Позавиробничі витрати (витрати на збут).

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

 

Собівартість продукції – це комплексний економічний показник, який представляє собою грошову форму витрат на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства дані витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт). Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, рівень техніки, технології та організації виробництва.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат. Об'єктом калькулювання називають продукцію або роботу (послугу), собівартість яких обчислюють. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать основна і допоміжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства.

Змн.

Аркуш

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ

Розроб.

Гончарук Л.Ю.

Перевір.

Гайдук В.О.

Реценз.

Н. Контр.

Ігнатюк В.М.

Затверд.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

Літ.

Аркушів

НВПЕТ Гр. 420

Для кожного об'єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об'єм, кількість у штуках тощо). При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями.

Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

 

1. Сировина і матеріали;

2. Енергія, спожита на технологічні цілі;

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

4. Відрахування на соціальні потреби;

5. Утримання та експлуатація машин і устаткування;

6. Загальновиробничі витрати;

7. Загальногосподарські витрати (адміністративні);

8. Підготовка і освоєння виробництва;

Позавиробничі витрати (витрати на збут).

Сума перших шести статей становить цехову собівартість, сума восьми – виробничу (заводську) собівартість і всіх дев’яти статей – повну собівартість.

Об’єктом калькулювання собівартості, тобто продуктом, в економічній частині цього проекту є пристрій для дистанційного керування агрегатами.

При розробці цифрових електронних пристроїв складання калькуляції одиниці продукції, вироблюваної з окремих конструкційних матеріалів, здійснюється за традиційною методикою, яка вимагає визначення у розрахунку на один виріб відповідних прямих і непрямих витрат з наступним їх підсумовуванням.

Розроблений пристрій становить закінчену розробку, на основі якої може бути організований серійний випуск готового виробу в заводських умовах. Тому розрахунок собівартості пристрою найбільш доцільно вести за статтями калькуляції, притримуючись стандартної методики.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.050102001.186.ПЗ

Стаття «Покупні комплектуючі вироби та

Напівфабрикати»

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ

В статті «Покупні вироби і напівфабрикати» враховуються витрати, пов’язані з придбанням зі сторони комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу і обробці. Норма витрат комплектуючих виробів і напівфабрикатів на стадії проектування виробу приймається по переліку елементів до схеми електричної принципової.

Розрахунок вартості покупних виробів та напівфабрикатів виконується за формулою

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ

(4.5):

(4.5);

 

де

m – кількість покупних виробів, шт.;

N_і – кількість покупних виробів і-го типу, шт.;

Ц_і – ціна і-го виробу (ціна договірна), грн.;

Результати розрахунків за статтею «Покупні вироби та напівфабрикати» зведені в таблиці 4.2.

 

Таблиця 4.2 Покупні вироби та напівфабрикати основної плати

Найменування елемента	Кількість, шт.	Ціна за одиницю, грн.	Сума, грн.
Кварцовий резонатор 16 МГц		1,68	3,36
Діоди:
Світлодіод ФД-263		8,40	16,80
Світлодіод АД307ВМ		7,75	7,75
Світлодіод ВТ4DIA		5,60	11,20
Світлодіод 3DU5C		5,60	11,20
Діод 1N4007		3,45	58,65
Конденсатори:
16В 10мФ		0,90	4,50
16В 100мФ		0,25	1,25
10В 1мФ		3,20	6,40
16В 0,47мФ		0,84	6,72
Транзистори:
ВС847В		4,20	8,40
ВС817-16		5,10	15,30

 

 

Продовження таблиці 4.2.

Резистори:
1 кОм		0,43	6,88
10 кОм		0,92	3,68
4,7 кОм		0,67	8,04
5,6 кОм		0,42	1,26
100 Ом		0,83	7,47
220 Ом		0,88	0,88
3,3 кОм		0,15	0,30
2 кОм		0,30	0,60
6,2 Ом		0,76	1,52
4,3 Мом		0,15	0,30
470 Ом		1,32	3,96
Датчики:
SF		22,75	136,5
Мікросхеми:
DD1 ATmega32		1,75	1,75
DD2 DS1302		2,05	2,05
Кнопки:
SB		0,55	2,75
Разом	318,27

Тоді, вартість всіх покупних виробів та напівфабрикатів становитиме: В_пв=318,27грн.

 

Робітників»

 

Стаття «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» враховує такі види виплат: оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, оплата пільгових годин підліткам, оплата перерв у роботі годуючим матерям, оплата пов’язана з виконанням суспільних обов'язків.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників обчислюється за формулою (4.8):

(4.8);

 

де З_дод. – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;

К_д – відсоток відрахувань на додаткову заробітну плату, %;

З_осн. – основна заробітна плата основних виробничих робітників, грн.;

 

 

Відсоток додаткової заробітної плати складає 15 %. Отже, згідно з формулою (4.8) витрати на додаткову заробітну плату складуть:

 

З_дод.= (15∙202,05)/100=30,30 грн.

Устаткування»

 

Стаття «Утримання та експлуатація машин та устаткування» є комплексною і охоплює такі витрати як амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, пальне для приведення їх у дію, стиснуте повітря, технологічний інструмент, ремонт, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини.

Ці витрати розраховуються за формулою (4.10):

 

(4.10);

 

де

В_обл. – витрати на утримання та експлуатацію обладнання, грн.;

К_обл. – процент відрахувань на утримання та експлуатацію обладнання, %.

Отже, згідно з формулою (4.10):

 

В_обл.= (10∙202,05)/100=20,20 грн.

 

 

Виробнича собівартість

 

Виробнича собівартість розраховується, як сума всіх статей витрат за формулою (4.12):

 

С_вир. = В_см + В_пв + В_тз + З_осн. + З_дод. + В_сз + В_обл. + В_заг. (74.12);

 

Таким чином, виробнича собівартість складе:

 

С_вир.= 10,2+318,27+16,42+202,05+30,30+20,20+85,97+161,64=845,05 грн.

Повна собівартість

 

Повна собівартість визначається, як сума виробничої собівартості і позавиробничих витрат, і розрахується за формулою (4.14):

 

С_пов. = С_вир. + В_пв (4.14);

 

де

С_пов. – повна собівартість виробу, грн.

 

С_пов.= 845,05+59,15=904,2 грн.

 

4.12 Гуртова (оптова) ціна

Оптова ціна виробу складається з повної собівартості виробу та прибутку і

 

обчислюється за формулою (4.15):

 

Ц_роз. = С_пов. + П (4.15);

 

Прибуток обчислюється за формулою (4.16):

(4.16);

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ

де

С_пов. – повна собівартість виробу, грн;

Р_п – плановий рівень рентабельності, %.

Приймаємо рівень рентабельності – 15%. Тоді, згідно з формулою (4.16), прибуток складе:

П=15∙904,2/100=135,63 грн.

 

Тепер, скориставшись формулою (4.15) розрахуємо гуртову ціну пристрою:

 

Ц_роз.= 904,2+135,63=1039,83 грн.

 

Результати всіх розрахунків зведені в табл. 4.4.

Таблиця 4.4 Калькуляція вартості пристрою керування агрегатами

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата Арк. НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ   Показники	Сума, грн.
1. Сировина і матеріали	10,2
2. Покупні вироби і комплектуючі	318,27
3. Транспортно-заготівельні витрати	16,42
4. Основна заробітна плата виробничих робітників	202,05
5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників	30,30
6. Відрахування на соціальні заходи	85,97
7. Утримання на експлуатацію устаткування	20,20
8. Загальновиробничі витрати	161,64
Всього: Виробнича собівартість	845,05
9. Позавиробничі витрати	59,15
Всього: Повна собівартість	904,2
10. Прибуток	135,63
Всього: Гуртова ціна	41039,883

 

Таким чином, в економічному розділі дипломного проекту розрахована собівартість та гуртова ціна пристрою дистанційного керування агрегатами. Розрахунки доводять економічну доцільність розробки – роздрібна ціна в межах ринкової.

 

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

 

Собівартість продукції – це комплексний економічний показник, який представляє собою грошову форму витрат на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства дані витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт). Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, рівень техніки, технології та організації виробництва.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат. Об'єктом калькулювання називають продукцію або роботу (послугу), собівартість яких обчислюють. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать основна і допоміжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства.

Змн.

Аркуш

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.05010201.186.ПЗ

Розроб.

Гончарук Л.Ю.

Перевір.

Гайдук В.О.

Реценз.

Н. Контр.

Ігнатюк В.М.

Затверд.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

Літ.

Аркушів

НВПЕТ Гр. 420

Для кожного об'єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об'єм, кількість у штуках тощо). При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями.

Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

 

1. Сировина і матеріали;

2. Енергія, спожита на технологічні цілі;

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

4. Відрахування на соціальні потреби;

5. Утримання та експлуатація машин і устаткування;

6. Загальновиробничі витрати;

7. Загальногосподарські витрати (адміністративні);

8. Підготовка і освоєння виробництва;

Позавиробничі витрати (витрати на збут).

Сума перших шести статей становить цехову собівартість, сума восьми – виробничу (заводську) собівартість і всіх дев’яти статей – повну собівартість.

Об’єктом калькулювання собівартості, тобто продуктом, в економічній частині цього проекту є пристрій для дистанційного керування агрегатами.

При розробці цифрових електронних пристроїв складання калькуляції одиниці продукції, вироблюваної з окремих конструкційних матеріалів, здійснюється за традиційною методикою, яка вимагає визначення у розрахунку на один виріб відповідних прямих і непрямих витрат з наступним їх підсумовуванням.

Розроблений пристрій становить закінчену розробку, на основі якої може бути організований серійний випуск готового виробу в заводських умовах. Тому розрахунок собівартості пристрою найбільш доцільно вести за статтями калькуляції, притримуючись стандартної методики.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НВПЕТ 5.050102001.186.ПЗ