Зміст поняття інноваційний розвиток.

Зміст поняття інновація.

Іннова́ція — нововведення в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.

Інновація — 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки та технології; 2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів

Еволюційні нововведення.

Еволюційні нововведення відбуваються безперервно і в своїй більшості є наслідком ідей і пропозицій, що надходять із сфери виробництва, збуту, споживання.По характеру вони можуть бути еволюційними й радикальними. їх поділ на інновації-продукти та інновації-процеси.

Інновація-продукт, інновація-процес, інновація-сервіс.

Інновація-продукт - нововведення у вигляді принципово нового або удосконаленого продукту, яке просувається у формі товару на ринок. Найчастіше впровадження нового продукту буває пов'язано з освоєнням або створенням нових ринків.

Інновація-процес - це технічне, виробниче та управлінське удосконалення, що знижує витрати на виробництво продукту. Інновація-процес може перетворитися на інновацію-продукт, якщо затребувана на ринку.

Виділяють ще інновацію-сервіс, пов'язану з обслуговуванням процесів використання продукту за межами підприємства (програмне забезпечення комп'ютерів).До інновацій, що впливає на процес виробництва і діяльність компаній на ринку, відносяться технологічні, виробничі, економічні, торгові, соціальні, правові, управлінські та інформаційні.

 

 

Інноваційні процеси.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.

Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.

Інноваційна сфера та її функціональне призначення.

Інноваційна сфера – це сукупність галузей народного господарства, видів суспільної діяльності, що не беруть прямої участі у створенні матеріальних благ, але які виробляють споживні вартості особливого роду, що часто не мають матеріальної субстанції та необхідні для функціонування і розвитку матеріального виробництва.

Функціональне призначення інноваційної сфери в системі суспільного розподілу праці пов’язане з виконанням нею функцій по створенню і задоволенню потреб в нововведеннях матеріального виробництва і всього суспільства в цілому.

Інноваційна сфера охоплює об’єкти НДДКР, маркетингу, підприємницьких структур, діяльність яких спрямована на задоволення потреб матеріального виробництва в інноваціях.

Життєвий цикл інновацій.

Життєвий цикл інновації - період від зародження ідеї, створення новації та її практичного використання до моменту зняття з виробництва. Етап розроблення: зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для перетворення ідеї на придатний для промислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва. Слід зазначити, що цей етап не завжди закінчується успішно. Існує велика імовірність невдач, ризиків і відстрочки одержання результатів. Спочатку, коли кошти вкладаються в науково-дослідні і конструкторські розробки, успіхи дуже скромні. Це сфера збитків. Закінчується етап передаванням опрацьованої документації у виробництво. тап виведення на ринок: налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та ринкова апробація, формування стратегії та каналів збуту. Прибуток відсутній.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості: уповільнення темпів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його захист від конкурентів.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження прибутків. Товар знімається з виробництва.

Зміна стадій життєвого циклу зумовлена певними закономірностями: завжди максимальне зростання прибутку досягається на стадії початку виробництва за рахунок монопольно високої ціни на ринку. У фазі зрілості різко зростає конкуренція, оскільки відбувається дифузія (поширення) нововведення, попит падає, починається фаза занепаду, прибуток стрімко падає до нуля, після чого продукція виводиться зі стадії реалізації.

Поняття "життєвий цикл інновації" вживається, як правило, до двох взаємопов'язаних процесів. У одному випадку - це етапи створення інновації в ланцюзі наука-техніка-виробництво-споживання; в другому - життєвий цикл нововведення як продукту чи технології в циклі реалізації та задоволення попиту.

Функції інновацій.

Виділяють наступні функції інновацій:

o перетворюючу функцію, суть якої полягає в тому, що інновація дозволяє з'єднати теорію з практикою у визначеній предметній області; овеществить наукові знання; використати їх з користю для суспільства. Вдале нововведення в разі широкого поширення здатне змінити господарський уклад та напрямок економічного розвитку в окремій країні, групі країн одного технологічного рівня або в світі в цілому;

o стимулюючу функцію, яка полягає в тому, що інновація дає поштовх до розвитку людського капіталу і науки в країні через матеріальну зацікавленість всіх учасників інноваційного процесу;

o відтворювальну функцію, яка полягає в тому, що інновація служить джерелом економічного зростання і змінює структуру валового внутрішнього продукту країни на користь його більшої наукомісткості. Відбувається це за рахунок збільшення частки (питомої ваги) високотехнологічних галузей;

o соціальну функцію, що підтверджує нерозривність двостороннього зв'язку економічних процесів і факторів суспільного життя. Інновації сприяють насиченню ринку якісними товарами і послугами, що важливо, бо більшість потреб сучасної людини лежить поки ще в матеріальній площині. За допомогою інновацій у бік підвищення комфортності змінюється середовище проживання і підвищується якість життя. Необхідною умовою визнання успіху інноваційного рішення в даний час розглядається його екологічна чистота.

Інноваційний тип розвитку.

Інноваційний тип розвитку— характеризується перенесенням акценту на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку — створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності, софтизації та сервізації економіки. Об’єктивні зміни в суспільному економічному розвитку призвели до нової моделі розвитку економіки, для якої характерні принципово нові риси та пріоритети. Важливу роль в житті суспільства стали відігравати галузі, що ґрунтуються на так званих «високих технологіях», а також галузі, що безпосередньо задовольняють потреби людей.

Продуктові інновації.

1. Створення нових туристичних продуктів.
2. Освоєння нових сегментів туристичного ринку.
3. Освоєння нових туристично-рекреаційних територій.
4. Залучення до туристичного сегменту нових видів ресурсів.

Управлінські інновації.

1. Нові методи реалізації маркетингового циклу в туризмі.
2. Обґрунтування нових методів і форм управління суб’єктами туристично-рекреаційної діяльності.
3. Забезпечення державного та регіонального управління туристичною індустрією.

26. Сервісні інновації.
1. Впровадження передових методів навчання, підготовки та перепідготовки працівників туристичного бізнесу.
2. Розробка інноваційних моделей розміщення трудових ресурсів в туризмі.
3. Впровадження національної моделі сервісного обслуговування, враховуючи культуру та звичаї туристично-рекреаційних зон.

Технологічні інновації.

1. Впровадження комп’ютерних технологій в систему бронювання і резервування готелів, авіаквитків.
2. Розробка нових видів матеріально-технічного забезпечення туристичного обслуговування, покращення якості послуг.
3. Нововведення в системі транспортного обслуговування, що будуть спрямовані на підвищення комфортності та скорочення часу трансферу туристів до курортної зони.
4. Екологізація технологій обслуговування.

Ресурсні інновації.

Ресурсні інновації – використання нового виду туристичних ресурсів для організації туризму та розробки нових турів і послуг. Це Освоєння нетрадиційних об'єктів показу (наприклад, індустріальний і дігг-туризм (сталкінг), мілітарі-туризм); Будівництво нових інфраструктурних об'єктів (наприклад, для заняття екстремальними видами спорту);
Пропозиція ринку нової події (наприклад, фестивалю)

Е-туризм та Е-подорожі.

Е-туризм - це онлайнова служба, що забезпечує прямі продажі туристських послуг кінцевим споживачам і об'єднує виробників, турагентів і посередників.

Е-подорожі - це онлайнова інформаційна служба, що консультує з усіх питань, які можуть виникнути при плануванні туристських поїздок і подорожей.

Туристична дестинація

Дестинація - це географічна територія, що має певні межі, що може залучати й задовольняти потреби досить широкої групи туристів. Туристська дестинація - це вирішальний елемент регіональної туристської системи і суб’єкт управління регіонального розвитку. Її можна сприймати як територію із певним переліком засобів обслуговування й послуг, зручностей для забезпечення всіляких потреб туристів. Інакше кажучи, туристська дестинація містить у собі найбільш важливі й вирішальні елементи туризму, необхідні для туристів. Регіон туристської дестинації є одним з найважливіших у туристській системі, тому що самі туристські дестинації і їхній імідж залучають туристів, мотивують візит, у такий спосіб активізують всю туристську систему. Саме слово " дестинація " у перекладі з англійської означає "місцезнаходження; місце призначення". Термін "туристська дестинація " було уведено до застосування в сфері управління регіонального розвитку у середині 1980-х рр.
Для того щоб територія була дестинацією необхідне виконання наступних умов: наявність на цій території місць розміщення, харчування, розваг (повинен бути певний рівень якості послуг) і високорозвиненої транспортної системи; наявність визначних пам'яток, що цікавлять туристів (наявність фактора привабливості є одним з головних факторів конкуренції між дестинаціями, отже, повинна бути певна родзинка для залучення туриста на територію дестинації); наявність інформаційних (наприклад, глобальних інформаційних систем "Amadeus", "Galileo", "Worldspan", "Sabre") і комунікаційних систем, тому що це необхідний інструмент інформування туристського ринку про дестинації.

Зміст поняття інновація.

Іннова́ція — нововведення в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.

Інновація — 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки та технології; 2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів

Зміст поняття інноваційний розвиток.

Ознайомлення із працями науковців та позицією керівників підприємств дозволяє стверджувати, що загальноприйнятого означення поняття "інноваційний розвиток підприємства" (ІРП) не існує. У більшості випадків його ототожнюють із техніко-технологічним станом підприємства інноваційним потенціалом розробника інновації тощо. Вищевказані поняття лише частково розкривають сутність ІРП. Проведені дослідження показали, що ІРП є комплексним поняттям. Його характеризують:

· частота і ефективність впровадження на підприємстві інновацій (ці параметри відображають фактичний досвід роботи підприємства з інноваціями. Факт реалізації підприємством інновацій у минулому засвідчує наявність певного інноваційного потенціалу підприємства і готовність персоналу підприємства до змін, але не відображає величини потенціалу і рівня готовності працівників до змін. Щодо інформації про ефективність реалізації інновацій, то вона також не вказує на величину інноваційного потенціалу і рівень готовності працівників до змін, а лише дозволяє зробити висновки про те, які результати реалізації інновацій отримані за наявного інноваційного потенціалу та фактичної готовності працівників до змін. Наявність інформації про частоту та ефективність реалізації інновацій є необхідною, але не достатньою умовою для формування висновку про ІРП);

· потенціал підприємства щодо розробки і впровадження інновацій (потенціал підприємства до реалізації інновацій – це факт наявності у підприємства інноваційних ресурсів. Під інноваційними ресурсами у даному випадку, мається на увазі сукупність інтелектуальних, інформаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які можуть бути використані для розробки нових ідей, для підготовки ідей до впровадження і для реалізації інновацій);

· готовність персоналу підприємства до змін (репрезентує рівень усвідомлення працівниками, через інформованість, сутності та наслідків інновацій, які можуть бути впроваджені, та рівень зацікавленості працівників у результатах реалізації інновацій. Огляд літературних джерел та ознайомлення із матеріалами діючих підприємств дозволяє стверджувати, що дослідження ІРП у розрізі аналізу готовності працівників до змін слід здійснювати як з позицій фактичної або поточної готовності, так і з позиції потенційної можливості працівників до реалізації інновацій).

Узагальнення огляду літературних джерел і власні дослідження показали, що оцінювання і регулювання ІРП слід здійснювати базуючись на таких принципах:

· цілеспрямованості (заходи керівників підприємства, які реалізовуються при контролюванні та регулюванні ІРП мають бути узгодженими із системою цілей підприємства і цілями реалізації інновацій зокрема. Тобто, ці заходи повинні сприяти реалізації цілей підприємства, а не суперечити їм. Для дотримання на практиці принципу цілеспрямованості слід дотримуватись технології підготовки і реалізації рішень, зокрема при виборі методів і форм контролювання і регулювання ІРП; конкретизувати цілі підприємства, зокрема цілей інноваційної діяльності; документувати рішення про встановлення цілей і завдань і відповідним чином реєструвати ці документи; формувати на підприємстві ефективну систему моніторингу, яка б забезпечувала своєчасне виявлення розбіжностей фактичних показників від очікуваних, невідповідність визначених цілей заходам, які планують реалізувати або реалізовують керівники підприємства тощо);

· визначеності (реалізації функцій контролювання і регулювання має передувати чітке визначення параметрів процесів і явищ, які є об’єктами оцінювання і регулювання. Як відомо, контролювання здійснюється шляхом виявлення відхилень фактичних значень показників від очікуваних. З огляду на це, без встановлення критеріїв, яким має відповідати об’єкт неможливо реалізувати контролюючі заходи. Для конкретизації очікуваних результатів від реалізації інновацій, а також для забезпечення легітимності і обов’язковості реалізації функції контролювання параметри підконтрольних об’єктів задокументовують у формі планів. Інформація, що міститься в планах лягає в основу направлень на перевірку, які отримують особи, що безпосередньо виконують контролюючі заходи. Щодо регулювання, то це загальна функція менеджменту, яка реалізовується шляхом усунення виявлених під час контролювання відхилень фактичних параметрів об’єкта від очікуваних. Як бачимо з означення, функцію регулювання можна реалізовувати лише після виявлення відхилень, тобто після контролювання. Таким чином, визначеність (критеріальність) є вихідною умовою реалізації функцій контролювання і регулювання ІРП. Встановлення критеріїв абсолютних і відносних показників, які характеризують ІРП може здійснюватись різними шляхами. Вибір підходу до встановлення допустимих значень ІРП залежить від стратегії розвитку підприємства);

· комплексності (оцінювання і регулювання ІРП слід здійснювати враховуючи стан і перспективи зміни таких характеристик ІРП, як: 1) частота і ефективність впровадження на підприємстві інновацій; 2) потенціал підприємства щодо розробки і впровадження інновацій; 3) готовність персоналу підприємства до змін (інновацій));

· систематичності (при оцінюванні і регулюванні ІРП доцільно застосовувати системний підхід. Однією із форм реалізації принципу системності є підбір і класифікування показників, які характеризують ІРП, а також методів забезпечення очікуваних значень показників ІРП);

· взаємозалежності (оцінювання є елементом функції контролювання. Воно здійснюється з метою ідентифікації кількісних і якісних параметрів підконтрольного об’єкту. Функція контролювання і в її межах процес оцінювання реалізовуюється безперервно на всіх етапах управлінського процесу. Це ж стосується і функції регулювання. Взаємозалежність функцій контролювання і регулювання ІРП полягає у тому, що застосування регулюючих заходів є наслідком виявлення відхилень фактичних параметрів підконтрольного об’єкту від очікуваних. Своєю чергою, для забезпечення ефективності реалізації регулюючих заходів керівники підприємства повинні контролювати процес реалізації регулюючих заходів, умови їх реалізації і зумовлені регулюванням наслідки);

· послідовності (сутність принципу послідовності випливає із етапності процесу управління. Як відомо, з позиції функціонального підходу управлінський процес передбачає планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання. Вищевказані функції логічно випливають одна з одної. Вони пов’язані цілями, об’єктом і суб’єктами управління, а також комунікаціями між суб’єктами. Сутність принципу послідовності в управлінні ІРП полягає у тому, що незважаючи на методи і форми контролювання, які можуть застосовуватись при управлінні ІРП, на різноманітність об’єктів регулювання, реалізація функції регулювання завжди є наслідком виявлення відхилень фактичних параметрів підконтрольного об’єкту від очікуваних);

· оперативності (він проявляється у своєчасності реалізації контролюючих заходів; формуванні висновків про стан підконтрольного об’єкта; розробки і реалізації регулюючих рішень. Недотримання на практиці вказаного принципу може стати причиною: недоотримання прибутку підприємства від інноваційної діяльності; виникнення перевитрат; втрати конкурентоспроможності; порушення термінів реалізації інноваційних проектів тощо. Серед способів забезпечення реалізації принципу оперативності оцінювання і регулювання ІРП є: 1) конкретизація у розпорядницьких документах (рішеннях, наказах, директивах тощо) терміну, протягом якого передбачені керівництвом заходи мають бути виконані; 2) створення автоматизованої системи моніторингу показників, які характеризують стан підконтрольного об’єкту; 3) ідентифікація та класифікування типових станів підконтрольних об’єктів, а також розробка алгоритмів усунення виявлених відхилень фактичних показників ІРП від очікуваних.

· регулярності (його сутність полягає у періодичності реалізації визначених керівництвом підприємства заходів у визначених інструкціями, наказами і рішеннями формах. Дотримання принципу регулярності сприяє покращенню трудової дисципліни, набуттю досвіду в оцінюванні і регулюванні ІРП, зниженні витрат часу на розробку і реалізацію регулюючих заходів тощо. Експертне опитування керівників підприємств показало, що більшість з них забезпечують реалізацію цього принципу шляхом розробки: чітких інструкцій щодо проведення контролюючих і регулюючих заходів; графіків контролювання об’єктів управління; баз даних, у яких відображаються умови реалізації контролюючих і регулюючих заходів, а також послідовність їх застосування).

Проведені дослідження показали, що базуючись на вищевказаних принципах керівники інноваційних проектів здатні прискорити ІРП, досягнути зниження ризиків у інноваційній діяльності, забезпечити ефективність інвестування у реалізацію інновацій.

3. Фактори, що визначають інноваційний розвиток. Узагальнення аналітично-статистичних джерел інформації дозволяє нам виділити такі групи факторів інноваційного розвитку підприємств:

• законодавчі - формують правову основу інноваційного розвитку підприємств в Україні на основі системи законних та підзаконних актів;
• організаційно-управлінські - здійснюють вплив через інституційно-управлінські та інституційно-організаційні зміни в інноваційній сфері;
• фінансово-економічні - визначають особливості здійснення інноваційної діяльності підприємств з позицій грошово-кредитних, бюджетно-податкових, амортизаційних важелів інноваційного розвитку;
• техніко-технологічні - здійснюють вплив на технічні та технологічні боки інноваційної діяльності промислових підприємств;
• соціальні - відділяють вплив соціальних наслідків інноваційного розвитку від впливу багатьох інших факторів;
• екологічні - визначають вплив нових технологій, нових матеріалів, нових видів енергії на довкілля в процесі інноваційної діяльності підприємств;
• гуманітарні - впливають на інноваційний розвиток через ступінь освіченості населення, рівень знань і науки в країні;
• інформаційні - визначають особливості інноваційного розвитку підприємств на основі використання інформаційних ресурсів.

4. Зміст поняття іновація.

5. Класифікація інновацій, можна згадати життєвий цикл інновацій

Еволюційні нововведення.

Еволюційні нововведення відбуваються безперервно і в своїй більшості є наслідком ідей і пропозицій, що надходять із сфери виробництва, збуту, споживання.По характеру вони можуть бути еволюційними й радикальними. їх поділ на інновації-продукти та інновації-процеси.