Держава:Класифікація держав за формою держ.устрою

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Форма державного устрою -спосіб поділу держави на частини і управління ними.

За формою державно-територіального устрою, тобто способом розподілу території на частини та порядком співвідношення влади між ними і державою в цілому, вирізняють держави прості (унітарні) та складні.

Унітарна держава — це проста, єдина, цільна держава,що не має у своєму складі державних утворень.

Унітарна держава характеризується такими основними ознаками:

ð до складу не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету, адміністративно-територіальні одиниці (область, район та ін.) не можуть мати якої-не-будь політичної самостійності;

ð єдина конституція та єдина система законодавства;

ð єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;

ð єдине громадянство та єдина державна символіка;

ð єдина судова система;

ð у міжнародні відносини вступає лише держава.

Деякі унітарні держави мають автономні утворення (Грузія, Іспанія, Італія, Україна та ін.).

Складними державами вважають федерацію, конфедерацію, імперію.

Федерація — це складна союзна держава, складовими якої є державні утворення, що володіють суверенними правами (США, Росія, Канада та ін.).

Основні ознаки федерації:

Ø єдина територія складається з територій — суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;

Ø наявність конституції і системи законодавства в цілому та в кожного з її суб'єктів;

Ø наявність федерального двопалатного парламенту й парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

Ø наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у деяких федераціях допускається подвійне громадянство (ФРН);

Ø можливість суб'єктів федерації мати власну правову та судову системи (США);

Ø наявність загальнофедерал ьної податкової та грошової системи;

Ø суб'єкти федерації не володіють суверенітетом і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах можуть виступати як федерація в цілому, так і кожний її суб'єкт.

Ø федеральний парламент,як правило,двопалатний-одна з палат представляє інтереси федерації.

Симетрична федерація – всі суб’єкта федерації рівноправні.

Асиметрична - різні види суб’єктів федерації мають різні права.

Конфедерація - добровільне обєднання(союз)суверенних держав,створений для забезпечення їхніх загальних інтересів. (через такий етап пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981—1989 pp.).

Цей союз характеризується такими ознаками:

Ø відсутність загальної для всієї конфедерації єдиної території і державних кордонів;

Ø відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

Ø відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

Ø відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу її членів;

Ø наявність загального конфедеративного органу, який складається з делегатів суверенних держав;

Ø рішення загальних конфедеративних органів приймається за принципом консенсусу: у випадку незгоди з ним членів конфедерації таке рішення не є обов'язковим і не тягне за собою яких-небудь санкцій (це право нуліфікації);

Ø наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються на федерацію.

Імперії — це такі складні й великі держави, які об'єднують інші держави, народи внаслідок завоювань, колонізації, що складаються з головної держави (метрополії) та колоній. Історії відомі такі імперії, як Римська, Австро-Угорська, Російська, Османська тощо.

Основною ознакою імперій є те, що вони тримаються на державному примусі з боку метрополії.

Держава:її форма правління

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Форма державного правління — це спосіб організації та здійснення державної влади.

За формою правління розрізняють:

ü монархії — вища державна влада повністю або частково здійснюється одноособово та передається у спадщину;

ü республіки — верховна державна влада здійснюється органами, що обираються населенням на певний строк.

Монархія — це така форма державного правління, за якої державна влада повністю чи частково зосереджується в руках однієї особи — монарха, передається у спадщину та не залежить від населення.

При такій формі правління вся вища законодавча, виконавча і судова влада належать монарху. Влада монарха передається, у спадщину.Іноді монарх може обиратися. За свою держ. діяльність монарх ні перед ким не звітується і не несе юридичної відповідальності. Як правило, такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом. Монархії були найбільш розповсюдженою формою державного правління у Стародавньому Світі.

Традиційно розрізняють:

Необмежені -характеризується тим, що монарх не обмежений конституцією і сам здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який сам і формує; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в руках монарха;

è деспотична;

è абсолютна;

è теократична - форма правління, коли абсолютна влада релігійного лідера зливається з державною владою. Релігійний лідер є одночасно і главою держави. Наприклад, Ватикан, Тибет.

Обмежені ( конституційні) монархії- влада монарха обмежена тією чи іншою мірою повноваженнями певних державних органів.

Різновидами конституційної монархії є дуалістична (вона практично не існує) і парламентська монархії.

è дуалістична монархія — це така форма правління, коли монарх — глава держави сам формує уряд і призначає прем'єр-міністра. В такій монархії діє два вищих державних органи — монарх і уряд на чолі з прем'єр-міністром. В ній можуть існувати і інші вищі державні органи, зокрема судові.

è парламентська монархія — форма правління, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади і за ним лише формально зберігається статус глави держави, але тільки з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.

Республіка (від лат. "res" — справа і "publicus" — суспільний, всенародний)— це така форма державного правління, за якої повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборні органи, які обираються населенням на певний строк. За свою діяльність вони звітують перед народом і несуть юридичну відповідальність (конституційну, кримінальну, цивільну, адміністративну і дисциплінарну).

В історії держав світу виникали різні види республік: антична, середньовічна (феодальна), буржуазна, соціалістична.

Сучасні республіки існують у таких різновидах: парламентська, президентська та змішана (напівпрезидентська).

Парламентська республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.

Характерні ознаки парламентської республіки є наступні:

‾ Уряд формується на парламентських засадах, тобто він складається з представників однієї або кількох партій, які мають більшість у парламенті.

‾ Уряд у парламентській республіці є відповідальним перед парламентом і може бути відправлений ним у відставку.

‾ Головою парламентської республіки є президент, який обирається або парламентом, або спеціально створеними зборами. Функції президента є суто представницькими.

‾ Ключовою фігурою в парламентській республіці є прем'єр-міністр (канцлер), котрий, як правило, є лідером партії, що здобула перемогу на виборах. І хоча канцлер офіційно не є главою держави, реально він перша особа в політичній ієрархії.

Класичним прикладом парламентської республіки є Німеччина. До таких держав належать Італія, Чехія, Угорщина, Австрія.

Президентська республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) одноособово або з подальшим схваленням парламенту формує склад уряду, яким сам і керує.США, Аргентина, Мексика, Бразилія.

Основними характерними ознаками президентської республіки є:

‾ Президент одночасно є главою держави і главою уряду. Посада прем'єр-міністра в таких державах відсутня.

‾ Президент, як голова держави, одноособово або з наступним схваленням парламенту, формує склад уряду і керує його діяльністю (так званий позапарламентський шлях формування уряду).

‾ Президентська республіка базується на системі жорсткого розподілу влади, коли кожна з гілок влади має чітке коло своїх повноважень і значну самостійність. Взаємовідносини різних гілок влади здійснюються на основі системи стримувань і противаг (наприклад, вето, імпічмент і т.д.). Парламент не має права оголосити вотум недовіри урядові, а президент не має права розпустити парламент. Такий статус і роль президента в президентській республіці обумовлені тим, що обирається він на прямих і загальних виборах (або колегією виборників) і таким чином має загальнонаціональну підтримку.

Класичним зразком президентської республіки є США. (Аргентина, Мексика, Бразилія)

Змішана (напівпрезидентська) республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, насамперед кандидатуру прем'єр-міністра, який підлягає обов'язковому затвердженню або погодженню парламентом.

Змішана форма правління, яку інколи ще називають напів-президентською. Вона існує в Португалії, Фінляндії, Росії, Україні.

Головні її характеристики:

‾ Подвійна відповідальність уряду: перед президентом і перед парламентом.

‾ Поєднання характерних рис президентської та парламентської республік.

‾ Головою держави є президент, який обирається загальнонародними виборами і тому є ключовою фігурою в політичній системі суспільства.

Змішана форма правління є найбільш складною управлінською системою, яка, до того ж, є і найбільш затратною. Наприклад, адміністрація президента багато в чому дублює Кабінет міністрів. Досить часто за змішаної форми правління 2 особи (прем'єр і президент) несуть відповідальність за внутрішню і зовнішню політику держави. Таким чином, відповідальність перекладається з однієї особи на іншу, а в результаті ніхто відповідальності не несе. Водночас цей недолік інколи може обернутись і на позитивну характеристику. Це відбувається тоді, коли президент відправляє прем'єр-міністра у відставку, знімаючи цим напруження, конфліктність у політичній системі суспільства.

Парламент здійснює контроль за урядом через запити, утворення слідчих комісій, затвердження бюджету, винесення уряду вотуму недовіри. Парламент може розпочати процес усунення президента з посади через процедуру імпічменту.

Виконавча влада в такій республіці належить не тільки президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент обирається непарламентським шляхом. До таких держав належать Україна, Фінляндія, Франція. Розрізняють президентсько-парламентську та парламентсько-президентську змішані республіки.

Суперпрезидентська -величезні повноваження президента (неконтрольована президентська влада-може розпускати парламент, провідити референдуми,іноді змінювати законодавство)Білорусь

Радянська республіка до 1989р існувала в СРСР,вся влада в руках представницьких органів-Рад, причому всі інші державні органи формуються радами і їм підконтрольні(існує при однопартійній системі»наскрізне партійне правління»)