Перспективи розвитку маркетингу на тов «український центр радіаційної безпеки»

 

Основи економічного аналізу передбачають, що головним джерелом вдосконалення будь-яких систем, є перш за все ліквідація або мінімізація існуючих недоліків та розробка нових, в оптимальному варіанті інноваційних, джерел підвищення ефективності діяльності підприємства.

Сучасний розвиток маркетингу як науки відбувається в умовах соціально-економічних змін, що характеризуються динамізмом, високим ступенем невизначеності навколишнього середовища, суттєвими технологічними перетвореннями, які в значній мірі впливають і на маркетинг. Вказані процеси зумовлюють характер та закономірність його розвитку в усіх галузях народного господарства та економічних структурах країни [64, с.67].

Пріоритетне завдання маркетингу – здатність передбачати майбутнє розвитку ринку, його зовнішнього та внутрішнього середовища, а підприємство на основі маркетингової діяльності може отримати стратегічну конкурентну перевагу та створити передумови для адекватної реакції на зміни й обумовити цілеспрямований вплив на зовнішнє середовище та активне його формування.

Діапазон економічних явищ, що впливають на маркетингову діяльність, змінюється залежно від розвитку ринку, виробництва послуг та потреб, і відповідно до цього з’являються нові елементи маркетингу, переглядаються напрями та зміст традиційних методів управління. Завдання маркетингу зводиться не тільки до реалізації вже вироблених послуг, а доповнюється впливом на споживача, на формування його потреб з урахуванням можливостей розширюваного виробництва зі створення нових послуг [65, с.74].

На думку вченого І. Ансоффа, «... ринкова культура, яка раніше лише реагувала на зміни, має стати агресивною, такою, що передбачає потреби покупців та спрямованою на творчий підхід до створення способів їх задоволення». Тому дедалі більшою стає потреба у концентрації розрізнених елементів управлінської діяльності, пов’язаної з впливом на рівень та структуру попиту, в єдине ціле. Погодження та реалізація інтересів суб’єктів ринку, насамперед споживачів та постачальників послуг, може зменшити дисбаланс між попитом і пропозицією та якістю функціональної дії послуги [32].

Останнім часом маркетинг упевнено завойовує ринкові позиції як джерело, що дає змогу створювати й підтримувати певні стандарти людського життя. Він базується на таких принципах:

1. Досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності відповідно до довгострокових цілей підприємства, тобто одержання прибутку від реалізації запланованої кількості й асортименту продукції.

2. Орієнтація не лише на поточний, а й на довгостроковий результат діяльності підприємства, що надає особливого значення прогнозним дослідженням виробництва й ринку.

3. Застосування у взаємозв’язку тактики та стратегії активного пристосування до вимог споживачів.

4. Цілеспрямований вплив на попит споживачів з метою його належного формування.

5. Комплексність, тобто здійснення різноманітних маркетингових дій як системи взаємозалежних заходів [66, с.288].

Маркетинг охоплює всі аспекти діяльності підприємства. Він здійснює:

1. Аналіз і дослідження ринку.

2. Прогнозування попиту.

3. Планування асортименту продукції.

4. Організація маркетингових комунікацій (реклама, пропаганда, стимулювання збуту, паблік рилейшнз, персональний продаж).

5. Ціноутворення.

6. Розподіл товару.

7. Маркетингове планування.

Оскільки він розвивається в наш час у період певних глобальних змін, то можна сказати, що це і є його основною проблемою. Кожне десятиріччя фахівцям у цій галузі доводиться переглядати нові цілі та методи маркетингу. Через стрімкі зміни, що відбуваються в наш час у світі, стратегія, яка ще вчора була найкращою, сьогодні може стати шкідливою.

Один з провідних теоретиків менеджменту Пітер Друкер якось зазначив, що формула успіху минулого десятиріччя у наступному цілком може стати для компанії формулою краху [33,с.307].

При аналізі системи управління організаційна структура даного підприємства потребує певної модифікації. Насамперед потрібно створити окремий відділ маркетингу. Впровадження концепції маркетингу у практику дає можливість підприємству оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції. Організація маркетингу передбачає:

1. Побудову та вдосконалення структури управління маркетингом.

2. Добір фахівців з маркетингу належної кваліфікації.

3. Розподіл завдань, відповідальності серед працівників маркетингових служб.

4. Створення належних умов для ефективної роботи персоналу з маркетингу.

5. Забезпечення ефективної взаємодії маркетингової служби з іншими службами фірми [67, с.128].

Функції маркетингу виконує служба маркетингу, яка може мати різну організаційну структуру: функціональну, регіональну, товарну, ринкову та різноманітні їх комбінації. Функціональна організаціяслужби маркетингу передбачає розподіл обов’язків між структурними підрозділами за окремими функціями маркетингової діяльності.

Функціональна організація служби маркетингу є найпоширенішою та найпростішою, проте її ефективність знижується із зростанням товарного асортименту та розширенням кількості ринків збуту. При такій організації маркетингу відсутня особа, яка відповідає за маркетинг окремих товарів загалом чи маркетингову діяльність на окремих ринках.

Регіональну організаціюслужби маркетингу застосовують у компаніях, які працюють на широких географічних ринках. Вона передбачає створення підрозділів, що займаються маркетингом продукції підприємства в окремих регіонах [68, с.576].

Така організація дає змогу збутовому персоналу жити в межах території, яку вони обслуговують, досконало знати своїх споживачів, працювати з мінімальними витратами часу і коштів на реалізацію продукції.

На підприємствах із широким товарним асортиментом застосовують товарну (продуктову) організацію.Це така структура управління маркетингом, в якій за розроблення і реалізацію стратегій та планів маркетингу для певного товару чи групи товарів відповідає керівник по товару.

Перевагиданого підходу до організації маркетингової діяльності на підприємстві:

1. Керівник, який займається певним товаром, має можливість координувати різні роботи з усього комплексу маркетингу для даного товару, а також швидко реагувати на вимоги ринку.

2. Приділяють увагу як основним, так і другорядним за значенням товарам.

3. Легше виявляти здібних працівників, адже їх залучають до всіх сфер оператив­ної маркетингової діяльності.

Проте для даного типу оргструктури, особливо коли на підприємстві паралельно існують і функціональні маркетингові служби, характерні певні недоліки:

1. Керівник, який відповідає за певний товар, не має усіх повноважень, необхідних для його діяльності.

2. Товарна організація часом потребує більших видатків, ніж очікується, через значні витрати на утримання великої кількості персоналу.

3. У працівників товарних підрозділів можуть існувати «подвійні підпорядкування»: своїм безпосереднім керівникам та керівникам функціональних маркетингових служб.

При виборі організаційної структури маркетингу слід дотримуватися основних принципів її побудови:

1. Наявності чітко сформульованих цілей та завдань, поставлених перед підприємством.

2. Забезпечення оперативного передавання інформації між службами маркетингу.

3. Відсутності «подвійного підпорядкування».

4. Обмеження кількості персоналу.

5. Обмеження кількості ланок в управлінні.

6. Чіткого визначення та координації завдань лінійного керівництва і функціо­нальних служб.

7. Загальної координації дій вищим керівництвом.

Для того щоб підприємство могло вижити в умовах конкуренції, яка існує на регіональному ринку, утримати свої позиції на ньому і збільшити свою частку, йому необхідно переглянути свою організаційну структуру, тобто створити відділ маркетингу на підприємстві.

Відділ маркетингу в даний час відсутній на підприємстві, але є необхідним для нього на сьогоднішній день, тому підприємству потрібно створити таку структуру служби маркетингу, яка зможе взяти на себе всю маркетингову роботу, включаючи планування [34].

Перспективним напрямом поліпшення маркетингової діяльності є створення відділу маркетингу або хоча б посади маркетолога, оскільки обов’язковою складовою ефективного функціонування організації є системний підхід до маркетингу, оскільки саме він дає можливість комплексно проаналізувати діяльність організації.

Отже, на закінчення доцільно сказати, що у багатьох високо розвинутих країнах світу звички, наміри і в цілому поведінку економічних суб’єктів формує культура маркетингу, який (дослівно згідно з одною із версій) означає завоювання ринку, тобто ефективне його регулювання, правильна організація та підвищення виробництва і дохідності.

Організація збуту та просування продукції ТОВ «Український центр радіаційної безпеки» має свої особливості. Оцінюючи збутову діяльність досліджуваного підприємства, необхідно, перш за все, проаналізувати організаційні структури управління збутом [69, с.113].

Для успішного функціонування, розвитку та утримання конкурентних позицій підприємства повинні керуватися не лише економічно вигідними шляхами розвитку виробництва і передовими технологіями, але й застосовувати найбільш ефективні системи управління збутовою діяльністю, які б орієнтувались на маркетинг. Лише комплексність і системність дій у цих напрямках зможуть забезпечити підвищення якості продукції, формування позитивного іміджу підприємства і, як наслідок, посилення конкурентних позицій підприємства.

Варто зауважити, що маркетинг на даному підприємстві не є функцією управління внаслідок того, що відділ маркетингу опосередковано впливає на прийняття управлінських рішень, так як його керівник не підпорядковується безпосередньо голові правління акціонерного товариства (рис 2.4).

Рис. 2.4. Відділи маркетингу та збуту в організаційній структурі управління ТОВ «Український центр радіаційної безпеки»

 

Така організаційна структура управління збутовою діяльністю є недостатньо ефективною за сучасних ринкових умов. Фактично підрозділи виконують маркетингові функції автономно від інших, тобто вони не скоординовані у своєму впливові на споживачів. Це не дозволяє підприємству ефективно реагувати на зміну попиту, ринкової кон’юнктури, вподобань та потреб споживачів і т.д. Такі маркетингові структури управління С.С.Гаркавенко називає неінтегрованими [11, с.318].

Внутрішньо фірмові і посередницькі системи розподілу є другим елементом системи управління збутовою діяльністю, який підлягає аналізу. В науковій літературі цьому питанню присвячено значну кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, проте практичний аспект розподілу продукції не достатньо широко розкритий.

ТОВ «Український центр радіаційної безпеки» використовує вертикальну систему розподілу, що дозволяє контролювати та координувати її діяльність, налагоджувати міцні контакти зі споживачами, отримувати рекламації та побажання. З усіх відомих форм вертикальної координації досліджуване акціонерне товариство використовує договірну, а саме франчайзингову (контрактну) вертикальну маркетингову систему, створену з метою економії на збутових витратах.

Така організація розподілу продукції даного підприємства є досить ефективною, оскільки залучення дистриб’ютора дає змогу зменшити витрати та зберегти досить низьку ціну продукції, підвищується рівень обслуговування клієнтів на основі досвіду та спеціалізації посередника, досягається економія на масштабі завдяки розвиненій торгівельній мережі і т.д.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має велике значення. Дані по обсягах виробництва та реалізації продукції досліджуваним підприємством відображені в табл. 2.15.

Таблиця 2.15