Стилістичні норми української мови.

СТИЛІСТИЧНІ НОРМИ — це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів.
Порушення стилістичних норм, як правило, відбувається внаслі-док використання в одному функціональному стилі мовних засобів, що характерні для іншого стилю, наприклад, зловживання лексикою і фразеологією ділового стилю (канцеляризмами) або спеціальними термінами в текстах ненаукового характеру (не диференціювати, а РОЗРІЗНЯТИ — в розмовному стилі). Невмотивоване вживання нелітера- турної лексики (діалектизмів, просторічних слів), стилістично невиправдане вживання експресивних засобів, що створює зайву, інколи фальшиву емоційність (море дуже глибоке, а не глибоченне море — в науковому стилі).

Стилістичними помилками називають порушення законів вживання в мові лексичних одиниць, а також недоліки в освіті синтаксичних конструкцій. Стилістична помилка – це неправильне вживання слова та (або) неправильне побудова пропозиції. Тут розташована зведена таблиця основних стилістичних помилок з прикладами. А нижче представлені найбільш поширені стилістичні помилки:

1. Нерозрізнення паронімів. Пароніми (подібні за змістом слова) часто вживаються неправильно. В якості прикладів можна навести наступні пари: відмінність (чогось від чогось) – відмінність (між чимось і чимось), засвоїти – освоїти (друге вживається в значенні більш високого ступеня вияву дії), рівний (однаковий) – рівний (без виступів, нерівностей), надати (віддати в користування)

– представити (пред'явити), мовний (від мови в значенні орган) – мовної (від мови в значенні мова) і багато інших.

2. Плеоназм – мовленнєвий надмірність, вкраплення слів, непотрібних зі смислової точки зору. Плеоназм можна порівняти з наукоподібністю – способом наведення «вченого» лиску на прості в своїй основі речі. У просторіччі «наукою» часто називають щось незрозуміле без спеціальної освіти, а наукоподібним називають спосіб викладу, що утруднює сприйняття матеріалу. Плеонастіческій текст, навпаки, може переслідувати мету більш докладного пояснення і опису якогось явища, процесу, устаткування і т. д., однак фактично гіллясті і абстрактні міркування тільки ускладнюють розуміння суті.

У деяких випадках уточнення все ж необхідні. Так, у перших двох прикладах, розташованих нижче, якщо з контексту не ясно, про які саме прикладах і об'єкті йде мова, уточнення типу «наявні в таблиці»І«вже існуючого»Доречні. Головне, щоб описова надмірність не увійшла в звичку. Часто плеоназм формується за допомогою «слів-паразитів»: якийсь, правильний і т. д. Якщо проговорити фразу без сумнівного слова, стає очевидним, що воно зайве.

Щоб уникнути Плеоназм, необхідно відсікти все зайве. Досить слідувати простим правилам: якщо якесь слово можна викреслити з тексту без зниження якості (у всіх сенсах), то це слід зробити.

3. Тавтологія. Тавтологією називається визначення, що повторює в іншій формі раніше сказане. Тавтологія легко виявляється при читанні тексту вголос. До непомірно часто вживаним словами зазвичай ставляться який, щоб і можна. Взагалі, для появи одного й того ж слова двічі в одному абзаці повинні бути дуже серйозні причини. Наочний приклад тавтології:

· Невірно: Поряд з цими ознаками є і ряд інших …

· Вірно: Поряд з цими ознаками є й інші …

3. Вибір форм множини й однини. Часто виникають проблеми вживання однини чи множини. Останнім часом все частіше використовується узгодження за змістом: якщо мається на увазі єдине ціле, то використовується єдине число, а якщо потрібно підкреслити окремі предмети – множинне. Прикладами правильного вживання є поєднання:

· Два і більше варіанта;

· Три і більше форм;

· Виберіть будь полі або число (рід однаковий);

· Виберіть будь цифру або число (рід різний);

· Є декілька варіантів;

· Є деякі варіанти.

5. Узгодження слів у реченні. Часто виникають помилки узгодження слів у реченні, особливо це стосується управління дієсловами. Нижче наведені деякі приклади:

· Невірно: Даний розділ розповідає про відкриття, роботі та збереженні документа;

· Вірно: У даному розділі описані процедури відкриття і збереження документів, а також роботи з ними.

· Невірно: Для того щоб залишитися в лідерах, критичним є вибір правильної системи пробної кольорового друку;

· Вірно: Щоб залишитися лідером, важливо правильно вибрати систему пробної кольорового друку.

6. Створення віддієслівних іменників. Слід з обережністю створювати віддієслівні іменники. Багато хто з механічно створених слів відсутні в словнику, і їх вживання вважається неписьменним (упорядкувати – упорядкування, а не упорядкування; згорнути – згортання, а не згортання і т.д.). Крім того, захоплення віддієслівним іменниками погіршує стиль (відкриття файлу як відкриття Америки).

7. Нанизування однакових форм. Слід уникати нанизування однакових відмінкових форм, наприклад за допомогою слів щоб і який:

· Невірно: Для виконання завдання розстановки індексів значень …

· Вірно: Щоб розставити індекси значень …

· Невірно: З метою уникнення можливості виникнення небезпеки …

· Вірно: Щоб уникнути небезпеки …

· Невірно: Газ, що викликає глобальне потепління, що представляє реальну загрозу …

· Вірно: Газ, що викликає глобальне потепління, яке представляє реальну загрозу …

8. Стилістичної помилкою може бути також оксюморон (поєднання слів з протилежним значенням), якщо тільки протиріччя не використовується навмисно для створення особливого стилістичного ефекту.

До мовних стереотипів належать такі функціональні класи, як прислів’я, фразеологізми, штампи, прагматичні й мовні кліше, стандарти.

Кліше - достатньо фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації соціального спілкування. Наприклад, ситуації зіткнення з іншими особами (формули привітання): Добрий день!; порушення правил поведінки (формули вибачення): Вибачте. Пробачте; отримання матеріальних або нематеріальних благ (формули подяки): Дякую; зіткнення з чужою бідою, смертю (формули співчуття): Співчуваю. Сумую разом з вами; зіткнення з особливим успіхом, високим досягненням (формули вітання): Молодець! Вітаю!; зустріч із незнайомими людьми, з якими передбачається подальший контакт (формули рекомендування): Дозвольте відрекомендуватися; бажання почати розмову (формули початку розмови): Отже ви знаєте...

Приблизно у такому значенні вживаються також терміни "прагматичні ідіоми", "розмовні формули", "мовні кліше", "етикетні формули" та інші.

В офіційно-діловому стилі фразеологізми - словосполучення, які широко вживаються у діловій сфері, в усному і писемному мовленні, а також кілька груп стійких словосполучень, закріплених за окремими галузями діяльності: юридична особа, майнові відносини, довічне утримання, заробітна плата, фактор ризику, трудовий стаж. Крім термінологічних сполук, у цьому стилі вживається велика кількість специфічних стійких сполучень – мовних штампів, регулярно повторюваних у певних умовах і контекстах: у зв’язку з відсутністю, порядок денний, вжити заходів, надати слово, скласти повноваження.

Мовні штампи — це стерті, колись образні вислови, неточні фрази, безкінечні, стилістично невмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-семантичний ефект.

Штампами вважаються й логічні вставні слова і конструкції, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити; гадаємо та ін.

Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях — фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і методи боротьби з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.

Що стосується мовних кліше - мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; посилення боротьби із зловживаннями; мирне співіснування; дух часу; матеріальне благополуччя, ринкова економіка

Поява кліше пов'язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються на стандартні. Сюди зараховують вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул мови: входити в коло інтересів, гуманний акт, екстремальна ситуація, користуватися великим попитом, перехідний період, плинність кадрів, боротьба із злочинністю, соціальна програма, захист національних меншин, ринкові відносини, мораторій на смертну кару та ін.

Стандартизація породжує усталені мовні формули і блоки текстів, які за синтаксичною будовою нагадують словосполучення чи моделі речень: вид на проживання, вірча грамота, грошова компенсація, запис актів громадянського стану, засоби до існування, одноразова допомога, особа без певного місця проживання, порядок денний, право на працю, рада засновників, строк чинності та ін.

Особливістю цих стійких словосполучень (мовних формул) є те, що вони не розчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, ніби перебувають на межі між фразеологією і синтаксисом.

За граматичними ознаками вони — словосполучення, за вживаністю — фраземи, які не можна модифікувати (особа похилого віку; контроль за виконанням даного рішення; притягнення до відповідальності).

Отже, роль гасел, шаблонів, кліше й стереотипів у процесі формування ціннісних орієнтацій дуже велика. Особливо, коли мова йде про людей з невисоким рівнем культури і не дуже розвиненим інтелектом. І саме на ЗМІ завжди і всюди покладено завдання тиражувати стереотипи (часто вкрай примітивні й розраховані на відповідні поведінкові реакції), упаковуючи їх у привабливі для обивателя обгортки).

***