Класифікація основних видів виявлення речовин.

Кожен проявляючий розчин має певні фотографічні властивості, призначається для прояву того чи іншого виду фотоматеріалу і характеризується певною дією проявника, а також швидкістю роботи проявника, який характеризується часом, необхідним для досягнення необхідної контрастності фотозображення. Цей час коливається в великих межах і залежить від складу проявляючого розчину і його температури. Для над швидкої прояви, що триває менше секунди, використовують спеціальні рецепти проявників та обробку ведуть при високій температурі розчину. Збільшення активності проявника досягається певним підвищенням вмісту проявляючи компонентів із застосуванням великої кількості їдких лугів, що створюють високий рівень рН розчину, що досягається інтенсивністю перемішування розчинів.

Стандартна температура проявлення - 20 С. Зі збільшенням температури проявника швидкість прояви зростає, тобто досягається максимальна оптична щільність, високий коефіцієнт контрасту, але при цьому збільшується вуаль. Високотемпературні проявлення проводять при температурі 60-70 С. При температурі в межах 17 - 18 С процес сповільнюється, потрібне збільшення часу прояви в 1,5 - 2рази, при низьких температурах (10 С і нижче) проявлення практично зупиняється.

Для попередження пузиренія і сповзання фотослоя з основи у разіобробки при високих температурах фотоматеріал при виготовленні або попередньо дублять, або до складу проявника вводять речовини, які прискорюють утворення фотослой. Проявлення зазвичай зупиняється при зануренні фотоматеріалу в кислий розчин.

При швидкому прояві створюється трудність досягнення стабільних результатів. Помилка в часі прояви веде до істотної зміни щільності і контрастності зображення, опрацьовування деталей в тінях і наосвітлених ділянках.

Максимальний коефіцієнт контрастності при обробці матеріалів упроявника залежить від складу розчину. У контрастно працюючих проявниках максимальний контраст зображення досягається за більш коротший час. При фізичному прояві і при використанні спеціальних парафенілендіамінових проявників зображення виходить "м'яким", і максимальний коефіцієнт контрастності в них не досягається. Введення в проявник великої кількості противуалірующіх речовин веде до значного гальмування процесу прояву на ділянках негативу і певною мірою підвищує контраст зображення.

Індукційний період становить відрізок часу від моменту занурення фотослою і проявляє розчин до появи в ньому перших слідів зображення. Величина індукційного періоду знаходиться в прямій залежностівід швидкості роботи проявника. Величина індукційного періоду залежить також від виду проявляючих речовини, ступеня розведення проявника, концентрації противуалірующіх речовин у ньому, типу фотоматеріалу та інших умов. Величини індукційного періоду і повного часу прояву фотоматеріалу знаходяться в певній залежності. Ця залежність іноді може бути використана в роботі (так зване факторіальний час прояву).

Повний час прояву визначають шляхом множення часу індукції на заздалегідь розрахований коефіцієнт (фактор Ваткінса).

Світлочутливість фотоматеріалу при рекомендованому значенні коефіцієнта контрастності в певній мірі залежить від складу проявника. Відносно високе значення його можуть бути отримані при використанні спеціальних світлочутливих матеріалів, а також спеціальним проявом. При прояві найбільш ефективне використання утворюється в процесі експонування прихованого зображення, може бути досягнуто наступними способами: введенням в проявник сірчанокислого гідразину або поліетиленгліколю, методом вирівнюючого прояву та ін.

При вирівнюючій прояві вдається отримати високоякісне негативне зображення. Це досягається застосуванням проявників, що мають малу кислотно-основну буферність і сильним розведенням проявника, тобто голодним проявом. Вирівнюючі проявники мають звичайно мале значеннярН. При обробці плівок у цих проявниках на ділянках фотослою, отримали великі експозиції, прояв швидко зупиняється накопиченням броміду і кислотою. В області малих експозицій утворюються кілька великих в порівнянні зі звичайним процесом прояви щільності, за рахунок чого досягається гарне опрацьовування деталей в тінях зображення і підвищення значень світлочутливості при нормальному контрасті зображення. Аналогічні результати виходять при використанні розбавлених проявників. Зі способів голодного прояву найбільше практичне застосування знайшли: дворозчинний прояв, прояв збагаторазовим перериванням при опусканні фотоматеріалу у воду, спосіб нетривалого витримування фотоматеріалу в холодному прояві з подальшим прикочуванням до скла. Вирівнювання контрастів при голодному прояві також грунтується на швидкому виснаженні проявника і припинення процесу відновлення срібла на ділянках зображення, які отримали великі експозиції, у той час як слабке експонірування ділянки зображення продовжує проявлятися.

Зернистість фотозображення у значній мірі залежить від складу проявника і може бути мінімальною при використанні, по-перше,парафенілендіамінових проявників, що мають здатність частково розчиняти галогеніди срібла, по-друге, проявників, в яких парафенілендіамін поєднується з іншим виявляє речовиною; в третьому при введенні до складу проявника підвищеної кількості сульфіту натрію або більш сильних розчинників галогеніду срібла. До числа таких розчинників відноситься роданистий калій, який вводять в проявник в невеликій кількості. Одержанню дрібнозернистих зображень сприяє прояв негативу до низького значення контрастності. Вирівнюючі проявники також відносяться до числа дрібнозернистих. Введення в проявник деяких допоміжних речовин, наприклад гідразінсульфата, значно знижує роздільну здатність зображення.

У практиці фотографії використовують різні прявляючі розчини для обробки великого асортименту фотоматеріалів. Проявлення розрізняють:

1) За їх впливу на сенситометричні і структуро метричні властивості фотографічного матеріалу і зображення-вирівнюючі дрібнозернисті, універсальні, контрастні.

2) За швидкістю прояву-повільні, нормальні, швидкі і надшвидкі.

Вирівнюючі дрібнозернисті проявники використовують для отримання малоконтрастними, дрібнозернистими негативного зображення з добрим опрацюванням деталей в тінях і високою світлочутливістю. За своїм складом вони є малоконцентрованої з малою буферною ємністю як по лугу, так і по виявленню речовин: рН = 8 - 9. Швидкість прояву в нівелюючих розчинах низький-тривалість прояву в яких досягає 12 - 24 хвилин при температурі 20 C.

Контрастні проявники призначені для одержання контрастного штрихового зображення, тобто без напівтонів. Ці проявники застосовують і для збільшення контрасту напівтонових зображень при недостатньо контрастному освітленні об'єкту зйомки, або за використання малоконтрастними фотоматеріалу. Підвищення контрасту зображення при обробці в контрастних проявниках досягається тим, що проявляються в основному сильноекспоніровані ділянки світлочутливого шару, а малоекспоніровані ділянки не виявляються зовсім, або виявляються значно меншою мірою. У зв'язку з цим в дуже контрастних напівтонових зображеннях частина деталей об'єкту зйомки може втрачатися.

Контрастні проявники - активні з лужний середовищем рН = 10 - 11, 5. Тривалість прояву негативних фотоматеріалівскладає від 1.5 до 4 хвилин.

При необхідності оперативного прояви використовують швидкі проявлення. Одержані в них зображення за своїми фотографічним характеристиками не поступається зображенню, проявленій в універсальних проявника. Швидкі проявники-активні, концентровані,сильно лужні рН = 11,5-13. Тривалість прояви при температурі 20-45С складаєвід 40, до 120 секунд. Щоб уникнути виникнення вуалі при прояві, в швидкісні проявники вводять активні речовини (бензотріазол,фенілмерптетразол та ін.) Необхідно також пам'ятати що під час прояву при високій температурі необхідно сильно дублячі речовини. Ці проявники характеризуються дуже високим контрастом зображення.

 

Завдання для самоконтролю:

1. Основи фотохімії.

2. Назвіть основні напрямки досліджень.

3. Які найважливіші результати розвитку фотохімії за останні роки?

 

Рекомендована література:

1.Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посіб. / За ред. Д.М. Колотила, А.Т. Соколовського – К, КНЕУ, 2008 – 372 с.

2.Матеріали з Інтернету.

Самостійне вивчення.