу вільним рядком від основного тексту.

2.8.2. Підпис ілюстрації складається зі слова «Рис.», номера ілюстрації та її назви. Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприкінці номера також ставиться крапка. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

2.8.3. Якщо ілюстрація розміщується на декількох сторінках, то підпис має вигляд:

Рис. 1. 2. (Продовження)

На останній сторінці подання ілюстрації підпис має вигляд:

Рис. 1. 2. (Закінчення)

Після номеру ілюстрації розміщують її назву. Назва повинна стисло відображати зображення. Наприкінці назви крапка не ставиться. Підпис форматується симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу.

Приклад:

Укрупнена функціональна декомпозиція АІС підприємства з міжмережними зв’язками представлена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Декомпозиція АІС підприємства:

УМД – управління маркетинговими дослідженнями;

УТПВ – управління технічною підготовкою виробництва;

ТЕП – техніко-економічне планування;

ОУОВ – оперативне управління основним виробництвом;

УМТП – управління матеріально-технічним постачанням;

УРЗ – управління реалізацією та збутом;

БО – бухгалтерський облік;

УК – управління кадрами;

АФГД – аналіз фінансово-господарської діяльності.

2.8.4. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). При цьому наприкінці назви ілюстрації ставиться двокрапка, а на наступних рядках з абзацу пишеться підрисунковий текст.

Кожний елемент підрисункового тексту пишеться з абзацу через крапку з комою. Підрисунковий текст відокремлюється знизу від основного тексту вільним рядком.

2.8.5. Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2», «рис. Б.2».

У повторних посиланнях на ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись », наприклад: «(див. рис. 1.2)», «(див. рис. B.2)».

2.8.6. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у назві.

У тому місті, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «... як показано на рис. 3.1», «… як показано на рис. А.2».

 

Числа і знаки у тексті

2.9.1. Числа без позначень одиниць фізичних, грошових та ін. величин до дев’яти пишуть словами, а більше дев’яти – цифрами.

Приклад:

Банк налічує п’ять філій.

Адміністративно-територіальний устрій Харківської області містить 27 районів та 17 міст.

 

Числові значення величин з позначеннями одиниць фізичних, грошових та ін. величин і одиниць рахунку необхідно писати цифрами.

Приклад:

Мінімальна заробітна платня в Україні у 2000 р. дорівнювала 118 грн.

Щорічний видобуток вугілля складає 3000 т.

 

2.9.2. Дробові числа пишуть тільки цифрами у вигляді десяткових дробів, за виключенням розмірів у дюймах, які пишуться простим дробом.

Приклад:

0,3 % іноземних інвестицій;

 

Якщо числове значення неможливо відобразити у вигляді десяткового дробу, то його можна записати у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску.

Приклад:

5/32; (50А – 4С)/(40В + 20).

 

2.9.3. Порядкові числівники пишуть цифрами в супроводженні скорочених відмінкових закінчень.

Приклад:

3-я група показників, 7-а графа таблиці.

 

Якщо порядкових числівників декілька, то відмінкове закінчення узгоджують з останнім із них.

Приклад:

3, 4 та 5-й графіки.

 

Кількісні числівники пишуть без відмінкових закінчень.

Приклад:

У 7 випадках; на 27 аркушах.

 

Дати пишуть без відмінкових закінчень.

Приклад:

8 березня, 27 вересня, але у 40-х роках; 90-і роки.

 

Біля римських цифр відмінкових закінчень не пишуть.

Приклад:

На XII конференції; ХХІ сторіччя.

 

2.9.4. Обмежувальні норми перед числовими значеннями треба писати не знаками, а словами: «не менше» або «не більше», «від», «до», «понад».

Приклад:

Нормативне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності повинно бути не менше двох.

Через вузли електронної пошти НБУ передається від 10 до 50 Мб інформації за добу.

 

При означенні меж величин слід використовувати тире або оборот «від» – «до».

Приклад:

Доставка кореспонденції електронною поштою займає 15 – 20 хвилин.

 

2.9.5. У тексті не припускається використання без чисельних або буквених значень:

математичних знаків: – (мінус); < (менше); > (більше); <= (менше або дорівнює); >= (більше або дорівнює); = (дорівнює); ≠ (не дорівнює); ≈ (приблизно дорівнює); 0 (нуль); log (логарифм); sin (синус); cos (косинус) та ін.;

знаків: № (номер); % (відсоток); ^оС (градус Цельсія); Ø (діаметр) та ін.

Знаки №, % і ^оС при позначенні множини не подвоюються.

 

Формули та рівняння

2.10.1. Формули розміщують за текстом або окремими рядками. У тексті пишуть невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення. Усі символи у формулі пишуться через пробіл.

В окремий рядок розміщують основні формули, які використовують у роботі при розрахунках і дослідженнях. Їх розміщують після рядка тексту, у якому вони згадуються, симетрично до тексту (від центру) без абзацного відступу.

Формули відокремлюються від основного тексту одним вільним рядком зверху та знизу. Пояснення до формули відокремлюється одним вільним рядком зверху від формули та знизу від основного тексту.

Приклад:

 

2.10.2. В одному рядку можна розміщувати тільки одну формулу. Якщо формула не вміщується в один рядок, то її можна перенести на наступний рядок тільки на знаках операцій, що виконуються – рівності (=), плюс (+), мінус (–), множення (х) і ділення (/) – при цьому знаки на початку наступного рядка повинні повторюватися. Формули, які слідують одна за другою, відокремлюють крапкою з комою (;) або комою (,) безпосередньо за формулою до її номера. Якщо формула містить символи, які були пояснені у тексті раніш, то наприкінці формули ставиться крапка.

Приклад:

Формулу розрахунку рівню росту продажів наведено нижче.

 

(2. 3)

 

де РРП – рівень росту продажів, який досягається;

Кр – коефіцієнт реінвестування;

ЧП – чистий прибуток, тис. грн.;

ВР – виручка від реалізації, яка дорівнює 120 тис. грн.;

ВК, ПК – власний та позиковий капітал відповідно.

2.10.3. Пояснення значень символів і чисельних коефіцієнтів, якщо вони не були пояснені раніш у тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і чисельного коефіцієнта треба подавати з нового рядка один під іншим. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки та без абзацного відступу. Після формули перед словом «де» треба ставити кому.

Якщо необхідно навести чисельне значення символу, то його наводять після пояснення.

Приклад:

Рівняння має вигляд:

 

(3. 1)

 

2.10.4. Формули повинні мати порядкові номери у межах розділу (третя формула другого розділу нумерується як (2. 3)). Якщо формула в розділі або документі одна, її теж нумерують за загальними правилами. Номер пишеться арабськими цифрами. Між номером розділу і номером формули ставиться крапка. Наприкінці номеру формули крапка не ставиться. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номер формули завжди подається у дужках з форматуванням за правим краєм сторінки.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний – нижче формули. Якщо формула розташована на декількох рядках, то її номер розміщують на рівні останнього рядка.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул в тексті і перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації, якщо:

 

 

а) у тексті перед формами є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

2.10.5. Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)», «... у формулі (А.2)».

 

Список використаних джерел

2.11.1. Приклад оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наведено у табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1

 

Додатки

 

2.12.1. У тексті документу обов’язково повинні бути посилання на додатки.

2.12.2. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті документу. Перед додатками на чистій сторінці великими літерами посередні сторінки друкується слово «ДОДАТКИ» (розмір шрифту – 14), наприкінці крапка не ставіться.

2.12.3. Оскільки додатки є продовженням документу, вони мають наскрізну нумерацію сторінок, яка є загальною з документом.

2.12.4. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Посередині рядка без абзацного відступу малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток...» і велика літера, що позначає додаток без крапки наприкінці. На наступному рядку друкується заголовок додатку – малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (від центру) без абзацного відступу. Наприкінці крапка не ставіться.

Додатки слід позначати послідовно великими буквами українського алфавіту, за винятком букв Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (для російського алфавіту виняток становлять букви З, Й, О, Ъ, Ь, Ы). Якщо додаток тільки один, то він позначається як «Додаток А».

Після назви додатку перед текстом додатку (таблицями, рисунками) залишають один вільний рядок.

Приклад:

 

2.12.5. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (букву) і крапку, наприклад, додаток А. 2 – другий розділ додатка А; додаток В. 3. 1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

2.12.6. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1. 2. – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А; таблиця Б. 4 – четверта таблиця додатку Б. Якщо додаток складається з однієї таблиці або рисунку, то їх нумерують за загальними правилами, при цьому їх назва може співпадати з назвою додатку.

2.12.7. Якщо ілюстрація (таблиця) у додатку простягається на декілька сторінок, то оформлюється продовження (закінчення) додатку та продовження (закінчення) ілюстрації (таблиці). Назви додатку та рисунку не повторюють.

Приклади:

 

2.12.8. При посиланні у тексті документу та додатку на рисунки, таблиці і формули необхідно писати: «... на рис. А. 2», «... у табл. Б. 3», «... за формулою (В. 4)».

2.12.9. Переліки та посилання у тексті додатків оформлюють за загальними правилами.

Список використаних джерел

 

1. ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа: Общие требования и правила составления. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 77 с.

2. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3582-97. Чинний від 01.07.98. – К.: Держстандарт України, 1998. – 26 с.

3. ГОСТ 7.12-93 Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила. – Взамен ГОСТ 7.12-77; Введ. 01.07.95. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 18 с.

4. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – К.: Держстандарт України, 1995. – 38 с.

5. Бюлетень ВАК України. Спеціальний випуск. – 2000. – № 2. – 48 с.

 

Додаток А

ЗАВДАННЯ

на курсовий проект

студента

Іванова Віктора Миколайовича

 

1. Тема проекту: Розробка ІТ за завданням <назва завдання>.

2. Строк здачі студентом закінченого проекту 01.11.2006р.

3. Вхідні дані до проекту: ДСТУ з обробки інформації, літературні джерела, технічна документація на АІС <назва об’єкта>, матеріали практики.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки: Вступ. 1. Аналіз існуючої ІТ на об'єкті управління <назва об'єкта управління>. 2. Розробка ІТ обробки інформації за задачею <назва задачі>. Висновки.

5. Перелік графічного матеріалу:

діаграми IDEF0, DFD;

блок-схема алгоритму розв’язання завдання;

схема технологічного процесу.

6. Дата видачі завдання 10.09.2006р.

 

Керівник проекту к.е.н., доц. Петров І.І.

 

Студент Іванов В.М.

Додаток Г

Додаток Д

Вступ

 

Дані методичні рекомендації призначені для студентів спеціальностей 7.080401, 7.080407 усіх форм навчання та містять правила оформлення текстових документів, які розроблюються і використовуються у навчальному процесі (звітів з лабораторних робіт, звітів з практик, звітів з науково-дослідницької роботи студентів, курсових та дипломних проектів та інших документів).

В основу цих методичних рекомендацій покладено вимоги до оформлення дисертацій, які висуваються Вищою Атестаційною Комісією (ВАК) України та вимоги щодо оформлення звітів у сфері науки та техніки, які висуваються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Вже на ранніх стадіях навчання в університеті є доцільним прищеплювання студентам культури оформлення різного роду звітів, пояснювальних записок до курсових і дипломних проектів та інших документів.

Однак слід зазначити, що дотепер вимоги ВАК України до оформлення робіт у значній мірі не погоджені з Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», що викликає розбіжності і непорозуміння при оформленні різноманітних звітів та робіт. При виявленні розбіжностей між цими документами, автори в першу чергу дотримувались вимог ВАК України.

Загальні положення

 

Будь-який текстовий документ, що розробляється і використовується у навчальному процесі, повинен містити наступні структурні елементи:

титульний лист;

реферат (при необхідності);

зміст;

перелік умовних скорочень (при необхідності);

вступ;

основну частину;

висновки;

список використаних джерел;

додатки.

Структура і виконання конкретного документа повинні відповідати вимогам до оформлення і методичним указівкам кафедри за відповідною дисципліною.

 

І. Вимоги до змісту структурних елементів документів

 

Титульний аркуш

 

1.1.1. Титульні аркуші для курсового, дипломного проекту, звітів з практик та ін. розміщуються на двох аркушах, першим з яких є «Пояснювальна записка» (розташовано з одного боку аркуша), а другий – «Завдання на дипломний проект» (курсовий проект, практику та ін.) (розташовано на обох боках другого аркуша – враховується при нумерації документу як одна сторінка). У випадку відсутності «Завдання», титульний аркуш розміщується на одному аркуші.

Реферат

 

1.2.1. Реферат – короткий зміст документу, який містить основні відомості та висновки, які необхідні для початкового ознайомлення з документом. Реферат має складатися не більш ніж з 500 слів. Обсяг реферату не повинен перевищувати однієї сторінки.

1.2.2. Реферат містить:

відомості про обсяг документів;

текст реферату;

перелік ключових слів.

1.2.3. В відомостях про обсяг документу має бути зазначено: кількість сторінок документу (без додатків), ілюстрацій, таблиць, додатків та використаних джерел.

Приклад:

Пояснювальна записка: 141 с., 46 рис., 33 табл., 6 додатків, 35 джерел.

1.2.4. Текст реферату повинен відображати основний зміст документу та включати такі відомості: об’єкт дослідження, мета роботи, методи дослідження та апаратура, результати, ступінь впровадження, взаємозв’язок з іншими роботами, рекомендації щодо використання результатів роботи, галузь застосування, економічна ефективність, значущість роботи та висновки, прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження або розроблення.

Текст реферату на пункти не поділяють. Частини тексту реферату, щодо яких відсутні відомості, пропускають.

1.2.5. Ключове слово – це слово або словосполучення з тексту документу, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Перелік ключових слів повинен включати від 5 до 15 слів (словосполучень) в називному відмінку. Перелік подається в рядок через кому великими буквами. Перший рядок – з абзацного відступу, вирівнювання «за шириною».

Зразок оформлення реферату дипломного проекту наведено в дод. А.

Зміст

1.3.1. До змісту структурні елементи документу включають у наступній послідовності: перелік умовних скорочень, вступ, найменування розділів та підрозділів основної частини, висновок, список використаних джерел, додатки з їх найменуваннями та позначеннями.

 

Перелік умовних скорочень

 

1.4.1. Якщо у документі використовуються маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік має бути подано в роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Незважаючи на це, за першої появи цих елементів у тексті документу надають їх розшифровку.