Принципи раціональної організації виробничого процесу

 

Під організацією виробничих процесів розуміють різні методи сполучення всіх елементів системи в просторі і часі з ме­тою досягнення ефективного їх використання.

Раціональна організація виробничого процесу має відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропор­ційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматич­ність, гнучкість, гомеостатичність.

Принцип спеціалізації— форма розподілу праці, яка характе­ризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки ні інших елементів виробничого процесу.

Спеціалізація підвищує ступінь однорідності виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах; збільшує випуск однорідної продукції; спрощує організацію виробництва і створює умови для механізації і автоматизації всіх процесів; сприяє ефективному ви­користанню устаткування і виробничих площ, поліпшенню еконо­мічних показників за рахунок можливості використання спеціаль­ного, продуктивнішого устаткування, а також зниження собівартості і підвищення якості продукції.

Внутрізаводську спеціалізацію підвищують шляхом проведення конструктивної, технологічної і організаційної уніфікації.

Уніфікація — приведення продукції, способів і методів її вироб­ництва або їх елементів до єдиної форми, розмірів, структури, складу.

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу і їй окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.

Під час диференціації ручних операцій треба враховувати фізіологічні, психологічні та економічні межі поділу праці. Надмірна диференціація підвищує стомлюваність робітників унаслідок монотонності праці, велика кількість операцій призводить до зайвих витрат на установлення, закріплення деталей і т. д.

Принцип концентрації пов'язаний з підвищенням складності операцій, що виконуються на сучасному високопродуктивному устаткуванні (наприклад, верстати із ЧПУ, обробні центри тощо), коли комплексно здійснюються обробка, складання, видалення відходів.

Принцип інтеграції випливає з принципу диференціації опе­рацій і виробничих процесів. Він реалізується, наприклад, у гнуч­ких виробничих системах повного технологічного циклу, на яких деталі або вироби обробляються без участі людини з 100 % готовністю для складання.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окре­мих частин виробничого процесу (операцій) з виготовлення ви­робу. Він забезпечує одночасність виконання робіт, застосування багатопредметної обробки, суміщення за часом виконання техно­логічних і допоміжних операцій (машинна обробка, контрольні вимірювання, завантаження та розванта­ження агрегата). Рівень паралельності виробничого процесу визначається відношенням тривалості виробничого циклу за пара­лельного руху предметів праці до фактичної його тривалості.

Принцип пропорційності зводиться до забезпечення рівної пропускної спроможності {відносної продуктивності за одиницю часу) виготовлення продукції у всіх частинах виробничого про­цесу (виробничих підрозділів - основних, допоміжних і обслу­говуючих цехів, а всередині них — дільниць і ліній, груп устат­кування і робочих місць).

Досягнення пропорційності ґрунтується на нормах, що визнача­ють кількісний взаємозв'язок між елементами виробництва, коли продуктивність устаткування на всіх операціях технологічного про­цесу пропорційна трудомісткості обробки виробів на всіх операціях. Вона забезпечує безперебійне виробництво, найповніше використа­ння виробничої потужності, запобігає виникненню «вузьких» місць. Пропорційність виробництва підтримується шляхом упрова­дження організаційно-технологічних заходів, передових методів праці, удосконалювання оперативно-виробничого планування та ін. Ступінь пропорційності виробництва характеризується вели­чиною відхилення пропускної спроможності (потужності) кожної стадії процесу виробництва (переділу) від запланованого ритму випуску продукції.

Принцип безперервності передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції, особливо в умовах багато ланцюгового виробництва. Безперервність є однією з найважливіших умов скорочення термінів виготовлення продук­ції і підвищення рівня використання виробничих ресурсів, забез­печення рівномірної роботи підприємства і випуску продукції в заданому ритмі. Ступінь безперервності визначається відношен­ням тривалості технологічної частини виробничого циклу до його повної тривалості. Цілком цей принцип реалізується в безперерв­ному виробництві на підприємствах хімічної, харчової, металур­гійної галузей промисловості, у машинобудуванні па безперерв­но-потокових лініях І в автоматичному виробництві,

Принцип ритмічності полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої кількості про­дукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу. Ритмічність виробничого процесу с одною з основних передумов раціонального використання всіх його елементів і забезпечується високою техно­логічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійною роботою устаткування, застосуванням прогресивній систем оперативно-виробничого планування та управ­ління. Вона сприяє чіткому виконанню договорів з постачання про­дукції споживачам, поліпшенню фінансового стану підприємства.

Принцип прямоточності полягає в забезпеченні найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій і операцій вироб­ничого процесу. Він характеризується співвідношенням тривалості транспортних операцій і загальної тривалості виробничого циклу.

Можна визначити рівень прямоточності шляхом обчислення співвідношення оптимальної (мінімальної) довжини маршруту проходження предмета праці і фактичної довжини маршруту.

Принцип автоматичності передбачає максимально можливе її економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі. Автоматизація виробничих проце­сів забезпечує збільшення обсягів виробництва, скорочення ви­трат живої праці, заміну ручної праці Інтелектуальною працею операторів, наладчиків, вивільнення ручної праці на шкідливих роботах, підвищення якості робіт. Особливо важлива автоматн­иція обслуговуючих процесів.

Ступінь автоматизації визначається відношенням трудоміст­кості робіт, виконуваних автоматизовано, до загальної трудоміст­кості робіт. Даний коефіцієнт може розраховуватися як для всього підприємства, так і стосовно кожного його підрозділу.

Принцип гнучкості вможливлює пристосування виробничого процесу до змін економічних, організаційних умов, а також конструктивно-технологічних вимог до продукції, що виготовляється. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенк­латури. Основний показник — ступінь гнучкості —- визначається кількістю часу, що витрачається, і необхідних додаткових витрат при переході на випуск пової продукції.

Принцип гомеостатичності передбачає створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації у виробни­чій системі, щоб вона була здатною стабільно виконувати свої функ­ції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, експлуатацій­ного обслуговування устаткування, резервних запасів та ін.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання зазначених принципів з урахуванням методів організації вироб­ництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його ефективності.