Поняття конституційного ладу України.

Поняття конституційного ладу України.

Конституційний лад україни - це юр. організація держави та суспільства, закріплена конституційно-правовими нормами(норми І, ІІІ, ХІІІ розділів КУ – базові конституційно-правові принципи, головні напрямки розвитку держави та суспільства.) Це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які сприяють закріпленню у суспільній практиці та у правосвідомості стабільних, справедливих, гуманних зв’язків між людиною, громадянським суспільством та державою.

Конституційний лад україни є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнєм розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конст. лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насампред передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, колнституційний статус людини й громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядуввання, територіальний устрій тощо. За формою конст. лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин передбачених конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб»єктів конституційно-правових відносин.Насамперед конст. лад опосередковує передбачену конституцією форму держави.

 

Принципи конституційного ладу України

Основи конституційного ладу – це ключові конституційно-правові принципи, що визначають та закріплюють основи правового статусу суб’єктів конституційно-правових відносин. Ці принципи складають каркас конституційного права, на якому формуються конституційно-правові зв’язки. Вони являють собою вихідні позиції системи права Українию До фундаментальних принципів конституційного ладу належать:

• Державний суверенітет і незалежність

• Гуманний статус людини

• Верховенства права

• Народовладдя

• Політичний плюралізм

• Загальні принципи дії механізму державної влади

• Визначення гарантій саморозвитку громадянського суспільства

• Принцип соціальної держави

• Багатоманітність та свобода економічної діяльності

• Цілісність та стійкість конституційного ладу

Принципи конституційного ладу закріплені в розділі І КУ. Вони відіграють надзвичайно важливу роль у системі національного права і характеризуються

Особливим предметом регулювання(суспільні відносини, що визначають найважливіші питання організації державного та суспільного життя), загальним характером, найвищою юридичною силою та підвищеною стабільністю.

 

Проблема конституційної і правової держави.

Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.

Ідея "правової держави" є метою розвитку нашого сусп-ва і засобом його досягнення. Так, ст.1 Конст. Укр., прийнятої 28.06.96 р., Україна проголошується - суверенною і незалежною, демокр, соціальною, прав державою. Відп. до Конституції Укр.:

• права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3);

• в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8);

• проголошується верховенство і пряма дія Конституц. норм (ст.8);

• держ. влада в Укр. под-ся на: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6);

• народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум тощо (ст.69); +гром-ни Укр. м.п. на свободу об"єдн. у політ. партій та громадські орг-ції;

• рівність різн. ф. вл-ті, захист пр. вл-ті громадянам гарантується. З метою реалізації положень Конституції в Укр. прийняті такі закони: "Про вибори Президента України" "Про вибори нар. деп-ів Укр", "Про місц. держ. адм-ції"; "Про місц. самовр. в Укр."; "Про уповноваженого ВР Укр. з прав людини"; "Про Конституційний Суд Укр."; "Про власність"; "Про госп. тов-ва"; "Про підприємництво", "Про пенсійне забезпечення"; "Про зайнятість населення", "Про об"єднання Укр."; та інш.

На виконання Конст., Законів Укр. приймаються постанови, декрети, розпорядження уряду, вид. укази Президента, розробляються інструкції, накази центр. ор. вик. влади тощо. (Зокрема, постановою КМУ затв. Положення про державну реєстрацію суб"єктів підприємницької д-ті; пост. КМУ затв. положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" тощо.).

 

Конституційна характеристика України як соціальної держави

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава є і має бути виразником, представником і захисником інтересів як усього суспільства, усього народу, тобто як публічних, загальних інтересів, так і інтересів кожної особи, кожної людини і громадянина.

Соціальною державою, як правило, вважається держава, яка бере на себе обов'язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їх соціальну захищеність. Така держава передусім дбає про соціально незахищених і про відповідні соціальні верстви населення (безробітних, непрацездатних та ін.). Щодо більшості громадян, то соціальна держава має створювати сприятливі умови для їхньої діяльності, вияву їхніх професійних, ділових, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах суспільства та держави.

Конституція України закріплює і гарантує комплекс соціальних прав і свобод людини і громадянина, що властиві всім або більшості розвинених держав світу, які прийнято вважати соціальними державами. На жаль, на сьогодні соціальна сфера державного ладу України залишається найменш гарантованою і переживає період свого становлення.

У науці конституційного права сформульовано три підходи до розкриття змісту поняття «соціальна держава». Перший пов'язаний із розумінням соціального в найзагальнішому вигляді, себто як тотожного суспільному. Термін «соціальна держава» в цьому розумінні означає, що держава несе відповідальність за суспільство. Другий пов'язаний із трактуванням соціального як показцика соціального статусу людини, її зв'язку із суспільством. Згідно з третім, підтримуваним більшістю вчених, соціальна держава - це держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості, щоби забезпечити кожній людині гідне існування.Головним завданням соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Соціальна держава бере на себе обов'язок забезпечити кожному членові суспільства гідний сучасної людини мінімум соціальних благ. Обов'язками соціальної держави згідно з Конституцією та чинним законодавством України є:- забезпечення соціальної спрямованості економіки;- охорона праці і встановлення гарантованого мінімуму оплати праці;- охорона здоров'я людей;- забезпечення підтримки сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;- розвиток системи соціальних служб, які забезпечують соціальний захист громадян;- встановлення пенсій, інших видів соціальних виплат і допомог.

 

Місцеві вибори

Місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними або першими. Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища. Вибори депутатів міських рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати (далі — виборчі списки) від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм. Вибори депутатів районних у містах рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району у місті. Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному окрузі, межі якого збігаються з межами села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста, згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм. Громадяни України, які належать до відповідної територіальної громади і мають право голосу, можуть шляхом самовисування або через республіканські (в Автономній Республіці Крим), обласні, районні, районні у містах, міські організації політичних партій та їх виборчі об'єднання — блоки брати участь у висуванні кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, роботі виборчих комісій, проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів та в інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.

Організація та проведення виборів регламентуються Конституцією України, законами України „Про вибори народних депутатів України”, „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” та іншими законами. Закон „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” визначає основні засади, особливості та порядок організації і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та сільських, селищних, міських голів.

 

Гарантії здійснення прав і свобод людини та громадянина. Завдання органів законодавчої, виконавчої, судової влади, контрольно – наглядових, правоохоронних органів, об’єднань громадян в забезпеченні правової захищеності особистості.

Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи. Система гарантій прав і свобод людини включає передумови економічного, політичного, організаційного та правового характеру, а також захисту прав і свобод. Система гарантій – це умови, засоби й методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи. Практична реалізація конституційних прав і свобод забезпечується двома категоріями гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, якими охоплюється вся сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин й перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від порушень. По-друге, це спеціальні (юридичні) гарантії – правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права й свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права. Загальні гарантії прав і свобод можна класифікувати на економічні, політичні й організаційні. Поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина, національні механізми захисту прав і свобод людини і громадянина; види гарантій прав і свобод людини і громадянина, юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина; міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина.Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною і громадянином.Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, приписах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.Згідно з принципом гарантованості прав і свобод людини і громадянина закріплення найважливіших з них у Конституції України здійснюється одночасно з фіксацією відповідних гарантій як безпосередньо в статтях Конституції, так і в чинному законодавстві.В юридичній літературі розрізняють соціально-економічні, політичні та юридичні гарантії.Соціально-економічні гарантії передбачають наявність відповідного середовища і матеріальної основи, які забезпечили б реалізацію прав, свобод і обов'язків, наприклад, соціальної стабільності, динамічної економіки, відповідних виробничих потужностей, належної інфраструктури.Під політичними гарантіями розуміють: відповідним чином орієнтовану політику держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини; стабільність політичних структур; належний рівень політичної культури в суспільстві.Юридичні (спеціальні) гарантії охоплюють усі правові засоби, які забезпечують реалізацію прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. При цьому, крім внутрішньодержавних, Конституція України передбачає також {міжнародно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина. Так, відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. З цього конституційного положення випливає, що право звертатися зі скаргою до міжнародних організацій обумовлено наявністю відповідних міжнародних договорів України і може бути використане лише після того, як буде вичерпано всі національні засоби правового захисту.

 

Принципи діяльності ВРУ

Правовою базою порядку роботи Верховної Ради є Конституція України, Регламент Верховної Ради України, інші закони. Парламент України -- постійно діючий орган. У Конституції (частині першій ст. 78) записано: «Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі».У конституційному законодавстві відображені також принципи функціонування парламенту України: законність (легітимність) діяльності парламенту, постійність і гласність роботи, колегіальність, ведення роботи державною мовою.

Принцип законності (легітимності) діяльності Верховної Ради випливає із самої природи розділу Конституції «Верховна Рада України», де визначені умови легітимності парламенту, його конкретні повноваження, основи взаємовідносин з іншими структурами державного механізму.Принцип постійно діючого органу означає, що парламент України функціонує на постійній основі, а не так, як було в радянський період, коли Верховна Рада збиралася двічі на рік на кілька днів. Чинний український парламент має право в будь-який час збиратися і приймати рішення з питань своєї компетенції.

Принцип гласності діяльності парламенту України означає, що громадяни (виборці) повинні мати змогу спостерігати за роботою своїх парламентаріїв. У Конституції (частина перша ст. 84) встановлено, що засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу парламенту. Згідно з Регламентом засідання Верховної Ради, інших органів парламенту є відкритими і гласними, за винятком, встановленим Регламентом. Гласність роботи Верховної Ради забезпечується згідно зі ст. 1.04 Регламенту шляхом трансляції її засідань по телебаченню і радіо, публікації стенографічного звіту засідань Верховної Ради, публікації її рішень у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України» та інших виданнях парламенту. Представники телебачення, радіо і преси можуть бути акредитовані на певний термін або на весь час сесії Верховної Ради. На засіданнях парламенту можуть бути присутні громадяни на визначених для них місцях і за попереднім записом, який веде Апарат Верховної Ради. Принцип гласності — один із визначальних конституційних принципів діяльності органів влади у правовій державі1.Принцип колегіальності роботи Верховної Ради України означає, що ні одне її рішення не може прийматися кимось одноособово. Конституція (частина друга ст. 84) встановлює: «Рішення Верховної Ради приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування», а в ст. 91 закріплено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Принцип ведення роботи парламенту державною мовою встановлений у ст. 1.03 Регламенту: «Робота Верховної Ради України ведеться державною мовою». У разі, коли промовець не володіє державною мовою, він має право виступати Іншою мовою.

 

Функції і повноваження ВРУ

Головними функціями Верховної Ради є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. До парламентських функцій належать також бюджетно-фінансова, функція міжпарламентських зв'язків та ін. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються головними серед її основних функцій

Законодавча функція Верховної Ради є найважливішою і найбільш об'ємною за значенням і змістом. В її межах формується правова система Української держави, забезпечується правове регулювання відносин, що виникають у суспільстві і потребують законодавчого регулювання. Зміст законодавчої діяльності Верховної Ради полягає в підготовці і прийнятті законів. Законодавча функція спрямована на встановлення надійного правопорядку. Вона спрямована на ділове співробітництво парламенту з іншими гілками влади у нормотвор-чій діяльності, що гарантує стабільність у країні, формування правової основи, подальший розвиток держави і суспільства.Законодавча функція Верховної Ради — найважливіший напрям її діяльності.

Однією з головних функцій Верховної Ради є установча функція.

Пріоритетним напрямом установчої функції парламенту є призначення виборів Президента у терміни, передбачені Конституцією. Обрання Президента відповідно до ст. 103 Конституції здійснюється громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною Конституцією істотно змінилася.

Здійснення контролю займає важливе місце в діяльності будь-якого парламенту. Обсяг повноважень парламенту конкретної держави, у тому числі України, в галузі контролю залежить насамперед від ряду чинників: державний устрій; політичний режим; форма правління; історичні умови; традиції, які склалися в політико-правовій сфері

Сутність цієї функції проявляється в тому, що в умовах демократично організованої системи поділу влади народові належить право контролювати діяльність усіх владних структур, яким він передав владні повноваження. За межами контролю не повинно бути ні одне державне утворення, в тому числі парламенти. Реалізуючи від імені народу вищу форму контролю (парламентський контроль), вони самі контролюються народом через різні інститути прямої демократії (вибори, референдуми).

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України; запит народного депутата України на сесії Верховної Ради; парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії1.

До повноважень Верховної Ради України належить:

внесення змін до КУ, передбачених розділом XIII цієї Конституції; призначення всеуккр. референє з питань, ст..73 цієї К. прийняття законів;затвердження Держ бюджету України. визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм ек., наук-тех, соціаль, нац-культ розвитку, охорони довкілля;

7призначення виборів През У у строки, передбачені цією К;заслуховування щорічних та позачергових послань Пр У про внутрішнє і зовнішнє становище У; оголошення за поданням Пр.У стану війни і укладення миру,, а також ряд інших повноважень

 

Конст-правовий статус ПУ

Конст-пр статус П У встановлюється нормами КУ, які визначають місце та роль ПУ в с-мі органів держ влади та його взаємовідносини з ін органами держ влади; закріпл порядок заміщення поста Президента України; передбачають конст-правову відповідальність за держ зраду та ін злочини; визначають ф-ії та повноваж ПУ.За КУ П є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності У, додержання К, прав і свобод людини і громадянина. П забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції). ПУ посідає окреме місце в системі органів держ влади. Відповідно до К ПУ не відносить до зак, вик чи судової гілок влади. ПУ обирається строком на 5років. Його повнов як правило, припи після закінчення цього терміну.Водночас можливе дострокове припин пов ПУ за наявності підстав, передбач КУ. Відповідно до ст. 108 КУ підстави дострокового припин пов П є: 1) відставка; 2) неможл викон своїх пов за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерть.Однією з найскл процедур дострок припин пов ПУ є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту, тобто відсторонення від посади, поста. Відповідно до ст. 111 КУ ПУможе бути усунений з поста ВРУ в порядку імпіч в разі вчинення ним держ зради або ін злочину.Рішення про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту прийм ВРУ не менш як трьома четвертями від її констит складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка справи КСУ й отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отриманням висновку ВСУ про те, що діяння, в яких звинувачується ПУ, містять ознаки держ зради або іншого злочину. Повноваження ПУ визначені КУ. Осн повнов. закріпл у ст. 106 КУ.Ф-ції та повн, що належать згідно з КУ виключно П, складають прерогативу глави д. Осн функці ї П як визначені в ст. 102 КУ. Так, П є гарантом д суверенітету,територї цілісності У, додерж КУ, пр і св л і гр. Як гарант держ суверенітету, територ цілісності У П наділяється особливими повнов, він: забезпечує держ незалежність, нац безпеку і правонаступництво держави; очолює Раду нац безпеки і оборони У; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в У у разі загрози нападу, небезпеки держ незалежності У тощо. Здійснюючи функцію гаранта додерж КУ П наділений пр законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації констит положень, приведення чинного законод у відповідність до КУ. П має пр вносити до ВРУ законопроект про внесення змін до розділів 1, III, XIII КУ та призначативсеукр референдум для затвердження цих змін. Забезпечуючи додерж КУ П може накладати вето на закони прийняті ВР, направляє до КСУ звернення щодо встановл конституційності законів та інших актів ВР, скасовує акти КМУ та акти Ради міністрів АРК. Виступаючи гарантом пр і св людини і громадянина П реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого правазаконодавчої ініціативи; видає укази, які передбачають захист пр і св людини і гр, окремих категорій населення; приймає в разі необхідностірішення про введення в У або в окремих її місцевостях надзвичайногостану; оголошує в разі необхідності окремі місцевості У зонами надзвичайної екол ситуації.

 

Повноваження ПУ. Акти ПУ.

Повноваження ПУ визначені КУ. Осн повнов. закріпл у ст. 106 КУ. Повноваж П для зручності аналізу можна систематизувати за такими групами:1. Представницкі повн - повн із представництва держ у внутр- та зовнішньополіт відносинах. Зовні країни П: - предст д в міжнародн відносинах, здійсн керівництво зовнішньополіт діяльністю д, веде перегов та укладає міжнар договори У; - приймає рішення про визнання іноземних держав;- призначає та звільняє глав дипломат представництв У в ін державах і при міжнародн організ;-приймає вірчі і відкличні грамоти дипломат представників інозем д;- підписує ЗУ про ратифікацію міжнар договорів У. У внутрішньополіт відносинах: -забезп держ незалежність, нац безпеку і правонаступництво д;- звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до ВРУ про внутр і зовнішн становище У;- призначає Представника ПУ в АРКрим. 2. Пов П по відношенню до ВР та в сфері закон влади. П: - користується правом законодавчої ініціативи у ВР:- підписує та оф оприлюднює зак, прийняті ВР;- накладає вето щодо прийнятих ВР зак; - призначає всеук референдум щодо змін Конституції У відповідно до статті 156 К, проголошує всеук реф. за нар ініціативою;- призначає позачергові вибори до ВРУ в строки встановлені цією К; - припиняє повноваж ВРУ, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть,розпочатися.3. Пов П в сфері викон влади.- признач за згодою ВРУ П-м У, припиняє повно П-м У та приймає рішення про його відставку; - призначає за поданням П-м У членів КМУ, керівників ін центр орг викон вл, голів місцевих держ адміністр та припиняє їхні повнов на цих посадах;- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням П-м У міністерства та ін центр органи викон вл, діючи вмежах коштів, передб на утримання орг викон вл;- за поданням КМУ призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих держ адміністр; -скасовує акти КМУ та акти Ради міністрів АРК. 4. Пов П в сфері суд вл.-призначає третину складу КСУ;- утв суди у визначеному зак порядку;-здійсн перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років.- здійсн помилування.5. Повнов П в сфері нац безпеки, оборони та Військ політики. -є Верховним Головнокомандувачем Збр Сил У;- призн на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил У, інших військ формувань; -здійснює керівництво у сферах нац безпеки та оборони д;- очолює Раду нац безпеки і оборони У, -вносить до ВРУ подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Зброй Сил У у разі збройної агресії проти У;- приймає відповідно до зак рішення про загал або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки держ незалежності У;21) приймає у разі необхідності рішення про введення в У або в окремих її місцевостях надзвич стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвич еколог ситуації - з наступним затвердженням цих рішень ВРУ; 6. Пов П з формування органів та признач посадових осіб: -признач за згодою ВРУ на посаду Генерального прокурора У та звільняє його з посади.-признач половину скл Ради Нац банку
У. - призн половину скл Нац ради України з питань телебачення і радіомовлення - призн на посади та звільняє з посад за згодою ВРУ Голову Антимонопольного комітету У, Голову Фонду держ майна Ук, Голову Держ комітету телебач і радіомовл У; 7. Інші повн П: -присвоює вищі військ звання, вищі дипломатичні ранги та ін вищі спец звання і класні чини; - нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;- приймає ріш про прийняття до гр У та припинення гр У, про надання притулку в У;- здійснює помилування;28) ств у межах коштів, передбачених у Держ бюджеті У, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та ін допоміжні органи і служби Акти Президента України. Згідно з ч. 3 ст. 106 КУ П видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на терит У. Укази і розп П носять підзаконний характер: вони видаються на основі К і ЗУ. Указ - це пр акт глави д, який видається з найважл питань, віднесених до його компетенції. (Види:Нормативні - стосуют до невизнач кола осіб і мають довгостр дію. Ненормативні мають індивідуал значення). Розпорядження - ненормат акт глави д, який має індивідуал організаційний хар-р. Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять КМ, міністерства, ін цен орг вик вл в межах своєї компетенції, цен органи гр організацій У, Рада Мін АРК, Глава Адмініст ПУ, Радники ПУ, структурні підрозділи Адміністрації ПУ. Укази і розп на підпис ПУ подає Глава Адміністр ПУ. Деякі акти П потребують контрасигнації – скріплення підписами П-м Уі міністра, відповідального за акт тайого виконання. Згідно з Указом ПУ«Про пор оф оприлюдн н-п актів та набр ними чинності» акти П не пізніше, як у 15денний строк після їх прийняття підлягають оприлюд держ мовою в оф друкованих виданнях. Нормат акти П набирають чинності через 10 днів з дня їх оф оприл, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікув в оф друк виданні. Ненорм акти П можуть не публікуватися. Ці акти таакти з обмежувальними грифами оф оприлюднюються шляхом надсилання відповідним держ органам та орг місцевого самоврядув і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинністі.Неопубліковані акти П набирають чинності з моменту одержання їх держ ор або орг місц самоврядування.Рішення щодо конституційності актів П приймаєКСУ. У разі визнання КС акту П неконституційним, він втрачає чинність з дня ухвалення КС відповідного рішення.

 

Адміністрація ПУ.

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави П утворює постійно діючий орган - Адм ПУ.

Адм у своїй д-сті керується КУ, ЗУ, актами ПУ,КМУ,між нар догов,Положенням про Адм ПУ,розпорядж Глави Адм ПУ. Адміністрація не являє собою органу державної влади.Осн завд Адм є організаційне, правове, консультат, інформ, експ-аналіт та ін забезп здійсн ПУ визначених КУ пов. Загальне кер-тво Адм здійснює Глава Адм, який признач на посаду і звільн з посади ПУ. До скл Адм входять: Глава Адм ПУ; Перший заступник Гла Адм; два заступники Гл Адм; радники ПУ;Прес-секретар ПУ; уповноважені ПУ; Прес-служба, головні управління, управління, які є самост структурними підрозділами Адм.Адм відповідно до покл на неї завдань: 1) здійсн аналіз політ, економічних, соц, гуманіт та ін процесів, що відб в У і світ.2) забезпечує підготовку проектів послань ПУ до народу,до ВРУ про вн і зовн становище У. 3) забезп взаємодію П з ВРУ, КМУ, правоохоронними, ін держ орг 4) здійснює експертизу прийнятих ВРУ законів, що надійшли на підпис ПУ.5) опрацьовує і подає на підпис П проекти указів, розпор П; 6) забезпечує підготовку проектів законів ПУ;7) забезп оф оприлюдн підписаних П ЗУ;8) здійснює підготовку проектів констит подань П до КСУ;8)забезпечує контроль за виконанням указів, розпоряджень, доручень ПУ; 9)забезпечує розгляд в установленому порядку запитів нар деп У;10) організовує прийом громадян, які звертаються до ПУ. Та ряд інших завдань, які визначеніу положені про Адм ПУ .*Глава Адм ПУ: 1) здійсн загал кер-тво Адмін2) подає на підпис ПУ проекти указів, розп та доручень ПУ, зак У, що надійшли на підпис, констит подань ПУ до КСУ,листів та ін документ.3) координує діяльн 1 заступника та заступників Гла Адміністрації, радників ПУ, Прес-секретаря. 4) організов контроль за викон указів, розпоряд та доручень ПУ; 5) вносить ПУ пропозиції щодо признач на посади і звільн Першого заступника, заступників Гл Адм.,радників Прес-секретаря, уповноважених ПУ;; 6) затверджує в установленому порядку штатний розпис Адм, структуру самост структурних підрозділів Адм;інші. Глава Адм ПУв межах своєї компетенції видає розпорядження,несе персональну відпов за виконання покладених на Адм завдань.

 

Інститут представника ПУ.

Враховуючи те, що ПУ є гл держави постає необхідність інформування цього органу та представлення його інтересів в різних органах України. Такими суб'єктами є Пред ПУ у АРК, КСУ, ВРУ,КМУ. 1)Пред в АРК є держ органом, утв відповідно до КУ з метою сприяння виконанню в АРК повн покл на ПУ. Пред очолює Постійний Представник ПУ в АРК,який здійсн загальне керівництво діяльністю Пред, несе персонал відповідальність за виконання покладених на Пред завдань. Він призначається на посаду та звільн з посади ПУ. Представн утв ПУ і безпосередньо йому підпорядковується. У своїй діяльно Представн керується КУ, ЗУ «Про пред ПУ в АРК» ін. ЗУ, указами і розпоряд ПУ та актами КМУ. Представництво: 1) вивч стан виконання в АРК КУ, ЗУ, указів і розпорь ПУ, актів КМУ; 2)сприяє додержанню констит пр і св л і гр та досягненню міжнаціональної злагоди, соц.-економ і політ стабільності в АРК; 3)готує і подає на розгляд ПУ аналітичні матеріали з питань розвитку с-екон та політ процесів в АРК; 4)виконує інші функт передб з. 2)Пред в КСУ: Представник ПУ в КСУ — посадова особа, яка уповноважена П представляти його у КСУ.Представник: 1)бере участь у підготовці проектів констит подань до КСУ і представляє їх ПУ; 2)вносить за дорученням П зміни, або уточнення до констит подань внесених до КСУ, а також до тих подань, що перебув у констит провадженні; 3)Інформує ПУ про хід і результати розгляду справ у КС. 3)Пред в ВРУ:Представник ПУ у ВРУ, яка уповноважується ПУ забезпечувати взаємодію між ПУ і ВРУ. Представник ПУ у своїй діяльності керується КУ, ЗУ, актами ПУ, Положенням «про представника ПУ у ВРУ», розпорядженнями Глави Секретаріату ПУ. Основним завданням Представника ПУ є забезпечення взаємодії між ПУ та ВРУ. Він бере участь у засіданнях ВРУ, її постійних та тимчасових комісій, депутатських фракцій, а також в інших заходах, що здійснюються ВРУ, її органами та посадовими особами;представляє на засіданнях ВРУ, її комітетів та тимчасових комісій проекти законів, пропозиції ПУ до законів, повернутих главою держави для повторного розгляду, а також ін документів, внесених ПУ; інформує ПУ про хід і результати розгляду у ВРУ та її органах документів, внесених ПУ; здійснює моніторинг проектів законів, постанов ВРУ, внесених іншими суб'єктами законод ініціативи, бере участь у здійсненні аналізу таких проектів, зокрема з питань, що виникають у взаємовідносинах ПУ з ВРУ, та в разі потреби вносить відповідні пропозиції;виконує інші доручення ПУ. 4 )Пред в КМУ:Представник ПУ в КМУ представляє ПУ у відносинах з КМУ. Представник ПУ призначається та звільняється ПУ. Представником ПУ є за посадою один із перших заступників Глави Секретаріату ПУ. Осн завданнями Представника ПУ є забезпечення здійсн постійного зв’язку між П У та КМУ, вирішення питань, що виник у взаємовідносинах ПУ та КМУ. Організаційне забезпечення діяльності Представника ПУ здійснює відповідний структурний підрозділ Секретаріату ПУ. Представник ПУ:бере участь у засіданнях КМУ з правом дорадчого голосу, представляє на засіданняхКМУ;бере участь у розробленні проектів законодавчих актів, які вносяться ПУ або за його дорученням КМУ до ВРУ з питань діяльності КМУ, центр та місц органів виконавчої влади; здійснює за дорученням ПУ інші функції

 

Поняття конституційного ладу України.

Конституційний лад україни - це юр. організація держави та суспільства, закріплена конституційно-правовими нормами(норми І, ІІІ, ХІІІ розділів КУ – базові конституційно-правові принципи, головні напрямки розвитку держави та суспільства.) Це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які сприяють закріпленню у суспільній практиці та у правосвідомості стабільних, справедливих, гуманних зв’язків між людиною, громадянським суспільством та державою.