Тема: Номенклатура комплексних сполук.

План:

1.Три основні підходи до номенклатури комплексних сполук металів.

2. Одноядерні комплекси.

3.Багатоядерні комплекси.

Теоретичні відомості

Комплексні сполуки часто мають досить складний склад і будова; до теперішнього часу розроблені спеціальні системи складання їх хімічного назви (номенклатури).
Існують три основні підходи до номенклатури комплексних сполук металів.
1. Традиційні специфічні за якими різним комплексним сполукам присвоювалися ті чи інші найменування.

Наприклад, K₄ [Fe (CN) ₆] - жовта кров'яна сіль, ферроцианид Калію;

K₃ [Fe (CN) ₆] - червона кров'яна сіль, феррицианида Калію;

[Pt (NH₃) ₄] (OH) ₂ – перша підстава Рейз;

[Pt (OH) ₂ (NH₃) ₂] - друга підстава Рейз;

2.Номенклатура, запропонована засновником координаційної теорії швейцарським хіміком Альфредом Вернером, прийнята в дещо зміненому вигляді його послідовниками.
3. Номенклатура, рекомендована в 1960 р. комісією по номенклатурі неорганічних сполук Міжнародного союзу з чистої та прикладної хімії (ІЮПАК).
У сучасній науковій, навчальній, медичній літературі використовуються всі три підходи, хоча можна відзначити тенденції до переважного застосування номенклатури, рекомендованої ІЮПАК, як найбільш логічно обгрунтованою. У російській мові ця номенклатура кілька модифікована, адаптована до правил російської мови.
Номенклатура, запропонована А. Вернером
Комплексні катіони. Спочатку називають негативно заряджені ліманди внутрішньої сфери з закінченням "о" (хлоро-, бромо-, нітро-, роду-і т.д.). Якщо їх число більше одного, то перед назвами лімандов додають числівники ди-, три-, тетра-, пента-, гекса-і т.д. Потім називають нейтральні ліманди, причому молекулу води називають "акво", молекулу аміаку - "аммін". Якщо число нейтральних лімандов більше одного, то додають числівники ді-, три-, тетра-і т.д.
Після нейтральних лімандов називають атом металу-комплексоутворювачів і в останню чергу - зовнішньосферно аніони. При цьому найменування атома металу складають з кореня його латинської назви з характерним закінченням, що залежать від ступеня окислення центрального атома металу-комплексоутворювачів. Закінчення ці наступні:
Приклади
[Pt_II (NH₃) ₄] Cl₂ – тетрамінплатохлорид;
[Pt_IV (NH₃) ₄Cl₂] Cl₂ - дихлоротетрамінплатехлорид;
[Co_III (NH₃) ₅Cl] SO₄ – хлоропентамінкобальтисульфат.
Комплексні аніони. Спочатку називають негативно заряджені ліманди з відповідними числівниками (ді-, три-, тетра-, і т.д.). Потім називають нейтральні молекули, після чого йде назва металу з відповідним закінченням, щохарактеризує його ступінь окислення, до якого додають ще суфікс "ат". На закінчення в родовому відмінку називають зовнішньосферно катіони.
Приклади
K [AgI (CN) ₂] - діціаноаргентаат Калію;
K2 [Pt_IVCl6] - гексахлороплатеат Калію;
Нейтральні комплекси. Назви будують аналогічно попередньому, за винятком того, що до найменування металу-комплексообразователя не додають ніяких закінчень.
Приклади
[Pt_II (NH₃) ₂Cl2] - діхлородіаммінплатіна;
[Co_III (NH3) ₃ (NO₂) ₃] – трінітротріаммінкобальт.

Одноядерні комплекси. Спочатку називають катіон, потім - аніон. При перерахуванні лімандов спочатку називають негативно заряджені, потім - нейтральні з відповідними числівниками (ді-, три-, тетра-і т.д.). Після цього називають атом металу-комплексоутворювачів, вказуючи після назви металу його ступінь окислення римськими цифрами в круглих дужках. Символ (0) використовують для позначення нульової ступеня окислення. Якщо комплекс являє собою аніон, то до назви центрального атома додають суфікс "ат". Якщо ліманди представляють собою складні багатоатомні молекули, то замість числівників ді-, три-, тетра-і т.д. використовують числівники біс-, трис-, тетракіс-, пентакіс-, гексакис-.
Приклади
[Pt (NH₃) ₄] Cl₂ - тетраммінплатіна (II) хлорид;
[Pt (NH₃) ₄Cl₂] Cl₂ - діхлоротетраммінплатіна (IV) хлорид;
Якщо катіон називають у родовому відмінку (що в російській мові допускаються), то найменування катіона і аніона пишуть окремо:
[Co (NH₃) ₆] Cl₂ - гексаммінкобальт (III) хлорид або гексаммінкобальта (III) хлорид.
Багатоядерні комплекси. У багатоядерних комплексах мостіковие ліманди позначають символом "m" (мю) перед їх найменуванням.
Приклад - біс (етилендіамін) Кобальт (III)-m-імідогідроксобіс (етилендіамін)-Кобальт (III)-іон.
Комплексні сполуки часто мають досить складний склад і будова; до теперішнього часу розроблені спеціальні системи складання їх хімічного назви (номенклатури). К.с. використовують як селективні каталізатори різних процесів хімічної промисловості, для створення окисників на основі фторидів галогенів і благородних газів, як джерела H2 та O2 на основі гідридів та оксигенвміснихсполук, для одержання тонких покриттів на різних виробах мікроелектроніки, для надання антикорозійних властивостей та механічної міцності тощо.

Завдання для самоконтролю:

Приклад виконання завдання для самостійного опрацювання

1. Дати повний аналіз комплексної сполуки K₄[Fe(CN)₆].

2. Написати рівняння дисоціації і константу нестійкості комплексної сполуки K₄[Fe(CN)₆].

Розвязок

1.Зовнішня сфера внутрітшня сфера

K₄ [Fe(CN)₆]

↑ ↑ ↑

Комплексо утворювач координаційне число

Аденти

2.Дисоціація за другим ступенем відбувається по зовнішній сфері, як у сильних електронів:

K₄[Fe(CN)₆]→4K⁺+[Fe(CN)₆]^4-.

Дисоціація за другим ступенем відбувається дуже повільно, як дисоціація слабких електронів:

[Fe(CN)₆]^4-→Fe²⁺+6CN^-

Константу рівноваги у випадку дисоціації комплексних йонів називається константою нестійкості комплексного йона (К_н)

 

[Fe²⁺] [CN^-] ⁶

= -----------

[ [Fe (CN)₆] ^4-] ⁶

Варіант	1.Дати повний аналіз комплексної сполуки	2.Написати рівняння дисоціації і константу нестійкості йону.
	K3[Fe(CN)6]	K[Ag(CN)2]
	Na3[Co(CN)6]	K2[Pt(OH)5Cl]
	K4[Co(CN)6]	Ba[Pt(CN)4]
	[Cu(NH3)4]SO4	K2[Ni(CN)4]
	K[Al(OH)4]	[Cd(NH3)4]Cl2

1. Назвати три основні підходи до номенклатури комплексних сполук металів.

2. Як називають одноядерні комплекси.

3. Навести приклад багатоядерного комплекса.

Рекомендована література:

1. В.П.Басов.Хімія:Навчальний посібник:К.:Каравела,Львів,2003 р.- ст.75-77.

2. Г.П. Хомченко.Посібник з хімії.-К.:Видавництво АСК.,2003р.-ст. 169-172.

3. Н.М.Буринська. Основи загальної хімії, 11клас:Підручник з поглибл. Вивченням хімії.-Київ;Ірпінь:ВТФ «Перун»,1997.- ст.128-130.

4.В.В.Сухан.Хімія:Посібник для вступників до вузів.-К.Либідь,1993.-ст.278;-279.

5.І.А.Гройсман.Хімія.Закони, схеми, формули, рівняння.Київ: «Логос»,1998р.- 34-35.

6.Хімічна енциклопедія: В 5 т. / Під ред. И.Л. Кнунянц. – М., 1990. – Т. 2.

7. Матеріали з Інтернету.

Розділ ІІ.

Основи колоїдної хімії.

Лекція.